Перший капітан зб. України: Ярмоленко і Степаненко мають публічно помиритися

На думку першого капітана збірної незалежної України Юрія Шелепницького, неприємний інцидент у матчі «Шахтар» – «Динамо» 1.05.16 може негативно вплинути на підготовку та виступ збірної України у фінальній частині Євро-2016.

24-та річниця від дня проведення першого за незалежності матчу збірної України з футболу (29.04.1992) цього року пройшла якось «малопомітно». Проте для Буковини ця подія назавжди матиме подвійну важливість, адже на той історичний поєдинок, як відомо, національну команду України у статусі капітана вивів уродженець селища Лужани Кіцманського району Юрій Шелепницький.

Приємно, що 24-ту річницю і Всеукраїнський день футболу чернівецька «Буковина», за яку грав і яку тренував Юрій Григорович, відзначила перемогою у першості України. А вже за декілька днів після цього «подарунку» Юрій Шелепницький поділився зі SportBuk.com своїми враженнями в контексті знаменної дати, а також від неприємного «сюрпризу» від теперішнього покоління збірників України, які побилися у матчі «Шахтар» – «Динамо» 1.05.16 («Арена Львів»).

З часом відчуття «притупляються» в контексті того історичного матчу чи, як кажуть, «здається, що це було вчора»?..

Є таке відчуття, що це було ніби вчора… Деякі дрібні деталі з часом, може, і призабуваються. Але, загалом, це назавжди залишиться незабутньою подією, бо ж все-таки – перший матч збірної незалежної України! А для мене, звісно, ці відчуття завжди будуть «загостреними»…

А як для першого капітана річниці проходять – напевно, телефонують з федерації і т.п.?

Це тепер Василь Григорович (Орлецький – прим. авт.) працює у ФФУ, то він, як земляк, певно, краще це пам’ятає, тому телефонує. А раніше мало хто дзвонив. Було 20 років від того матчу, то ніхто мене нікуди не запрошував. Як і на 20 років ФФУ. Може, на даному етапі це не так актуально, ще мало часу минуло, щоби відчувалась історичність події. Можливо, наступного року, коли буде 25 років, більше уваги приділять і відзначатимуть більш святково. Цього року я не звернув увагу, чи багато в мас-медіа згадували про річницю від першого матчу. Було 30 років від Чорнобильської катастрофи. То, певно, більше ця тема була на передньому плані…

З ким з того історичного складу підтримуєте тісніший зв’язок, зідзвонюєтесь?..

Мало з ким. Переважно долі наші розійшлися. Хтось в Росії, хтось в Іспанії, когось, на жаль, вже немає серед нас… От Ілюші Цимбаларю пам’ятник роблять в Одесі… З братом Никифорова – Сашком, з яким грали у «Чорноморці», якось спілкувалися. З Іваном Гецком пару років тому спілкувались. З Сергієм Ковальцем пересікались на тренерських курсах, коли на ліцензію здавали, але то вже було давненько… Немає у нас тісного спілкування… Є надія, що наступного року нас зберуть, як дасть Бог доживемо, та й відзначимо 25-ту річницю, встановимо чи відновимо тісніші контакти.

Тепер трохи про збірну, але крізь призму бійки у матчі «Шахтар» – «Динамо» 1 травня…

Осадок дуже неприємний залишився від цього інциденту… Не будемо шукати когось конкретно винного у цій бійці. Думаю, винні з обох боків. По-перше, не треба провокувати в іграх, де є така напруга, де «струна натягнута». Ясно, що Київ став вже чемпіоном, але… Отримати в праву і ліву щоку (по 0:3), звісно, неприємно. «Шахтар» теж мав би це момент зрозуміти і не хизуватися перемогою, не провокувати. Якби це була гра в Донецьку і гравець домашньої команди підійшов до своїх глядачів та й демонстрував би свою любов до клубу, – не було б ніяких претензій. Але коли ти граєш у Львові, підходиш до вболівальників «Динамо» (Київ), з яким такі «натягнуті» стосунки, і показуєш емблему «Шахтаря», – це, на мою думку, провокація. І потім вбігаєш в гущу футболістів і робиш з себе жертву… Винні і динамівці, але це була провокація, на яку вони піддались. На жаль.

А тепер деяким суперникам у бійці грати разом за збірну…

Так, їм грати разом за збірну, а Степаненко публічно каже, що Ярмоленко йому не товариш і не друк. Це ненормально. Так, вони професіонали і мають виконувати на полі вказівки тренерів. Але треба бути і в контакті людському. Якщо цей конфлікт не вирішать публічно, не перепросять один перед одним, перед вболівальниками, перед країною, – це залишиться у підсвідомості і при першій же невдачі, не дай Бог, – вже будемо шукати проблеми не у футбольній площині, а в тому, що, мовляв, вони один одного не люблять, не поважають, то як можуть разом грати.

Ясно, що емоції б’ють через край. Зрозуміло, що неприємно програвати другий раз з таким рахунком немалим. Але треба поводитися по-футбольному, «віддавати» грою на футбольному полі, а вони пішли «в рукопашну». І це все за участю у т.ч. збірників. Зараз не позаздриш Михайлу Фоменку… Повторюю, Ярмоленко і Степаненко мають помиритися публічно. Якщо не згладять конфлікт публічно, не помиряться, – будемо чекати, коли відбудеться внутрішній конфлікт в збірній. Довго чекати не доведеться – до першої невдачі, а там скажуть: як можуть зіграти разом нормально, якщо не подають один одному руку.

Перед фінальною частиною чемпіонату Європи це дуже неприємна і недобра ситуація. Тим більше, що дружній колектив – це теж важлива складова успішних виступів. Якщо немає «Один за всіх і всі за одного», важко добитися результату…

Записав Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com

***

Як вам бійка у матчі «Шахтар» – «Динамо»?.. (відео, фото, опитування)

***

Герої 90-х. Юрій Шелепницький: В “Динамо” запрошували Лобановський і Сабо – відмовив обом

***

Чернівецьку ОДЮФЛ очолив перший капітан збірної України Шелепницький (відео)

***