Чернівчанин був на зборі у збірній України, а потрапив… до збірної Молдови

0

Він має в активі успіхи, які до нього не вдавалися нікому з буковинців, а є в його футбольній біографії й таке, що навіть повторити ніхто з земляків не зможе.

 

«Боб» – під таким прізвиськом знають героя нашої публікації у футбольних колах.

Володимир Бабюк народився 5.02.1967 р. у Чернівцях. Спортом почав займатися вже з 1 класу. Спочатку трохи походив на спортивну гімнастику (благо тоді вона ще була у Чернівцях, а тепер ніяк не можуть відродити після необдуманого закриття). Потім вільною боротьбою позаймався. У 2-3 класах тренувався у гандбольній секції в обласній ДЮСШ (також на воротах). У футбол потрапив майже випадково – друзі ходили на футбол і запросили і Володимира Бабюка. Тренером у них був Володько. Він же став і першим футбольним тренером «Боба». А з 5 класу Володя почав тренуватися у Юрія Лєпєстова, який був йому і за другого батька. За юнаків «Буковини» грав під керівництвом Михайла Кузьміна, а за «Трудові резерви» – під керівництвом Віктора Осадчука. За словами Володимира, Лєпєстов дав йому «фізику», а Кузьмін – техніку, бо Михайло Нікітович на тренуваннях приділяв немало уваги і роботі з ветеранами, вчив азам гри на виходах і т. ін.

Коли вже відвідував футбольну секцію, паралельно трохи займався і стрибками у висоту. Друг ходив на легку атлетику, і Володя ходив з ним «за компанію», стрибки у висоту допомагали і як воротарю, для якого стрибучість грає важливу роль.


У місцеві аматорські команди потрапив дуже рано. У 1984 р., тобто в 17 років, вже став володарем Кубку області у складі команди «Легмаш» (тренер – Геннадій Дзівідзінський). Навіть зіграв цілий другий тайм в одному з матчів – у Кіцмані проти Заставни. Перший тайм тоді відстояв Іван Косоловський, другий – Володимир Бабюк.  Тодішній наставник «Легмаша» Геннадій Дзівідзінський нагадав, що тоді вони грали 2 дні поспіль із Заставною в Кіцмані, бо перший матч завершився унічию, а за тодішнім регламентом на другий день грали повторно. Косоловський травмувався і замість нього випустили юного Бабюка, який «каші не зіпсував» – зіграв надійно, «Легмаш» переміг. 

Ще школярем залучався до чернівецької «Буковини». Тоді обов’язково мав бути в команді і молодий воротар. Гена Савка поїхав на збір збірної СРСР, Іван Мудрей залишився сам, то ж можна було юного вносити у протокол матчу, навіть якщо не був заявлений раніше.

9 клас Володимир Бабюк провчився у столичному спортінтернаті. Там, до слова, майбутній голкіпер «Динамо» (Київ) і молодіжної збірної СРСР Андрій Ковтун був у чернівчанина другим воротарем. У той час зазнав першої серйозної травми, на жаль. Як згадує, грали товариський матч з інтернатівською командою на рік старше. Відбив пенальті. Але в одному з епізодів невдало вдарився об штангу і травмував нирку… Якби не ця травма, можливо, футбольна кар’єра склалась би зовсім інакше.

Довелось повертатися до рідних Чернівців, де продовжив навчання у спортивному класі у Чернівецькій ЗОШ №33, яку й закінчив (раніше навчався у ЗОШ №18).

Був капітаном юнацької збірної Чернівецької області на першості республіканської ради «Трудові резерви» і на Спартакіаді УРСР.

Відновившись і набувши гарних воротарських кондицій форми, Бабюк був залучений в якості молодого гравця до чернівецької «Буковини». Тоді обов’язково було мати у складі декількох молодих. Сергій Темерівський грав у полі, а Бабюк і Нікітін (Царство Небесне) були в заявці. Їздили з командою на ігри.

У 10 класі Володимир Бабюк отримав запрошення до юнацької збірної УРСР. Тренером був Віктор Красношапка. Тій збірній не підійшов. І був запрошений до молдовської команди «Зоря» (Бельци), яка грала у другій союзній лізі. Як згадує Володимир, виїзди важкі були з тією командою – Лієпая, Воронеж, Тамбов. Їхали в «Ікарусі». По тижню фактично жили в автобусі.

Із «Зорі» запросили до юнацької збірної Молдови. Якраз у Кишиневі проводили Всесоюзний турнір на честь легендарного воротаря Льва Яшина, який приїхав на ці змагання. Крім Молдови, брали участь Білорусь, Ленінград, Москва, Україна і ще одна союзна республіка (Узбекистан або Казахстан). Збірна Молдови виграла той турнір, обігравши у фіналі 3:1 збірну України (якій не підійшов чернівчанин). Тоді Володимир Бабюк був визнаний кращим воротарем турніру і отримав приз з рук самого легендарного Льва Яшина. Таким не може похвалитися ніхто з буковинських спортсменів…

У 1984 році у складі збірної «Трудових резервів» СРСР, яка базувалась на збірній Молдови, чемпіоном ВЦСПС Радянського Союзу, за що отримав звання кандидата в майстри спорту. Також зі збірною Молдови виступали на відомому турнірі «Переправа».

У 1986 році у складі збірної Молдови посів 4 місце на Спартакіаді народів СРСР, разом із майбутнім зірковим футболістом Ігорем Добровольським. І в дублі команди «Ністру» (Кишинев) були разом. Згодом Добровольського почали випускати за основу «Ністру», коли той був на вильоті з вищої ліги СРСР. Ігор забив у 4 матчах зо 7 м’ячів і «Ністру» залишився у вищій лізі. Після чого Добровольського запросили до московського «Динамо», а пізніше і до збірної СРСР.

З «Ністру» Володимир Бабюк призвався до армії. Служив у 1986-88 роках у Рибниці. І грав за тамтешню команду на першість Молдови серед колективів фізкультури.

Після армії пограв за «Зорю» (Бельци). А вже після розвалу СРСР грав 2 роки за Єдинці у І лізі чемпіонату Молдови. Звідти Олександр Павленко запросив до чернівецької «Буковини», яка була на вильоті з вищої ліги СРСР. Але зазнав травми і так і не заграв у складі головної футбольної команди області.

Також грав у Молдові за Бричани (2 роки) і Липкани (1 рік). В Україні виступав переважно у Чернівецькій області. За чернівецький «Металіст» (виграли Кубок області, в тій команді грали також Сергій Задорожняк та Сергій Темерівський), за «Ладу» (вигравали чемпіонат області), «Колос» (Новоселиця, вигравали чемпіонат області), «Колос» (Лужани, виграли Кубок області). За межами області пограв за «Збруч» (Борщів).

На початку 90-х їздив з командою ЧНУ до Енсхеде (Голландія) на неофіційний студентський чемпіонат Європи, де чернівчани під керівництвом Миколи Осадця і вигравали, і призерами ставали. 

Один сезон провів у складі команди з міста Жешув у ІІ лізі Польщі (туди «засватав» колишній наставник «Буковини» Борис Розсихін). Коли поїхав на заробітки до Іспанії, зустрів там ново дністровського футболіста Сергія Присакаря, який залучив до місцевої команди міста Адра (поруч з Альмерією). Півтора року грав за Адру у 4 дивізіоні Іспанії.

Пізніше немало матчів і змагань зіграв за ветеранів «Буковини». Зокрема, у 2016 році з командою 45+ стали бронзовими призерами відповідного ветеранського чемпіонату України (Володимир Бабюк був визнаний кращим воротарем змагань).

Має досвід роботи тренером. Закінчив тренерські курси під егідою УЄФА та ФФУ. Був граючим тренером СКА-КНТЕУ (з Віталієм Куницею тренували разом), новоселицького «Колоса» (потім команду очолив Юрій Крафт і новосельчани виграли чемпіонат області). Останні 4 роки Володимир Бабюк тренує команду «Біла-Урожай», яка регулярно здобуває призові місця у місцевих змаганнях.

У 2016 році з командою «Роша» виграв Кубок області, обігравши у драматичному фіналі «Митник» (Вадул Сірет). Тоді Володимир Бабюк грав травмованим (розрив м’язів руки). Після знову вибув зі строю на певний час. Але тепер вже відновився. Регулярно тренується (з президентом ФК «Буковина» Сергієм Гринюком і Ко). І готується до свого ювілейного турніру.

Футбольне кредо Володимира Бабюка: чим більше пропускаєш на тренуваннях, тим менше пропускаєш в іграх (у нападаючих, каже, навпаки – чим більше забивають на тренуваннях, тим легше вражають ворота і в іграх).

Хотів би підготувати і сильних воротарів. Можливо, навіть когось, хто реалізував би футбольні мрії, які не вдалося здійснити у великому футболі через травми самому Володимиру Бабюку. Правда, часу на повноцінну тренерську діяльність не вистачає. Мусить працювати на «Калинівському ринку», щоби заробляти на життя.

Мають з дружиною двох доньок. Що цікаво, жодна не пішла у спорт. Старша вже закінчила вуз (ЧТЕІ КНТЕУ), молодша вчиться на 2 курсі у Буковинському медуніверситеті. Батько хотів, щоби вона займалась тенісом, але не склалось, як кажуть.

Дружина Антоніна у цій каденції входить до виконавчого комітету Чернівецької міської ради. Як жартує Володимир Бабюк, частіше бачить її по телевізору: «Вона дуже хоче зробити щось для людей, для міста. Якщо є така можливість, нехай виконує ці громадські функції».

Ось такі дані про життя надійного і, певною мірою, унікального футбольного воротаря Володимира Бабюка вдалося «витягнути» з нього, позаяк він є дуже скромним, і навіть футбольною біографією раніше не дуже хотів ділитися публічно.

5 лютого Володимир відзначив своєї 50-ліття. Футбольні друзі вирішили трішки згодом приурочити цій даті ветеранський турнір +50 з міні-футболу, який відбудеться у неділю, 26 лютого, у ФОК «Олімпія». Візьмуть участь команди «Буковина», «Легмаш», «Роша» та «Берегомет». Початок ігор – з 14:00. Запрошуємо вболівальників подивитися гарні  ветеранські футбольні «баталії» та вшанувати ювіляра.

Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com,
директор обласного центру «Спорт для всіх»

***

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО (натиснути на фото):

***

Фінал ветеранського Кубку області 2016 виграли не ті, які більше атакували (фото)

***

 

***

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.