Павло Польовий: «Держава сама вбиває хокей, та й не тільки»

By Георгій Мазурашу On Січ 24, 2015

Розваги та катання на ковзанах для відвідувачів – це далеко не єдина сторона життя чернівецького «Льодового майданчика». За 12 років свого існування в місті цей заклад привчив краян і до запеклих хокейних баталій (як на обласному, так і регіональному рівні), і до яскравих виступів юних буковинських фігуристів.

Фігурне катання на ковзанах і хокей стали невід’ємною частиною буковинського спорту, і про те, які в них нині перспективи в Чернівцях, ми поговорили з генеральним директором «Майданчика», президентом Чернівецької обласної федерації хокею Павлом Польовим.

Чернівці, напевно, вже трохи скучили за хокеєм, адже минулого сезону через усім відомі причини ніяких змагань із цього виду спорту в місті не відбувалося. Чи передбачені якісь хокейні баталії на «Майданчику» в нинішньому сезоні?

Ну, з цього приводу варто звернутися, я думаю, до Ігоря Кірєєва, тому що хокеєм особисто я перестав займатися, а «Пінгвіни»… Де-юре вони ще є, а ось де-факто їх вже немає, та й хотілося б набрати в команду молодь, адже старші обмежують молодих гравців в усьому, «пресують» їх, дають грати лише невелику кількість часу. І молодь не розвивається, оскільки не має таких можливостей. Звичайно, у старших є чому повчитися, але… Тому старші відділилися від «Пінгвінів», створили нову команду під керівництвом Ігоря Кірєєва. Паралельно тренуються хлопці, які, я сподіваюся, з часом будуть таки представляти «Чернівецьких пінгвінів», але коли це буде – сказати важко.

То чи зможуть у цьому році чернівецькі шанувальники хокею подивитися, скажімо, хоча б ігри на першість міста у виконанні місцевих команд?

Сподіваюся, що час і можливості таки будуть, люди зберуться і проведуть якісь змагання, але це, в кращому випадку, відбуватиметься аж навесні. Розумієте, в Україні наразі немає хокею, а в Чернівцях – тим більше. Раніше, коли я ще бігав у хокейній формі, я був у «рожевих окулярах», думав, що хокей є, і жив тільки ним. А зараз ні ентузіазму, ні будь чого іншого просто нема, все зникло. Частково, можливо, й реалії життя мене зламали, але сказати можна вже точно: в країні немає хокею. І не буде, скоріш за все. З кожним роком стає все гірше. В цілому рівень життя всюди погіршується, тому й доводиться обмежити себе у таких дорогих розвагах, як хокей.

Звичайно, вартість екіпірування для цього виду спорту є дуже недешевою…

Так, витрачатися треба, а зараз люди навіть час не витрачають на розваги, а думають, як де і що заробити, щоби покрити ріст цін на все. Держава сама вбиває хокей. Та й не тільки хокей, а взагалі спорт. На папірцях все виглядає чудово, а насправді майже нічого немає…

Щодо фігурного катання… Наскільки ми знаємо, «Льодовий майданчик» наразі – єдиний каток, де можна проводити тренування з цього виду спорту, а, відповідно, тільки у вас, на «Майданчику», є єдина в місті школа з фігурного катання. Як справи із нашими юними фігуристами?

Той тренерський склад, який працював минулого року, продовжує свою роботу й зараз. Школа працює у звичайному режими, але чисельність вихованців зменшилася. Хтось пішов, хтось прийшов… Рівень в цілому залишився тим же ж, але в цілому ситуація, знову ж таки, не радує. Хотілося б просування вперед, розвитку, а його фактично немає. Якщо минулими роками було відчуття покращення справ принаймні у фігурному катанні, то нинішня ситуація в країні призупинила все…

А як дітки, беруть участь в якихось змаганнях?

Звичайно, наші вихованці їздять і по Україні, і за кордон на різноманітні змагання, привозять призи й медалі, але краще обізнаний у цьому тренерський склад. Приводи для радості за наших дітей є, і перспективи – теж. Тут усе залежить від можливостей та бажання й надалі працювати.

Розмову вів Альберт Комарі,
спеціально для sportbuk.com

***