Іван Гешко: Якби це були вибори мера Чернівців, я би зняв свою кандидатуру

By Георгій Мазурашу Last updated Вер 23, 2014

Найтитулованіший спортсмен Буковини Іван Гешко, якого спортивна громада краю хоче бачити на чолі обласного відділення Національного Олімпійського комітету України, відповів на запитання SportBuk.com щодо можливої роботи на цій громадській посаді.

Як відомо, на посаду голови Чернівецького обласного відділення НОК України, якого обиратимуть 23 вересня 2014 р., є два претенденти – колишній мер Чернівців, нині народний депутат Микола Федорук та чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м, кращий с спортсмен України 2006 р., учасник трьох Олімпійських ігор Іван Гешко.

SportBuk.com спробував з’ясувати, з якими планами йдуть на цю громадську посаду кандидати.

На жаль, з Миколою Федоруком, який, природно, є достатньо зайнятим, поговорити предметно на цю тему поки що не вдалося. Хоча парочкою фраз все-таки перекинулись. Микола Трохимович зауважив, що, як кажуть, не рветься на цю громадську посаду, просто спортивні друзі висунули його кандидатуру, причому ще до того, як стало відомо офіційно, що серед кандидатів є і титулований спортсмен Іван Гешко. За словами Миколи Трохимовича, він не хоче, щоби навколо виборів голови олімпійського відділення піднімалися якісь скандали і тому подібне. І готовий, як кажуть, і відійти в бік, аби не переходити «олімпійську дорогу» спортивному символу Буковини. Але поки що Микола Трохимович цей, безумовно, гідний вчинок ще не зробив. Більше того, його «спортивне оточення», на жаль, вже «відзначилось» не дуже коректними методами передвиборчої боротьби. Зокрема, на адресу SportBuk.com надходять повідомлення від делегатів звітно-виборчої Асамблеї відділення НОК про те, що їм роздають м’ячі, олімпійську літературу та інші презенти, отримані місцевим відділенням від НОК України, недвозначно натякаючи при цьому, що треба підтримати кандидатуру Федорука. І ще абсолютно некоректно (та й неправдиво) додають, що, мовляв, «Микола Трохимович лідирує з відривом…», «Гешка ніхто не сприймає серйозно…» і тому подібне… Цікаво, чи здогадується сам Микола Трохимович, що робиться за його спиною… І чи потрібна йому ця посада, ще й «такою ціною»? Задля чого він має набиратися негативного іміджу, намагаючись перейти дорогу в олімпійській номінації такому видатному спортсмену, який, на відміну від нього, просто живе спортом та олімпійськими ідеалами?.. Напевно, на ці запитання мали би спробувати відповісти ті «друзі», які так завзято умовляють або переконують його не знімати свою кандидатуру в боротьбі за крісло «головного олімпійця Буковини». Якби сам Микола Трохимович серйозно замислився над цим, тоді «проблема» вирішилась би, мабуть, миттєво – одним мудрим рішенням;)

У свою чергу, Іван Гешко, навпаки, демонструє відкритість і коректність. Ні в приватних розмовах з колегами-спортсменами, тренерами або просто вболівальниками, ні в інтерв’ю засобам масової інформації він не допускає жодних некоректностей на адресу «суперника». Не стали винятком і відповіді на запитання SportBuk.com.

Іване, як Ви опинились серед кандидатів і чому вирішили балотуватися на цю громадську посаду?

Олімпійське відділення для мене – рідна організація. Все-таки з 2000 року я вже в якості олімпійця займаюсь пропагандою ідеалів спорту та олімпізму. І не лише відвідуючи заходи, організовані відділенням НОК України або інших спортивних структур, а й організовуючи окремі змагання та інші пропагандистські проекти – зусиллями спортклубу, який названий моїм ім’ям. Тож коли стало зрозуміло, що в спортивній кар’єрі повернутися на той високий міжнародний рівень мені не вдається, колеги за спортивним цехом почали натякати, що варто балотуватися на громадську посаду голови відділення НОК України. Хоча офіційним кандидатом я став практично випадково…

Як це випадково?

Річ у тім, що, на жаль, наше відділення не завжди відзначається публічністю, відкритістю. От і про те, що звітно-виборча Асамблея НОК призначена на 23 вересня, я дізнався тоді, коли, власне, висувати кандидатури на голову вже пізно було (це треба робити не пізніше, ніж за 15 днів). Але так сталося, що в останній день обласний центр «Спорт для всіх» все-таки встиг подати офіційно мою кандидатуру, що, як я зрозумів, деяких «активістів» з відділення неабияко засмутило. Напевно, комусь дуже хотілось, щоби вибори відбулися на безальтернативній основі…

І як воно Вам – конкурувати з багаторазовим переможцем «мерських перегонів» Миколою Федоруком?..

Микола Трохимович справді чиновник з великим стажем. Я й сам за нього не раз голосував на виборах міського голови. Але… Якби це були вибори мера Чернівців, я би зняв свою кандидатуру, бо то «його стихія». А тут мова про олімпійське відділення, про спорт, яким я, без перебільшення, живу. У цій сфері, хай Микола Трохимович не ображається, я все-таки краще орієнтуюсь – десь так, напевно, як він в мерських справах…

Іване, Ви напевне маєте певну програму дій в разі перемоги на виборах голови відділення НОК…

Я ж кажу, що живу спортом, тому аби пропагувати олімпійські ідеали, що є одним з ключових завдань відділення, мені не потрібно якось спеціально готуватися. Я це й так роблю вже багато-багато років. Так, я маю своє бачення щодо деяких змін в діяльності олімпійського відділення. Передусім, ця діяльність мала би бути більш відкритою. Однозначно треба підсилити роль і вплив олімпійців, титулованих спортсменів і тренерів на роботу відділення. Якщо я стану головою відділення, то хотів би бачити і колег-олімпійців у керівних органах, буду пробувати робити регулярними «робочі зустрічі» з олімпійцями, активом відділення, аби ми якомога частіше, а не раз на рік, аналізували заходи, які відбулися, і спільно обговорювали можливі наступні змагання та пропагандистські заходи. Вважаю, що обов’язково треба започаткувати змагання на призи олімпійців Буковини з видів спорту, в яких наш край був представлений на головних змаганнях чотириріччя, а також з деяких інших найбільш пріоритетних видів. Подобається мені і ідея визначення спортсмена місяця, що цілком можна робити і у нас. Бачу і резерви в плані активізації пропагандистської діяльності серед підростаючого покоління. Разом із креативними молодими колегами та досвідченими фахівцями ми маємо «піднажати» на підсвідомість земляків, аби якомога більше людей асоціювали заняття спортом зі здоров’ям та успішністю. У нас бути спортивними і здоровими починає ставати модним, і в цьому напрямку варто ще добряче попрацювати – задля оздоровлення нації. Як кажуть, фізична культура і спорт – це здоров’я, а здоров’я – запорука всіх успіхів.

Напевно, не для всіх задумів вистачатиме фінансів, яких у відділення не так вже й багато…

Так, робота відділення базується, передусім, на волонтерських засадах. Наскільки мені відомо, є лише пів ставки бухгалтера, решта – робота на громадських засадах. І з обласного бюджету відділення отримує лише пару десятків тисяч гривень на рік – на проведення деяких заходів та пропагандистську діяльність. Власне, ці кошти і треба використовувати в тісній співпраці, або за погодженням зі спортивним керівництвом краю, бо вони «відірвані» від обласного спортивного бюджету. Сподіваюсь, що вдаватиметься залучати і деякі спонсорські кошти. Зрозуміло, що сьогодні, коли в країні така ситуація, не дуже коректно буде надто «атакувати» потенційних меценатів проханнями щодо надання спонсорської допомоги. Тим більше, коли знаєш, що вони багато допомагають українському війську. Але, дасть Бог, в Україні встановиться мир, а тоді нові перспективи відкриються і в спорті.

До звітно-виборчої Асамблеї залишилось лише декілька днів. Як готуєтесь до виборів?

Ніякої особливої підготовки немає. Працюю практично у звичному режимі. Незвично лише вислуховувати від окремих майбутніх делегатів скарги щодо «специфічної агітації». Мені і моїм найближчим помічникам в спорті за декілька днів поступило понад 10 сигналів про те, що делегатам роздають м’ячі, олімпійську літературу, інші презенти, які місцеве відділення отримала від НОК України, або запрошують приїхати отримати ці презенти, і при цьому недвозначно натякають, що треба підтримати Миколу Трохимовича. На жаль, непоодинокими є і не дуже коректні висловлювання про мене. Думаю, сам Микола Трохимович навіть не здогадується про те, як «агітують» за нього, як кандидата на посаду голови олімпійського відділення… Є і інші «нюанси»…

Наприклад?

Наприклад те, що деякі активісти відділення, які не приховують, що воліють бачити головою Миколу Трохимовича, чомусь дуже хочуть, щоби вибори відбулися не демократично, тобто таємним голосуванням, а відкритим голосуванням. І це при тому, що в типовому Статуті чітко написано, що голова обирається таємним голосуванням. У Статуті нашого відділення «таємне голосування» прибрали, але залишили його «сліди» – через декілька рядків згадуються «зіпсовані бюлетені» і таке інше, що не буває при відкритому голосуванні. Я однозначно виступаю за таємне голосування, бо це найбільш демократично! Більше того, треба зробити процес голосуванням таким, аби не було жодної можливості фіксувати на телефон чи фотоапарат свій вибір. Бо й на це вже натяки були від окремих делегатів… Забезпечити максимальну демократичність і неможливість застосувати «брудні технології» можна і треба!

А якщо, припустимо, протилежний табір все-таки якимось чином залишить процедуру голосування відкритою? Адже ж, як мінімум, за таємне голосування будуть голосувати відкрито, а це означає, що на енну кількість делегатів може бути певний вплив…

Ми вже спілкувалися і на цю тему з однодумцями. Якщо голова не буде обиратися шляхом таємного голосування, ми просто встанемо і вийдемо. Думаю, в такому разі Асамблея може бути просто зірвана, чого, звісно, не хотілось би…

А якщо голосування буде таємним, все буде чесно, але виграє Федорук?

Тоді я його привітаю з перемогою, потисну руку, побажаю успіхів, а сам буду й надалі пропагувати ідеї олімпізму, спорту і здорового способу життя в якості «рядового олімпійця». Триразового (сміється – авт.).

Олег МАЗУРАШУ, SportBuk.com

Склад делегатів Асамблеї-2014 можна подивитися тут:

***