Донецький «Шахтар», граючи свої домашні матчі у Львові, теж суттєво сприяє єднанню країни. І принагідно «дає уроки» футбольного менеджменту…

Болісні для сучасного українського футболу питання – формування культури європейського вболівання, якісний клубний менеджмент, маленька кількість глядачів на матчах чемпіонату України – знову постали перед нами цього літа. Що робити і з кого брати приклад – про це піде в даному матеріалі, який був напрацьований в місті Лева.

Повертаючись до недавнього українського футбольного супер-батлу між донецьким «Шахтарем» і харківським «Металістом», який проходив на «Арені Львів», просто не можу змовчати на рахунок неймовірно ефектного та ефективного менеджменту зі сторони домашньої команди. Тобто – від «Шахтаря». Взагалі, якщо подивитися пильним і допитливим оком, то серед клубів української Прем’єр-ліги фактично ніхто не працює так плідно і якісно, як донеччани. І це – не комплімент, а констатація.

Колись, ще в далекому 2007 році, коли я протягом кількох місяців проживав у Донецьку, я для себе відмітив фантастичну підтримку «Шахтаря» від своїх уболівальників. Численні біг-борди, сіті-лайти, цілі автобусно-тролейбусні зупинки були присвячені команді міста. Відповідно, на них – фото кращих гравців, заклики прийти на стадіон і підтримувати команду. Тоді подумалося: «А чому тут, у Донецьку, так, а в Києві, де є культове для всіх українців «Динамо», немає навіть частини цього???»

Тоді я ще не розумів, що донецький клуб починає діяти за кращими сучасними зразками європейського клубного футболу і той менеджмент, який сформувався ще до відкриття «Донбас Арени», є першим кроком до створення справжнього європейського клубу в Україні.

Тепер це вже не дивина. «Шахтар», який з різних причин недолюблюють по всій Україні і який багато в чому є ідейно-територіально-ментальним антиподом Львову і львівським «Карпатам», через відомі всім причини змушений грати домашні матчі в іншому місті. Менше всього можна було собі уявити в якості домашньої для «Шахтаря» саме «Арену Львів», але так воно і сталося! Багато в чому цей факт викликав неабияку цікавість вболівальників, журналістів, футбольних спеціалістів, і, взагалі, всіх-всіх-всіх. І тому, щоби прояснити для всіх (ну, принаймні, у нашому випадку – для буковинців), кому небайдужий український клубний футбол, цей феномен, редакція sportbuk.com винайшла можливість делегувати свого представника на один із домашніх матчів «Шахтаря» у Львові.

Заміток набралося чимало, тому будемо у «суворому» порядку викладати нашим читатам все, що у Львові нам здалося цікавим та корисним. Частину ви вже встигли прочитати у нашому першому матеріалі з висловленням думок Тараса Степаненка і «Містера» Луческу, а тепер – більше!

1. Перше, що вразило мене у Львові – величезна кількість сіті-лайтів із анонсом найближчого матчу донеччан на «Арені Львів». І жоден із них не був якось забрудненим чи пошкодженим, враховуючи пануючі у сіспільстві настрої щодо Донбасу. По центру міста пересувалися хлопці в помаранчевих футболках і реалізовували квитки на матч «Шахтар» – «Металіст». І все це – з посмішками, без жодної агресії чи негативу взагалі. Львів’яни й гості міста сприймали це як звичайну та необхідну річ.

2. Львів тільки но прокидається, а невеличкі групки вболівальників з Донецька й Харкова закоханими очима дивляться на архітектуру центральної частини міста. Ніяких конфліктів між фанами обидвох команд або зі сторони львівських фанів не було, та й не могло бути, ніякими непорозуміннями щодо «западенців/східняків» і не пахло, хоча у Львові сьогодні багатенько біженців з Донецької та Луганської областей.

3. Виявляється, що львів’яни таки готові вболівати за «Шахтар» як за свою, домашню команду! Чому? Напередодні відбулося відкрите тренування «кротів» на «Арені Львів», а разом із ним: відкрите спілкування із львівськими  шанувальниками футболу, конкурси, численні подарунки «шахтарської» атрибутики, автограф-сесія. Більше того, спеціально під цю подію було запущено безкоштовний автобусний маршрут для всіх бажаючих від центру міста до «Арени Львів». Можна собі уявити, як раділи від цього львівські дітлахи й недивно, що наступного вечора на новій футбольній арені Львова було 18 із половиною тисяч глядачів (на хвилиночку, попередній домашній матч «Шахтаря» відвідало всього близько п’яти тисяч вболівальників). Так ось як треба працювати з шанувальниками футболу! Як то кажуть, «Вот оно чо, Міхалич, вот оно чо!»

4. При вході на стадіон усім глядачам, що придбали квитки, роздавали помаранчеві прапорці «Шахтаря» й під час матчу інколи дійсно здавалося, що донеччани грають у себе вдома. Символи «гірняків» – Кріт і його «Кротиха» – допомагали ведучому «заводити» публіку. Є в мене «підозри», що під час поєдинків Ліги Чемпіонів «Шахтарю» точно не бракуватиме палких уболівальників!

5. Все вищесказане свідчить, наскільки ефективно діє менеджмент донецького «Шахтаря», з якого будь-який український футбольний клуб може брати приклад. Все продумано і передбачено. Настільки, щоби не просто «топити» гроші у футболі, як це робить більшість власників вітчизняних футбольних клубів, а й отримати прибуток, забезпечити вболівальників потрібною інформацією та атрибутикою. Зрештою, для футбольної Європи це – норма, характерність, а для нас, на жаль, «дивина»…

6. Все те, що я побачив і відчув під час львівського вояжу, переконало мене у тому, що УКРАЇНА ЄДИНА! Ще вчора ультрас (та й просто рядові вболівальники) «Шахтаря», «Металіста» й «Карпат» ворогували, а сьогодні, об’єднані скрутною соціально-політичною ситуацією в країні, опинилися по одну сторону «барикад». Якщо вже «Шахтар» у Львові грає домашні (!!!) матчі, якщо львів’яни щиро вболівають за «Шахтар», якщо донеччани співають «Червону руту» й радо скачуть під клич «Хто не скаче – той москаль», то не все так погано в Україні й Революція Гідності не пройшла марно чи безслідно! Разом ми все подолаємо і багато в чому ми будемо

завдячувати єднанню всіх українців його величності СПОРТУ й, зокрема, – ФУТБОЛУ!

І останнє. Але то таке, поряд із темою. Як вже зазначив шеф-редактор нашого порталу Георгій Мазурашу, на матчі «Шахтар» – «Металіст» був присутній досить солідний «десант» із Буковини, і дуже приємно було бачити у Львові далеко не останніх своїх земляків! Це –  і четвертий арбітр матчу Юрій Мосейчук, і голова Чернівецької міської федерації футболу Сергій Задорожняк, і колишній чернівчанин, а нині – один із кращих (якщо взагалі не найкращий!) футбольних коментаторів України Сергій Панасюк (ТРК «Футбол»)! Ну, й ваш «покірний слуга» 😉

Емоції – емоціями, посмішки – посмішками, але, якщо серйозно, то чому б нам і в Чернівцях не зробити якісний футбольний менеджмент у нашій «Буковині»? І тоді все було б набагато легше!

Любіть спорт, єднайтеся, вболівайте за наших і будьте доброзичливими по відношенню до оточуючих! Все буде добре!

Альберт Комарі,
зі Львова спеціально для SportBuk.com

***

Игроки «Шахтера» хотели бы во Львове жить, а Луческу – полных трибун (фото)

***

ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕО

***

***

***

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО

[Show as slideshow]

***