ГЕШКО Іван Тарасович

1

Заслужений майстер спорту з легкої атлетики, перший серед представників Східної Європи призер чемпіонату світу на дистанції 1500 м, учасник Олімпійських ігор 2000 р. в Сіднеї, 2004 р. в Афінах (5 місце) та 2008 р. в Пекіні.

Народився 19 серпня 1979 року у селі Кліводин Кіцманського району. Закінчив Кіцманську середню школу. З 2004 р. Мешкає у Чернівцях. Закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний університет (факультет фізвиховання, з 2006 р. – аспірант), Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ. Легкою атлетикою займається з 5 класу під керівництвом тепер заслуженого працівника фізичної культури і спорту України Георгія Миронюка. До цього рік відвідував футбольну та гандбольну секції.

Норматив майстра спорту виконав у 1997 році, майстра спорту міжнародного класу – у 2002 році. Звання заслуженого майстра спорту присвоєне 26 квітня 2004 року.

Уперше серйозно заявив про себе на національній арені 1997 року – перемогою на дистанції 3000 м на Всеукраїнських юнацьких іграх. Володар юніорського рекорду України у приміщенні на дистанції 1500 м (3.47,99).

Перший серйозний міжнародний успіх – «срібло» молодіжного чемпіонату Європи 2001 року на дистанції 1500 м. У 2003 році сенсаційно виборов «бронзу» на цій же дистанції на чемпіонаті світу в Парижі (Франція). А взимку 2004 року став срібним призером на чемпіонаті світу в приміщенні у Будапешті, у 2005 р. виграв чемпіонат Європи в приміщенні у Мадриді, у 2006 р. виграв чемпіонат світу в приміщенні у Москві, на Кубку Європи у Малазі виграв 1500 м, посів 2 місце на 800 м і був визнаний кращим атлетом змагань, став срібним призером чемпіонату Європи та Кубку світу на дистанції 1500 м, володарем Кубку світу в складі збірної Європи. З 2002 року неодноразово перемагав на міжнародних змаганнях африканських бігунів, за що отримав прізвиська «Біла гроза чорного континенту» та «Український Іван Грозний».


За підсумками 2006 р. визнаний кращим спортсменом України (церемонія «Герої спортивного року»).

Неодноразовий чемпіон і володар Кубка України. Івану станом на початок 2008 р. належать рекорди України на дистанції 1500 м – 3.30,33 (3.09.2004, Брюссель, етап «Golden League»), на цій же дистанції у приміщенні – 3.33,39 (13.02.2005, Карлсруе), на 1 милю – 3.50,04 (30.07.2004, Лондон, етап IAAF Super Grand Prix), молодіжний рекорд України (U-23) на 3000 м – 7.52,23 (8.06.01, Познань) та рекорди України в приміщенні: на дистанції 800 м – 1.46,49 (20.02.2005, Афіни), юніорський рекорд на 1500 м – 3.47,99, молодіжний рекорд (U-23) на 1500 м – 3.43,29 (31.01.02, Москва).

На початку 2004 року отримав житло у Чернівцях (ордер на 2-кімнатну квартиру під час шоу-програми «Зірки естради – зіркам спорту» вручив Чернівецький міський голова Микола Федорук). Має власний будинок у Кіцмані.

З 2005 р. – радник голови Чернівецької обласної державної адміністрації з питань спорту. У 2006 р. був обраний депутатом Чернівецької міської ради.

Член збірної команди СБУ (майор СБУ).

21.09.2004 СБУ нагородила «Хрестом доблесті» ІІ ступеню.

Наприкінці 2005 року нагороджений медаллю «За працю і звитягу».

24 серпня 2006 р. нагороджений орденом «Буковина».

У 2005 разом з депутатом Чернівецької міської ради Валерієм Чинушем та керівником обласного спорту Георгієм Мазурашу зініціював та організував Відкритий Кубок Чернівецької області з бігу на 1 милю «Буковинська миля», який у 2006 р. став міжнародним. У 2005 р., 2006 р. та 2007 р. перемагав на цих змаганнях. Призові віддавав обласному будинку дитини, що по вул. Чапаєва у Чернівцях.

З 1.09.2013 – тренер з легкої атлетики Кіцманської ДЮСШ, з 1.01.2014 р. – тренер Чернівецької обласної ШВСМ.

Персональний сайт – www.heshko.com

Найвищі досягнення по роках:

1995 р. – 1 місце  на дистанції 3000 м на юнацьких іграх України (8.44,27).
1997 р. – 5 місце на юніорському чемпіонаті Європи на дистанції 1500 м.
1998 р. – 11 місце на юніорському чемпіонаті світу на дистанції 1500 м (Франція).
1997 р. – 5 місце на юніорському чемпіонаті Європи з кросу.
1999 р. – 4 місце на молодіжному чемпіонаті Європи на дистанції 1500 м.
2000 р. – дебютував на Олімпійських іграх в Сіднеї на дистанції 1500 м.

2001 р. – 2 місце на молодіжному чемпіонаті Європи на дистанції 1500 м.
2003 р. – першим серед представників Східної Європи став призером чемпіонату світу на дистанції 1500 м (Париж (Франція), 3 місце). Кращий спортсмен року на Буковині.
2004 р. – виборов срібну нагороду на чемпіонаті світу в приміщенні в Будапешті (Угорщина) на дистанції 1500 м (поступився на фініші 0,03 сек. кенійцю Паулу Коріру). На Олімпійських іграх в Афінах фінішував 5-м на дистанції 1500 м (розпочав рано фінішний спурт, щоби боротися з Ель-Геружем та Лагатом за «золото» і залишився без медалі) та пробився до півфіналу на 800-метрівці. Виграв фінал Гран-прі у Монако на дистанції 1500 м. Кращий спортсмен року на Буковині.
2005 р. – став чемпіоном Європи у приміщенні у Мадриді (Іспанія) на дистанції 1500 м (лідирував з другого кола і до фінішу) з рекордом змагань (3.36,70). Посів 4 місце на чемпіонаті світу в Гельсінкі (Фінляндія). 1 місце на Всесвітній Універсіаді в Туреччині (1500 м). Другий рік поспіль блискучим фінішним спуртом виграв фінал Гран-прі у Монако на дистанції 1500 м. Кращий спортсмен року на Буковині.
2006 р. – святкував перемогу на чемпіонаті світу в приміщенні у Москві (Росія) на дистанції 1500 м. Здобув перше місце на дистанції 1500 м та друге місце на дистанції 800 м на Кубку Європи у Малазі (Іспанія). Нагороджений спеціальним призом як кращий атлет Кубка Європи. Неймовірним фінішним спуртом виграв етап «Golden League» у Парижі на дистанції 1500 м. На чемпіонаті Європи у Ґетеборгу (Швеція) фінішував другим на дистанції 1500 м. На Кубку світу в Афінах (Греція) виборов друге місце на дистанції 1500 м, а у складі збірної Європи став володарем головного трофею. У березні та червні 2006 року визнавався кращим спортсменом України. 14 січня 2007 року під час церемонії «Афіна» нагороджений як кращий легкоатлет України 2006 року. Кращий спортсмен року на Буковині.

2007 р. – 1 місця на дистанціях 1500 м (3.41,19) та 800 м (1.47,41) на Всеукраїнських іграх (5-8.07.07, Донецьк), 1 місце на етапі Грін-прі ІААФ у Мадриді Meeting de Atletismo Madrid 2007 на дистанції 1500 м (3.37,57).

2008 р. – 2 місце на чемпіонаті України на дистанції 1500 м (3.42,80) у Києві (1-4.07.08) після чернівчанина Миколи Лабовського (3.42,58), увійшо до складу олімпійської збірної, на Олімпійських іграх у Пекіні не вийшов на старт через проблеми зі спиною…

Рекорди України:
1500 м – 3.30,33 (3.09.2004, Брюссель, етап «Golden League»)
1 миля – 3.50,04 (30.07.2004, Лондон, етап IAAF Super Grand Prix)
3000 м – молодіжний рекорд України (U-23) – 7.52,33 (8.06.01, Познань)

Рекорди України в приміщенні:
1500 м – 3.33,99 (13.02.2005, Карлсруе)
800 м – 1.46,49 (20.02.2005, Афіни)
1500 м – молодіжний рекорд України – 3.43,29 (31.01.02, Москва)
1500 м – юніорський рекорд України – 3.47,99

Особисті рекорди (просто неба):
800 м – 1.45,41 (15.06.2003, Дортмунд)
1000 м – 2.19,04 (16.06.2001, Стамбул)
1500 м – 3.30,33 (3.09.2004, Брюссель, етап «Golden League»)
1 миля – 3.50,04 (30.07.2004, Лондон)
2000 м – 5.03,91 (24.06.2000, Стамбул)
3000 м – 7.52,33 (8.06.2002, Познань)

Особисті рекорди (в приміщенні):
800 м – 1.46,49 (20.02.2005, Пеанія)
1500 м – 3.33,99 (13.02.2005, Карслруе)
1 миля – 3.59,14 (27.01.2007, Бостон)

23.09.2014 р. обраний головою Чернівецького обласного відділення НОК України.

25.10.2015 р. обраний депутатом Чернівецької обласної ради.

***

Автобіографічний фільм

ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕО

***

Відео успішних стартів можна подивитися тут:

***

Ivan Heshko
Personal Best – Outdoor
  Performance Wind Place Date
800 Metres 1:45.41   Dortmund 15/06/2003
1000 Metres 2:19.04   Istanbul 16/06/2001
1500 Metres 3:30.33   Bruxelles 03/09/2004
One Mile 3:50.04   London (CP) 30/07/2004
2000 Metres 5:03.91   Istanbul 24/06/2000
3000 Metres 7:52.33   Poznan 08/06/2001
Personal Best – Indoor
  Performance Wind Place Date
800 Metres 1:46.49   Peaniá 20/02/2005
1500 Metres 3:33.99   Karlsruhe 13/02/2005
One Mile 3:59.14   Boston (Roxbury), MA 27/01/2007
Progression – Outdoor
  Season Performance Wind Place Date
800 Metres 2007 1:47.41   Donetsk 07/07/2007
  2006 1:45.74   Torino 06/06/2006
  2005 1:46.19   Kyiv 03/07/2005
  2004 1:45.92   Athína (Olympic Stadium) 25/08/2004
  2003 1:45.41   Dortmund 15/06/2003
  2002 1:47.77   Bila Tserkva 16/05/2002
  1998 1:53.10   Annecy 28/07/1998
1000 Metres 2001 2:19.04   Istanbul 16/06/2001
1500 Metres 2008 3:42.80   Kyiv 02/07/2008
  2007 3:35.03   Roma 13/07/2007
  2006 3:31.08   Paris Saint-Denis 08/07/2006
  2005 3:31.91   Berlin 04/09/2005
  2004 3:30.33   Bruxelles 03/09/2004
  2003 3:32.01   Ostrava 12/06/2003
  2002 3:37.07   Poznan 18/08/2002
  2001 3:37.10   Kalamáta 02/06/2001
  2000 3:38.48   Kyiv 04/08/2000
  1998 3:46.71   Annecy 02/08/1998
One Mile 2006 3:50.89   Oslo 02/06/2006
  2004 3:50.04   London (CP) 30/07/2004
  2002 3:56.74   Liège 27/08/2002
2000 Metres 2000 5:03.91   Istanbul 24/06/2000
3000 Metres 2001 7:52.33   Poznan 08/06/2001
Progression – Indoor
  Season Performance Wind Place Date
800 Metres 2006 1:48.36   Pireás 25/02/2006
  2005 1:46.49   Peaniá 20/02/2005
  2004 1:47.11   Peaniá 22/02/2004
1500 Metres 2006 3:40.20   Sumy 21/02/2006
  2005 3:33.99   Karlsruhe 13/02/2005
  2004 3:35.15   Karlsruhe 15/02/2004
  2003 3:38.11   Peaniá 06/03/2003
  2002 3:43.24   Moskva 31/01/2002
  1998 3:47.97   Lvov 12/02/1998
One Mile 2007 3:59.14   Boston (Roxbury), MA 27/01/2007
Honours
  Rank Performance Wind Place Date
800 Metres
27th SPAR European Cup Super League   2 f 1:46.24   Malaga 29/06/2006
28th Olympic Games   4 sf 1:46.66   Athína (Olympic Stadium) 26/08/2004
IAAF World Junior Championships   5 h 1:53.10   Annecy 28/07/1998
1500 Metres
11th IAAF World Championships in Athletics   8 h 3:42.08   Osaka 25/08/2007
10th IAAF World Cup   2 f 3:53.33   Athína (Olympic Stadium) 16/09/2006
4th IAAF World Athletics Final   6 f 3:34.11   Stuttgart 10/09/2006
19th European Athletics Championships   2 f 3:39.50   Göteborg 09/08/2006
27th SPAR European Cup Super League   1 f 3:50.34   Malaga 28/06/2006
11th IAAF World Indoor Championships   1 f 3:42.08   Moskva (Olimpiyskiy Stadion) 11/03/2006
3rd IAAF World Athletics Final   1 f 3:33.50   Monaco 10/09/2005
23rd Universiade   1 f 3:49.49   Izmir 18/08/2005
10th IAAF World Championships in Athletics   4 f 3:38.71   Helsinki 10/08/2005
28th European Indoor Athletics Championships   1 f 3:36.70   Madrid 06/03/2005
2nd IAAF World Athletics Final   1 f 3:44.92   Monaco 19/09/2004
28th Olympic Games   5 f 3:35.82   Athína (Olympic Stadium) 24/08/2004
10th IAAF World Indoor Championships   2 f 3:52.34   Budapest (SA) 07/03/2004
1st IAAF World Athletics Final   3 f 3:40.72   Monaco 14/09/2003
9th IAAF World Championships in Athletics   3 f 3:33.17   Paris Saint-Denis 27/08/2003
9th IAAF World Indoor Championships   5 f 3:44.56   Birmingham, GBR 15/03/2003
18th European Championships in Athletics   6 h 3:47.76   München 06/08/2002
21st Universiade   4 h 3:49.66   Beijing 27/08/2001
27th Olympic Games   10 h128 3:41.80   Sydney 25/09/2000
IAAF World Junior Championships   11 f 3:46.71   Annecy 02/08/1998

http://www.iaaf.org/athletes/biographies/country=ukr/athcode=134832/index.html

Іван Гешко після переможного фінішу на чемпіонаті світу 2006 р.
Іван Гешко після переможного фінішу на чемпіонаті світу 2006 р. (Москва)

***

 

***

***

***

***

***

***

***

***

***

***

***

«Іван з восьми років виховувався у мене»

же декілька років Кіцмань і Кліводин сперечаються на тему: “Чий Іван Гешко?” Перші стверджують, що його мати родом з Кліводина, та й до шести років він бігав кліводинськими пагорбами – отож зірка їхня. У кіцманчан інший аргумент – з восьми років хлопець ріс в акуратному будиночку на вулиці Українській, 7. У найкращої, наймилішої бабусі Орисі Андріївни Гешко.

Через 10 копійок хлопець ледь не загинув під колесами автомобіля

Що таке зірка, кореспондент “МБ” зрозумів вже на під’їзді до Кіцманя. Літня кіцманчанка із сапою, коли почула про те, що шукають будинок бабусі чемпіона Івана Гешка, одразу відклала знаряддя праці убік. “Це той, що бігає? Ондечки він!”

Іван Гешко, який напередодні повернувся із перемогою зі Всесвітньої універсіади, насправді виявився “ондечки”: виходив із двору чепурного будиночка. Він без будь-якої зірковості пояснив, що поспішає на прес-конференцію, але якщо треба – затримається на хвилину, щоби його сфотографували. Потім спортсмен терпляче і з посмішкою виконував “накази” фотографа: “А тепер станьте так, щоби було видно і вас, і песика, але щоби останній при цьому стрибав…”

Нарешті у двір вийшла усміхнена бабуся.

– Іван – це бабусин онучок, – розпливлася у щасливій посмішці Орися Гешко (мати його батька). – З восьми років він виховувався у мене. Його батьки розлучилися, і так склалося, що виріс він у мене.

У дитинстві був дуже швидким. Коли йому було сім років, мати залишила його зі мною, бо потрапила до лікарні. Тоді зайшла до нас у гості моя онука, яка саме прийшла з магазину канцтоварів, де накупила зошитів, олівців. Дала дівчина йому 10 копійок, і хлопчина одразу побіг: “Куплю й собі щось!” А такий швидкий був, що я лише встигла одну картоплину почистити, як згадала: “Де Іван?” Кинула одразу усе й побігла до магазину. Прибігаю, а біля дороги вже натовп: “Ваш Іван перебігав дорогу так швидко, що водій не встиг зреагувати! До лікарні вже відвезли його із розбитою головою!” У мене від страху усередині похололо. Прибігаю – він з розбитою головою, довкола лікарі. До сьогодні залишилася пляма на місці поранення.

Бешкетником був. Я його щоліта відправляла до піонерського табору через те, що він був дуже швидким. Хвилювалася, бо ж хлопець, аби не трапилося чого.

Пригадую, у п’ятому класі почали його у школі зачіпати. Він своєму кривднику нічого не сказав, але як розвернувся… Побив того хлопця.

Приходжу з роботи, а тато його однокласника вже на порозі: “Ваш побив мого. Ану покажіть цього бійця”. Тут саме Іван надійшов. Тато хлопця подивився на нього уважно і сварити не став. Напевно, побачив, що хлопець серйозний. Лише привів свого сина і примусив обох потиснути одне одному руки. Пригадую, що захисники того хлопця збиралися Івана побити, але подивилися, як він файно того відлупцював, то й передумали.

Я усе забуваю запитати сусідів, де той хлопчина, що його Іван тоді так провчив.

Як розповідає бабуся, у піонерських таборах, куди вона його відправляла подалі від пустощів 11 разів, Іван також не сумував. Наприклад, в Іванківцях його улюбленою розвагою було розмальовувати обличчя тих, хто спав, фломастерами та іншими підручними засобами, а потім із друзями закричати о 12-й ночі: “Тривога!”

“Якби купила йому кларнета – був би музикантом”

– У спортивну секцію Івана відвів тато, й він одразу ж вирішив: “Буду кращим за усіх!” – пригадує бабуся. – А він міг би бути музикантом, бо дуже любив виступати, мав музичний слух.

Не став музикантом, а залишився у спорті, напевно, через один випадок.

Іван мріяв грати на кларнеті. Я пішла до музичної школи, взяла список усього, що слід придбати для занять, накупила зошитів та посібників. Останнім пунктом у спискові був кларнет. Я у магазині запитую: “Скільки коштує?” Відповідають: “120 рублів”. Гроші великі для мене – пенсіонерки.

А Іван такий був, що куплю що-небудь – одразу розбирає, щоби подивитися, що там усередині. Я собі гадаю: ось куплю за 120 рублів кларнет, а він по трубах та клавішах усе порозбирає – і немає 120 рублів. Кажу йому: йди позич гроші під розписку. Але ж ти усе ламаєш: ліхтарик куплю – наступного дня вже немає ліхтарика. Давай подивимося, що твоє захоплення серйозне – тоді купимо кларнет.

Отож придбала я усе, окрім кларнета, й Іван …застрайкував: “Без кларнета до музичної школи не піду!” Так і залишилися ноти і зошити до сьогодні.

Він у мене до всього здібний. Міг бути медиком, бо пальці у нього дуже чутливі. Масаж навіть якось сам робив.

Кухар також чудовий. З сьомого класу Іван готує – і рибку спече, і м’ясо, і налисників насмажить. І машину водить, і електрику усю у домі знає. Але усе робить хутенько.

Щоправда, у їжі Іван дотримується дієти. Картоплю, борошняні вироби не їсть – задля спорту. Адже він бігає, і організм повинен витримувати навантаження. Приїжджає зі змагань – й одразу до шпаргату: рибку, відбивні готує. Салат нарізає так швидко, що заледве очима встигаєш за рухами стежити.

“Мерседес” із іменним номером “Гешко” зустрічало оплесками усе місто

– Іван у мене такий: як сказав, що доб’ється чогось, то доб’ється цього обов’язково, – розповідає Орися Андріївна. – Народився він на саме Преображення, у сорочці.

Як сказали не їсти і дотримуватись дієти – він від свого не відступить. Він і дівчину свою цього навчив. А вона любить його – тож так і робить. Я ж їй кажу, що треба усе їсти, а вона відповідає: “Що Ваня сказав, те і їм”.

“То що добре?” – питаю її. А вона посміхається: “Спочатку було не дуже, а тепер – звикла”.

Гарна у нього дівчина. Мені одразу сподобалася.

Дівчатам тутешнім Іван подобався, але він знайшов свою долю. Деякі сердиті навіть. Тепер мрію, щоби він онуку мені приніс. Краще дівчинку, бо баба вже стара, а як буде хлопець такий самий швидкий – і не наздожену.

Є ще одна гордість у кіцманчан – “Мерседес” із іменним номером “Гешко”. Коли ця краса вперше з’явилася на вулицях міста, перехожі аплодували.

– Коли він вперше приїхав, усі зупинялися і показували жестом: “Ти молодець”, – згадує перша вчителька Івана Гешка Дарія Ткачук. – Він у нас зірка, але не пройде повз сусіда чи однокласника, щоби не посміхнутися, потиснути руку.

Іван Гешко сидів за другою партою

– Коли бачу його виступи по телевізору, – продовжує Дарія Ткачук,– згадую, як вчителька французької мови казала йому: “Іванку, вивчай французьку мову!”, а він відповідає: “Я що маю у Францію їхати?”

Тепер ми з ним часто згадуємо цей випадок, бо об’їхав він півсвіту.

Пригадую, як його привели до кіцманської школи. Це був біленький другокласничок, веселий, але здивований: “Така велика школа…”

Сидів у першому ряду за другою партою. Був дуже старанним.

Його усі вчителі любили. Ми його не раз гладили по голівці і підбадьорювали – ти у нас найкращий.

Перша вчителька Івана Гешка каже, що успіх її учня – невипадковий. Яскравий приклад цього – малі олімпійські ігри, які відбуваються у кіцманській школі щороку. У третьому класі під час змагань з бігу серед третьокласників в Івана на дистанції розірвалися кеди. Та загублена підошва не зупинила бігуна: зі стертими до крові стопами хлопець добіг до фінішу першим.

– Я тоді ще подумала, – пригадує вона, – що яка ж це воля до перемоги у такої маленької дитини. А коли оголосили, що він перший, то бачили би ви його обличчя!

Клас Івана був дуже дружним. Розмовляли, підбадьорювали, глузували, але так тепло… Часто приходили до мене в гості на “поливаний” понеділок, я їх пригощала солодощами.

Ще одна риса Івана: він ніколи не вживав і не вживає спиртного. Навіть келиха шампанського не дозволяв собі.

А який він благородний! Якось я кажу: “Тобі нічого хвилюватися, де жити, бо у тебе є бабуся. Ти ж тут живеш усе життя”. На це він відповів, що у бабусі є ще одна внучка. Він не сподівається на когось, сам працює над тим, щоби досягти мети.

Іван завше думає, як принести людям користь. Навіть тепер він щось задумав побудувати, але нікому не каже.

У Кіцмані, коли показують змагання за участю нашого Івана – усі біжать до телевізора: “Нашого Гешка показують!” Він знайшов себе. Це, напевно, найголовніше у житті – знайти себе, і не важливо де – у полі, перукарні, школі.

molbuk.ua, 1-09-2005

***

 

 

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

1 Комментарий

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.