Верховна рада внесла зміни до Законів України «Про фізичну культуру і спорт» та «Про позашкільну освіту», прибравши звідти ініційовані Урядом деякі «антиспортивні» норми.

Зокрема, відмінено плату за заняття у дитячо-юнацьких спортивних школах (йдеться про норму, яка передбачала офіційну оплату за навчання в ДЮСШ, неофіційні збори коштів тренерами, через батьківські комітети і т.п. – це те, що має місце у багатьох видах спорту і чому сприяють самі батьки юних спортсменів…), повернуто 3-й урок фізкультури на тиждень у навчальних закладах, поновлено обов’язковість фахівців з фізичної культури у дошкільних навчальних закладах, а також скасовано норму, яка давала можливість місцевим органам влади (самоврядування) закривали спортивні школи без погодження з профільним центральним органом.

Серед ініціаторів цих законодавчих змін були віце-президент НОК України Микола Томенко та срібний призер Олімпійських ігор з плавання Денис Силантьєв.

Микола Томенко на своєму сайті tomenko.ua нагадав, що це вже друга законодавча ініціатива народних депутатів, що підтримують фізичну культуру і спорт, яка не дозволяє Уряду зменшувати фінансування цієї галузі. Так, в результаті першого втручання парламенту дитячо-юнацькі спортивні школи були дофінансовані на 100 мільйонів гривень, що бодай частково зупинило масове закриття цих установ.

Звісно, добре, що є серед народних депутатів захисники інтересів сфери фізичної культури і спорту. Але виникає логічне запитання: а де вони були, коли приймалися норми, скасування яких вони тепер ініціювали і узаконили? Чому не переконали колег-депутатів раніше не приймати такі норми?..

І ще одна немаловажна річ. Спортивні школи не можна «тупо» захищати від закриття, бо далеко не всі вони реальними результатами роботи доводять свою потрібність, на жаль. Точніше, настав час провести серйозний аналіз всієї системи оздоровлення та підготовки спортивних резервів і провести реформу, яка дозволить оптимізувати мережу і суттєво підняти ефективність роботи цієї системи. Причому треба розуміти, що сьогодні говорити про збільшення фінансування складно, тому мова, передусім, про ефективну ОПТИМІЗАЦІЮ. І її реально провести. Можливо, варто зробити це для початку в одному або декількох регіонах – на правах експерименту. Наприклад, дати можливість місцевим органами управління сферою, за погодженням з представницькою владою, набагато гнучкіше розпоряджатися бюджетними ресурсами, аби не було у нас, як в старому анекдоті, ситуацій, коли «влада робить вигляд що платить, а працівники роблять вигляд, що працюють»… Утім, це непроста тема, яка потребує глибокого аналізу і сміливих, але, водночас, виважених управлінських кроків.

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підтримки дитячо-юнацького спорту та фізичного виховання дітей

 

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
2. 1. У Законі України “Про фізичну культуру і спорт” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 7, Голос України, 2014, № 254):

1) Частину сьому та восьму статті 10 вилучити;

2) у статті 26:

доповнити частиною третьою такого змісту:

«У дошкільних та інших навчальних закладах обов’язково передбачаються посади фахівців з фізичної культури».

у частині четвертій слово ” двох ” замінити словом ” трьох “;

3) статтю 48 доповнити частиною дванадцятою такого змісту:

«Існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту».

2. У абзаці четвертому частини другої статті 26 Закону України “Про позашкільну освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 46, ст. 393; Голос України, 2014, № 254)) слова «та у дитячо-юнацьких спортивних школах» вилучити.

 

ІІ. Прикінцеві положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування.

 

Голова Верховної Ради                                            В. ГРОЙСМАН

України

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підтримки дитячо-юнацького спорту та фізичного виховання дітей

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (№ 76-VІІІ від 28 грудня 2014 року).

Зазначеним законом  запроваджена плата за навчання дітей у дитячо-юнацьких спортивних школах; скасована обов’язковість передбачення  посад фахівців з фізичної культури у дошкільних та інших навчальних закладах; скорочена мінімальна кількість уроків з фізичної культури у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах з трьох до двох на тиждень; скасована норма щодо заборони скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту. Вищезазначені законодавчі зміни можуть призвести до суттєвого відтоку дітей з дитячо-юнацьких спортивних шкіл, погіршення якості фізичного виховання дітей у навчальних закладах, та, як наслідок, негативного впливу на  їх здоров’я.

Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підтримки дитячо-юнацького спорту та фізичного виховання дітей розроблено для недопущення відповідних негативних наслідків, покращення здоров’я українських дітей та посилення обороноздатності України.

 

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підтримки дитячо-юнацького спорту та фізичного виховання дітей розроблено з метою недопущення суттєвого відтоку дітей з дитячо-юнацьких спортивних шкіл, вдосконалення процесу фізичного виховання дітей у навчальних закладах, покращення здоров’я дітей в Україні.

Для досягнення вказаної мети законопроектом пропонується відновити у Законі України «Про фізичну культуру і спорт» норми щодо обов’язковості передбачення посад фахівців з фізичної культури у дошкільних та інших навчальних закладах; збільшення мінімальної кількості уроків з фізичної культури у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах з двох до трьох на тиждень; заборони скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, а також скасовуються норми щодо запровадження плати за навчання дітей у дитячо-юнацьких спортивних школах.

 

 

3. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

Закон України “Про фізичну культуру і спорт”.

Закон України «Про позашкільну освіту».

Прийняття законопроекту не потребує внесення змін до інших законів України.

 

 

4. Фінансово-економічне обґрунтування

За даними Міністерства фінансів України, заплановано надходження до місцевих бюджетів близько 300 мільйонів грн. від плати за навчання дітей у дитячо-юнацьких спортивних школах із розрахунку 500 тисяч дітей
х 60 грн. щомісячної плати х 10 місяців. Водночас, у цих розрахунках не враховано кількість дітей пільгових категорій (дітей із багатодітних сімей, дітей із малозабезпечених сімей, дітей-інвалідів, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування), які навчаються у дитячо-юнацьких спортивних школах безоплатно.

Водночас, значна частина батьків, які формально не відносяться до пільгових категорій, особливо у сільській місцевості, неспроможні сплачувати навіть невелику плату –  60 гривень в місяць за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах, враховуючи, що майже всі учні спортивних шкіл вже сьогодні самостійно купують спортивну екіпіровку та оплачують виїзди на змагання.

У зв’язку з цим, запровадження плати за навчання дітей у дитячо-юнацьких спортивних школах неминуче призведе до значного відтоку дітей зі спортивних шкіл, зменшення кількості талановитих спортсменів, майбутніх олімпійців,  руйнування соціальної функції дитячо-юнацького спорту, суттєвого збільшення дитячої та підліткової злочинності, значного погіршення здоров’я дітей, що в свою чергу призведе до зростання бюджетних витрат на правоохоронні органи та сфери охорони здоров’я, які не будуть компенсовані надходженнями від плати за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах.

Таким чином, на думку авторів законопроекту, прийняття законопроекту не призведе до реального зменшення доходів місцевих бюджетів.

 

5. 5. Запобігання корупції

У законопроекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

 

 

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону.

Прийняття законопроекту сприятиме надійному функціонуванню дитячо-юнацьких спортивних шкіл в Україні та поліпшенню якості фізичного виховання дітей у навчальних закладах, покращенню здоров’я українських дітей, підвищенню позитивного іміджу України у міжнародному спортивному русі та посиленню у майбутньому обороноздатності України.

 

Народні депутати України      

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України

про внесення змін до деяких законодавчих актів

щодо підтримки дитячо-юнацького спорту та фізичного виховання дітей

 

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства	Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
1. Закон України «Про фізичну культуру і спорт»
Стаття 10. Дитячо-юнацькі спортивні школи          Фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється відповідно за рахунок коштів власника (засновника), відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством. Умови оплати праці працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, заснованих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, розробляє та затверджує у визначеному порядку центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту. Порядок та розмір плати за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах встановлюються Кабінетом Міністрів України. Діти із багатодітних сімей, діти із малозабезпечених сімей, діти-інваліди, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування навчаються у дитячо-юнацьких спортивних школах безоплатно.	Стаття 10. Дитячо-юнацькі спортивні школи   Фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється відповідно за рахунок коштів власника (засновника), відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством. Умови оплати праці працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, заснованих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, розробляє та затверджує у визначеному порядку центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.
Стаття 26. Фізична культура у сфері освіти       У загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах уроки з фізичної культури є обов’язковими і проводяться не менше двох разів на тиждень. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо запровадження додаткових уроків з фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах за умови наявності коштів у відповідних бюджетах.	Стаття 26. Фізична культура у сфері освіти   У дошкільних та інших навчальних закладах обов’язково передбачаються посади фахівців з фізичної культури. У загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах уроки з фізичної культури є обов’язковими і проводяться не менше трьох разів на тиждень. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо запровадження додаткових уроків з фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах за умови наявності коштів у відповідних бюджетах.
Стаття 48. Матеріально-технічне забезпечення сфери фізичної культури і спорту   Заклади фізичної культури і спорту, які мають у власності або в користуванні спортивні споруди, повинні мати, зокрема:   сертифікат відповідності спортивної споруди, виданий відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;   журнал обліку використання спортивної споруди, порядок ведення якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.   Не допускається:   проектування, будівництво нових і реконструкція діючих дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів без передбачених нормативами вимог до спортивних споруд та функціональних приміщень;   обмеження доступу інвалідів до спортивних споруд.             Фізкультурно-спортивне спорядження та обладнання – спортивна форма (спеціальний одяг та взуття), спортивні снаряди (апарати), інвентар і апаратура для обладнання спортивних споруд та обслуговування спортивних заходів виготовляються з дотриманням стандартів (правил, норм), затверджених відповідно до закону.   Правила реєстрації, обліку, експлуатації і нагляду за використанням та технічним станом плавальних засобів, що є спортивними суднами, спортивних автомобілів, спортивних мотоциклів, спортивних літальних апаратів визначаються Кабінетом Міністрів України.   Суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють виробництво фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, може надаватися пільговий режим кредитування і оподаткування відповідно до закону.   Організатори фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів, власники спортивних споруд, фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання зобов’язані забезпечувати безпечні умови життя і здоров’я відвідувачів та користувачів спортивних споруд, користувачів фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, а також не завдавати шкоди довкіллю та здійснювати відповідні заходи з охорони та безпеки згідно з правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.	Стаття 48. Матеріально-технічне забезпечення сфери фізичної культури і спорту   Заклади фізичної культури і спорту, які мають у власності або в користуванні спортивні споруди, повинні мати, зокрема:   сертифікат відповідності спортивної споруди, виданий відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;   журнал обліку використання спортивної споруди, порядок ведення якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.   Не допускається:   проектування, будівництво нових і реконструкція діючих дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів без передбачених нормативами вимог до спортивних споруд та функціональних приміщень;   обмеження доступу інвалідів до спортивних споруд.        Існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.   Фізкультурно-спортивне спорядження та обладнання – спортивна форма (спеціальний одяг та взуття), спортивні снаряди (апарати), інвентар і апаратура для обладнання спортивних споруд та обслуговування спортивних заходів виготовляються з дотриманням стандартів (правил, норм), затверджених відповідно до закону.   Правила реєстрації, обліку, експлуатації і нагляду за використанням та технічним станом плавальних засобів, що є спортивними суднами, спортивних автомобілів, спортивних мотоциклів, спортивних літальних апаратів визначаються Кабінетом Міністрів України.   Суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють виробництво фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, може надаватися пільговий режим кредитування і оподаткування відповідно до закону.   Організатори фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів, власники спортивних споруд, фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання зобов’язані забезпечувати безпечні умови життя і здоров’я відвідувачів та користувачів спортивних споруд, користувачів фізкультурно-спортивного спорядження та обладнання, а також не завдавати шкоди довкіллю та здійснювати відповідні заходи з охорони та безпеки згідно з правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

 

 

2. Закон України «Про позашкільну освіту»

Стаття 26. Фінансово-господарська діяльність позашкільного навчального закладу   2. Фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних позашкільних навчальних закладів – за рахунок коштів засновників (власників). Фінансування державних, комунальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України. Діти із багатодітних сімей, діти із малозабезпечених сімей, діти-інваліди, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, здобувають позашкільну освіту безоплатно. Порядок встановлення розміру плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) та у дитячо-юнацьких спортивних школах визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26. Фінансово-господарська діяльність позашкільного навчального закладу   2. Фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних позашкільних навчальних закладів – за рахунок коштів засновників (власників). Фінансування державних, комунальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України. Діти із багатодітних сімей, діти із малозабезпечених сімей, діти-інваліди, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, здобувають позашкільну освіту безоплатно. Порядок встановлення розміру плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Народні депутати України

***

«Спортивна реформа-2014»: Позитивні зміни чи збільшення витрат на бюрократію?

***