У буковинських Карпатах може «вирости» база олімпійської підготовки

2

Фахівці вважають «гріхом» не використовувати екс-військову частину на горі Томнатікул в Путильскому районі на висоті 1580 м над рівнем моря в якості «ковальні» чемпіонів.

Найвища в Україні «плоска» гора Томнатікул на Путильщині (Чернівецька область), яка має висоту 1580 м над рівнем моря, реально може стати центром високогірної підготовки збірних України з різних видів спорту. На місці колишньої військової частини, яка тепер перебуває у власності Путильської районної ради, фахівці бачать сучасну Базу олімпійської підготовки, наявність якої дозволить в перспективі економити чималі кошти на каталізуючих високі результати високогірних навчально-тренувальних зборах, а точніше вкладати ці кругленькі суми не в іноземні, а в свою вітчизняну базу.

Площа названої військової частини складає 17 Га. Тепер ця база перебуває в оперативному управлінні Путильському районному управлінню соціального захисту. Навколо бази – 300 Га поля, а також велика площа лісових масивів. До інфраструктури колишньої військової частини входить двоповерховий будинок, в якому раніше мешкали сім’ї офіцерів, гуртожиток для прапорщиків, казарма, водонасосна станція тощо. До бази проведена електрична лінія на залізобетонних стовпах, є цифровий телефонний зв’язок. Об’єкт розташований неподалік від кордону з Румунією.

Екс-наставник збірних Вірменії та Білорусі з біатлону, майстер спорту СРСР з лижних гонок, друг легендарного Олександра Тихонова і колишній директор тернопільської ДЮСШ з зимових видів спорту Микола Філатов, який останніми роками мешкає в Чернівцях, вважає «гріхом» не використовувати таке місце для створення олімпійської бази:

– Коли я цієї весни вперше побачив сусідні путильські гори Томнатікул та Сарата, мене вразило те, що в безсніжний період сезону-2006-07, коли в Європі не було снігу, там наприкінці квітня було десь сантиметрів 60-70 снігу на північних схилах. Як колишній лижник, спеціаліст лижного спорту я, м’яко кажучи, здивований, що в Україні не використовують цю місцевість. Це практично маленький Цихкадзор (олімпійська база союзного значення). Сніжний покров стійкий, м’який, клімат чудовий. Жодних інфекцій, вірусів, чистейший екологічний куточок, чудової чистоти вода. У цій місцевості можна моделювати і профілювати будь-які лижні та біатлонні дистанції – хоч для Кубків світу, хоч для Олімпійських ігор. На мою думку, там варто зробити базу в дерев’яному стилі. Чудова місцевість, чудові умови. І ще один плюс – збірна, спортсмени уникають тривалих переїздів, не треба буде «болтатися» Європою в пошуках снігу, все тут на місці. Всі переїзди по Європі можна вирішувати автобусом – етапи Кубка світу в радіусі 800-1000 км. Крім цього, в районі Сарати є стара дамба, якій понад сто років. Запруда, яка використовувалася для спуска води в певний час, щоби сплавляти ліс. Там можна зробити штучне водосховище і проводити збори, пов’язані з водою. І це все – в природних умовах. А ті 18 км дороги від Шепоту до Томнатікул, які необхідно зробити, для державного бюджету, враховуючи важливість і стратегічність питання, гадаю, не є проблемою. Практично, потенційна база перебуватиме у 18 км від європейської магістралі, тому що там вже Євросоюзом спроектовані і навіть виділені кошти на автостраду. Тому, я вважаю, Україні не можна випускати таку нагоду і ті мільйони гривень, які йдуть на підготовку збірних команд в інших країнах, треба інвестувати в свої країну.

Голова Путильської райради Андрій Дутчак розглядає перспективи Томнатікул не лише під спортивним, а й під туристично-рекреаційним кутом. Дорогою до названої гори він розповів про те, що частини розташованої між державним кордоном з Румунією та річкою Сучава дороги, яку побудували за два тижні учасники Брусилівського прориву, час від часу змиває, що така дорога наразі під силу лише спецтранспорту та УАЗу, що там вже зараз можна проводити змагання з джипінгу:

– Військова частина, яка мала позивний Памір (так її тепер і називають), була збудована напочатку 60-х років минулого століття. Тут була розміщена рота противоповітряних військ. З 1997-98 років військові пішли. І згідно з наказом Міністра оборони військова база була передана спочатку Чернівецькій обласній раді, а потім рішенням сесії обласної ради – в комунальну власність Путильської районної ради. В даний час база більш-менш збережена. Вона передана в оперативне управління Путильському районному управлінню соціального захисту, яке підтримує її. Я вважаю, що ця база має надзвичайно великі перспективи для використання в спортивному та туристичному напрямках.

– Ви готові передати цей об’єкт під спортивну базу?

– Ми би хотіли підійти до цього питання комплексно. Якщо передавати, то, як мінімум, федерації легкої атлетики або, можливо, біатлону. Хоча вже зараз ми готові надати всі наявні умови для підготовки наших спортсменів, в т.ч., можливо, і титулованого Івана Гешка. За великим рахунком, ми би хотіли побачити якогось потужного інвестора, який міг би зорганізувати тут якийсь гірськолижний курорт на рівні «Буковелю», або, можливо, і краще.

– Що ще входить до цього комплексу?

– До цієї екс-військової частини проведена лінія електропередач на залізобетонних опорах, цифровий телефонний зв’язок, є можливість організувати водопостачання, є окремі будівлі, казарми, двоповерховий будинок офіцерського складу, гуртожиток, де жили прапорщики, окремі елементи протиповітряної оборони, куполи, казарми, капоніри і таке інше. Хоча, за великим рахунком, можна було б збудувати і якесь котеджне містечко, дерев’яні будиночки зі всіма зручностями, і пристосувати наявні приміщення під туризм чи під спортивні вимоги. В літній період можна організувати якісь табори для скаутів, військово-патріотичного виховання. Деякі наявні приміщення під куполами можна було б переобладнати у спортивні зали. Найбільший купол – діаметром 30 м. Ми давно мріяли зробити тут, приміром, якийсь рок-фестиваль «Під куполом неба». Можливо, запросити випробувати свою техніку на цій непростій дорозі до «Паміру» і клуби джипінга. Думаю, не кожен водій, який має потужний сучасний джип, зможе проїхати там, де проїжджає сьогодні наш УАЗ.

– Тож основна перепона на шляху до спортивно-туристичних мрій – 18 км дороги?

– Просто так склалося, що дільниця дороги від Шепота на гору Томнатікул відколи військові пішли фактично не ремонтувалася. Щоби зробити косметичний ремонт для облегшення проїзду, думаю, треба 2-3 мільйони. Але якщо ми підходимо по-серйозному, щоби дійсно побудувати якийсь потужний комплекс, напевно, дорогу треба побудувати теж відповідну. І кошти для цього потрібні значні.

Валерій Александров (віце-президент Федерації легкої атлетики України):

– Я навіть не знав, що в Україні є така висота. Якщо б місцева влада передала цю базу, приміром, нашій федерації, гадаю, ми знайшли би інвестора, який побудував би там сучасний туристичний комплекс, а в частині додаткових зобов’язань – і необхідну спортивну базу та інфраструктуру. Для цього, звісно, необхідно на державному рівні вирішити проблему з дорогою.

Володимир Бринзак (віце-президент Національного Олімпійського комітету України, президент Федерації біатлону України):

– Я, звісно, за те, щоби у нас була така база для зимових видів спорту на такій висоті. Підтримую цей проект і сподіваюся, що в Україні його вдасться реалізувати. Аби ознайомитися ближче зі спортивними перспективами цієї гори, 11 листопада планую, на запрошення буковинської влади, відвідати Чернівецьку область і, зокрема, названу колишню військову частину.

Зйомки телеканалу "Мегаспорт" на горі Томнатікул (2007 р.). Фото: Георгій Мазурашу
Зйомки телеканалу "Мегаспорт" на горі Томнатікул (2007 р.). Фото: Георгій Мазурашу

Оставьте ответ

Ваш электронный адрес не будет опубликован.