Секрети юності: Перший капітан збірної України з футболу грав за «Трактор» (фото)

By Георгій Мазурашу Last updated Січ 25, 2015

Нові цікавинки з життя першого капітана футбольної збірної незалежної України Юрія Шелепницького розповів його земляк на турнірі з футзалу 25.01.15, присвяченому ювілею чотирьох знакових фігур буковинського футболу.

«Головні винуватці»

Цей турнір, як ми вже повідомляли, зініціював директор ФОК «Олімпія» Геннадій Дзівідзінський, якого підтримали футбольні друзі, міськспортуправління, обласний центр «Спорт для всіх» (SportBuk.com) та газета «Чернівці». «Винуватці свята» – четверо зіркових представників буковинського футболу, які цими днями святкували ювілей: екс-гравець і тренер «Буковини» Валерій Богуславський (14 січня – 60 років), один з кращих буковинських футболістів за всю історію Іван Гакман (18 січня – 60 років), перший капітан збірної незалежної України Юрій Шелепницький (18 січня – 50 років) і колишній наставник «Буковини», а нині тренер чемпіона області 2014 «Підгір’я» (Сторожинець) Михайло Лахнюк (21 січня – 70 років).

«Ювілейні баталії»

В ювілейних міні-футбольних «баталіях» у ФОК «Олімпія» взяли участь чотири команди, «причетні» до ювілярів.

Грали, як кажуть, символічно. Хоча, звісно, все одно всі прагнули зіграти якнайкраще.

У першому півфіналі зіркові ветерани «Буковини», за яких грали і двоє ювілярів (Іван Гакман та Юрій Шелепницький), на класі здолали представників Сторожинця – 2:0 (голи забили тепер директор стадіону «Буковина» Валерій Королянчук і теперішній головний тренер ФК «Буковина» Юрій Гій).

У другому півфіналі з таким же рахунком 2:0 найтитулованіша команда обласого аматорського футболу «Легмаш» (під керівництвом Євгена Дзівідзінського 7 разів вигравали чемпіонат області) здолала садгірський «Емальпосуд».

У матчі за 3 місце зійшлися Сторожинець і «Емальпосуд». Садгірці рахунок відкрили з пенальті. Але за 2 хв. до завершення зустрічі сторожинчани зуміли відігратися. Тож переможця мала визначити серія післяматчевих пенальті. В основній серії (по 3 удари) команди не реалізували по одному пенальті. А додаткові удари забивали всі, навіть воротар:) Коли рахунок дійшов десь до 7:7, судді Микола Каланча та Василь Грушкевич прийняли рішення завершити серію і оголосити обидві команди третіми призерами. І з цим погодилися практично всі.

Фінал «Буковина» – «Легмаш» теж видався напруженим. До середини зустрічі рахунок тримався нульовим, а гольові моменти марнували обидві команди (хоча більше, звісно, зіркові ветерани головної команди краю). А потім протягом двох з половиною хвилини Валерій Королянчук та Олег Руснак практично зняли питання щодо переможця (Королянчук забив у порожні ворота, замкнувши на дальній штанці блискучу передачу від Гія). Отож остаточний рахунок – 2:0.

Зауважимо, що під час турніру до ветеранів «Буковини» приєднався колись улюбленець публіки ігор Завдочиков, який тепер не живе у Чернівцях. Щоправда, без форми – в якості нового тренера, як жартували колеги-ветерани.

Хвилина мовчання…

Посередині змагань, рівно о 12:00, всі присутні, за пропозицією телеведучого Ігоря Ярославовича Савчина, приєдналися до всеукраїнської хвилини мовчання за жертвами чергового жахливого теракту на сході України…

Віншування ювілярів

Церемонії нагородження в принципі не було – у такий непростий час вирішили не витрачатися на нагородну атрибутику. Натомість було багато презентів для ювілярів.

Нагородження відкрив начальник управління молоді та спорту ОДА Богдан Іванович Вітовський, продовжив новий начальник міськспортуправління – екс-гравець «Буковини» Дмитро Макаренко, а далі вітали невладні організації. Голова обласної федерації футболу і заступник голови комітету національних збірних Федерації футболу України Василь Григорович Орлецький вручив Михайлові Лахнюку та Івану Гакману ордени «За заслуги ФФУ», а Юрію Шелепницькому – футболку збірної України з символічним номером 50 та м’яч з автографами теперішніх збірників.

Ювілярів привітали також президент ветеранської «Буковини» Дмиро Захарович Андріящук, ген директор «Емальпосуду» Петро Іванович Мельник, президент ФК «Буковина» Сергій Миколайович Гринюк, віце-президент ФК «Маяк» (Великий Кучурів) Сергій Михайлович Фенчук. Приємний сюрприз підніс і автор та ведучий програми «Спорт-тайм» на ОДТРК «Буковина» Ігор Ярославович Савчин, який теж встановив ювілейний приз від програми – історичному першому капітану збірної.

Увінчалось віншування солодким подарунком у вигляді ексклюзивного торту, який ювілярам від готельно-ресторанного і спортивного комплексу «Маленький Париж» презентував Йосип Єнович Віцнудель.

А екс-президент ФК «Митник» Василь Григорович Вінтоник свій презент передав ювілярам вже «за лаштунками».

«Секрети юності»

А тепер деякі обіцяні на початку матеріалу цікавинки, якими потішив знаний у минулому футбольний арбітр Роман Гамаль. Він з гордістю зазначив, що мав честь грати зі всіма присутніми ювілярами (Богуславський нині перебуває тимчасово в США). З Лахнюком Роман Леонтійович грав у Сторожинці. І зауважив, що Михайло Миколайович був «плеймейкером від Бога»: «Дивився в один бік, а точну передачу віддавав партнеру в іншій стороні». З Гакманом, як виявилось, Гамаль грав в дитинстві: «По неділях у нас були традиційні «баталії» – молодші проти старших. Ну, Іван вже був футболістом, але все одно регулярно брав участь у цих принципових двобоях. Причому грали би босими. І ось одного разу Ванька замахнувся вдарити по м’ячу, а суперник «вставив» йому ногу так, що у нього великий палець аж коротше став. Боляче було, зрозуміло. Але що цікаво, «саморобну допомогу» надавали на місці. Четверо тримали, а один намагався по свіжих слідах витягнути той палець назад» (Іван додав, що той палець так і залишився зігнутим).

Декілька цікавих мікро епізодів Гамаль згадав з далекого минулого наймолодшого ювіляра – Юрія Шелепницького: «Юрка я пам’ятаю ще з дитинства. Був дуже наполегливим у тренуваннях, багато працював і самостійно. Пригадую, зайду на стадіон в Лужанах. Там снігу ледь не по коліна, а Юрко бігає там, тренується… У ті далекі роки у чемпіонаті Лужан брали участь 8 команд (!). Ми з Юрою грали за «Трактор». Вони з, на жаль, вже покійним Олегом Арійчуком з Києва зі спортінтернату приїжджали на вихідні, щоби грати в Лужанах. Які були «заруби»! Ми вигравали і у «Колоса», і у спиртзавода… А ще пригадую, як їх з Арійчуком взяли в «Буковину». Ну, Олег одразу був «на виду». А юного Юрія випускали наприкінці на декілька хвилин. Пригадуєш, мав момент у першому матчі і пробив вище воріт? (звертається до Юрія Шелепницького – прим. авт.) Потім ми їхали до Лужан в машині з батьком Арійчука. Я тобі казав: «Нічого, все нормально, у тебе буде велике майбутнє у футболі». Не міг знати, звичайно, що кажу це майбутньому першому капітану збірної України. Але видно було, що це дуже талановитий і перспективний футболіст…»

Про історичний перший матч

У свою чергу, Юрій Шелепницький з ностальгією згадував про той історичний перший матч збірної незалежної України. На запитання, чи зберіг капітанську пов’язку чи форму, згадує: «Я вже тоді замислювався, що це ж історична подія. Після матчу ми просили залишити нам форму, але не вдалося умовити. Тоді такі часи були – безгрошів’я, проблеми. Форма та була італійського «Інтера», зверху лише наша нашивка. І те одну літера російська була серед українських. Швидко все робили, в поспіху помилились. Форму ту історичну нам не вдалося випросити. Хоча спортивні костюми таки залишили нам, досі його зберігаю…».

Зв’язок з Америкою

Певною мірою, цікавинкою можна вважати і сюрпризний дзвінок Валерія Богуславського з-за океану. Через телефон одногодки і колеги Івана Гакмана Валерій Олександрович подякував організаторам за те, що не забувають ветеранів, і, звісно, привітав всіх ювілярів».

Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com,
директор облцентру «Спор для всіх»

***