Руслан Гунчак: У «Буковині» наших хлопців, буковинців, якщо чесно, трішки ображають

3

Капітан і лідер «Буковини» сезону-2010/11 Руслан Гунчак, я ми вже повідомляли, залишив команду. Серед вболівальників миттєво поширилася інформація про те, що він запросив надто велику зарплату, тому клуб змушений був відмовитися від послуг кращого бомбардира І ліги. За роз’ясненнями ми звернулися до самого футболіста. В інтерв’ю sportbuk.com і «МБ» Руслан Гунчак відповів не лише на це «проблемне» запитання.

 

КОМАНДА У НАС ЗІБРАЛАСЯ ДУЖЕ КЛАСНА

Чим, передусім, запам’ятався час, проведений в «Буковині» після повернення?

У першу чергу, вболівальниками і тренерами. Якщо по чесному, команда зібралася дуже класна. Прикро буде, якщо вона «розпадеться». А таке теж можливо. Цей колектив почав створюватися ще у ІІ лізі і зробив певний результат. І якщо він розпадеться, буде дуже прикро, важко і проблематично.

 

Перед поверненням до «Буковини» в одному з інтерв’ю проскочили «нотки» про ймовірне завершення кар’єри. А тут так «друге дихання»…

Я тоді сказав, що буду закінчувати тоді, коли у мене не буде жодних пропозицій. А якщо будуть пропозиції, буду грати, битися і добиватися того, що ще під силу.

 

Можна сказати, що для команди теж було певною несподіванкою таке високе місце у І лізі?

Треба запитатися у керівництва, це для них, напевно, було несподіванкою (сміється – авт.). Коли команда почала вигравати й вигравати, навіть вболівальники швидко звикли було, що команда вже має вигравати. А коли у команди почався занепад, саме у всієї команди, а не у одного-двох гравців, то, навпаки, треба було в цій ситуації підтримувати й казати: «Хлопці молодці, дякуємо». Якщо взяти сезон у загальному, треба подякувати всій команді. А по декількох іграх, коли ми були на спаді, не можна судити…

 

САМ НЕ ОЧІКУВАВ, ЩО СТАНУ БОМБАРДИРОМ

Гунчак і кращий бомбардир – поєднання не дуже природнє, адже за свою кар’єру ви грали, як правило, де завдгодно, але не на вістрі атак… Були красені-коли у Прем’єр-лізі, у чемпіонаті Азербайджану, але такий «вибух» результативності…

Це треба дякувати Роману Івановичу (Харабара, друг Руслана – авт.), який виконував роль такого собі тренера-психолога (сміється – авт.). Він готував мене до кожного матчу з прицілом на те, що я маю обов’язково забити. Щодо ролі бомбардира… Я сам не очікував такого. Сталося так, як сталося. Не забивають нападаючі – забивають інші. Коли забивається гол, це результат роботи всієї команди, а не лише автора. Щоби довести справу до гола, скільки зусиль всієї команди треба! Буває, що захисники або півзахисники більше вкладають праці у забитий гол, а завершує ці зусилля хтось інший. Головне – кінцевий результат, а як його досягають, це вже деталі. Так сталося, що я забивав немало. Це заслуга всієї команди.

 

Коли ви «завелися» бомбардирською метою, зрозумівши, що можете стати кращим у цій номінації?

Це вже було в домашньому матчі з «Чорноморцем». Я сам був у шоці, коли забив три голи «Чорноморцю». Вперше у своєму житті зробив хет-трик, та ще й у матчі з такою командою! Після «Чорноморця» вже побачив, що можна стати кращим бомбардиром. Вже не хотілося відпускати з рук лідируючу позицію.

 

А потім з’явилися нові цілі – кількісні?

Мені дзвонили знайомі, друзі, казали, мовляв, ось Юра Сулименко забив 19 голів у ІІ лізі, у І лізі Борис Фінкель забив 20 м’ячів, забий 21, щоби записати своє ім’я в історію «Буковини». Кажу: «Як вийде вже». Головне – кінцевий результат. Коли ти забиваєш і команда виграє, тоді приємно. А коли ти забив, а результат негативний… Як в Алчевську, гол забив, він був 20-й, але результату це не принесло. Хоча могла бути й нічия. Але програли 2:4. Прикро. Забив і забулося. Їдеш в автобусі і думаєш: що цей гол дав? Для себе – так, а для команди – практично нічого…

 

ПОТРІБНА БІЛЬША ДОВІРА ДО МІСЦЕВИХ ФУТБОЛІСТІВ

Ви сказали, що зібралася хороша команда. Це в широкому розумінні? Наскільки дух команди відповідає цьому поняттю?

Команду за пів року або за декілька місяців не створиш. По-тихеньку налагодилася гра, зміцнився колектив. Але проблема в тому, скажу від себе, що в «Буковині» наших хлопців, буковинців, якщо чесно, трішки ображають. Скільки мені вже хотілося про це сказати… Замість того, щоби буковинських футболістів підтягувати, підтримувати, казати, що ви молодці, якщо маєте бажання (а бажання у них є, я точно знаю!), працюйте і будете грати ще краще, ось вам умови – лише працюйте і доказуйте, що ви можете стрибнути вище… Цього я в нашій команді не бачу. Приїжджі хлопці теж всі дуже непогані. Якщо вони залишаться, і ще пару футболістів додати, можна було б ставити завдання потрапити до першої шістки, а, може, й вище. Наступний сезон буде дуже важким. Бо «Буковина» повернулася з ІІ ліги до І-ої, і команди ще не знали, як ми будемо грати. Дехто, напевно, недооцінював на перших порах. А тепер всі зрозуміли, що це за команда, тож будуть готуватися інакше до матчів з нами. Тому не так просто буде вигравати, доводити, що ми гідні провідних позицій. Буде дуже важко.

 

Якщо продовжити проблемну тему щодо місцевих футболістів, можна сказати, що вони менше заробляють, ніж приїжджі, чи йдеться більше про якісь психологічні моменти?

Я не мав на увазі фінансову сторону. У фінансовому плані у кожного є своє і кожен має те, про що домовився і що вказано в контракті з клубом. Більше мова справді про моральний бік. Більше треба підтримувати своїх, казати їм: «Ми знаємо, що ви можете». Щоби було більше довіри до місцевих футболістів…

 

«ГЕЛІОС» ЗАПРОПОНУВАВ КРАЩІ УМОВИ, НІЖ Я ПОПРОСИВ У «БУКОВИНІ»

Після такого феєричного сезону, напевно, є й цікаві пропозиції від інших клубів?

Я поки що утримуюся від коментарів на цю тему. На даний час можу хіба що здогадками говорити, але конкретика буде лише в тому разі, якщо підпишу контракт. Варіанти є, звичайно. Але як воно вийде, життя покаже.

 

А як прокоментуєте розмови про те, що Гунчак попросив надто велику зарплату?

Якби я сказав суму, думаю, для тих, хто розуміється у футболі, вона була би «смішною». Для інших, можливо, ця сума могла здатися й дуже великою. Але, за футбольними мірками, у І лізі, якщо команда ставить завдання бути у верхній частині турнірної таблиці, це повинні всі футболісти отримувати такі гроші, які я попросив. Я не назвав би суму дуже великою. Будь-якого футболіста запитатися – ніхто не скаже офіційно, хто які гроші отримує. Але якщо перейти на цифри, кожен гравець скаже, що це не така велика сума.

 

Добре, будемо говорити без цифр. Чи є на сьогодні пропозиції з більшою зарплатою, ніж та, яку ви попросили в «Буковині»?

«Геліос» (Харків) боровся за виживання, так? Вони запропонували навіть кращі умови, ніж я попросив у «Буковині». Я не кажу, що я великий футболіст. Але такі реалії. У кожного є свої плани. З одного боку, я розумію керівників, що вони хочуть зробити базу, стадіон. Але якщо вони хочуть, щоби команда збереглася, підсилилася і виконувала поставлені високі завдання, треба вкладати кошти і у футболістів. Все залежить від керівництва.

 

Чи можна окресилити без цифр межу між тим, коли Гунчак точно перейде до іншої команди, і умовами, за яких можете залишитися в «Буковині», пожертвувавши кращою пропозицією «з-боку»?

Я, може, залишився би у «Буковині» й на тих умовах, які були минулого сезону, якщо не було б інших пропозицій. Але якщо є варіант пограти в іншій команді і випробувати себе у 32 роки, можливо, і з вищими завданнями, та й заробити значно більше, то чому б не скористатися таким шансом. Буде як буде. Я не їду кудись підписувати контракт на 100%. А хочеться, щоби до всіх футболістів ставилися нормально і забезпечували умови, яких вони заслуговують. Я вважаю, що на даний момент в команді повинні отримувати більше, ніж отримували. Але… Фінансова криза, може, проблеми. Слава Богу, що все так, а не гірше, бо ж «Буковина» пережила значно гірші часи.

 

Тобто, з одного боку, є бажання залишитися в рідній команді…

Бажання є залишитися, тому що вдома. Не хочеться нікуди їхати і кататися, тому що за стільки років вже наїздився вдосталь. Але якщо команда ставить завдання, повинна бути і відповідна фінансова підтримка. Чим старший футболіст, тим більше задумується над тим, як заробити. Адже пограєш ще пару років, а потім що будеш робити? Треба мати якийсь запас, принаймні, на період переходу з футбольного у «звичайне» життя. Більшість футболістів після 30-ти років думає про фінансові перспективи – заробити, а далі буде видно. А потім вже можна пограти і в обласних або районних змаганнях.

 

ЯКЩО НЕ ПІДПИШУ НОВИЙ КОНТРАКТ, БУДУ ГРАТИ НА РАЙОН

Припустимо, «Буковина» погоджується на умови Гунчака. Але приходить інший клуб і пропонує удвічі більше…

Тут все залежить від конкретних обставин. Можна і залишитися, а можна й поїхати. Дивлячись яка команда і які вона ставить завдання на сезон. Коли є високі завдання, тоді цікавіше грати. А коли команда просто «існує», це інша справа. Хочеться пограти за призові місця чи за якісь Кубки. Або боротися за вихід з однієї ліги в іншу… Якщо команда «існує», тоді й футболісти «існують». Ми ж граємо заради вболівальників, задля виконання завдань, ну, і за фінансовий стимул.

 

Прикро було чути докори, що, мовляв, Гунчак запросив надто велику суму?..

Я не вважаю, що мене в чомусь звинуватили. Просто порахували, що я запросив забагато. Це таке… Клуб запитав, що я хочу, я назвав свої умови. Мені сказали, що не можуть їх виконати. Якби у мене не було інших варіантів, можливо, ми говорили би про інші умови. А коли є інші перспективи, кожна людина, думаю, прагне до кращого.

 

Тобто зараз все залежить від того, якими будуть «остаточні» пропозиції від інших команд? Якщо вони будуть скромнішими, ніж «анонсувалося», можливе й повернення, так?

Я думаю, що якщо футболіст потрібний команді, керівництво клубу робить все можливе й неможливе, щоби він залишився. Якщо я не підпишу контракт на кращих умовах, не знаю куди я повернуся – можливо, на район буду грати (сміється – авт.).

 

ПРОБЛЕМ У КЕРІВНИЦТВІ КЛУБУ МІЖ «СТАРИМИ» І «НОВИМИ» НЕ ПОМІЧАВ

Тепер у клубі є президент, який залишився ще з ІІ ліги, і є нові партнери клубу, чиї інтереси представляє генеральний директор. Чи відчувається з-середини клубу єдність у керівному складі? Тому що серед вболівальників були розмови про певні непорозуміння між «старими» і «новими»…

Принаймні, футболісти цього не відчували. Можливо, рано чи пізно відчують, якщо щось таке є. Але наразі я такого не помічав.

 

А чи відчувається в колективі віра в те, що це вже стабільна команда, що є перспективи росту і найближчим часом «Буковина» не опиниться знову на етапі виживання?

Впевненість є в тому, що прийшли хороші керівники, нові партнери, що фінансова підтримка є стабільною. Проблем з виплатами жодних немає, і це, безумовно, плюс. Можливо, ця фінансова підтримка не є такою великою, зате все стабільно. Це приємно. Тому що можна «світити» великі суми, казати, що ми можемо те-то й те-то, але не виконувати це. Як, приміром, у «Закарпатті» – понаобіцяли, але, наскільки мені відомо, не змогли перетворити обіцянки на реальність. Життя покаже. Мине рік другий, якщо ця стабільність зберігатиметься, тоді й робитимемо висновки. Не можна за короткий термін судити про надійність цієї стабільності.

 

«БУКОВИНА» ЗА ОСТАННІЙ СЕЗОН ЖОДНОЇ ГРИ НЕ «ЗДАЛА»

Коли «Буковина» на фінішному відрізку вийшла на третє місце і дуже близькою була до другої позиції, а потім пішли ті невдачі, за «доброю буковинською традицією» пішли розмови про те, що там «здали», там «продали» і таке інше…

Про це можна лише здогадуватися і припускати. Але на 100% ніхто не знає. Я сподіваюсь, що нічого такого не було і не буде в «Буковині».

 

Багато розмов було навколо виїзного матчу з «Кримтеплицею», коли в основі не було Гунчака і Маковійчука… Вболівальники «фантазували» навколо цього… Що ж сталося насправді?

Це був задум тренера – у першому таймі виходять і роблять «чорнову» роботу одні, щоби суперників «вимотати», а після перерви випустити підсилення і досягти позитивного результату. Але цього не вийшло – ми пропустили в першому таймі, потім напочатку другого знову пропустили… Можна всяке вигадувати, але… Можу сказати, що «Буковина» за останній сезон, нехай вболівальники нічого не вигадують, жодної гри не здала. Виходили на кожну гру і чесно боролися, віддавали всі сили, старалися кожен матч виграти. А як вдавалося, це вже інша справа. Хто сильніший був на той момент, той і вигравав. Плюс у кого везіння було.

 

По ходу сезону відчувалося, що команда, якщо можна так сказати, стала єдиним цілим з вболівальниками… Це тренер «зарядив» такою енергетикою?

І тренеру, і президенту, і футболістам приємно, коли приходять на матч чим більше вболівальників… Якби було вболівальників 500, 300 чи 200, я думаю, що декілька ігор, коли «виривали» перемогу на 90-ій хвилині або в доданий час, не «витягнули» би. А коли приходить 5-7 тисяч (а приходили ж і 10 тисяч), самі футболісти задумуються – ми ж граємо для наших вболівальників! І стараються, віддають всі сили. І головне, що удача була на нашій стороні в деяких матчах. Але, як кажуть, праця ніколи дарма не пропадає. І все це позначалося на результаті.

 

НАСКІЛЬКИ Я ЗНАЮ, ГУБЕРНАТОР ДУЖЕ БАГАТО ЗРОБИВ ДЛЯ ПІДТРИМКИ «БУКОВИНИ»

Чи правда, що чим більше високопосадовців на VIP-трибуні, тим кращий настрій у команди, краще гра йде?

(Сміється – авт.). Я думаю, що футболісти на це менше звертають уваги, ніж на кількість вболівальників на трибунах. Коли оголошують, хто присутній, ми чуємо. Ну, чим більше буде там високопосадовців, тим краще, бо це означає, що вони цікавляться, люблять футбол, переживають, а отже і підтримка буде. А так для самих футболістів важливо, щоби було багато вболівальників, загалом, незалежно від посад і статусу.

 

Але приємно було, коли заходили в роздягальню перші особи і дякували за гру?

Звичайно, приємно. Якщо вони заходять і дякують, значить і думають про команду, не забувають. Якщо людина зайшла, значить йому подобається футбол і він робить все для того, щоби команда була і ставила якісь завдання. Це стимулює футболістів. А якщо ніхто не заходить до команди, значить всім байдуже, значить команда не потрібна. На даний момент, слава Богу, все рухається в хорошу сторону. Велике спасибі керівникам, губернатору Михайлу Папієву. Як капітан команди сезону-2010/11, хочу від команди подякувати губернатору. Наскільки я знаю, він дуже багато зробив для підтримки ФК «Буковина».

 

Для складу «Буковини» сезону-2010/11 межа – 7 місце у І лізі, чи можна боротися і за вихід до Прем’єр-ліги?

Чесно сказати, треба все одно підсилюватися. В будь-якій команді потрібна конкуренція. Щоби футболісти завжди знали, що на їхне місце є ще претенденти. Футболіст росте тоді, коли є конкуренція. Коли на твоє місце є людина і вона старається, прагне потраптти до складу, тоді відбувається ріст. Повинно бути хоча би 20 футболістів, які приблизно рівні і можуть грати в складі. Тоді йде конкуренція і росте рівень команди. І самі футболісти ростуть. На мій погляд, команду треба  підсилити мінімум 5-6 футболістами. Але про путівку до Прем’єр-ліги, думаю, ще рано говорити. Тому що у нас ще багато роботи накволо клубу. Треба підтягнути інфраструктуру. Нам немає де тренуватися, це вічна проблема. Взяти те, що ми тренуємось переважно на штучному полі. Хоча влітку, пізньої весни і ранньої осені – там душно, в цей час точно краще тренуватися на трав’яному покритті. А у нас немає таких умов. Повинні спочатку зробити це. Хотілося б, щоби вдалося задумане керівництвом клубу. Я думаю, що бодай рік-другий треба зміцнитися в середині І ліги, а потім підтянутися фінансово, в плані матеріально-технічної бази. А коли з цим буде все гаразд, можна буде задуматись і про підвищення в класі.

***

3 Comments
  1. Andrey says

    Руслан правильно сделал! Если для руководства это большие деньги( смешно всем стало после их публикации )теперь пусть попробуют сыграть без него может с экономят денег?!

  2. иван says

    я вобще считаю что если не гунчак то все б зайца на руках бы не носили!это он с него тренера сделал!

Leave A Reply

Your email address will not be published.