ЧОМУ МИ ПРОГРАЄМО ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ?!!
Намагаюсь дивитися різні канали (ТБ, інтернет), але тепер частіше стежу за подіями на Громадському, 5 каналі, 24… Звернув увагу на багато класних роликів з соціальною рекламою, спрямованою проти брехливої пропаганди Кремля: зокрема, розумні, мудрі, особистості в т.ч. російською мовою спокійно пояснюють, що “страшилки” Путіна про “бандеровців”, “фашистів”, “агресію проти росіян і російськомовних” і т.п. – це повна маячня і дезінформація. Але… Хто ці ролики дивиться?!! В Криму повідключали українські телеканали. Та й раніше їх переважно дивилися якраз не проросійсько налаштовані громадяни. Громадське ТБ та інші ресурси можна дивитися в інтернеті. Але знову ж таки, яка ймовірність того, що Громадське будуть дивитися проросійські сили? Мала, правда? (плюс ще “інтернетизація”, попри серйозний прогрес, не досягла всебічного охоплення населення)То кого ми цими чудовими роликами агітуємо? Мене, наприклад, немає сенсу агітувати проти кремлівської агітації. Як же ж реально достукатися до кримчан, особливо тих, які перебувають під впливом російської пропаганди?!
Враховуючи реалії, напевно, на перший план виходить особистісна просвітницька діяльність авторитетних людей. Ось Вакарчук молочинка, він їздить в “проросійські регіони” і виступає на зібраннях, організовує зустрічі тощо. Причому, як на мене, проводить позитивну пропаганду просто відмінно. Але чому лише він? Є ж, зрештою, люди, які навіть за своїми посадами і статусом мали би займатися цією просвітницькою діяльністю в проблемних регіонах… Ризиковано? А за що ж вони отримують величезні зарплати, купу привілеїв, якщо вони бояться і уникають ризику?! Лічені нардепи спробували достукатися до кримчан не дистанційно (що практично неможливо). І те ці спроби робили не завжди ті депутати, які могли би бути авторитетами і для кримчан. Скажімо, Віталій Кличко – це ж особистість і великий спортсмен, перемогам якого практично однаково тішилися в різних куточках України. Чому центральна (“нова стара”) влада не організовує саме подібні “інформаційні атаки” в проблемних регіонах?
Можна, звісно, повернутися і до теми інформаційного простору, який чомусь так легко відчистили від українських телеканалів в Криму. Як це розуміти? Для чого в такому разі нам уповноважені і компетентні органи? Чи вони просто некомпетентні?:)
Вважаю, що, на відміну від класичного військового протистояння (в якому нам реально складно тягатися з Росією), інформаційну війну ми не мали би так нищівно програвати, тим більше, що у нас, як на мене, є журналістський потенціал, спроможний цілком і перемогти росіян на інформаційному фронті;) Але де ж головнокомандуючий і Ко, які мають перейматися загрозами Україні і організовувати повноцінні масштабні контрдії?.. Чи владна верхівка насправді більше переймається працевлаштовуванням однопартійців?..:(