Вихованець новодністровської школи веслування Олександр Дяченко 11.08.12 виграв Олімпійські ігри у байдарці-двійці на дистанції 200 м.
Щоправда, представляв новодністровець в Лондоні не Україну, а сусідню Росію.
У фіналі Олександр Дяченко і уродженець Свердловська Юрій Постригай з результатом 33,507 здобули «золото», випередивши срібних призерів приблизно пів корпуса байдарки. «Срібло» у Білорусі (Раман Пятрушенка і Вадзім Махнев) – 34,266, «бронза» – у Великобританії (HEATH Liam / SCHOFIELD Jon) – 34,421.
У рідному для Дяченка Новодністровську, звісно, обізнані про успіхи земляка. І про те, що до Лондону він вирушив в якості одного з головних фаворитів (як ми вже повідомляли, Дяченко і Постригай виграли два з трьох етапів Кубку світу, а на першому етапі не змогли боротися за перемогу через поломку весла). Тож олімпійського фіналу дистанції 200 м на байдарці-двійці очікували з особливим інтересом. Проте найпалкіше за Сашка, безумовно, вболівали вдома – бабуся з дідусем та тітка Любов, яку він називає мамою.
Бабуся Таїсія Пелявцева не приховувала емоцій. Їй не віриться, що онук, який для неї досі є маленьким, у 22 роки став олімпійським чемпіоном.
Мама Любов, яка останнім часом живе у Сімферополі (де працює сімейним психологом), приймаючи вітання від SportBuk.com, згадує, що в дитинстві Сашко був хворобливим хлопчиком. До секції веслування його віддали більше для того, щоби зміцнити здоров’я: «Але він з часом не лише перестав хворіти, а й по-справжньому захопився цим видом спорту. Від секції його вже було не відірвати. Багато для цього, звісно, зробили тренери Олена і Сергій Осипенко. Правда, Сашко трохи «затухав», коли його успіхи не оцінювали належним чином: мовляв, ось ми досягли цього і цього, а толку ніякого. Дідусь возив його на змагання на своїй простенькій машині. І до Вінниці, і до Львова, і до інших міст. Всі навколо сміялись. Але Сашко не звертав на це увагу, він ставив перед собою наступні цілі і вперто працював, аби досягти їх. Звісно, було б чудово, якби він здобув цю золоту олімпійську медаль для України. Але ж не він і не ми винні в тому, що в рідній державі його ігнорували, а справжню підтримку для спортивного росту він отримав у сусідній країні. Може, це буде для когось уроком?..»
Перший тренер Олександра Дяченка – Олена Іванівна Осипенко телефонні вітання зустріла зі сльозами на очах: «Я вже встигла і порадіти, і поплакати від радості». Чоловік Сергій Костянтинович Осипенко, який, як кажуть, вже «доводив» Сашка Дяченка до перших успіхів на всеукраїнських юнацьких змаганнях, олімпійський фінал дивився у Вінниці, де судить національні змагання: «Ми склали програму змагань так, щоби можна було подивитися фінал за участю Дяченка. Що сказати – я щасливий, що мій учень став олімпійським чемпіоном! Мене всі тут вітають. Але, звісно, мені прикро, що цього талановитого хлопця «не помітили» в Україні і він приносить славу Росії…»
Біографію Олександра Дяченка можна подивитися тут:
***
Олімпіада. 11.08.12. Байдарка-двійка. 200 м. Фінал (новодністровець Олександр Дяченко)
 |
| 11.08.12. Олімміпада. Фінал на 200 м, байдарка-двійка. Олександр Дяченко (SportBuk.com) |
***
Церемонія нагородження
