Футбол: Гунчак і Орлецький у програмі «Суть речей» (стенограма)

Стенограма програми «Суть речей» на Станція ФМ від 19.05.2011. Запрошені гості – Василь Орлецький, президент ФСК “Буковина” та Руслан Гунчак, капітан і кращий бомбардир ФСК “Буковина”. Ведуча: Оксана Денисюк.

Ведуча: Василю Григоровичу, думаю, що варто розпочати розмову з останньої перемоги „Буковини” в понеділок у себе вдома. Ви задоволені грою своїх підопічних?

Василь Орлецький: коли твоя команда виграє, то ніхто не можу бути незадоволеним. Хто був на стадіоні, той бачив, що гра розпочалась для нас трохи невдало, але у другій половині завдяки навіть присутньому тут сьогодні Руслану, ми забили чудовий гол. А в середині другого тайму Керчу забив другий і ми перемогли і ми вийшли на “чисте” третє місце. Для нас це дуже велика перемога.

Руслан Гунчак: було важко, особливо у першому таймі. Плюс команда така – сама не грає у футбол і нам не давала. Але після перерви ми вийшли на поле і в другому таймі фактично зім’яли команду – ми забили два голи. І результат він запам’ятовується, а гра забувається.

Ведуча: як ви зараз налаштовані? Команда не втомлена?

Руслан Гунчак: кінець сезону, тому трохи важко. Плюс весна, сонечко і через це теж буде важко і футболісти думають, коли ж гра закінчиться пошвидше? Нам залишились 4 важкі гри на виїзді – Львів та Алчевськ, а вдома Кіровоград та Ужгород . Ми будемо всі свої сили віддавати, щоби здобути всі перемоги.

Ведуча: Василю Григоровичу, розкажіть про юнацьку школу буковинського футболу. Як виховується молоде покоління футболістів, яке рано чи пізно прийде на заміну тим гравцям, які грають зараз.

Василь Орлецький: школа є. Якщо малий Юра Головачук з 1995 року вже заявлений за дорослу команду, то я думаю, що школа працює. Це перспективний хлопець, але в майбутньому ми маємо зробити команду „Буковина-2”, щоб вона базувалась на 1995 році. Але окрім цього, ми хочемо до цієї команди забрати здібних дітей з Франківщини, Тернопільщини. Тобто, щоб це була потужна команда, і щоб ми грали не тільки чемпіонат області, але й першість України серед аматорів. Так, як колись грав ФК „Лужани”, щоб вони відчували певний рівень, і відчували, що до чогось йдуть.

Ведуча: де у планах має тренуватись „Буковина-2”?

Василь Орлецький: тренуватись від основної команди вони будуть окремо, але я думаю, що кілька разів на місяць буде спаринг з „Буковиною”.

Ведуча: Руслане, наскільки вам цікаво грати з молодими футболістами і чи можете ви в них чомусь навчитись?

Василь Орлецький: я не вважаю, що Руслан у нас старий – він молодий футболіст, йому ще грати і грати.

Ведуча: а я й не кажу, що старий.

Руслан Гунчак: мені приємно, що підходять і питають що робити, як там зробити, а як там. Я їм допомагаю, чим можу, але кожному футболісту говорю, що все залежить від тебе. Якщо ти цього захочеш, будеш добиватись – тоді і буде результат, а коли будеш розхлябаний – тоді нічого не буде.

Ведуча: які якості мають бути у молодого футболіста?

Руслан Гунчак: найголовніше – сила і воля. Але в нашому житті багато залежить ще й і від везіння. Треба попасти і до хорошого тренера і в хорошу команду.

Ведуча: Руслане, а як починалась ваша футбольна кар’єра?

Руслан Гунчак: я вивчився у Донецьку у спортінтернаті, а потім потрапив в „Буковину”, яка вже була у першій лізі. Я граю 12 років, а поміняв 5 чи 6 команд. На сайті можна всю цю інформацію знайти і почитати.

Ведуча: чому змінювали клуби?

Руслан Гунчак: йшов на підвищення, починав з першої чи другої ліги, а потім вища ліга – 8 чи 9 років пробігав там. А після 30 кар’єра йде на спад і у вищій лізі дивляться, тому треба думати – або туди, або туди.

Василь Орлецький: не можу сказати, що на спад. Бо забити 19 голів…

Руслан Гунчак: я веду до того, що після 30 років на футболіста вже інакше дивиться вища ліга.

Ведуча: як вам грається в „Буковині”, якщо порівняти з іншими клубами, а у вас їх було достатньо.

Руслан Гунчак: у нас дуже хороший колектив і така команда, що б’ється до останньої хвилини. Цим і вболівальники задоволені. Інколи у нас не вдається в першому таймі, але потім вони самі нас підганяють і ми добиваємось хорошого результату.

Ведуча: як змінилась „Буковина” з приходом Руслана у футбольний клуб?

Василь Орлецький: ми з Русланом ще й і друзі і друзями ми були ще до того, коли я став президентом клубу. Був час, коли Руслан виходив грати за ФК „Лужани”. Якщо ця людина забила 19 голів і багато перемог ми отримали саме завдяки йому, то це дуже великий плюс, що він у нас є.

Ведуча: Руслане, хто ваш футбольний кумир?

Руслан Гунчак: Зінедін Зідан – для мене він король футболу. Є Пеле і Марадона, але я їх не бачив, а за Зіданом я постійно слідкував. Це мій кумир. Якщо з України – то Шевченко. А на Зідана я дивився і казав, що він Бог футболу.

Ведуча: ви маєте шкідливі звички? Ні для кого з фанів українського футболу не таємниця, що Артем Мілевський палить?

Руслан Гунчак: шкідливі звички у всіх є. Пива випити, шампанського на Дні народженні, чи по 20 грам. У кожного футболіста є і хороше і погане. Я рахую, що вони в мене є, але вони мені не мішають.

Ведуча: тобто, ви не зловживаєте?

Руслан Гунчак: дивлюсь по собі – якщо мені можна, то можна, а якщо ні – стараюсь цього не робити.

Слухач: які плани в Руслана на майбутнє? Чи буде далі грати в „Буковині”, чи вже має якійсь запрошення?

Руслан Гунчак: в мене вже про це питали, і я тоді сказав, що поки що не буду відповідати на це питання. В кінці сезону, після закінчення чемпіонату всі дізнаються. Я ще не вирішив, є кілька пропозицій, але я поки що не вирішив, я їх обдумую.

Слухач: чому така перспективна команда, як „Буковина-2” під керівництвом Шелепницького лишилась у розбитого корита?

Василь Орлецький: ви знаєте, що перед початком сезону Валерій Чинуш сказав, що він буде займатись командою „Буковина-2”. Хотіли, щоб ця команда займалась на базі Кіцманя і говорили, що їм потрібно кілька гравців зі спортивної школи, а решта будуть грати з Кіцманя. Але вийшло так, що ніхто нічого не зробив і ми залишились без „Буковини-2”. Я думаю, що осінню, коли діти підуть до школи, ми будемо готувати команду.

Ведуча: це і необхідно для „Буковини”, щоб відбувалось влиття свіжої крові.

Василь Орлецький: дуже необхідно, адже треба, щоб вони грали в таку ж гру, в яку зараз грає „Буковина”.

Руслан Гунчак: наскільки я знаю, зараз „Буковина-2” грає за місто.

Василь Орлецький: так, вона грає за місто, але було таке бажання, щоб вона грала і за область і на змаганнях серед аматорів.

Ведуча: я хочу повернутись до свого запитання щодо шкідливих звичок. Василю Григоровичу, як ви ставитесь до того, що футболісти десь там можуть випити і палять?

Василь Орлецький: погано, коли це робиться перед самою грою. Я колись теж був спортсменом, і в мене теж десь там трохи порушувався режим. І хочу сказати таке – з тих, хто дуже правильно живе, не получається великий спортсмен. У кожного є стрес певний і нічого страшного немає в тому, що футболіст десь там випив чи закурив.

Ведуча: але з від цього втрачається авторитетність здорового способу життя, особливо для молоді.

Василь Орлецький: ми про це так багато говоримо, а ви дуже правильно живете?

Ведуча: намагаюсь.

Василь Орлецький: і немає шкідливих звичок? Я вам не вірю – вони є у всіх.

Ведуча: Василю Григоровичу, розкажіть про тренувальну базу футбольного клубу „Буковина”. Де займаються спортсмени, де проживають ті, хто не живе у Чернівцях, як харчуються?

Василь Орлецький: харчувати – харчуються. Кілька футболістів проживає у „Черемоші”, а хто має сім’ї – знімає квартири. По тренувальній базі ви вже знаєте, що є рішення і робиться проект. Біля „Олімпії” буде будуватись база і стадіон. І я сподіваюсь, що в недалекому майбутньому „Буковина” буде мати базу, а це вже краще, аніж нічого не мати. Бачите також, що й поле на „Буковині” вже краще.

Ведуча: а ви, Руслане, тренувальною базою задоволені?

Руслан Гунчак: у нас практично немає бази. Ми постійно шукаємо поля – то на „Мальві”, то на „Буковині”. Нам кажуть, що має бути база в недалекому майбутньому. Дай Бог, щоб була і тоді вже можна буде ставити певні вимоги до футболістів. А що зараз футболіст може сказати, коли він навіть не може вийти з м’ячем і попрацювати. Вийшли на поле, попрацювали півтори-дві години і поїхали додому. І немає такого, щоб сам над собою працював, дай Бог, щоб в майбутньому таке було.

Ведуча: тренування кожного дня?

Руслан Гунчак: у сезоні так, майже кожного дня. І графік складається так, що чотири дні і на п’ятий день вже гра. Відпочивати немає коли. Відпочинок зараз півдня – це сауна, масаж. Такі процедури для того, щоб відновити організм після гри.

Ведуча: Василю Григоровичу, чи є резервний склад футбольного клубу і скількох футболістів він нараховує?

Василь Орлецький: ми тільки хочемо зробити резервний склад на базі 1995 року, добрати гравців з інших областей України і зробити все для того, щоб грала ця команда так само, як „Буковина”.

Ведуча: тобто, зараз резервного складу немає, так само як немає скаутів та селекціонерів?

Василь Орлецький: так, поки що цього всього немає.

Ведуча: скільки часу потрібно для того, щоб виховати якісний резервний склад і чи не втратить за цей час „Буковина” свої позиції?

Василь Орлецький: можна взяти по останній грі – на полі було 6 гравців –буковинців. Такого не було навіть у другій лізі. Є діти, які вже зараз добре грають за „Буковину”, але вони перспективні і вони ще підтягнуться.

Ведуча: який медичний персонал працює з футбольним клубом, чи є всі необхідні лікарі.

Василь Орлецький: немає такого, щоб усім було все забезпечено. Ось вони були в Молодіжному – там цілий комплекс.

Руслан Гунчак: є така “Кримтеплиця” з Молодіжного – там все, що стадіон, запасне поле, навіть кухня – це ціла база і так має бути в командах. Там масажні столи та масажні крісла – сидиш собі та відновлюєш сили після гри. Для цього потрібні дуже великі кошти. А у нас медичний персонал – це один лікар та один масажист. І для першої ліги цього вже недостатньо. Потрібно другого масажиста, бо одному важко – 20 чоловік і всім потрібен масаж.

Ведуча: тобто, відчуваєте брак таких медичних речей?

Руслан Гунчак: в принципі для першої ліги це ще нормально. Якщо ставити задачу – вихід у вищу лігу, то там має бути два лікаря, два масажиста, на базі мають бути масажні. Також потрібно багато медикаментів закупляти і для цього треба немалі кошти.

Ведуча: на скільки мені відомо, з командою має працювати психолог. Чи є він у „Буковини?”

Руслан Гунчак: не всі команди прем’єр-ліги мають психолога. Тренер команди практично і психолог, і мама, і тато.

Слухач: во-первых хочу возразить Руслану, что игра забывается, а результат остается. Ту игру, которую они показали в понедельник во втором тайме – болельщики еще долго будут помнить. Это был космос. Руслан, как оно – быть первым нападающим в первой лиге?

Руслан Гунчак: мені часто ставлять це запитання. Головне – це командний результат, але у нас хороші напівзахисники крайні і вони дають хороші подачі. А я просто за рахунок досвіду вибираю собі хорошу точку і замикаю напад. Це не так просто, бо я, виходить, більше працюю на атаку і вже менше на оборону. І тому ми маємо так підлаштовуватись, але я, якщо чесно, сам в шоці, що у мене так получається.

Ведуча: ви з Русланом багато говорили про те, що треба багато грошей для того, щоб створити тренувальну базу. Хто зараз вкладає гроші у „Буковину”?

Василь Орлецький: у нас 5 акціонерів. Я не буду багато говорити, просто скажу, що є фінансове покращення в команді вже зараз. А коли буде база, то буде ще більше покращення, але я не хочу говорити наперед, щоб не врікати.

Ведуча: говорять, що Дмитро Фірташ вкладає гроші у „Буковину”? Ви можете підтвердити чи спростувати цю інформацію?

Руслан Гунчак: якщо чесно, то ніхто не знає …

Василь Орлецький: принаймні у списку акціонерів його немає.

Ведуча: також ходять чутки, що він хоче купити „Буковину”.

Василь Орлецький: якщо хоче – то буде. Мені нічого про це невідомо.

Ведуча: Василю Григоровичу, скільки отримує футбольний клуб прибутку при заповненому стадіоні вдома? І до слова – скількох вболівальників може розмістити наш стадіон?

Василь Орлецький: найбільше може вмістити 12 тисяч 800.

Руслан Гунчак: легко порахувати – самі знаєте скільки коштує квиток, скільки приходить вболівальників – множиться і все. Десь 10 тисяч…

Василь Орлецький: ні, не десять тисяч. Коли була гра з „Чорноморцем”, то було продано 7 тисяч 200 квитків. Багато хто йде безкоштовно – діти, міліція. Але тим не менш, 7 тисяч 200 білетів було продано.

Ведуча: на що ці кошти витрачаються?

Василь Орлецький: тільки на клуб.

Ведуча: як формується цінова політика на квитки?

Василь Орлецький: 20 гривень – це не багато за квитки. Ми мали пропозицію, щоб студентам та ветеранам продавати по 10 гривень. Минулого року квитки були і по 5 гривень, їх розкупали, але квитки по 50 гривень ніхто не брав. І тому люди з тими квитками по 5 гривень сідали та ті місця за 50.

Ведуча: Руслане, скільки у вас комплектів форми?

Руслан Гунчак: комплектів? Чесно … хороше питання – сам не знаю. Ніби 4.

Василь Орлецький: на даний момент жовта, біла і чорна форми.

Ведуча: ви особисто витрачаєте свої гроші на футбольне спорядження?

Руслан Гунчак: на бутси, бо це таке – кожен футболіст їх сам собі підбирає і знає які йому потрібні. І більше нічого.

Василь Орлецький: ми ще коли були у другій лізі, то закупили такі бутси, що жоден футболіст в них не грав.

Руслан Гунчак: навіть керівництво сказало, що краще дати фінанси на бутси і ми самі їх собі купимо.

Слухач: Василю Григоровичу, ви правильно зробили, що в команду на посаду головного тренера взяли Вадима Зайця. З ним команда здорово прибавила, а вболівальників цікавить чи залишиться він на наступний сезон?

Василь Орлецький: я думаю, що тренер залишиться.

Ведуча: ми зупинились на нашому стадіоні. А тому зараз буде доречно поговорити про фанатів футбольного клубу „Буковина”. Руслане, відчуваєте підтримку вболівальників?

Руслан Гунчак: дуже відчуваю. Навіть на прем’єр-лігу там багато фанів не приходило, хіба тільки тоді, коли «Динамо» проти «Шахтаря» грав. Дуже приємно, що так багато вболівальників, а ми, я думаю, віддячуємо їм своєю грою. Хотілось би, щоб приходило ще більше. У нас залишилось дві домашні гри, тим паче зараз весна, сонечко – повболівати приємно. А команда буде робити все для того, щоб фанів приходило ще більше.

Ведуча: вас впізнають на вулиці?

Руслан Гунчак: я мало ходжу, більше на машині. Але впізнають, тільки багато хто соромиться підійти. А дехто підходить і дякує.

Ведуча: ви, мабуть, сильно відчуваєте і відповідальність за гру перед вашими фанами?

Руслан Гунчак: так, особливо, коли гра вдома і коли не вдається показати хороший результат. Навіть соромно виходити з роздягальні – чекаєш, коли всі вже розійдуться і тільки потім виходиш. А коли виграємо, то виходимо з піднятою головою, нам всі дякують – я думаю, що це кожній людині було б приємно.

Ведуча: після гри ви маєте такий навіть ритуал – найперше дякуєте саме вашим фанам.

Руслан Гунчак: так, наші фанати чи не найкращі. Навіть коли ми були таких далеких виїздах, то вони з нами приїжджали. Небагато – 5 чи 6 чоловік, але їхати за 1000 кілометрів…це треба бути дуже відданим нам. Ми їм дякуємо за це.

Ведуча: Василь Григоровичу, як підтримує ФСК „Буковина” своїх фанатів, як у вас відбувається співпраця з ними?

Василь Орлецький: ми намагаємось їм допомагати, наприклад, ті квитки по 20 гривень вони скуповують і продають, але в касу здають тільки 5 гривень за кожен квиток. Тобто, це робиться для того, щоб вони могли мати якісь кошти та їздити з нами на виїзд, підтримувати нас.

Ведуча: Василю Григоровичу, чи є у ФСК „Буковина” найпринциповіший суперник?

Василь Орлецький: зараз всі ігри будуть принциповими. Хочеться, щоб команда була найвище у таблиці. Але найцікавішою, я думаю, буде гра із “Закарпаттям” – там нам важко було на виїзді, рахунок був 2:2, але наших вболівальників навіть не хотіли впускати на стадіон. І це остання гра, вона вдома, а тому я думаю, що команда прикладе багато зусиль, щоб її виграти.

Руслан Гунчак: виходить так, що ФК „Львів” теж бореться за це місце, Алчевськ теж, кіровоградська „Зірка” – вона на вилеті і “Закарпаття” бореться. Тому я думаю, що всі ці ігри будуть дуже цікавими. Тому прошу вболівальників прийти, бо думаю, що ми вас порадуємо.

Ведуча: зустрічі з якою командою чекаєте найбільше?

Руслан Гунчак: в суботу ми гратимемо з ФК „Львів”. Ця гра буде важка, бо мало сил для відновлення. Це буде важка гра, але ми мусимо їм віддати, адже вони нас вдома обіграли з рахунком 2:0 – та гра тоді для нас була дуже важка, нічого в нас не виходило. Тому ми дуже сподіваємось, що нам пощастить у них так, як їм пощастило в нас.

Ведуча: Василю Григоровичу, як ви розцінюєте шанси „Буковини” на вихід у прем’єр-лігу?

Василь Орлецький: я думаю, що немає жодного гравця, який би не хотів піднятись найвище у таблиці. На початку сезону ми не ставили собі такого завдання – вихід у прем’єр-лігу, але якщо б ми на початку про це сказали, то багато хто б із нас сміявся. Це питання виникало поступово, коли команда набирали хід. Ми обіграли всіх лідерів – „Чорноморець” та Олександрію. Тому я можу сказати, що у нас хороша перспективна команда. Михайло Миколайович Папієв сказав – грайте, а я буду думати про все інше.

Руслан Гунчак: єдине, що у багатьох футболістів закінчуються влітку контракти і їм треба щось думати на перспективу. Тому може бути таке, що важко їх буде затримати в клубі.

Василь Орлецький: я пам’ятаю, як на початку сезону з командою зустрівся губернатор Михайло Папієв і сказав, що завдання команди – третє місце. Ми тоді були восьмі і подумали собі, що таке завдання дуже важке для нас. Але сталось так, що ми зараз на чистому третьому місці.

Ведуча: Руслане, а ви як розцінюєте шанси виходу у прем’єр-лігу?

Руслан Гунчак: шансів практично немає . Одеса вже попереду на два очка, гра в запасі і в них не дуже складний календар. І я думаю, що вони виграють практично всі ігри. У нас задача – виходити на поле і вигравати кожну гру, а там як буде. У нас немає прямої задачі – вихід у прем’єр-лігу, якщо б така задача стояла – то шанси у нас є.

Василь Орлецький: був би шанс, якщо б була “Кримтеплиця”.

Ведуча: дійсно, нам потрібна база – фізична та матеріально-технічна. Тобто, що має мати клуб, у тому випадку, коли він виходить у прем’єр-лігу?

Руслан Гунчак: не обов’язково мати базу, головне, щоб був стадіон.

Василь Орлецький: та сама „Волинь” не має бази, але мають стадіон.

Руслан Гунчак: так, найважливіше – це стадіон, щоб команда могла приймати команди. Тобто, його освітлення, підігрів газону, роздягальні.

Ведуча: наш стадіон для вищої ліги не готовий.

Василь Орлецький: на даний момент ні.

Ведуча: і не завжди навіть є де потренуватись футболістам, сам Руслан про це вже говорив.

Руслан Гунчак: так, це теж серйозна проблема.

Василь Орлецький: у нас немає запасного поля, який би відповідав тому рівню, який потрібен.

Ведуча: чи є фінансовий внесок для участі у прем’єр-лізі? Скільки він складає?

Руслан Гунчак: є. Є навіть внесок за кожного окремого футболіста. Цю інформацію можна дізнатися на сайті прем’єр-ліги.

Василь Орлецький: заявочний внесок між першою лігою та прем’єр-лігою дуже великий. Якщо тільки під 400 тисяч – це внесок у першу лігу, то у вищу …

Ведуча: чи розглядається в „Буковині” питання про закупівлю нових футболістів?

Василь Орлецький: про це завжди думається. Про це думає тренерський склад, вони думають кого запрошувати та кому пропонувати грати в нас. Думаю, що скоро ми про це дізнаємося.

Руслан Гунчак: підсилюватись потрібно, щоб була конкуренція між собою. Треба десь 4-5 футболістів. Коли є на одне місце два футболіста, то є конкуренція і вони тягнуться один за одним. І тоді відповідно підвищується в класі команда.

Василь Орлецький: перше коло ми грали і в нас було 10-12 гравців, тобто фактично на одних і тих самих людях ми витягнули перше коло. Зараз ми добрали Семенюка, Мельника – це хороші гравці, які можуть вийти на заміну і підсилити команду.

Ведуча: ви цими гравцями задоволені?

Руслан Гунчак: це питання потрібно задавати головному тренеру. Якщо б не було результату, тоді б не були задоволені. Там один-два грають в основному складі, решта – підтягуються, їм ще важко, вони прийшли у нову команду і адаптовуються.

Василь Орлецький: Вадим Мельник, як захисник добре вписався у команду. Ми окрім матчу з “Кримтеплицею” не пропускали три голи, а в основному ми більше одного голу нам не забивали.

Ведуча: скільки коштує один футболіст „Буковини”?

Руслан Гунчак: якщо будемо продавати, то не менше, як за мільйон.

Василь Орлецький: ми брали гравців безкоштовно, якщо чесно. А продавати можемо досить дорого, адже виріс їх рівень, а отже і ціна.

Руслан Гунчак: візьміть будь-якого футболіста „Буковини” – він коштує мільйон гривен. Це я серйозно. Для вищої ліги це невеликі кошти і наші футболісти того варті.

Ведуча: Руслане, яка зараз у вас зарплата в „Буковині”?

Руслан Гунчак: я вам не скажу. Це питання дуже особисте, от ми граємо в одній команді, а я не знаю, хто скільки отримує. Кожен особисто підписує контракт і як то кажуть – все, що дають – все моє. Це секрет.

Василь Орлецький: хто що наторгував – те і має.

Ведуча: якщо б інший клуб запропонував вам більше – ви б погодились?

Руслан Гунчак: в залежності від того скільки, але я думаю, що так. Футбольна кар’єра недовга у мене – ще рік чи два. І якщо є шанс заробити – то чому б і ні? Будь-який футболіст так би і зробив. Подивимось, коли буде кінець сезону – буду тут спілкуватись і там.

Ведуча: коли я зі своєю мамою спілкувалась про футбол, то я сказала, що зараз футбол це бізнес, а вона мені відповіла – за Радянського Союзу це був спорт. Хочу поцікавитись вашою думкою як ви гадаєте – зараз футбол це бізнес чи спорт?

Василь Орлецький: на високому рівні, у прем’єр-лізі це може і бізнес, навіть і політика. А перша ліга – чесно кажучи, це більше вкладання грошей, аніж їх отримання. Це не бізнес, в якому ти заробляєш гроші.

Руслан Гунчак: для мене це робота, так як ви працюєте – так і я. І я теж отримую за це кошти.

Василь Орлецький: є люди, які добре працюють, які погано працюють і є такі, що так собі. Так само і тут – робота футболіста виходити на поле і вигравати. Є таке, що відіграв добре, а є і таке, що погано. І велика заслуга Руслана, в принципі заслуга всіх, але як не як – саме він забив 19 голів для „Буковини”.

Ведуча: у цьому сезоні яка була найгучніша перемога „Буковини”?

Василь Орлецький: найкласніші перемоги – це над „Чорноморцем”, ПФК “Олександрією” та алчевською „Сталлю”. Коли були ці перемоги, то саме тоді вболівальники отримували море задоволення. “Олександрія” – це гол Сантрапинських через себе. З „Чорноморцем” – то взагалі немає кого хватили, бо доведеться хвалити тільки Руслана – він все забив.

Ведуча: Руслане, яка гра для вас була найважчою?

Руслан Гунчак: важка була остання гра, бо ми за тиждень зіграли три гри. Важка була гра з „Енергетиком” з Бурштина, у нас там теж якось не виходило. Але на 91-ій хвилині ми зрівняли рахунок, а на 94-ій ми виграли. Вболівальники тоді виходили вже, але ми все одно доказали та виграли.

Василь Орлецький: в тій грі і суддя начудив – коли ти забив гол, а суддя його не зарахував. Там був дійсно чистий гол. А знаєте, як воно психологічно важко, коли гравець забиває, а гол не зараховується…це психологічна давка.

Ведуча: коли „Буковина” переживала найважчі футбольні часи? І чи можна зараз говорити про досить таки успішний час для нашого футбольного клубу?

Василь Орлецький: я можу сказати тільки за цей час, коли я став президентом клубу. До того я не мав до „Буковини” ніякого відношення – у мене був свій клуб „Лужани”, який я любив і який вигравав кубок України серед аматорів.

Руслан Гунчак: до цього останні 6-7 років на Буковині футболу практично не було.

Василь Орлецький: я пам’ятаю, коли я став президентом клубу і була з цього приводу прес-конференція, то я тоді сказав, що завдання клубу – вихід у першу лігу. Тоді багато хто думав: про що він говорить? А коли ми вийшли у першу лігу, то мені багато хто зізнавався, що вони у це не вірили. Я думаю, що зараз хороші часи для „Буковини” і всі ми, і фанати заслужили на прем’єр-лігу.

Руслан Гунчак: це можна буде оцінити через певний час. Час покаже, можливо ці роки кращі, а можливо будуть і ще кращі роки, або гірші.

Руслан Гунчак: ми 10 років чекали першої ліги. Зараз ми у першій лізі і фактично за крок до вищої. В житті все буває.

Ведуча: яким би ви хотіли бачити ФСК „Буковина” наступного сезону?

Василь Орлецький: ви знаєте, є такий 20 сектор на стадіоні і там збираються почесні тренери. І знаєте, так неприємно, що є люди, які все життя з командою, але бажають, щоб „Буковина” програла. Ну є такі люди… і тепер є такі вболівальники. Коли ми святкували вихід „Буковини ” у першу лігу, я навіть підіймав тост за тих людей, які були проти того, щоб ми вийшли у першу лігу. Хочеться, щоб таких людей було поменше. Наступного сезону, якщо ми всі будемо разом за нашу команду, бо як то кажуть, гуртом і батька легше бити, то можна буде ставити завдання і вищу лігу.

Руслан Гунчак: хотілось би, щоб залишився той самий склад команди – підсилити треба тільки 4-5 футболістів. Цікаво грати тоді, коли у тебе є задача і ти повинен її виконувати. І якщо ми вже зачепили тему вболівальників, то хотілось би, щоб вони навіть тоді, коли в команди щось не виходить – радили і говорили щось добре. Щоб вболівальники казали: хлопці, ми за вами, давайте, давайте!!! Буває таке, що люди приходять на футбол і сваряться – а що це за футбол! Ну тоді для чого ти на нього прийшов? Треба нас тільки підганяти і підбадьорювати, а то часом хтось щось таке краще, що вся гра не получається.

Василь Орлецький: а керівництво буде робити все для того, щоб Руслан залишився в команді.

Інформаційна агенція А.С.С.
Партнер програми – БукІнфо

***