Кращий бомбардир Мундіале-94 Олег Саленко у неділю, 30 травня, забив за ветеранів київського «Динамо» красень-гол у ворота «Буковини», а також запам’ятався своїми емоційними «розборками» з суддями та кумедним «полюванням» на місцевого собаку, який ніяк не хотів залишити футбольне поле. Звідки стільки емоцій у товариському матчі, ветеран-голеодор пояснив sportbuk.com.Олеже, ви в матчі з «Буковиною» були одним з найактивніших. Але, враховуючи товариський статус цієї ветеранської зустрічі, було трішки дивно бачити вашу настільки емоційну реакцію на деякі суддівські рішення…
Ну, хоч матч і ветеранський, ми ж не виходимо на поле «відбувати номер». Навіть навпаки, коли наїздишся вже туди-сюди по ветеранських змаганнях, для нас сам результат не є таким важливим. Тут, швидше, справа принципу, тому що судді повинні судити завжди чесно, те, що є. Неважливо, хто з ким грає – є пенальті, значить ставте. А вони починають робити щось незрозуміле. І через прагнення до справедливості це викликає відчуття агресії. Навіщо так судити в таких матчах…
Це ви про епізод з падінням у штрафному майданчику Юрія Дмитруліна. Але, здається, ще більше ви «вибухнули», коли ви прокинули собі м’яча на хід в бік перебуваючого в офсайді Олександра Бойка, який зорієнтувався і «виключився» з гри, але судді все-таки зупинили ваш похід до чужих воріт…
Коли ти, забуваючи про вік, викладаєшся, біжиш на всіх парах вперед, бо бачиш, що партнер, людина немолода, не встигає вийти з офсайду, а серез суддівство доводиться зупинятися… Прикро, бо ж стараєшся зіграти якнайцікавіше для глядачів, а судді заважають, замість того, щоби сприяти гарному футбольному дійству… Хоча я не стверджую, що вони це роблять спеціально. Але все ж треба бути уважнішими і мудрішими, тим більше, в матчах ветеранських команд.
Гол у вас вийшов дуже ефектним – з-за меж карної зони вцілили практично в самісеньку «дев’ятку». Можливо, це ваш кращий гол в сезоні?
Не знаю, сезон тільки почається. Сподіваюся, їх ще буде багато. Але на даний час, думаю, так – це найкращий мій гол в сезоні.
Ви вже не перший раз у Чернівцях, починаєте почуватися тут трішки «як вдома»?
Ну, почуваюся я тут дуже добре. Будемо частіше їздити на Буковину. Судячи зі всього, і місцеві керівники стали більш прихильно ставитися до футболу. От команда вийшла до І ліги. Часи трішки змінюються. Наша країна завжди мала добрі спортивні традиції. Три роки намагалися «задушити» розвиток спорту, але тепер все стало на свої місця, і зараз дуже багато уваги приділяють спорту. Думаю, ці симпатії до спорту керівників держави передаватимуться і на місцях. Хоча є регіони, де спорт і, зокрема, футбол завжди в пошані. Відчув таке і на Буковині, тому, гадаю, будемо частіше приїжджати.
А як щодо пляжного футболу?
Пляжний – це таке, відголосок минулого. Для серйозного футболіста – це просто розвага. Але якщо, приміром, на Буковині побудують майданчик для пляжного футболу, приїдемо і пограємо і в пляжний футбол. Для нас це не проблема. Головне популяризувати футбол і здоровий спосіб життя. А пляжний футбол – це класне шоу. Тож буде майданчик – приїдемо і ми. Думаю, глядачам теж цікаво буде.
Ваш одноклубник Сергій Коновалов відзначився у співучому Буковинському краї ще й дебютним вокальним дуетом з Іво Бобулом. Здивував вас?
Для нас вокальні здібності Сергія – це вже не новина. Ми до цього звикли. Сергій в нашій команді така людина, ну, що ми вже нічому не дивуємося (сміється – авт.).
