Валерій Чинуш: Перед Чемпіонатом світу Іван Гешко сказав, що Наталка буде боротися за медаль

У день приїзду додому з Туреччини, де частина збірників України провела після Чемпіонату світу з легкої атлетики в приміщенні в Стамбулі ще й навчально-тренувальний збір в Анталії, сенсаційна срібна призерка на дистанції 800 м Наталія Лупу зустрілась в конференц-залі готелю «Буковина» з місцевими журналістами.

У прес-конференції, крім новоселицької чернівчанки Наталії Лупу (ЦОП, СК «Гешко», «Колос»/«Динамо», тренери – Анатолій Якимчук, Володимир Степанов, офіційний партнер – готель «Буковина»), взяли участь також найтитулованіший спорстмен Буковини Іван Гешко, обдарована юна бігунка Марина Царик та депутат Чернівецької міської ради і керівник спортклубу «Гешко» Валерій Чинуш.

Наталія Лупу (срібна призерка Чемпіонату світу 2012 р. на дистанції 800 м)

От ми дивимось знову відеозапис фінального забігу Ñ– не можемо збагнути, як вам це вдалося – за 150 метрів вийти з 5-го на друге місце…

Я сама здивувалась, саме не знаю, як так вийшло. Коли ми планували біг, тренер сказав, що я готова приблизно на 2 хвилини, плюс-мінус пів секунди. Буде залежити від того, як біг побудують. Ввечрі перед фіналом Анатолій Олексійович написав мені повідомлення, що, мовляв, «я проаналізував забіги, можна стати четвертою, а якщо пощастить – третьою. І налаштуйся на це! Я налаштувалась і вийшло що цього настрою вистачило на друге місце (сміється – авт.). Коли фінішувала, подумала: цікаво, я друга! Це було несподіванкою навіть для мене.

Ще за коло до фінішу ви були передостанньою, а потім вирваися на друге місце. Що допомогло так потужно фінішувати?

У мене часто буває, що по ходу бігу я «вимикаюсь», не думаю, як бігти. Я бігла і дивлюсь, що суперниці то тікають, то стають «доступними». Тренер сказав за 350 м до фінішу прилаштуватися ближче до лідера. Я на той момент подумала: ого, вони так швидко біжуть, ні, мені й тут добре. Потім тренер сказав, мовляв, за 150 м до фінішу зроби своє прискорення, а там видно буде. От я і прискорилась. А суперниць, напевно, трохи не вистачило.

Ви піднімали суперниць після фіналу. Невже більше сил зберегли?

Напевно (сміється – авт.). Якщо чесно, я не дуже виклалась, можна було, напевно, ще раз пробігти дистанцію (сміється – авт.). Це був як невеличкий відрізок на тренуванні.

На минулорічному Євро в приміщенні ви бігли в стафеті 4 по 400 м. Цього разу не пропонували виступити і в естафеті?

Ні, цього року вистачило 400-метровичок.

Як гадаєте, змогли би бігти менше, ніж через пів години, після 800-метрівки і фінал в естафеті 4х400 м?

Так, без проблем. 400 м завжди біжиться доволі легко. І воно, можна сказати, навіть не відчувається. Тож 40 хвилин між видами – це вже майже повноцінний відпочинок.

Цей рік олімпійський. Розкажіть про свої олімпійські перспективи, на яких дистанціях плануєте поборотися за путівку до Лондону…

Норматив для участі в Олімпіаді я вже виконала декілька разів. Готуватися я буду на 800 м. У нас в Україні нас п’ятеро, які виконали олімпійський норматив А. І Ñ” ще дві дівчинки, які дуж сильні, але поки що норматив А не виконали… Але можно очцікувати, що вони цей нормтив виконають… Тож на Чемпіонаті України в червні буде все виішуватися. Буде боротьба за три місця в олімпійській збірній. Зараз поки що нічого про це не можу сказати. У даний час йде підготока вже до літнього Чемпіонату України. Після нього буде ясно, – так чи ні. Напевно, кому більше пощастить, Ñ‚Ñ– й вирушать до олімпійського Лондону? Або у кого нрви будуть сильнішими.

Хто вас більше привітав з перемогою по телефону?

Першим мені написав Георгій Георгійович (Мазурашу – прим. авт.). Потім Валерій Миколайович (Чинуш – прим. авт.). Загалом, дуже-дуже багато людей мене привітало… Було дуже багато повідомлень. Я після Чемпіонату світу залишилась на зборі в Анталії. Один телефон я відключила, то по приїзду додому вже прочитав ще одну велику порцію повідомлень. Взагалі мене дуже добре заочно підтримували. Перед фіналом дуже багато людей скинули мені повідомлення, в якому бажали удачі. Можливо, в якийсь мірі це Ñ– підштовхнуло на боротьбу за медалі…

Ви дивилися з тренером фінал, «розбирали» забіг? За скільки приблизно ви пробігли останніх 200 метрів?

Я сьогодні лише вдруге взагалі дивлюся цей фінал (сміється – авт.). Один раз лише з тренером подивилися, проаналізували тактику Ñ– все. Звичайно, кожен наставник зажди шукає помилки. І він сказав, що у мене всюди були помилки, крім останніх 30 метрів (сміх в залі – прим.). Напевно, якби було менше цих помилок, можна було поборотися Ñ– з олімпійською чемпіонкою за перше місце. А останніх 200 м я пробігла приблизно за 30 секунд. З боку виглядає, що все так просто – здається, що могла Ñ– наздогнати лідера. Але ж насправді ніхто не знає, як могло скластися, якби я бігла інакше…

Тобто ви зробили набагато більше помилок, ніж тоді, коли минулого року непотрапили до фіналу на літньому Чемпіонаті світу? (сміх у залі – прим. авт.)

Я згадую, які емоції були, коли я виграла юніорський Чемпіонат Європи 2005 Ñ€. Тоді у нас була жорстка боротьба. І я раділа набагато більше, ніж тепер. Зараз якось спокійно все відбулося – сфінішувала Ñ– подумала: о, я друга. І все. Тоді ми теж розбирали біг. І теж у тренера було багато претензій, тобто суцільні помилки:) Мені не раз «розказують» Ñ– щодо тактики. Але я кажу: давайте я сама на дистанції вирішуватиму, як бігти, залежно від того, як скадатиметься  біг. У фіналі цьогорічного Чемпіонату світу я думала, що буде повільний біг. Але почали дуже швидко (57 сек. перших 400 м). Як правило, в забігах біжуть так швидко. Але це все, зрештою, склалося якнайкраще Ñ– для мене.  Американка вирішила у фіналі повести біг, Ñ– це зіграла на руку мені.

У забігу не страшно було виходити в лідери?..

В забігу інша дівчина з Америки вела біг. Коли після 400 м я відчула, що швидкість дуже падає, через 100 м я сама вийшла в лідери, щоби прсикорити темп. Це була єдина можливість зачепитися за фінал. Десь за рахунок цього я і виграла 0,02 секунди у заочній боротьбі у спорстменки з Туреччини, яка встановила національний рекорд. Або, як кажуть, виграла, бо у мене груди виявилися більшими (сміється – авт.).

До речі, після забігу я встигла перелякатися і засмутитися. Після фінішу кинула око на табло і побачила 2.03,08. І подумала: от і «добігалась» я вже (сміється – авт.). Насправді я подивилася час четвертої дівчинки. Коли вже йшла за речами, мені кажуть: «Ну що, Наталю, вітаємо з особистим рекордм». Я кажу: та який рекорд, у мене рекорд 2.01,46. а мені: вірно, а тут 2.01,17. Я кажу: так 2.03,08. Пішли разом перевіряти і виявилось, що не все так погано (сміється – авт.). Тоді я й сказала, що якщо птраплю до фіналу, там всіх «пірву» (сміється – авт.).

Марина Царик (бронзова призерка Чемпіонату України з кросу 2012 р. U-17)

Як далася «бронза» Чемпіонату України з кросу? Чи було важко змагатися зі старшими суперницями?

Дуже важко було, бо в Цюрупинську – складна траса. Пісок, горки, ще й дощ пішов… Але вдалося прибігти третьою, Ñ– це не може не тішити. А те, що змагатися доводиться зі старшми суперницями, то з ними навіть цікавіше бігти, бо Ñ” за ким тягнутися Ñ– можна показати кращий результат.

З Наталкою ви спілкуєтесь, вона дає якісь поради?..

Наталія – мій кумир. Приємно, що маю можливість спілкуватися з нею. Вона мені багато чого підказує, радить. І Іван Гешко мені допомагає, дає поради. Для мене це все дуже цінно. Я член спортклубу «Гешко». У мене в Кіцмані в приміщення клубу є кімната, в будь-який час, коли потрібно, можу там жити, тренуватися, бігати. За це вдячна спортклубу «Гешко».

Які найближчі плани?

Готуюся до Чемпіонату України, який відбудеться напочатку травня в Ялті.

Іван Гешко (чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м)

Хочу сказати, що я бачив як Наталка бігла на Чемпіонаті України в Сумах. Вона казала, мовляв, ми готувалися не дуже сильно, не робили акцент на зимовий сезон. Не планували потрапляти на зимовий Чемпіонат світу, навіть придбали квитки на збір в Анталію, який розпочався трохи раніше, ніж Чемпіонат світу. Але коли я побачив, як Наталка побігла на Чемпіонаті України 800 м за  2 хв. 1 сек. І за 150 м виграла у другої учасниці майже 2 секунди, я побачив, що вона перебуває у доволі хорошій формі. У мене теж був схожий період. У 2005 р. ми з тренером вирішили готуватися м’яко до літнього сезону. А вийшло, що тоді я виграв зимовий Чемпіонат Європи і встановив рекорд чемпіонатів та України. Інколи, можливо, цей не «напряг», коли налаштовуєшся на те, що зиму ніби пропускаєш і т.п., і це дає хороші результати. Тренерам, напевно, варто взяти на замітку, що інколи краще не говорити, що ми повинні виграти і т.п., а, навпаки, казати, що готуємось спокійно, до якихось змагань, які відбудуться не дуже скоро. Це психологічно не так тисне на спортсмена, він м’якше і легше тренується. І птім показує хороші результати. Повертаючись до Чемпіонату України, коли я побачив, як Наталка там бігла, я зрозумів, що пона може боротися за медалі. Тому що дуже потужний був фініш. Але 800 м – непроста дистанція. І там чи не складніше було не боротися за медалі, а потапити до фіналу. Можна мати одені з кращих результатів сезону в світі і не потрапити до фіналу. Дуже жорсткий відбір. З збігів потрапляють по двоє кращих, плюс двоє за часом. І як відопо, Наталка виграла 2 соті секунди (!) у заочній боротьбі за місце у фіналі. Коли Наталка стояла в мік-зоні (де спортсмени дають флеш-інтерв’ю), вона казала, що головне потрапити до фіналу, а там, мовляв, всіх «пірву». І ми бачимо, що Бог допоміг і Наталка потрапила до фіналу. Тоді вже я знав, що вона у фіналі зможе боротися за медалі. Важливо, що у фіналі вона дуже правильно бігла по дистанції, ніде не встривала у боротьбу. А тільки зробила один ривок. Тому що ми знаємо, що на дистанції не можна робити 2-3 ривки. Коли зробив одне прикорення і хочеш потім це повторити, по собі теж знаю, що це не вдається. Якщо по дистанцї зробив 2-3 ривки, а медалі, як відомо, роздають на фініші, а не по дистанції, дуже складно претендувати на високу позицію.

Наталка у фіналі пробігла близько до ідеалу. Зробила все можливе і, можна сказати, витиснула максимум в цій ситуації. Кенійка на даний час трохи сильніша. Але тішить, що Наталка бігла грамотно. Перших 600 м треба бігти без надзусиль, спокійно, щоби було чим фінішувати. Вона зробила це відмінно, з чим ще раз вітаю.

Бажаю також не брати зайве до голови. Знаю, як було і у мене – тренери почнуть говорити, що ти повинна, ти маєш і так далі. Це тисне психологічно на спортсмена і лише заважає. Наталко, не бери сильно до уваги це і все буде гаразд. Робіть з тренером заплановану роботу. А я бажаю пройти відбір, пробитися на Олімпіаду і гідно там виступити. Попереду – дорстка боротьба. На нашій дистанції 1500 м взагалі ні у кого немає нормативу. А на 800 м у жінок норматив виконали одразу 5 дівчат. іРеально за олімпійські перспективи буде боротися майже весь фінальний забіг! Я впевнений в тому, що все буде добре. Знаю, що форма після  цього доволі тривалий час тримається, так що все має скластися успішно.

Марину теж хочу привітати. Знаю, що траса в Цюрупинську була дуже складною, йшов дощ. Молодець, що витримала і здобула медаль.

Валерій Чинуш (депутат Чернівецької міськради, керівник СК «Гешко»)

У спорстменів спортклубу «Гешко» є контракти, де передбачені певні кошти за успіхи на тих чи інших змаганнях. Коли ви дивитесь змагання, рахуєте секунди чи гроші для потенційних преміальних?:)

Я дякую за запитання. Георгію, ти вмієш влучно запитати. Я хочу сказатит, що ті умови, які були підписані з Наталкою в контракті 5 років тому, так само як і з іншими спортсменами, вони виконуються. Але у нас є ще один пункт в контракті, який передбачає поважну премію за олімпійську медаль. Я щиро бажаю Наталці цієї олімпійської медалі. І якби не складно було з фінансами в клубі, ми би з приємністю виплатили ці найбільші призові саме за олімпійську нагороду! Наші контрактні домовленості ми виконували, виконуємо і виконаємо. Ще раз вітаю з срібним успіхом на Чемпіонаті світу!

Але хотів би зараз сказати ще дещо. Мені дуже приємно працювати в цьому проекті – спортивний клуб «Гешко».  З Іваном Гешком Ñ– Георгієм Мазурашу. Я пам’ятаю, як 5 років тому Георгій привів худеньку дівчинку, вона чимось нагадувала сьогоднішню Марину Царик, Ñ– сказав, що це майбутня чемпіонка. Я сказав: добре, майбутня так майбутня, будемо допомагати. Він сказав: Добре – це одне, але треба щось в конверт ставити для дівчинки. Тоді ми підписали контракт Ñ– почали спільно працювати на результат. Я дякую Георгію за те, що він має таку «чуйку» на перспективних спортсменів. Хочу сказати, що фінансове заохочення – це добре. Але це дуже незначна частка в загальному успіху. Найважче виснажливо тренуватися, по 20-30 кілометрів в день, Ñ– йти до своєї мети. Як каже Іван Гешко, мовляв, я не бігав, а мав роботу.  Яка робота, – запитую. Він відповідає: да так, на максимальній швидкості 5 разів по кілометру. Тобто це важка праця. Коли бачиш, що за місяць зносяться кросівки, а то й дві пари, ти розумієш, що це насправдлі дуже важка праця.

Повертаючись до конкретного успіху Наталки, пригадую, перед Чемпіонатом світу Іван сказав, що вона дуже добре готова і якщо поїде до Стамбулу, точно може боротися за медаль. Коли Георгій написав мені повідомлення про те, що Наталка увійшла до фіналу (я був в дорозі до києва в той час), він спрогнозував, що рораховати на медаль – це фантастичний варіант, але слава Богу, що у фіналі, а отже у шістці на Чемпіонаті світу. На запитання, як налаштована Наталка, мені відповіли: «Казала, що у фіналі «пірве» всіх» (сміється – авт.). Кажу: раз вона це сказала, значить зробить! Тепер ми можемо насолодитися цим фінальним забігомю і бачимо, як непросто було Наталці, як вона по третій доріжці обганяє американку, яка ще й притримувала її руками. Так, це боротьба. Але наскільки Наталка була фізично готова, що обігнала навіть по третій доріжці, пробігши якісь зайві метри. Це результат важкої праці. Ми дивимось якісь секунди і нам здається, що це легко (сміється – авт.). Мені дуже сподобався біг, біг граціозний, нагадав кращі забіги Івана Гешка, коли він фінішував за 150 метрів. Про Наталку казали, що вона біжить, як лань. З боку виглядає легко.

Крім цього, нам дуже приємно, що у нас підростає молоде покоління. На Маринку Царик ми теж покладаємо великі надії. У неї вже є певні успіхи в її віковій групі. І це чудово для нашого краю, для Кіцманя, для нашої держави. Я ще раз бажаю нашим атлетам перемог! А якщо і не вийде перемогти, то принаймні отримувати задоволення від того, що ви робите, і приносити радість вболівальникам своїми виступами. Ви робити нам честь! Дякую вам! І дякую журналістам за те, що «тиражують» ці успіхи.

Фото з прес-конференції можна подивитися тут:

***