Футбол: Гунчак і Орлецький у програмі «Суть речей» (стенограма)

Стенограма програми «Суть речей» на Станція ФМ від 19.05.2011. Запрошені гості – Василь Орлецький, президент ФСК “Буковина” та Руслан Гунчак, капітан Ñ– кращий бомбардир ФСК “Буковина”. Ведуча: Оксана Денисюк.

Ведуча: Василю Григоровичу, думаю, що варто розпочати розмову з останньої перемоги „Буковини” в понеділок у себе вдома. Ви задоволені грою своїх підопічних?

Василь Орлецький: коли твоя команда виграє, то ніхто не можу бути незадоволеним. Хто був на стадіоні, той бачив, що гра розпочалась для нас трохи невдало, але у другій половині завдяки навіть присутньому тут сьогодні Руслану, ми забили чудовий гол. А в середині другого тайму Керчу забив другий Ñ– ми перемогли Ñ– ми вийшли на “чисте” третє місце. Для нас це дуже велика перемога.

Руслан Гунчак: було важко, особливо у першому таймі. Плюс команда така – сама не грає у футбол і нам не давала. Але після перерви ми вийшли на поле і в другому таймі фактично зім’яли команду – ми забили два голи. І результат він запам’ятовується, а гра забувається.

Ведуча: як ви зараз налаштовані? Команда не втомлена?

Руслан Гунчак: кінець сезону, тому трохи важко. Плюс весна, сонечко і через це теж буде важко і футболісти думають, коли ж гра закінчиться пошвидше? Нам залишились 4 важкі гри на виїзді – Львів та Алчевськ, а вдома Кіровоград та Ужгород . Ми будемо всі свої сили віддавати, щоби здобути всі перемоги.

Ведуча: Василю Григоровичу, розкажіть про юнацьку школу буковинського футболу. Як виховується молоде покоління футболістів, яке рано чи пізно прийде на заміну тим гравцям, які грають зараз.

Василь Орлецький: школа є. Якщо малий Юра Головачук з 1995 року вже заявлений за дорослу команду, то я думаю, що школа працює. Це перспективний хлопець, але в майбутньому ми маємо зробити команду „Буковина-2”, щоб вона базувалась на 1995 році. Але окрім цього, ми хочемо до цієї команди забрати здібних дітей з Франківщини, Тернопільщини. Тобто, щоб це була потужна команда, і щоб ми грали не тільки чемпіонат області, але й першість України серед аматорів. Так, як колись грав ФК „Лужани”, щоб вони відчували певний рівень, і відчували, що до чогось йдуть.

Ведуча: де у планах має тренуватись „Буковина-2”?

Василь Орлецький: тренуватись від основної команди вони будуть окремо, але я думаю, що кілька разів на місяць буде спаринг з „Буковиною”.

Ведуча: Руслане, наскільки вам цікаво грати з молодими футболістами і чи можете ви в них чомусь навчитись?

Василь Орлецький: я не вважаю, що Руслан у нас старий – він молодий футболіст, йому ще грати і грати.

Ведуча: а я й не кажу, що старий.

Руслан Гунчак: мені приємно, що підходять і питають що робити, як там зробити, а як там. Я їм допомагаю, чим можу, але кожному футболісту говорю, що все залежить від тебе. Якщо ти цього захочеш, будеш добиватись – тоді і буде результат, а коли будеш розхлябаний – тоді нічого не буде.

Ведуча: які якості мають бути у молодого футболіста?

Руслан Гунчак: найголовніше – сила і воля. Але в нашому житті багато залежить ще й і від везіння. Треба попасти і до хорошого тренера і в хорошу команду.

Ведуча: Руслане, а як починалась ваша футбольна кар’єра?

Руслан Гунчак: я вивчився у Донецьку у спортінтернаті, а потім потрапив в „Буковину”, яка вже була у першій лізі. Я граю 12 років, а поміняв 5 чи 6 команд. На сайті можна всю цю інформацію знайти і почитати.

Ведуча: чому змінювали клуби?

Руслан Гунчак: йшов на підвищення, починав з першої чи другої ліги, а потім вища ліга – 8 чи 9 років пробігав там. А після 30 кар’єра йде на спад і у вищій лізі дивляться, тому треба думати – або туди, або туди.

Василь Орлецький: не можу сказати, що на спад. Бо забити 19 голів…

Руслан Гунчак: я веду до того, що після 30 років на футболіста вже інакше дивиться вища ліга.

Ведуча: як вам грається в „Буковині”, якщо порівняти з іншими клубами, а у вас їх було достатньо.

Руслан Гунчак: у нас дуже хороший колектив і така команда, що б’ється до останньої хвилини. Цим і вболівальники задоволені. Інколи у нас не вдається в першому таймі, але потім вони самі нас підганяють і ми добиваємось хорошого результату.

Ведуча: як змінилась „Буковина” з приходом Руслана у футбольний клуб?

Василь Орлецький: ми з Русланом ще й і друзі і друзями ми були ще до того, коли я став президентом клубу. Був час, коли Руслан виходив грати за ФК „Лужани”. Якщо ця людина забила 19 голів і багато перемог ми отримали саме завдяки йому, то це дуже великий плюс, що він у нас є.

Ведуча: Руслане, хто ваш футбольний кумир?

Руслан Гунчак: Зінедін Зідан – для мене він король футболу. Є Пеле і Марадона, але я їх не бачив, а за Зіданом я постійно слідкував. Це мій кумир. Якщо з України – то Шевченко. А на Зідана я дивився і казав, що він Бог футболу.

Ведуча: ви маєте шкідливі звички? Ні для кого з фанів українського футболу не таємниця, що Артем Мілевський палить?

Руслан Гунчак: шкідливі звички у всіх є. Пива випити, шампанського на Дні народженні, чи по 20 грам. У кожного футболіста є і хороше і погане. Я рахую, що вони в мене є, але вони мені не мішають.

Ведуча: тобто, ви не зловживаєте?

Руслан Гунчак: дивлюсь по собі – якщо мені можна, то можна, а якщо ні – стараюсь цього не робити.

Слухач: які плани в Руслана на майбутнє? Чи буде далі грати в „Буковині”, чи вже має якійсь запрошення?

Руслан Гунчак: в мене вже про це питали, і я тоді сказав, що поки що не буду відповідати на це питання. В кінці сезону, після закінчення чемпіонату всі дізнаються. Я ще не вирішив, є кілька пропозицій, але я поки що не вирішив, я їх обдумую.

Слухач: чому така перспективна команда, як „Буковина-2” під керівництвом Шелепницького лишилась у розбитого корита?

Василь Орлецький: ви знаєте, що перед початком сезону Валерій Чинуш сказав, що він буде займатись командою „Буковина-2”. Хотіли, щоб ця команда займалась на базі Кіцманя і говорили, що їм потрібно кілька гравців зі спортивної школи, а решта будуть грати з Кіцманя. Але вийшло так, що ніхто нічого не зробив і ми залишились без „Буковини-2”. Я думаю, що осінню, коли діти підуть до школи, ми будемо готувати команду.

Ведуча: це і необхідно для „Буковини”, щоб відбувалось влиття свіжої крові.

Василь Орлецький: дуже необхідно, адже треба, щоб вони грали в таку ж гру, в яку зараз грає „Буковина”.

Руслан Гунчак: наскільки я знаю, зараз „Буковина-2” грає за місто.

Василь Орлецький: так, вона грає за місто, але було таке бажання, щоб вона грала і за область і на змаганнях серед аматорів.

Ведуча: я хочу повернутись до свого запитання щодо шкідливих звичок. Василю Григоровичу, як ви ставитесь до того, що футболісти десь там можуть випити і палять?

Василь Орлецький: погано, коли це робиться перед самою грою. Я колись теж був спортсменом, і в мене теж десь там трохи порушувався режим. І хочу сказати таке – з тих, хто дуже правильно живе, не получається великий спортсмен. У кожного є стрес певний і нічого страшного немає в тому, що футболіст десь там випив чи закурив.

Ведуча: але з від цього втрачається авторитетність здорового способу життя, особливо для молоді.

Василь Орлецький: ми про це так багато говоримо, а ви дуже правильно живете?

Ведуча: намагаюсь.

Василь Орлецький: і немає шкідливих звичок? Я вам не вірю – вони є у всіх.

Ведуча: Василю Григоровичу, розкажіть про тренувальну базу футбольного клубу „Буковина”. Де займаються спортсмени, де проживають ті, хто не живе у Чернівцях, як харчуються?

Василь Орлецький: харчувати – харчуються. Кілька футболістів проживає у „Черемоші”, а хто має сім’ї – знімає квартири. По тренувальній базі ви вже знаєте, що є рішення і робиться проект. Біля „Олімпії” буде будуватись база і стадіон. І я сподіваюсь, що в недалекому майбутньому „Буковина” буде мати базу, а це вже краще, аніж нічого не мати. Бачите також, що й поле на „Буковині” вже краще.

Ведуча: а ви, Руслане, тренувальною базою задоволені?

Руслан Гунчак: у нас практично немає бази. Ми постійно шукаємо поля – то на „Мальві”, то на „Буковині”. Нам кажуть, що має бути база в недалекому майбутньому. Дай Бог, щоб була і тоді вже можна буде ставити певні вимоги до футболістів. А що зараз футболіст може сказати, коли він навіть не може вийти з м’ячем і попрацювати. Вийшли на поле, попрацювали півтори-дві години і поїхали додому. І немає такого, щоб сам над собою працював, дай Бог, щоб в майбутньому таке було.

Ведуча: тренування кожного дня?

Руслан Гунчак: у сезоні так, майже кожного дня. І графік складається так, що чотири дні і на п’ятий день вже гра. Відпочивати немає коли. Відпочинок зараз півдня – це сауна, масаж. Такі процедури для того, щоб відновити організм після гри.

Ведуча: Василю Григоровичу, чи є резервний склад футбольного клубу і скількох футболістів він нараховує?

Василь Орлецький: ми тільки хочемо зробити резервний склад на базі 1995 року, добрати гравців з інших областей України і зробити все для того, щоб грала ця команда так само, як „Буковина”.

Ведуча: тобто, зараз резервного складу немає, так само як немає скаутів та селекціонерів?

Василь Орлецький: так, поки що цього всього немає.

Ведуча: скільки часу потрібно для того, щоб виховати якісний резервний склад і чи не втратить за цей час „Буковина” свої позиції?

Василь Орлецький: можна взяти по останній грі – на полі було 6 гравців –буковинців. Такого не було навіть у другій лізі. Є діти, які вже зараз добре грають за „Буковину”, але вони перспективні і вони ще підтягнуться.

Ведуча: який медичний персонал працює з футбольним клубом, чи є всі необхідні лікарі.

Василь Орлецький: немає такого, щоб усім було все забезпечено. Ось вони були в Молодіжному – там цілий комплекс.

Руслан Гунчак: Ñ” така “Кримтеплиця” з Молодіжного – там все, що стадіон, запасне поле, навіть кухня – це ціла база Ñ– так має бути в командах. Там масажні столи та масажні крісла – сидиш собі та відновлюєш сили після гри. Для цього потрібні дуже великі кошти. А у нас медичний персонал – це один лікар та один масажист. І для першої ліги цього вже недостатньо. Потрібно другого масажиста, бо одному важко – 20 чоловік Ñ– всім потрібен масаж.

Ведуча: тобто, відчуваєте брак таких медичних речей?

Руслан Гунчак: в принципі для першої ліги це ще нормально. Якщо ставити задачу – вихід у вищу лігу, то там має бути два лікаря, два масажиста, на базі мають бути масажні. Також потрібно багато медикаментів закупляти і для цього треба немалі кошти.

Ведуча: на скільки мені відомо, з командою має працювати психолог. Чи є він у „Буковини?”

Руслан Гунчак: не всі команди прем’єр-ліги мають психолога. Тренер команди практично і психолог, і мама, і тато.

Слухач: во-первых хочу возразить Руслану, что игра забывается, а результат остается. Ту игру, которую они показали в понедельник во втором тайме – болельщики еще долго будут помнить. Это был космос. Руслан, как оно – быть первым нападающим в первой лиге?

Руслан Гунчак: мені часто ставлять це запитання. Головне – це командний результат, але у нас хороші напівзахисники крайні і вони дають хороші подачі. А я просто за рахунок досвіду вибираю собі хорошу точку і замикаю напад. Це не так просто, бо я, виходить, більше працюю на атаку і вже менше на оборону. І тому ми маємо так підлаштовуватись, але я, якщо чесно, сам в шоці, що у мене так получається.

Ведуча: ви з Русланом багато говорили про те, що треба багато грошей для того, щоб створити тренувальну базу. Хто зараз вкладає гроші у „Буковину”?

Василь Орлецький: у нас 5 акціонерів. Я не буду багато говорити, просто скажу, що є фінансове покращення в команді вже зараз. А коли буде база, то буде ще більше покращення, але я не хочу говорити наперед, щоб не врікати.

Ведуча: говорять, що Дмитро Фірташ вкладає гроші у „Буковину”? Ви можете підтвердити чи спростувати цю інформацію?

Руслан Гунчак: якщо чесно, то ніхто не знає …

Василь Орлецький: принаймні у списку акціонерів його немає.

Ведуча: також ходять чутки, що він хоче купити „Буковину”.

Василь Орлецький: якщо хоче – то буде. Мені нічого про це невідомо.

Ведуча: Василю Григоровичу, скільки отримує футбольний клуб прибутку при заповненому стадіоні вдома? І до слова – скількох вболівальників може розмістити наш стадіон?

Василь Орлецький: найбільше може вмістити 12 тисяч 800.

Руслан Гунчак: легко порахувати – самі знаєте скільки коштує квиток, скільки приходить вболівальників – множиться Ñ– все. Десь 10 тисяч…

Василь Орлецький: ні, не десять тисяч. Коли була гра з „Чорноморцем”, то було продано 7 тисяч 200 квитків. Багато хто йде безкоштовно – діти, міліція. Але тим не менш, 7 тисяч 200 білетів було продано.

Ведуча: на що ці кошти витрачаються?

Василь Орлецький: тільки на клуб.

Ведуча: як формується цінова політика на квитки?

Василь Орлецький: 20 гривень – це не багато за квитки. Ми мали пропозицію, щоб студентам та ветеранам продавати по 10 гривень. Минулого року квитки були і по 5 гривень, їх розкупали, але квитки по 50 гривень ніхто не брав. І тому люди з тими квитками по 5 гривень сідали та ті місця за 50.

Ведуча: Руслане, скільки у вас комплектів форми?

Руслан Гунчак: комплектів? Чесно … хороше питання – сам не знаю. Ніби 4.

Василь Орлецький: на даний момент жовта, біла і чорна форми.

Ведуча: ви особисто витрачаєте свої гроші на футбольне спорядження?

Руслан Гунчак: на бутси, бо це таке – кожен футболіст їх сам собі підбирає і знає які йому потрібні. І більше нічого.

Василь Орлецький: ми ще коли були у другій лізі, то закупили такі бутси, що жоден футболіст в них не грав.

Руслан Гунчак: навіть керівництво сказало, що краще дати фінанси на бутси і ми самі їх собі купимо.

Слухач: Василю Григоровичу, ви правильно зробили, що в команду на посаду головного тренера взяли Вадима Зайця. З ним команда здорово прибавила, а вболівальників цікавить чи залишиться він на наступний сезон?

Василь Орлецький: я думаю, що тренер залишиться.

Ведуча: ми зупинились на нашому стадіоні. А тому зараз буде доречно поговорити про фанатів футбольного клубу „Буковина”. Руслане, відчуваєте підтримку вболівальників?

Руслан Гунчак: дуже відчуваю. Навіть на прем’єр-лігу там багато фанів не приходило, хіба тільки тоді, коли «Динамо» проти «Шахтаря» грав. Дуже приємно, що так багато вболівальників, а ми, я думаю, віддячуємо їм своєю грою. Хотілось би, щоб приходило ще більше. У нас залишилось дві домашні гри, тим паче зараз весна, сонечко – повболівати приємно. А команда буде робити все для того, щоб фанів приходило ще більше.

Ведуча: вас впізнають на вулиці?

Руслан Гунчак: я мало ходжу, більше на машині. Але впізнають, тільки багато хто соромиться підійти. А дехто підходить і дякує.

Ведуча: ви, мабуть, сильно відчуваєте і відповідальність за гру перед вашими фанами?

Руслан Гунчак: так, особливо, коли гра вдома і коли не вдається показати хороший результат. Навіть соромно виходити з роздягальні – чекаєш, коли всі вже розійдуться і тільки потім виходиш. А коли виграємо, то виходимо з піднятою головою, нам всі дякують – я думаю, що це кожній людині було б приємно.

Ведуча: після гри ви маєте такий навіть ритуал – найперше дякуєте саме вашим фанам.

Руслан Гунчак: так, наші фанати чи не найкращі. Навіть коли ми були таких далеких виїздах, то вони з нами приїжджали. Небагато – 5 чи 6 чоловік, але їхати за 1000 кілометрів…це треба бути дуже відданим нам. Ми їм дякуємо за це.

Ведуча: Василь Григоровичу, як підтримує ФСК „Буковина” своїх фанатів, як у вас відбувається співпраця з ними?

Василь Орлецький: ми намагаємось їм допомагати, наприклад, ті квитки по 20 гривень вони скуповують і продають, але в касу здають тільки 5 гривень за кожен квиток. Тобто, це робиться для того, щоб вони могли мати якісь кошти та їздити з нами на виїзд, підтримувати нас.

Ведуча: Василю Григоровичу, чи є у ФСК „Буковина” найпринциповіший суперник?

Василь Орлецький: зараз всі ігри будуть принциповими. Хочеться, щоб команда була найвище у таблиці. Але найцікавішою, я думаю, буде гра із “Закарпаттям” – там нам важко було на виїзді, рахунок був 2:2, але наших вболівальників навіть не хотіли впускати на стадіон. І це остання гра, вона вдома, а тому я думаю, що команда прикладе багато зусиль, щоб Ñ—Ñ— виграти.

Руслан Гунчак: виходить так, що ФК „Львів” теж бореться за це місце, Алчевськ теж, кіровоградська „Зірка” – вона на вилеті Ñ– “Закарпаття” бореться. Тому я думаю, що всі ці ігри будуть дуже цікавими. Тому прошу вболівальників прийти, бо думаю, що ми вас порадуємо.

Ведуча: зустрічі з якою командою чекаєте найбільше?

Руслан Гунчак: в суботу ми гратимемо з ФК „Львів”. Ця гра буде важка, бо мало сил для відновлення. Це буде важка гра, але ми мусимо їм віддати, адже вони нас вдома обіграли з рахунком 2:0 – та гра тоді для нас була дуже важка, нічого в нас не виходило. Тому ми дуже сподіваємось, що нам пощастить у них так, як їм пощастило в нас.

Ведуча: Василю Григоровичу, як ви розцінюєте шанси „Буковини” на вихід у прем’єр-лігу?

Василь Орлецький: я думаю, що немає жодного гравця, який би не хотів піднятись найвище у таблиці. На початку сезону ми не ставили собі такого завдання – вихід у прем’єр-лігу, але якщо б ми на початку про це сказали, то багато хто б із нас сміявся. Це питання виникало поступово, коли команда набирали хід. Ми обіграли всіх лідерів – „Чорноморець” та Олександрію. Тому я можу сказати, що у нас хороша перспективна команда. Михайло Миколайович Папієв сказав – грайте, а я буду думати про все інше.

Руслан Гунчак: єдине, що у багатьох футболістів закінчуються влітку контракти і їм треба щось думати на перспективу. Тому може бути таке, що важко їх буде затримати в клубі.

Василь Орлецький: я пам’ятаю, як на початку сезону з командою зустрівся губернатор Михайло Папієв і сказав, що завдання команди – третє місце. Ми тоді були восьмі і подумали собі, що таке завдання дуже важке для нас. Але сталось так, що ми зараз на чистому третьому місці.

Ведуча: Руслане, а ви як розцінюєте шанси виходу у прем’єр-лігу?

Руслан Гунчак: шансів практично немає . Одеса вже попереду на два очка, гра в запасі і в них не дуже складний календар. І я думаю, що вони виграють практично всі ігри. У нас задача – виходити на поле і вигравати кожну гру, а там як буде. У нас немає прямої задачі – вихід у прем’єр-лігу, якщо б така задача стояла – то шанси у нас є.

Василь Орлецький: був би шанс, якщо б була “Кримтеплиця”.

Ведуча: дійсно, нам потрібна база – фізична та матеріально-технічна. Тобто, що має мати клуб, у тому випадку, коли він виходить у прем’єр-лігу?

Руслан Гунчак: не обов’язково мати базу, головне, щоб був стадіон.

Василь Орлецький: та сама „Волинь” не має бази, але мають стадіон.

Руслан Гунчак: так, найважливіше – це стадіон, щоб команда могла приймати команди. Тобто, його освітлення, підігрів газону, роздягальні.

Ведуча: наш стадіон для вищої ліги не готовий.

Василь Орлецький: на даний момент ні.

Ведуча: і не завжди навіть є де потренуватись футболістам, сам Руслан про це вже говорив.

Руслан Гунчак: так, це теж серйозна проблема.

Василь Орлецький: у нас немає запасного поля, який би відповідав тому рівню, який потрібен.

Ведуча: чи є фінансовий внесок для участі у прем’єр-лізі? Скільки він складає?

Руслан Гунчак: є. Є навіть внесок за кожного окремого футболіста. Цю інформацію можна дізнатися на сайті прем’єр-ліги.

Василь Орлецький: заявочний внесок між першою лігою та прем’єр-лігою дуже великий. Якщо тільки під 400 тисяч – це внесок у першу лігу, то у вищу …

Ведуча: чи розглядається в „Буковині” питання про закупівлю нових футболістів?

Василь Орлецький: про це завжди думається. Про це думає тренерський склад, вони думають кого запрошувати та кому пропонувати грати в нас. Думаю, що скоро ми про це дізнаємося.

Руслан Гунчак: підсилюватись потрібно, щоб була конкуренція між собою. Треба десь 4-5 футболістів. Коли є на одне місце два футболіста, то є конкуренція і вони тягнуться один за одним. І тоді відповідно підвищується в класі команда.

Василь Орлецький: перше коло ми грали і в нас було 10-12 гравців, тобто фактично на одних і тих самих людях ми витягнули перше коло. Зараз ми добрали Семенюка, Мельника – це хороші гравці, які можуть вийти на заміну і підсилити команду.

Ведуча: ви цими гравцями задоволені?

Руслан Гунчак: це питання потрібно задавати головному тренеру. Якщо б не було результату, тоді б не були задоволені. Там один-два грають в основному складі, решта – підтягуються, їм ще важко, вони прийшли у нову команду і адаптовуються.

Василь Орлецький: Вадим Мельник, як захисник добре вписався у команду. Ми окрім матчу з “Кримтеплицею” не пропускали три голи, а в основному ми більше одного голу нам не забивали.

Ведуча: скільки коштує один футболіст „Буковини”?

Руслан Гунчак: якщо будемо продавати, то не менше, як за мільйон.

Василь Орлецький: ми брали гравців безкоштовно, якщо чесно. А продавати можемо досить дорого, адже виріс їх рівень, а отже і ціна.

Руслан Гунчак: візьміть будь-якого футболіста „Буковини” – він коштує мільйон гривен. Це я серйозно. Для вищої ліги це невеликі кошти і наші футболісти того варті.

Ведуча: Руслане, яка зараз у вас зарплата в „Буковині”?

Руслан Гунчак: я вам не скажу. Це питання дуже особисте, от ми граємо в одній команді, а я не знаю, хто скільки отримує. Кожен особисто підписує контракт і як то кажуть – все, що дають – все моє. Це секрет.

Василь Орлецький: хто що наторгував – те і має.

Ведуча: якщо б інший клуб запропонував вам більше – ви б погодились?

Руслан Гунчак: в залежності від того скільки, але я думаю, що так. Футбольна кар’єра недовга у мене – ще рік чи два. І якщо є шанс заробити – то чому б і ні? Будь-який футболіст так би і зробив. Подивимось, коли буде кінець сезону – буду тут спілкуватись і там.

Ведуча: коли я зі своєю мамою спілкувалась про футбол, то я сказала, що зараз футбол це бізнес, а вона мені відповіла – за Радянського Союзу це був спорт. Хочу поцікавитись вашою думкою як ви гадаєте – зараз футбол це бізнес чи спорт?

Василь Орлецький: на високому рівні, у прем’єр-лізі це може і бізнес, навіть і політика. А перша ліга – чесно кажучи, це більше вкладання грошей, аніж їх отримання. Це не бізнес, в якому ти заробляєш гроші.

Руслан Гунчак: для мене це робота, так як ви працюєте – так і я. І я теж отримую за це кошти.

Василь Орлецький: є люди, які добре працюють, які погано працюють і є такі, що так собі. Так само і тут – робота футболіста виходити на поле і вигравати. Є таке, що відіграв добре, а є і таке, що погано. І велика заслуга Руслана, в принципі заслуга всіх, але як не як – саме він забив 19 голів для „Буковини”.

Ведуча: у цьому сезоні яка була найгучніша перемога „Буковини”?

Василь Орлецький: найкласніші перемоги – це над „Чорноморцем”, ПФК “Олександрією” та алчевською „Сталлю”. Коли були ці перемоги, то саме тоді вболівальники отримували море задоволення. “Олександрія” – це гол Сантрапинських через себе. З „Чорноморцем” – то взагалі немає кого хватили, бо доведеться хвалити тільки Руслана – він все забив.

Ведуча: Руслане, яка гра для вас була найважчою?

Руслан Гунчак: важка була остання гра, бо ми за тиждень зіграли три гри. Важка була гра з „Енергетиком” з Бурштина, у нас там теж якось не виходило. Але на 91-ій хвилині ми зрівняли рахунок, а на 94-ій ми виграли. Вболівальники тоді виходили вже, але ми все одно доказали та виграли.

Василь Орлецький: в тій грі Ñ– суддя начудив – коли ти забив гол, а суддя його не зарахував. Там був дійсно чистий гол. А знаєте, як воно психологічно важко, коли гравець забиває, а гол не зараховується…це психологічна давка.

Ведуча: коли „Буковина” переживала найважчі футбольні часи? І чи можна зараз говорити про досить таки успішний час для нашого футбольного клубу?

Василь Орлецький: я можу сказати тільки за цей час, коли я став президентом клубу. До того я не мав до „Буковини” ніякого відношення – у мене був свій клуб „Лужани”, який я любив і який вигравав кубок України серед аматорів.

Руслан Гунчак: до цього останні 6-7 років на Буковині футболу практично не було.

Василь Орлецький: я пам’ятаю, коли я став президентом клубу і була з цього приводу прес-конференція, то я тоді сказав, що завдання клубу – вихід у першу лігу. Тоді багато хто думав: про що він говорить? А коли ми вийшли у першу лігу, то мені багато хто зізнавався, що вони у це не вірили. Я думаю, що зараз хороші часи для „Буковини” і всі ми, і фанати заслужили на прем’єр-лігу.

Руслан Гунчак: це можна буде оцінити через певний час. Час покаже, можливо ці роки кращі, а можливо будуть і ще кращі роки, або гірші.

Руслан Гунчак: ми 10 років чекали першої ліги. Зараз ми у першій лізі і фактично за крок до вищої. В житті все буває.

Ведуча: яким би ви хотіли бачити ФСК „Буковина” наступного сезону?

Василь Орлецький: ви знаєте, Ñ” такий 20 сектор на стадіоні Ñ– там збираються почесні тренери. І знаєте, так неприємно, що Ñ” люди, які все життя з командою, але бажають, щоб „Буковина” програла. Ну Ñ” такі люди… Ñ– тепер Ñ” такі вболівальники. Коли ми святкували вихід „Буковини ” у першу лігу, я навіть підіймав тост за тих людей, які були проти того, щоб ми вийшли у першу лігу. Хочеться, щоб таких людей було поменше. Наступного сезону, якщо ми всі будемо разом за нашу команду, бо як то кажуть, гуртом Ñ– батька легше бити, то можна буде ставити завдання Ñ– вищу лігу.

Руслан Гунчак: хотілось би, щоб залишився той самий склад команди – підсилити треба тільки 4-5 футболістів. Цікаво грати тоді, коли у тебе є задача і ти повинен її виконувати. І якщо ми вже зачепили тему вболівальників, то хотілось би, щоб вони навіть тоді, коли в команди щось не виходить – радили і говорили щось добре. Щоб вболівальники казали: хлопці, ми за вами, давайте, давайте!!! Буває таке, що люди приходять на футбол і сваряться – а що це за футбол! Ну тоді для чого ти на нього прийшов? Треба нас тільки підганяти і підбадьорювати, а то часом хтось щось таке краще, що вся гра не получається.

Василь Орлецький: а керівництво буде робити все для того, щоб Руслан залишився в команді.

Інформаційна агенція А.С.С.
Партнер програми – БукІнфо

***