У пошуках оптимальної системи оцінки результатів у різних видах спорту
На прохання відвідувача нашого порталу ми виносимо на обговорення питання щодо пошуків оптимальної системи оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій, спеціалізованих навчальних закладів, визначення рейтингу тренерів та спортсменів зі спортивної майстерності.
Зрозуміло, що наявні загальноукраїнські або регіональні системи «оцінки роботи…» зовсім не є секретними. Але в силу певних суб’єктивних і об’єктивних причин, напевно, мало хто взагалі з ними знайомий.
Зазначимо, що є системи оцінки окремі для олімпійських і неолімпійських видів спорту та спільні. Власне, за наявності якісної спільної системи оцінки, мабуть, доцільність окремих стає доволі сумнівною…
Основна проблема будь-якої системи – це гнучка порівняльна оцінка досягнень в різних видах спорту, яких відрізняє не лише наявність або відсутність олімпійського статусу, а, найчастіше, і різні прямі або умовні показники представництва і популярності, географії і рівня розвитку, конкуренції тощо. Нерідко навіть в межах одного виду спорту дуже важко чітко і абсолютно порівняти результати різних спортсменів, якщо вони не змагалися в одній номінації.
Не важко здогадатися, що в цих умовах ідеальної очкової системи бути в принципі не може. Але це не означає, що не варто шукати більш-менш оптимальний варіант, який максимально враховував би різні «нюанси».
Напевно, мало хто сумнівається, що абсолютний рівень конкуренції в різних видах спорту – різний. І це залежить не лише від рівня підготовки і майстерності спортсменів, які ведуть боротьбу за чильні місця у тому чи іншому видів спорту або номінації. Чим простіший і доступніший для занять вид спорту, тим рівень конкуренції в ньому апріоре більший. Скажімо, якщо практично всі здорові діти в школі здають нормативи з бігу, стрибків, метань, то можемо констатувати, що в цих видах конкуренція вже на базовому рівні тяготіє до максимально можливої. Те саме, великою мірою, стосується і футболу, баскетболу, волейболу, в яких свої сили пробують майже всі. Відповідно, тут теж потенційні зірки з великою мірою ймовірності потрапляють до поля зору фахівців, а отже мають шанс стати майстрами високого класу. Чого не скажеш про багато видів спорту, в яких більшість людей навіть не мали можливостей бодай раз в житті, ознайомчо, випробувати себе (не говорячи вже про небажання займатися певними видами спорту через їх меншу популярність). Ясно, що це в багато-багато разів збільшує ймовірність того, що талант розминеться з видом спорту, для якого він, можливо, має чудові здібності для досягнення найвищих результатів. То чи можемо ми в такому разі говорити про дуже високий абсолютний рівень конкуренції в таких видах?..
А тепер давайте замислюємось над рівнем справедливості оцінювання однаковими очками за однакові місця, скажімо, у виді спорту, в якому змагаються (принаймні, на попередньому етапі виборювання права участі у змаганнях вищого рівня) практично всі країни на чемпіонатах світу та Європи, всі або майже всі території на національному рівні, і у виді, який культивується, наприклад, у половині або менше країн, у половині або менше територій в нашій державі… Або коли ці показники, принаймні, дуже різняться.
Давайте розглянемо це на конкретному «свіжому» прикладі – двох «бронзових» виступів буковинців на юніорських Чемпіонатах світу 2010 р. Чернівчанка Інна Трофіменкова виборола «бронзу» в пауерліфтингу, а Авелін Палагнюк з Кіцманщини – у гирьовому спорті (довгий цикл). Обидва види спорту – силові. Але… На юніорському Чемпіонаті світу з пауерліфтингу змагалися представники 27 країн, у категорії Трофіменкової (52 кг) було 10 учасниць. А на юніорському Чемпіонаті світу з гирьового спорту були команди Білорусі, України, Татарстану (не збірна Росії) та… один учасник з Ірану – Реза Норузіан (напевно, студент з України, бо його тренує президент нашої федерації Юрій Щербина), у категорії Палагнюка (65 кг) було 5 учасників (троє українців, один білорус і один представник Татарстану). Різницю відчуваєте? То наскільки коректно оцінювати ці два виступи однаковою кількістю балів?..
Тому в пошуках більшої «гнучкості» в нарахуванні цих очок на Буковині рішенням колегії облспортувідділу від 28.03.2006 р. була запроваджена система оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій, спеціалізованих навчальних закладів, визначення рейтингу тренерів та спортсменів Чернівецької області зі спортивної майстерності, удосконалена коефіцієнтами, які, зокрема, враховують представництво на національних та міжнародних змаганнях (див. її нижче).
Ухвалювалася ця система на колегії важко, як кажуть, «з боями». Зрозуміло, що вона далеко не ідеальна. Але, принаймні, значно об’єктивніша щодо ситуацій з суттєво різним представництвом на змаганнях на кшталт викладеного вище прикладу.
Дехто з «протестуючих» тоді, до речі, апелював на складність підрахунків. Ну, це далеко не вища математика – цілком доступний рівень для середньостатистичного спортивного фахівця. Хоча, як альтернатива, розглядався і варіант встановлення очкових шкал для різних видів спорту на наступний сезон або чотириріччя (враховуючи як представництво на відповідних змаганнях за попередній період, так і успішність області, України в окремих видах чи номінаціях тощо). Це спрощувало би сприйняття таблиці очок, оскільки нічого вже додатково підраховувати не треба було б після змагань. Але, погодьтеся, в такому разі частково втрачалася би «гнучкість».
Випереджаючи можливі запитання щодо ділення на два очок в неолімпійських видах спорту, зазначу, що в Україні вже багато років у всіх загальних «системах оцінки роботи…» застосовують коефіцієнт 0,5 навіть для неолімпійських дисциплін в олімпійських видах спорту (і це перенесено і до названої обласної системи). Ось як викладено це в редакції наказу Мінмолодьспорту від 07.07.2005 №1122 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 липня 2005 р. за №777/11057):
«Неолімпійські номери програм з олімпійських видів спорту, які входять до змагань чемпіонатів Європи, світу та України, а також види програм олімпійських видів спорту, які проводяться в умовах, неадекватних регламенту проведення Олімпійських ігор (легка атлетика і стрільба із лука в закритих приміщеннях, плавання у 25-метровому басейні та інші), – очки нараховуються з коефіцієнтом 0,5».
Звичайно, цей пункт теж викликає деякі запитання, особливо що стосується «умов, неадекватних регламенту проведення Олімпійських ігор». Якщо брати по суті, то дещо легше сприйняти «неадекватність» умов зимових змагань зі стрільби з лука, коли спортсмени змагаються на дистанції 18 м, в той час як влітку у вправі М-1 (FITA раунд) чоловіки стріляють на дистанціях 90 м + 70 м + 50 м + 30 м, а жінки – 70 м + 60 м + 50 м + 30 м. Різниця, звісно, суттєва. На відміну від легкої атлетики та плавання на «короткій воді», коли спортсмени долают точно ті ж «олімпійські» дистанції, але очок за це передбачено удвічі менше.
Утім, сперечатися, мабуть, можна навколо будь-якої системи нарахування очок, оскільки, повторююсь, ідеальною вона бути в принципі не може. Тож можете, як запропонував в коментарях 6.01.11 наш шановний відвідувач Ігор, обговорити затверджену колегією облспортувідділу від 28.03.2006 р. буковинську систему, яка базується на загальноукраїнській (півжирним виділені очки, які на момент затвердження обласної системи були такими ж у загальноукраїнській). У ній, як зазначалося вище, зокрема, застосований коефіцієнт представництва, а також передбачено більше очок за комплексні заходи (юнацькі, молодіжні, Всеукраїнські ігри), збільшена очкова шкала за 2 місце і нижче на Олімпіаді та Всесвітніх іграх серед неолімпійських видів спорту, передбачені очки за участь (тобто 11 місце і нижче) в Олімпіаді, Всесвітніх іграх, Чемпіонатах Європи, світу, Всесвітній Універсіаді, Європейському юнацькому олімпійському фестивалі, передбачені бонусні очки не лише за перше виконання звання МС і МСМК, а й за кожне підтвердження (причому за МС в обласній нараховується 20 очок, а в українській – лише 10)…
Можна спрогнозувати, що тут більше будуть висловлюватися саме «ображені», тобто представники видів спорту, які за цією системою отримують менше очок через коефіцієнт представництва. Але без цього коефіцієнту дуже важко було б говорити про якусь послідовну політику пріоритетності щодо розвитку тих чи інших видів спорту. До слова, на цю систему «ходоки» скаржилися і в Міністерство. Але в столиці підтвердили, що область може на крайовому рівні запроваджувати свою «систему оцінки роботи…», а, приміром, титулована у минулому спортсменка і авторитетний фахівець Міністерства Ніна Уманець тоді навіть зазначила, що варто подумати про певні коефіцієнти пріоритетності та представництва і для загальноукраїнської системи. А ще тодішній головний тренер збірної України з легкої атлетики Валерій Александров зазначив, що бачив подібні коефіцієнти у чеській системі оцінки роботи зі спорту вищих досягнень.
У суперечках, кажуть, народжується істина. Ця система пройшла через чимало суперечок. Але хто-зна, можливо, серед відвідувачів знайдуться знавці спорту, які зможуть запропонувати кращу і «гнучкішу» очкову систему?.. Тим більше, що й обласну в будь-якому разі необхідно «освіжити» (навіть нові змагання з’явилися – Юнацька Олімпіада, наприклад) і, за прикладом української системи, зареєструвати в обласному управлінні юстиції.
***
