Денис Єлисевич (про поразку від «СпортЛіцею»): На майданчику грають не імена, а конкретні люди…
Болюча поразка від «СпортЛіцею» 29.01.11 у першому матчі 11 туру Чемпіонату України з баскетболу (вища ліга), звісно, не сприяла «балакучості» гравців «Стріби» після цього фіаско, яке перекреслило всі надії на місце у першій четвірці у групі Б і, відповідно, у підсумковій першій вісімці в дивізіоні. Проте розігруючого чернівецької команди Дениса Єлисевича, якого нещодавно під час шоу-програми «Зірки естради – зіркам спорту» нагородили як кращого гравця Буковини сезону-2010, все-таки вдалося «розговорити» на короткий коментар.
Денис Єлисевич (гравець БК «Стріба»):
Причин фіаско у матчі зі «СпортЛіцеєм», зрозуміло, можна знайти чимало. Можна нарікати на те, що нас вже не консультує досвідчений фахівець Тимофій Безрук (і це, без сумніву, втрата для нашої команди!), що у нас змінився у зв’язку з цим тренувальний процес, що нам на іграх не вистачає авторитетного головного тренера, що наш функціональний стан далекий від оптимального… Але це все не знімає відповідальності з нас, гравців! «СпортЛіцей» грає у баскетбол позавчорашнього дня. Але тим не менше, там все відлагоджено. І навіть цього вистачило, аби нас обіграти. На майданчику грають не імена, а конкретні люди…
Вважаю, що функціональний стан «Стріби» нині нижче середнього. Конкретно в цій грі ми могли перемогти. Але не стільки завдяки, як попри. Нехай це звучить жорстко, але це моя думка. Я вважаю, що за складом ми сильніше команди «СпортЛіцей», як кажуть, на дві голови. Я вже мовчу про їхній, нехай мені пробачають, примітивний стиль гри. Що стосується нас – на рівні вищої ліги просто мати «солідний» склад мало. Потрібний грамотний тренувальний процес, потрібний авторитетний тренер, який міг би правильно вести гру. Так, цей авторитет можна здобувати і разом з командою. Але це не завжди дають зробити у вищій лізі…
Завтра і у всіх наступних матчах цього етапу у вищій лізі ми будемо все одно старатися перемагати – заради престижу команди і гравців.
Що стосується Кубку України і чвертьфінальних ігор, які вже «на носі». Там особисто я і всі хлопці, думаю, будуть битися «на смерть», оскільки це останній шанс «наробити галасу» цього сезону і реабілітуватися перед вболівальниками та перед собою за, вважаю, все-таки провал у вищій лізі, адже ми мали би бути у першій четвірці у нашій групі.
Я максималіст за натурою і ненавиджу програвати! Але все ж є реалії, від яких не втечеш… Одне обіцяю – будемо битися. А чи будуть перемоги, – подивимось. Дуже сподіваюсь, що будуть!
***
