Як українська бігунка перед успіхом в Люксембургу била рекорди… в посольстві

By Георгій Мазурашу Last updated Сер 10, 2014

Буковинська призерка міжнародних змагань з легкої атлетики в Люксембургу вирушила туди дивом, оскільки ще за декілька годин до вильоту не мала візи.

Йдеться про рекордсменку Буковини з бігу на спринтерські дистанції Олену Парнету, яка на «Meeting International des C.A.Schifflingen 2014» в Люксембургу стала третьою призеркою на 200-метрівці, а у фіналі на дистанції 100 м фінішувала четвертою.

Це другий в сезоні призовий виступ вихованки і донька Анатолія Парнети на міжнародних змаганнях (нещодавно вона двічі піднялась на п’єдестал пошани в Польщі, а перед тим лише трішки не дотягнула до призової трійки в Латвії).

Проте, як виявилось, до Люксембургу Олена Парнета могла і не потрапити. Або, точніше, потрапила туди фактично дивом, оскільки ще за декілька годин до вильоту не мала візи.

Про візові пригоди та самі змагання Оленка погодилась розповісти SportBuk.com.

Візові пригоди

Історія ще та вийшла. Все почалось з того, що ще вдома, в Чернівцях, мене чомусь «смикнуло» передивитись страховку перед поїздкою. Побачила, що просрочена і подумала, що треба зробити нову ще до поїзду, до відправлення якого залишалось 4 години.

У страховій компанії мені «відкрили» гіршу проблему – звернули увагу, що… віза скінчилась вже…

Я була в шоці. До потягу 4 години, другого дня о 14:00 літак на Люксмебург, а я без візи.

Зідзвонилась з організаторами (тут низький уклін моїй вчительці англійської мови, яка нас «муштрувала») і намагались зробити так звану «поліцейську візу», щоб мене в країну впустили. Але ті попередзвонювали і відповіли, що не можуть допомогти і візу треба отримувати в посольстві.

Що робити?.. Була не була, подумала, – їду до Києва (добре що лишились деякі документи з подачі на польську візу). Чи повезе чи ні встигнути візу зробити…

Прибігла до посольства Бельгії, бо саме там можна отримати візу у Люксембург. В сльози і прошу допомогли, бо у мене форсмажор, проблема, літак через декілька годин… Охоронець скептично так глянув, але сказав набрати номер і зв’язав мене з візовим відділом.

Хлопець з візового відділу вислухав мою історію і каже: «Заходьте, зараз вам відкриють. Спробуємо щось зробити» (а там все мало бути за попереднім записом).

Я залітаю, а він, працівник візового відділу, запитує: – Ви на які змагання? – Легка атлетика. – І що бігаєте? – Спринт, 100, 200 метрів. – О, я теж колись бігав… І саме тому зараз вам буду допомагати, бо наразі я можу по «шапці» отримати за те, що вас впустив. Я з Анею Міщенко тренувався, але потім перейшов на баскетбол.

Він передивився документи і сказав, що має бути іменне запрошення і дзвінок або імейл з міністерства закордонних справ Люксембургу до їх посольства – з дозволом на видачу візи.

Я сіла на телефон і почала пояснювати все організатору: що мені треба, щоб він допоміг мені. Це швидко розказується, але по суті час минав швидко і всі ці розмови витрачали дорогоцінні секунди. Зрештою, він відправив нове запрошення іменне та з підтвердженням того, що мене забезпечать житлом на момент перебування.

Як кажуть, дурдом. Залишилось міністерство (сміється – авт.). У той час, коли Алекс з Люксембургу дзвонив у МЗС, Олексій з бельгійського посольства набрав мене і повідомив, що в цей же час ми тут подамо заяву на отримання візи.

Оформили документи, відправили електронне прохання на отримання візи і я стала чекати. Олексій дав номер мого подання (запам’ятала – 118807) і сказав, щоби Алекс попросив МЗС швидше розглянули, бо з 12:30 у посольстві обід і все вирубають, тож вони не встигнуть мені фізично візу оформити, якщо я до того часу все не владнаю.

На годиннику було 12:10. Тут мене «накрила паніка». Бо я тоді «попаду» на 4500 грн. за білети, а то кредит у банку…

12:28 – приходить СМС від Алекса: «Вам дали візу».

Я швиденько телефоную в посольство (бо кожен раз я входила і заходила, там не дозволяють постійно перебувати) і прошу мене впустити. Охорнець каже, що Олексій пішов до бельгійського консула по моєму питанню…

12:31 – мені дзвонить Олексій і каже, що все ОК – мовляв, візу друкуємо штампуємо і підписуємо, забігайте.

Я захожу, все вимкнено і другий хлопець мене питає: «Таксі викликали?». Кажу: «Так». А він: «То я вас можу підкинути».

Я відміняю таксі і біжу до того хлопя, Миколи, у машину. Він швидко виїзжає на бориспільску трасу і дає 150 км/год (сміється – авт.). Виїхали ми о 12:41, а приїхали у Бориспіль в 13:04. Уявляєте, він спеціально у свою обідню перерву поїхав мене відвозити в аеропорт… Є ще справжні чоловіки у нас!

До Люксембургу добралась уже без проблем (сміється – авт.).

Уперше в житті побачила «дощ стіною»

Самі змагання пройшли для мене не дуже…

В день приїзду на розминці я відчула, що у мене сильно спазмований м’яз на задній поверхні лівого стегна і заважає бігти, сильно болить під час бігу. Так ніби зараз розірветься. Могла бігти лише відсотків на 70, і не дай Боже швидше, бо боліло.

Я відчула цей біль ще перед фіналом на 200 на чемпіонаті України в Кіровограді, але думала що до Люксембургу відпустить. Не відпустило…

На слідуючий день 100 м забіг я «прокатила», як могла. З надією, що «розбігається».

Через годину був фіналдьний забіг на 200 м. І за 15 хв до старту пішов такий дощ, що я навіть не встигла від старту 200 м пробігти до місця старту на 100 м, де був тент (в житті ще не бачила, щоби за долю секунди лилась стіна води).

Я заховалась за якийсь стовп, бо дув сильний вітер. І ве там «на пальцях» попросилась до якогось місцевого під парасолю.

Промокла до нитки…

Через 15 хв. вийшло сонце і – дощу як і не було.

Стартанули ми 200 м. Я дуже хотіла їх пробігти швидко, але, як не крути, на віражі ліва нога ще більше навантажувалась і не давала нормально пробігти… З віража я вийшла при тому ще й першою, на диво. А вже потім мене «накатили», як кажуть. Розійшлись у соті:

23,66 – Карла Таварес (Португалія), 24,11 – марокканка і 24,20 – я.

І вже через годину вийшла на старт фіналу на 100 м. Знову ж таки, боролась як могла. Але двічі бігла 100 м з зустрічним вітром -1,2. Знову розійшлась у сотих…

Після фінішу мене схопила судома задньої поверхні стегна, тож я вже не звертала увагу ні на місце, ні на результат – головне, щоб м’яз не болів…

Ось такими видались мої перші змагання в Люксембургу.

Сьогодні (9.08.14) зробила в Чернівцях легке тренування і відчуваю, що ніби як полегше стало… Сподіваюсь відійти до змагань в Польщі (23 серпня у Варшаві).

На жартівливе запитання, чи не буде подавати заявку в Книгу рекордів (з рекордно швидко відкритою візою), Оленка віджартувалась, що тепер чекає відповідної інформації від «конкурентів» – про інші дуже швидко відкриті візи:)

***

ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕО

***

Meeting International des C.A.Schifflingen 2014 (результати українців)

100 м (жінки, фінал)

1.	4457	RUSSEL Carrie	1990	JAM	11,43
2.	4345	TAVARES Carla	1982	POR	11,94
3.	4382	WANNAKIT Tassaporn	1993	THA	11,98
4.	4305	PARNETA Olena	1986	UKR	12,01

200 м (жінки)

1.	4345	TAVARES Carla	1982	POR	23,66
2.	4427	APPES Fanny	1989	CMR	24,11
3.	4305	PARNETA Olena	1986	UKR	24,20
4.	4380	PAKDEE Khanrutai	1993	THA	24,60
5.	4308	KOLESNYSHENKO Olena	1983	UKR	24,63

400 м (жінки)

1.	4323	PUTHALOVA Iveta	1988	SVK	53,65
2.	4384	YOUGPHAN Treewadee	1987	THA	54,03
3.	4484	FÖRSTER Julia	1989	DEU	54,49
4.	1303	MATHIAS Charline	1992	LUX	54,50
4.	4308	KOLESNYSHENKO Olena	1983	UKR	54,50