Фото: Воротар збірної України перейшов у напад і грає з екс-форвардом «Аланії»

By Георгій Мазурашу Last updated Бер 13, 2014

Вихованець школи дніпропетровського «Дніпра» і воротар студентської збірної України на переможній Всесвітній Універсіаді 2009 р. помічений у зміненому амплуа – в нападі.

Йдеться про чернівчанина Юрія Кисилицю, який пройшов школу «Дніпра», був певний час в «обоймі» цього клубу, потім пограв у декількох інших командах майстрів, став чемпіоном Всесвітньої Універсіади, а нині грає на аматорському рівні.

До слова, на тій переможній для України Всесвітній Універсіаді 2009 р. Кисилиця відзначився тим, що на шляху до «золота» виграв декілька серій післяматчевих пенальті. Але навіть це чомусь не посприяло тому, щоби на молодого голкіпера звернули увагу представники наших елітних клубів. Хоча це вже інша тема.

Не так давно Юрій Кисилиця, наскільки відомо SportBuk.com, відмовився від пропозиції поповнити ряди «Буковини». Останнім часом він виступає на аматорському рівні. Зокрема, у сезоні-2013 Кисилиця у складі команди «Карпати» (Коломия) став чемпіоном і володарем Суперкубку Івано-Франківської області (обігравши у матчі за цей трофей 1:0 володаря Кубку і срібного призера чемпіонату «Газовик» з Богородчан).

У рідних Чернівцях Юрій Кисилиця «світиться» не лише на різноманітних турнірах, а й… на групі здоров’я (на майданчику з штучним покриттям стадіону «Буковина», облаштованому свого часу за програмою Мінсім’ямолодьспорту), де він чомусь не стоїть на воротах, а грає в нападі. До слова, в цій же компанії і колишній форвард «Спартака-Аланії» (Владикавказ) Олександр Степанов, який свого часу був задіяний за молодіжну збірну України, а під час перебування на оглядинах у владикавказькій команді прославився тим, що у товариському матчі «відвантажив» три голи самому московському «Спартаку». Але мова тут про Кисилицю, якого й попросили відповісти на декілька запитань SportBuk.com.

– Юрію, Вам мало тренувань та ігор, що ходите ще й на групу здоров’я?

– На цю групу я ходжу просто зустрітися з друзями, побігати в своє задоволення. Просто для себе. Скидаємось по 15 грн. за 1,5 години і граємо. Я ходжу тоді, коли є час і погода нормальна.

– А чому не на «своїй» позиції, тобто у воротах? Це якось пов’язано з тим, що ви починали польовим гравцем?

– У воротах я достатньо часу проводжу на змаганнях (сміється – авт.). На групах здоров’я я справді практично не стою на воротах. Більше того, граю в нападі і практично назад не вертаюсь, хоча знаю, що треба (сміється – авт.). Але у нападі я, можна сказати, «відвожу душу», воротарську. У футболі я справді починав польовим гравцем. З 5 по 9 клас грав у полі – останнього і лівого захисника. Чому подався у воротарі? У нашій групі, покійного нині Юрія Івановича Лєпєстова, воротарем був мій друг і однокласник Олександр Сухарєв, з яким ми сиділи за однією партою в 33 школі. Вони виграли «грін карту» і поїхали в США. Тобто ми залишились без воротаря, і я сам попросився у ворота. Як виявилось, не дарма (сміється – авт.).

– Якось в інтерв’ю Ви зазначали, що рідною командою залишається «Дніпро»…

– Так воно і є. Мені справді дуже сподобалось в «Дніпрі». І я би із задоволенням грав за цю команду, якби була можливість. Про це вже говоримо у минулому часі…

– Які ви мали успіхи з юнацьким складом і чи були реальні шанси потрапити в «основу»?

– У фінальній частині юнацького чемпіонату України і Нікополі, коли я був в 11 класі, ми посіли 4 місце, якщо не помиляюсь. Щодо шансів… За Кучеревського я тренувався з «вишкою» і мав непогані перспективи. З воротарями працював Валерій Городов, який вірив в мене і бачив перспективи. Потім прийшов Олег Протасов, привів своїх фахівців, з воротарями почав працювати сербський тренер, який був іншої думки, ніж Городов. І мене виставили на трансфер…

– Наскільки відомо, Вам навіть не так давно надходили пропозиції від «Буковини»…

– Так, були такі розмови. Але в тих реаліях, які маємо сьогодні у футболі, я вже не розглядаю пропозиції від команд майстрів. Вирішив, що робота і сім’я для мене важливіші. Працюю на «Укрпошті». Цю роботу можу поєднувати з виступами на аматорському рівні. І сім’ї можу приділяти більше уваги. Донечці Марійці через місяць буде рочок, хочу і з нею проводити більше часу. Так що залишаюсь в аматорському футболі.

Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО

no images were found

***