Кращі буковинські спортсмени 2010 року вже «забули» про новорічні свята і вже «на всю катушку» готуються до нового сезону. Проте знайшли час відповісти на запитання «МБ», які цього разу стосувалися більше різдвяної тематики.
Наталія Лупу (краща спортсменка Буковини 2009, 2010 рр.)
– З чим у вас асоціюються різдвяні свята?
– З важкими тренуваннями. Якось так виходить, що щоразу на Різдво тренер «вигадує» нам якусь «жорстку» роботу, тож ми потім «виповзаємо» зі стадіону і декілька годин вдома відходимо. Але настрій все одно святковий (сміється – авт.).
– А як щодо колядування?
– А як же без цього! Минулого року мій хлопець Сергій, колега-бігунка Люда Кирийчук і ще один наш друг ходили у Києві колядувати. Заробили 240 грн.! А я була за касира – чекала вдома, щоби підрахувати гроші (сміється – авт.). Цього року треба буде організувати декілька «бригад». Нас запросили на Різдво в гості – будемо освоювати нові райони для колядування, може, там будуть щедріші господарі. Хоча, що там вигадувати – підемо колядувати в будинки, де живуть народні депутати, у них точно грошей багато (сміється – авт.).
– На Різдво теж загадують бажання…
– І вони здіснюються! Пригадую, і на Новий рік, і на Різдво загадувала хорошу підтримку в спорті, спонсорів. І що ви думаєте – стала знову виступати за рідну область і отримала чудову підтримку з боку влади та спонсорів. Спершу рік мене підтримував Іван Семенюк з «Родничком». А потім перейшла під патронат спортклубу «Гешко» і Валерія Чинуша. З тих пір почуваюся набагато впевненішою, бо знаю, що завжди можна розраховувати на підтримку і допомогу. Те саме можу сказати і про новоселицького спортивного керівника Георгія Кирила та наше обласне спортуправління, де теж, наскільки я розумію, роблять все можливе, аби підставити плече, коли є можливість. Я багато спілкуюся зі спортсменами з інших регіонів, то далеко не всі мають таку підтримку. Тож я бажаю буковинському спорту так процвітати, щоби наступних сезонів з такими результатами, як у мене цього року, важко було навіть в десятку кращих потрапити (сміється – авт.).
Лідія Січенікова (лауреатка топ-10 2010 р.)
– Неймовірно, але я ні разу не ходила колядувати… Найбільші враження від новорічних свят – це моя роль Снігуроньки у цьогорічному святкуванні. Ми зустрічали Новий рік спортивною компанією в нашому лучному клубі. Правда, на день раніше – з 30 на 31 січня. Я була Снігуронькою. А ось Діда Мороза не було – тренер прийшов без костюма (сміється – авт.). Востаннє перед цим я була Снігуронькою ще в дитячому садочку. Тоді було легше, бо основну святкову «роботу» виконував Дід Мороз. Чи не стріляли ми з лука на честь Нового року? Стрільба – це наша робота. А в свята не працюють (сміється – авт.).
Микола Лабовський (лауреат топ-10 2010 р.)
– У нас Різдво святкують за новим календарем. А колядують (або щедрують) в основному у новорічний вечір. З останніх різдвяних свят найбільше запам’ятався 2000 рік, коли наш тренер Денис Тищук організував традиційні передноворічні змагання, і я біг у десятиградусний мороз у шортах та майці. Аж мороз по шкірі пробігає, як згадаю. Тепер, напевно, й при 0 градусів не побіг би в такій формі (сміється – авт.).
Костянтин Ільїн (лідер народного рейтингу з неолімпійських видів спорту)
– Я колядував одного разу, і те дуже давно. Сусід по вулиці, Петро, запропонував поколядувати. Мені було років 10. Ми нашвидкоруч вивчили колядку, він взяв гітару (хоча не вмів грати – лише «бринчав»), і ми пішли колядувати. Десь через 4-5 годин у нас вже було по 25 рублів на брата, це були по тих часах великі гроші. Я так зрозумів, що люди давали нам гроші, лиш би Петро «заглох» зі своєю гітарою (сміється – авт.). Я кажу: «Може, вистачить вже по 25 карбованців». А Петро: «Ти знаєш, в мені прокинулась алчність». Я й слова такого не знав, він пояснив, що це жадибність. Але все-таки ми розійшлися. Я тоді гроші віддав мамі. Напевно, зараз непогано було б заїхати з Петром поколядувати до Верховної ради, але вже не з гітарою, а з контрабасом (сміється – авт.).
Цей матеріал частково був надрукований в «МБ»
***
