У пошуках оптимальної системи оцінки результатів у різних видах спорту
На прохання відвідувача нашого порталу ми виносимо на обговорення питання щодо пошуків оптимальної системи оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій, спеціалізованих навчальних закладів, визначення рейтингу тренерів та спортсменів зі спортивної майстерності.
Зрозуміло, що наявні загальноукраїнські або регіональні системи «оцінки роботи…» зовсім не є секретними. Але в силу певних суб’єктивних і об’єктивних причин, напевно, мало хто взагалі з ними знайомий.
Зазначимо, що є системи оцінки окремі для олімпійських і неолімпійських видів спорту та спільні. Власне, за наявності якісної спільної системи оцінки, мабуть, доцільність окремих стає доволі сумнівною…
Основна проблема будь-якої системи – це гнучка порівняльна оцінка досягнень в різних видах спорту, яких відрізняє не лише наявність або відсутність олімпійського статусу, а, найчастіше, і різні прямі або умовні показники представництва і популярності, географії і рівня розвитку, конкуренції тощо. Нерідко навіть в межах одного виду спорту дуже важко чітко і абсолютно порівняти результати різних спортсменів, якщо вони не змагалися в одній номінації.
Не важко здогадатися, що в цих умовах ідеальної очкової системи бути в принципі не може. Але це не означає, що не варто шукати більш-менш оптимальний варіант, який максимально враховував би різні «нюанси».
Напевно, мало хто сумнівається, що абсолютний рівень конкуренції в різних видах спорту – різний. І це залежить не лише від рівня підготовки і майстерності спортсменів, які ведуть боротьбу за чильні місця у тому чи іншому видів спорту або номінації. Чим простіший і доступніший для занять вид спорту, тим рівень конкуренції в ньому апріоре більший. Скажімо, якщо практично всі здорові діти в школі здають нормативи з бігу, стрибків, метань, то можемо констатувати, що в цих видах конкуренція вже на базовому рівні тяготіє до максимально можливої. Те саме, великою мірою, стосується і футболу, баскетболу, волейболу, в яких свої сили пробують майже всі. Відповідно, тут теж потенційні зірки з великою мірою ймовірності потрапляють до поля зору фахівців, а отже мають шанс стати майстрами високого класу. Чого не скажеш про багато видів спорту, в яких більшість людей навіть не мали можливостей бодай раз в житті, ознайомчо, випробувати себе (не говорячи вже про небажання займатися певними видами спорту через їх меншу популярність). Ясно, що це в багато-багато разів збільшує ймовірність того, що талант розминеться з видом спорту, для якого він, можливо, має чудові здібності для досягнення найвищих результатів. То чи можемо ми в такому разі говорити про дуже високий абсолютний рівень конкуренції в таких видах?..
А тепер давайте замислюємось над рівнем справедливості оцінювання однаковими очками за однакові місця, скажімо, у виді спорту, в якому змагаються (принаймні, на попередньому етапі виборювання права участі у змаганнях вищого рівня) практично всі країни на чемпіонатах світу та Європи, всі або майже всі території на національному рівні, і у виді, який культивується, наприклад, у половині або менше країн, у половині або менше територій в нашій державі… Або коли ці показники, принаймні, дуже різняться.
Давайте розглянемо це на конкретному «свіжому» прикладі – двох «бронзових» виступів буковинців на юніорських Чемпіонатах світу 2010 р. Чернівчанка Інна Трофіменкова виборола «бронзу» в пауерліфтингу, а Авелін Палагнюк з Кіцманщини – у гирьовому спорті (довгий цикл). Обидва види спорту – силові. Але… На юніорському Чемпіонаті світу з пауерліфтингу змагалися представники 27 країн, у категорії Трофіменкової (52 кг) було 10 учасниць. А на юніорському Чемпіонаті світу з гирьового спорту були команди Білорусі, України, Татарстану (не збірна Росії) та… один учасник з Ірану – Реза Норузіан (напевно, студент з України, бо його тренує президент нашої федерації Юрій Щербина), у категорії Палагнюка (65 кг) було 5 учасників (троє українців, один білорус і один представник Татарстану). Різницю відчуваєте? То наскільки коректно оцінювати ці два виступи однаковою кількістю балів?..
Тому в пошуках більшої «гнучкості» в нарахуванні цих очок на Буковині рішенням колегії облспортувідділу від 28.03.2006 р. була запроваджена система оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій, спеціалізованих навчальних закладів, визначення рейтингу тренерів та спортсменів Чернівецької області зі спортивної майстерності, удосконалена коефіцієнтами, які, зокрема, враховують представництво на національних та міжнародних змаганнях (див. її нижче).
Ухвалювалася ця система на колегії важко, як кажуть, «з боями». Зрозуміло, що вона далеко не ідеальна. Але, принаймні, значно об’єктивніша щодо ситуацій з суттєво різним представництвом на змаганнях на кшталт викладеного вище прикладу.
Дехто з «протестуючих» тоді, до речі, апелював на складність підрахунків. Ну, це далеко не вища математика – цілком доступний рівень для середньостатистичного спортивного фахівця. Хоча, як альтернатива, розглядався і варіант встановлення очкових шкал для різних видів спорту на наступний сезон або чотириріччя (враховуючи як представництво на відповідних змаганнях за попередній період, так і успішність області, України в окремих видах чи номінаціях тощо). Це спрощувало би сприйняття таблиці очок, оскільки нічого вже додатково підраховувати не треба було б після змагань. Але, погодьтеся, в такому разі частково втрачалася би «гнучкість».
Випереджаючи можливі запитання щодо ділення на два очок в неолімпійських видах спорту, зазначу, що в Україні вже багато років у всіх загальних «системах оцінки роботи…» застосовують коефіцієнт 0,5 навіть для неолімпійських дисциплін в олімпійських видах спорту (і це перенесено і до названої обласної системи). Ось як викладено це в редакції наказу Мінмолодьспорту від 07.07.2005 №1122 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 липня 2005 р. за №777/11057):
«Неолімпійські номери програм з олімпійських видів спорту, які входять до змагань чемпіонатів Європи, світу та України, а також види програм олімпійських видів спорту, які проводяться в умовах, неадекватних регламенту проведення Олімпійських ігор (легка атлетика і стрільба із лука в закритих приміщеннях, плавання у 25-метровому басейні та інші), – очки нараховуються з коефіцієнтом 0,5».
Звичайно, цей пункт теж викликає деякі запитання, особливо що стосується «умов, неадекватних регламенту проведення Олімпійських ігор». Якщо брати по суті, то дещо легше сприйняти «неадекватність» умов зимових змагань зі стрільби з лука, коли спортсмени змагаються на дистанції 18 м, в той час як влітку у вправі М-1 (FITA раунд) чоловіки стріляють на дистанціях 90 м + 70 м + 50 м + 30 м, а жінки – 70 м + 60 м + 50 м + 30 м. Різниця, звісно, суттєва. На відміну від легкої атлетики та плавання на «короткій воді», коли спортсмени долают точно ті ж «олімпійські» дистанції, але очок за це передбачено удвічі менше.
Утім, сперечатися, мабуть, можна навколо будь-якої системи нарахування очок, оскільки, повторююсь, ідеальною вона бути в принципі не може. Тож можете, як запропонував в коментарях 6.01.11 наш шановний відвідувач Ігор, обговорити затверджену колегією облспортувідділу від 28.03.2006 р. буковинську систему, яка базується на загальноукраїнській (півжирним виділені очки, які на момент затвердження обласної системи були такими ж у загальноукраїнській). У ній, як зазначалося вище, зокрема, застосований коефіцієнт представництва, а також передбачено більше очок за комплексні заходи (юнацькі, молодіжні, Всеукраїнські ігри), збільшена очкова шкала за 2 місце і нижче на Олімпіаді та Всесвітніх іграх серед неолімпійських видів спорту, передбачені очки за участь (тобто 11 місце і нижче) в Олімпіаді, Всесвітніх іграх, Чемпіонатах Європи, світу, Всесвітній Універсіаді, Європейському юнацькому олімпійському фестивалі, передбачені бонусні очки не лише за перше виконання звання МС і МСМК, а й за кожне підтвердження (причому за МС в обласній нараховується 20 очок, а в українській – лише 10)…
Можна спрогнозувати, що тут більше будуть висловлюватися саме «ображені», тобто представники видів спорту, які за цією системою отримують менше очок через коефіцієнт представництва. Але без цього коефіцієнту дуже важко було б говорити про якусь послідовну політику пріоритетності щодо розвитку тих чи інших видів спорту. До слова, на цю систему «ходоки» скаржилися і в Міністерство. Але в столиці підтвердили, що область може на крайовому рівні запроваджувати свою «систему оцінки роботи…», а, приміром, титулована у минулому спортсменка і авторитетний фахівець Міністерства Ніна Уманець тоді навіть зазначила, що варто подумати про певні коефіцієнти пріоритетності та представництва і для загальноукраїнської системи. А ще тодішній головний тренер збірної України з легкої атлетики Валерій Александров зазначив, що бачив подібні коефіцієнти у чеській системі оцінки роботи зі спорту вищих досягнень.
У суперечках, кажуть, народжується істина. Ця система пройшла через чимало суперечок. Але хто-зна, можливо, серед відвідувачів знайдуться знавці спорту, які зможуть запропонувати кращу і «гнучкішу» очкову систему?.. Тим більше, що й обласну в будь-якому разі необхідно «освіжити» (навіть нові змагання з’явилися – Юнацька Олімпіада, наприклад) і, за прикладом української системи, зареєструвати в обласному управлінні юстиції.
***
Нельзя одинаково оценивать такие разные виды спорта по популярности и массовости, это точно! И неолимпийским половину очков нормально. Только неплохо было бы действительно определять учитывая все эти нюансы фискированные очки на сезон или олимпийский цикл для разных видов спорта! Так будет проще и понятнее для простых болельщиков
Дякую за підтримку! Запропонований Вами варіант фігурує і в матеріалі. З одного боку, це справді спростило би підрахунок очок. Правда, треба врахувати, що тоді таблиця буде набагато більшою – зі всіма видами спорту. Плюс це вимагає кропітку підготовчу роботу. Хто і за який час може її зробити?..:)
Взагалі бачу, що ця тема не викликала особливого бажання обговорювати систему нарахування очок і вносити якісь пропозиції… Утім, якщо чесно, на ці очки останнім часом мало уваги звертають – це при Союзі за кожне очко “билися”, бо “партія вимагала”:) Тепер “головні очки” – це олімпійці, а тут рахувати нам поки що, на жаль, дуже легко:)
Система нарахування очок введена в дію щоб “непопулярні” види спорту при всіх своїх труднощах розвитку: меншого фінансування (із-за так званої популярності лектората на стадіонах), відсутності належних спортивних баз (“непопулярний” – навіщо будувати, надавати земельні ділянки бо хто туди буде гроші вкладати), відсутності сучасного інвентаря та обладнання, відсутності належної не тільки матеріальної мотивації, а й мотивації в суспільстві, всеж таки могли існувати в Україні. Порахуєм кількість фахівців скільки випускається кожен рік вищими навчальними закладами то й тут певна не рівність, а всім цім випускникам треба десь працювати, ось і з`являється соціальна нерівність в можливостях. Кожен рік з геометричною прогресію збільшується кількість спеціалістів в “популярних” – тих видах де більше займається людей. Я рахую, що ті функціонери, які не змогли досягти певного успіху у виді спорту так званному “популярному” використовують и прикриваються тим фактом що “Не можемо досягти успіху бо велика конкуренція”. Які проблеми не радьте іншим перейти до вашого “популярного” виду, а перейдіть в “непопулярний” і досягніть того успіху який вже є у них, створіть конкуренцію. А коли зможете обійти попередників, то сміливо говоріть що вони були поганими спеціалістами, а ви красавчик і тут і там на коні. Возня навколо кількості учасників,кількості команд вже показала в цьому році результат. Якщо бейсболісти були третіми в 2010 році в юніорах та кадетах і результат їх виступів дехто через пресу поклав під сумнів, то в цьому році вони просто не беруть участі в українських чемпіонатах не вистачило грошей, мабуть з`їли “популярні”. І маємо результат з кандидатів до збірної юніорської України виключено двох чернівчан, тому що тренери вирішили запросити до збірної лише учасників фіналу. Так що краще мати збірників України та призерів Європи чи взагалі не виступати в змаганнях? Піднята тема довго мучить її автора, хочу нагадати що ви пропонуєте дискримінаційні методи оцінки виступів. Колись в США чорношкірим заборонялось виступати разом з білошкірими. Сьогодні в брошурі яка була випущена до свята “Зірки естради зіркам спорту” за 2010 рік я вбачаю в словах: “Визітівкою крайового спорту, як правило, є олімпійскі, поважні міжнародні досягнення і успіхи у популярних ігрових видах” дикримінацію людей які займаються так званними “неповажними” і “непопулярними” видами спорту. Дискримінація іншої раси називається “расизм”, а як називається дискримінація виду спорту? О, це тема для магістерської роботи. Як би не було системи заліків в такому виді як вона є то в Україні багато видів спорту вже давно можно було записати в книгу зникнувших видів. Шановні цю систему створювали досить відомі і поважні фахівці, серед них не тільки поважні спортсмени а й спортивні науковці. Направьте краще свої сили на створення нових сучасних спортивних баз, палаців спорту, стадіонів, виробництва спортивного інвентарю, покращення послуг в спортивній сфері щоб батьки залюбки віддавали своїх дітей в секції, а ті в свою чергу могли там займатись хоча б в тих умовах які вже є в Європі.
Ростиславе, схоже, ви суттєво перебільшуєте роль і реальний зв’язок між системою нарахування очок та фінансуванням:) Можете не сумніватися, у багатьох не найпопулярніших або не дуже популярних видах спорту можна знайти приблизно такі ж приклади, як навели Ви (щодо бейсболу), але реалії такі, що коштів однозначно катастрофічно не вистачає, а отже в будь-якому разі перед державою та її уповноваженими структурами постає вибір – ділити “всім порівну” і забути про серйозні позиції у престижних світових с портивних рейтингах (на тій же Олімпіаді чи на чемпіонатах з популярних видів), та й про масове оздоровлення теж (адже “непопулярність” часто супроводжується і меншою доступністю для занять, і це сосується не лише місця, а й технічних складнощів, дороговізни інвентарю, екіпірування тощо), чи все-таки визначатися з пріоритетами і більше уваги приділяти пріоритетним для поважних досягнень та оздоровлення нації видам.
Паралелі з “расизмом” прикольні, але не більше:) Якщо розвивати цю лінію, то аналогічну нерівноправність можна знайти у нашому житті майже на кожному кроці:) І в спорті теж. Чому легковаговики не можуть битися з Кличками, що за “дискримінація”, хіба вони винні, що у них менша вага?:) а чому всі-всі види не включають до програми Олімпійських ігор – яка зухвала дискримінація!:) Звісно, це жарти. Але насправді варто знайти золоту середину в боротьбі за свій, менш популярний, вид спорту, і усвідомлювати, що в силу певних об’єктивних причин його загальний рівень розвитку і рівень конкуренції в середині ще довго буде дещо поступатися найпопулярнішим (це я по суті, а не про місця, оскільки всім зрозуміло, що, приміром, у футболі набагато складніше вибороти призове місце навіть у другій лізі, ніж в деяких менш популярних видах у вищому дивізіоні…).
Привет участникам дискуссии! Хочу задать парочку вопросов: неужели так важно, кто больше набрал баллов? По каким критериям и на основании чего объявлять или определять не популярными и неприоритетными те или иные виды спорта? А главное – с какой целью? Объявить вид спорта неприоритетным и перенаправить финансирование в пользу приоритетного вида? Так оно (финансирование) и так нищенское. Еще вопрос: определяя приоритетносить вида спорта, не опасаетесь субъективной или необъективной оценки? Вот хороший пример: спортивное руководство в нашей области долгие годы считает пауерлифтинг неприоритетным видом спорта (цитирую одного из спортивных чиновников), невзирая на количество медалей и рекордов, завоеванных и установленных на уровне чемпионатов Украины, Европы и Мира, невзирая на количество выполнений мастеров спорта и мастеров спорта международного класса, на отличный тренерский состав, сформированную традициями методологическую школу вида, не взирая на «спартакиадность» вида спорта и представлелность вида на Всемирных Играх, а главное – не принимая во внимание документ министерства о приоритетных видах спорта (был такой до недавнего времени, к сожалению в настоящее время не публикуется). Интересный парадокс? В министерстве вид считают приоритетным, а в Черновицкой области, при всем наличии результатов и предпосылок для дальнейшего роста – нет.
И это при том, что непопулярным «железный спорт» я бы не назвал, так как в нашей области функционирует более 40 атлетических клубов, и занимающиеся в этих клубах находят настолько привлекательными атлетические тренировки, что оплачивают свои занятия. Конечно, далеко не все из них занимаются пауэрлифтингом, но за те несколько лет, в течении которых я провожу областные соревнования, количество представленных атлетических клубов на этих соревнованиях выросло с 11 до 16. А по результативности, мы по последним итогам выступлений на всеукраинских и международных соревнованиях обошли такие олимпийские виды, как волейбол (720 оч.), теннис (755 оч.) и близко подошли к боксу (882 оч.), набрав 765 оч., (это при том, что нам насчитывают вполовину меньше баллов, чем олимпийцам).
Что получается: популярность среди занимающихся видом спорта – есть, спортивная база – есть, результаты – есть, а приоритетности – нет ))))))).
Напрашивается вывод: какой бы системой не пользоваться при начислении баллов, она не имеет никакого значения: решающую роль оценки успешности и результативности спортивной деятельности спортсменов, с точки зрения приоритетности в объемах финансирования, будет играть закоренелость мышления, личные убеждения, личные интересы, предпочтения и субъективизм спортивных чиновников.
Олександре, Ви висловлюєте цікаві думки. І доволі реалістичні:) Коштів справді катастрофічно не вистачає. І, приміром, Ростислав бореться не стільки за кошти, оскільки знає реальне становище і що справді складно розраховувати реально на більший обсяг фінансування, а більше за престижність виду, можна сказати. Але тут, як Ви зауважили, далеко не все залежить від пріоритетності. Тобто пріоритетністю супер популярним і супер масовим вид не зробиш. Візьмемо для прикладу стрільбу з лука. Зрозуміло, що найближчим часом дуже масовим цей вид спорту точно не стане. Тим більше зважаючи на недешевість інвентарю. Але він входить до трійки найбільш пріоритетних видів спорту в області саме завдяки своєму олімпійському статусу і регулярним успіхам на міжнародній арені. Плюс наявність бази, фахівців. Пауерліфтингу для цього не вистачає однієї дуже-дуже важливої деталі – олімпійського статусу. Але, як Ви зауважили, входження до другої групи пріоритетності (як і бейсбол, до речі) не заважає пауерліфтингу, як Ви зауважили, розростатися місцями, де можна займатися, та успіхами. А ті очки, які Ви назвиваєте, є доволі відносним поняттям. У різних видах – різна конкуренція, різна кількість учасників на національних і міжнародних змаганнях, різна кількість учасників від області на національних стартах, різна можливість залучення позабюджетних спонсорських коштів і т.п. Бажаю подальших успіхів!
О, забув пояснити Вам, Олександре, природу появи таких ситуацій, коли на державному рівні вид є пріоритетним, а вокремих регіонах – ні. По-перше, на національному рівні видів першої категорії пріоритетності більше, ніж в регіонах, це ж природно. Плюс деякі види, які входять до числа найбільш пріоритетних видів в державі, можуть в окремих регіонах взагалі не культивуватися, або, в силу різних обставин, мати дуже скромний матеріально-технічний і кадровий потенціал. Скажімо, як ту ж стрільбу з лука можна вважати пріоритеним видом у всіх регіонах, якщо розвивають її приблизно у половині територій. Тобто в таких ситуаціях нічого “сенсаційного” немає. Але ви все одно добре працюєте;)