Буковинський спорт в особахЗірки буковинського спорту

ЯНЕНКО Сергій Михайлович (Sergiy Yanenko)

By Георгій Мазурашу Last updated Січ 14, 2018

Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, чемпіон світу з бігу на 100 км.

Народився 27 листопада 1957 року в селі Десятини Коростенського району Житомирської області. Закінчив школу-інтернат у м. Коростень на Житомирщині, а також Чернівецький технікум залізничного транспорту.

Легкою атлетикою почав займатися з 9 класу під керівництвом Петра Беха. Пізніше тренувався у Семена Мошковича (у технікумі), заслуженого тренера України Дениса Тищука та Григорія Істратія.

Перший успіх на національній арені – 2 місце на першості України серед школярів на дистанції 5000 м (1975 р., Донецьк).

На міжнародній арені вперше заявив про себе 1990 року, фінішувавши третім на престижному марафоні у Лонг-Бічі (США).

Норматив І розряду виконав у 1976 р. (1500 м), кандидата у майстри спорту – у 1997 р. (крос), майстра спорту – у 1984 р. (марафон, Кубок СРСР у Вільнюсі, 2:17.39), майстра спорту міжнародного класу – у 1987 р. (марафон, Кубок СРСР у Білій Церкві, 5 місце – 2:11.04).

У 1989 році виборов в Ужгороді Кубок СРСР з марафонського бігу (42 км 195 м). У 1997 році, вперше виступаючи на чемпіонаті світу з бігу на 100 км (Вінсхоттен, Голландія), одразу став переможцем з рекордом України – 6:25.25. Того ж року виграв етап Кубка світу з бігу на 100 км у Польщі.

Унікальність його досягнень полягає не лише у тому, що він став чемпіоном світу майже у 40-річному віці. Сергій досяг таких вершин, маючи ваду серця.

З вересня 2007 р. – тренер обласної школи вищої спортивної майстерності.

Відійшов в інший світ 13.01.2018 р. в лікарні по вул. Щербанюка (екс-Чапаєва) у Чернівцях, куди був госпіталізований 10.01.2018 р. ввечері зі стадіону «Буковина» з інсультом (у вкрай важкому стані). Перебував в комі і так і не вийшов з неї…

Одружений. Дружина Зинаїда – повар. Сини Сергій (1985 р.н.) та Михайло (1986 р.н.) також займалися легкою атлетикою. З 2008 р. старший син Сергій працював вчителем фізвиховання та тренером. Потім змінив фах.

«Історія буковинського спорту в особах» (Георгій Мазурашу)

[Show as slideshow]

***

***

***

***

***

Георгій Мазурашу (13.01.2018 р.):

Хотілось би говорити про щось позитивніше, але… О 6 ранку 13.01.2018 р. наш уславлений марафонець і чемпіон світу з бігу на 100 км Сергій Михайлович Яненко відійшов в інший світ…:(

Багато хто вже стежив за ситуацією, люди телефонували, писали, у т.ч. з-за кордону, цікавились станом Сергія Михайловича після того, як його забрала швидка зі стадіону «Буковина» у важкому стані і він перебував у комі в лікарні на вул. Щербанюка (екс-Чапаєва)… Син колишнього наставника ФЕ «Буковина» з-за океану запитував, що можна зробити, щоби врятувати, каже, мовляв, може, кудись за кордон відвезти треба на операцію, лікування, сконтактував зі старшим сином Сергія Михайловича – Сергійком Яненком-молодшим, аби передати допомогу… Тепер актуальна допомога вже на інше…:(

Друзі, які контактували з сином Сергієм, знають, як він важко переживав те, що сталось на стадіоні того вечора декілька днів тому… Але він старший з двох синів і мусив брати удар на себе… Мама після двох операцій:( Сергійко казав, що лікарі готували до найгіршого:( Зазначали, що після «такого» (великий крововилив) частіше одразу відходять в інший світ… Казали, що шанси на порятунок дуже малі… Що, мовляв, якщо виживе, буде інвалідом і т п. Але надії ще були. Адже Сергій Михайлович таки… був (важко і боляче писати в минулому часі) дуже сильним…

Через багато випробувань йому довелось пройти в житті… Починаючи з того, що в дитинстві лікарі готували батьків Сергія Михайловича до «всякого», бо він мав вроджену ваду серця… Але майбутній супер чемпіон Сергій Яненко подався до легкоатлетичної секції і не дише вижив, а й закінчував школу вже призером Спартакіади школярів УРСР! А потім були теж непрості сходження до наступних висот…

Згадуються суворі реалії, які передували найславнішому успіху на чемпіонаті світу. Доходило до того, що, як казав Сергій Михайлович, вдома у них не лишалось навіть круп якихось, аби щось готувати… В коаїні теж непрості часи були… Великими були шанси залишити спорт і податися кудись на заробітки чи ще якось пробувати заробляти краще, ніж скромна підтримка від держави діючому МСМК з марафонського бігу… (хоча місцева влада, пороги якої оббігав наставник Денис Тищук, виділила переможцю Кубка СРСР з марафону квартиру і вони з дружиною Зіною та 2 дітьми змогли перебратися зі «спортивного» гуртожитку, що було дуже приємною подією в житті чемпіона та його родини)… Тоді деякі колеги по тренувальній групі старались якось допомогти. Потім Віталій Романовський, дізнавшись про таку ситуацію, домовився було з керівником «Ругвіса» Василем Дмитрюком і вони оформили Сергія Яненка до себе на фірму та й виплачували таку собі стипендію десь 100 доларів в місяць…

Сергій Михайлович залишився в спорті, щоби згодом, у майже 40-річному віці сенсаційно виграти чемпіонат світу з бігу на 100 км 1997 р. в Голландії (Вінсхоттен), куди українська команда їхала через пів Європи на легковій машині, що додатково шокувало організаторів чемпіонату та інших фахівців з цивілізованого світу… Встановлений тоді рекорд України залишається чинним – 6 год. 25 хв. 25 сек. Їхати 100 км нелегко, а тут біг, ще й в такому темпі…

Того вечора директору «Ругвіса» подзвонили знайомі з привітаннями, мовляв, ваш працівник виграв чемпіонат світу… Він спершу не міг зрозуміти, про що мова взагалі… А йому кажуть: та ж спортсмен, якого ви оформили на роботу, став чемпіоном світу, он тільки що показали в новинах (на ICTV, якщо не помиляюсь, от знайти би той історичний сюжет…)

Десь через рік після тієї гучної перемоги ми з Сергієм Михайловичем спробували знайти якісь матеріали про чемпіонат в інтернеті. Ми якраз в «Молодому буковинці» вже пройшли було курси комп‘ютерні і почали по трохи освоювати інтернет-простір. Знайшли англомовний матеріал про чемпіонат світу. Я в школі вчив французьку, в технікумі німецьку, але… Шукаю знайоме прізвище… А там пишуть про боротьбу японців, бразильців, росіян і т п… Вже доходили до кінця тієї статті, а де ж Yanenko? Сергій Михайлович, який любив «гострити», каже: слухай, може, я там взагалі не виступав? В кінці матеріалу було написано скромно, що сенсаційно чемпіонат світу виграв українець Сергій Яненко. Тобто він втік було у «зухвалий» відрив десь з 35 кілометра, але ніхто це не сприймав всерйоз – мовляв, якийсь там представник України, дебютант чемпіонату, просто через брак досвіду зашвидко побіг, незабаром має або зійти, або «стати на своє місце» позаду фаворитів. Але Сергій витримав і здобув світове «золото» для України!

Тоді пророчили, що Сергій Яненко після такого тріумфу заробить добре… Але не в наших реаліях… Звісно, щось там ще заробив на тих надмарафонських пробігах, проте з рівня виживання в цілому не вийшов в житті.

Потім Сергій Михайлович працював тренером, останнім часом в обласній школі вищої спортивної майстерності. Як тренер, таких супер-талантів, як він сам, Сергій Михайлович не відкрив…

Набрав було зайвої ваги. Декілька місяців тому почав було знову пробувати регулярно бігати для здоров‘я, як кажуть. Чередував біг з ходьброю. Але травмував ногу і знову не міг займатися оздоровленням через біг…

27 грудня 2017 року ми зустрілись на такому новорічному спортивному корпоративі, на який запросив колег по спорту дворазовий чемпіон СРСР серед юніорів Михайло Пужняк… Сергій Михайлович Яненко виглядав не дуже, важкувато говорив… Відчувався знову якийсь пригнічений стан людини, яка добилась вагомих висот, прославила Україну, але не отримала взамін реальну державну (владну) підтримку, можливість гідно жити, працюючи в спортивній сфері (пріоритетність якої декларує держава, але…)

Вадим Карпенко намагався організувати похід Сергія Михайловича в діагностичний центр на обстеження. Він не дуже хотів… І, зрештою, і не встиг…:(

Доля склалась так, що завершив своє життя Сергій Михайлович на стадіоні, де багато-багато років тренувався, «коваючи» пудами солі з поту ті славні успіхи, які залишаться назавжди в історії буковинського спорту, та й українського теж… Як і світла пам‘ять про нашого супер чемпіона, який так рано відійшов у той світ, до Бога… Лише початок 61-го року життя… Пенсію оформляв ;зі своїми нюансами)…

Коли і де прощання – ще не знаю… Буде повідомлено дадатково. Може, й тут в коментарях…

Для тих, хто хоче зв‘язатися з рідними (може, й керівники вищого рівня це зроблять, мали би), – телефон старшого сина: ‭+380 (95) 880 99 64‬ (Сергій Сергійович).

***

Спорт Буковини – Чернівці SportBuk.com (10.01.2018 р.):

Чемпіон світу з надмарафону (100 км) Сергій Михайлович Яненкоперебуває в лікарні (в комі)…
Інсульт, можливо, обширний (мають зробити знімок, аби визначити). Лікарі кажуть, що стан важкий. Він в лікарні на Щербанюка (екс-Чапаєва), 4 поверх.
Забрали туди зі стадіону. За поганим збігом обставин, певний час лежав до того, як побачили і викликали швидку… Ось такі неприємні новини…
Хто знає, як скромно живе чемпіон і його сім’я, розуміє, що, по можливості, варто підтримати… (ще й дружина його після двох операцій..).
Хто має можливість і бажання, – картка…

***

***

***

Більше фото (yнатиснути на фото):

***

***