Екс-голкіпер чернівецької «Буковини» Василь Мудрей встиг «засвітитися» і в іспанському футболі. Якось його команда навіть ледь не добралася до фіналу з «Атлетіко» (Мадрид). Про виступи в Іспанії Василь Мудрей розповів SportBuk.com.
Василь Мудрей (14.06.1958) у 1978-85 рр. захищав кольори чернівецької «Буковини». У 1980 р. з
«Буковиною» став срібним призером у ІІ лізі, а у 1982 р. – чемпіоном УРСР серед команд ІІ ліги. Після завершення кар’єри у «Буковині» Мудрей грав за аматорські колективи, і не лише. У 1992 р. виступав у складі команди «Дністер» (Заліщики) у Перехідній лізі. Потім ще неповних 3 сезони грав за «Дністер» (Заліщики) та «Кристал» (Чортків).
У 2003 р. виїхав на заробітки до Іспанії, де теж «засвітився» у футболі.
Хлуса неможливо було втримати, а Сакалов забивав з захисником на плечах
Днями Василь Мудрей навідався до рідних країв. І ми скористались нагодою поцікавитися іспанським продовженням футбольної кар’єри.
Василь Петрович згадав, як потрапив до «Буковини» у 1978 р.: «Пригадую, мене випустили на поле, суперник прострелив з флангу і я ледь не пропустив, бо під слизнувся і не дотягнувся до м’яча. Але Петро Кобичик підстрахував і вибив м’яча. Після гри Лерман (Абрам Давидович Лерман – тренер «Буковини» у 1976-79 рр. – авт.) попросив дати йому бутсу. Подивився, а вона була майже без шипів, які стерлися. Він попросив Володимира Нікітіна (знаний голкіпер «Буковини» – авт.) дати свою бутсу, там були нормальні шипи, і каже: «Бачиш які мають бути бутси?!» У нас тоді можливості були дуже скромні. Тепер заздрю екіпіруванню воротарів. Я тоді мав спортивні штани за пару рублів, всі боки «відбивав» собі на тренуваннях. Потім зробив саморобний захист».
Серед курйозних моментів Василь Петрович згадував розіграші Ігоря Калити та «секретні» ігри в карти: «У нас в команді було декілька карткових ліг. У вищій лізі грали зі ставкою по 5 копійок. А в другій – по одній. Пригадую, якось на базі на Цецино пішли ще з декількома новачками команди пограти в карти. Сховалися за бугорком і граємо собі тихенько. Раптом з бази вийшов Павленко (Олександр Георгійович Павленко – колишній тренер «Буковини» – авт.). Ми швиденько прилягли. А потім, як в армії, розповзлися в різні боки, аби він нас не застукав. Пізніше я вже грав у карти навіть у вищій лізі (сміється – авт.). Але виграти там було дуже складно. Якось мені дуже пішла карта, вигравав і вигравав. Але потім Нікітін після закінчення чергової гри підкинув акуратненько карту і запитав: «Ти що зайву карто собі взяв?!» Оштрафували мене і в підсумку я все одно закінчив в мінусі (сміється – авт.)».
Довелося Василю Мудрею пограти і з майбутнім гравцем київського «Динамо» Віктором Хлусом: «Віктор Хлус прийшов в команду тоді, коли Володимир Сакалов був в статусі кращого бомбардира минулого сезону. Але це не завадило Віктору швидко здобути місце в основному складі. Він був таким швидким, що втримати його було просто неможливо. Так Сакалов втратив місце в складі, хоча був дуже сильним нападаючим. Якось його випустили, то він так рвався до чужих воріт, що став героєм «історичного голу», про який досі розповідають. Йому дали пас на хід, він тікав сам на сам, захисник схопив його за шию, але Володимир продовжував бігти до воріт з оборонцем на плечах, через пару метрів той впав, а наш форвард таки вискочив на побачення з голкіпером і забив. Як він радів тому голу! Відтоді розказують, як Сакалов міг забити навіть з суперниками на плечах (сміється – авт.)».
В Іспанії грав за… «Карпати», ФК «Львів» і «Дніпро»
Як ви опинилися в іспанському футболі?
У пошуках можливостей заробити вирушив до Іспанії. Зупинився в одній з провінцій Мадриду. Перший час не міг знайти роботу. Тож мав час дізнатися і про футбольне життя (сміється – авт.). Дізнався, що в іншій провінції – Алкала – є команда, за яку грають українці. Поїхав туди і познайомився з хлопцями, які грали за іспанські «Карпати» в аматорській лізі. Вони тоді йшли на 5 місці. У першому матчі випустили мене в другому таймі. Я відстояв нормально і почав грати за них. Лідирували тоді іспанці, на другому місці йшли поляки. І в останньому матчі ми зустрілися з польською командою. Турнірне становище було таке, що переможець вигравав турнір, загалом. Так вийшло, що я «тягнув» все, що летіло у ворота. Ми виграли матч і турнір. Я тоді відпустив було бороду, яка була наполовину сивою. То поляки запитували у наших хлопців: «Де ви дзядика взяли?» Потім грали у Кубку чемпіонів цих провінцій. Дійшли до фіналу, де поступилися іспанцям. Тобто взяли друге місце. Іспанці після фіналу налили у величезний такий чан десертне вино і пригощали нас. Ту команду «Карпати» зібрав Віктор з Золочева. Взагалі там, в Алучі, куди приїжджають буси з України, є три українські команди – «Карпати», «Дніпро» і «Інтер». Недавно іспанські «Карпати» святкували 10-річний ювілей. Присвятили цьому турнір, в якому брали участь «Карпати», «Дніпро» і юнаки, тобто діти наших заробітчан. Я стояв на воротах за пацанів. Мені дали приз кращого воротаря.
Могли зіграти у фіналі з «Атлетіко»…
В аматорських змаганнях грали лише за «Карпати»?
Після того першого сезону я три роки не міг грати. Знайшов роботу і просто не міг їздити на матчі. Потім грав за ФК «Львів». У 2011 р. грав за «Дніпро». Це команда, яка грає вже за вихід до другої іспанської ліги. Ясна річ, що у другій лізі вона грати не могла би, бо ж хлопці всі працюють. Внески за заявку (по 50 євро за гравця) хлопці сплачують самі, на матчі добираються на машинах. Тренуємось двічі на тиждень. Коли команда грає в аматорській лізі, їй надають двічі на тиждень стадіон для тренувань. Ігри відбуваються по неділях. Я міг грати лише двічі на місяць, бо так на інші неділі припадають чергування в гаражі, де я працюю. Тому й припинив грати за «Дніпро». А «Львів» зняли зі змагань, бо пару разів через ті ж робочі моменти команда не змогла зібрати повний склад. Тепер ми граємо у змаганнях 7х7. Це теж дуже популярний різновид футболу в Іспанії. Там грають турніри по провінціях. Хто виграє – грає далі. У турнірі 7х7 з «Дніпро-2» ми дійшли до півфіналу, де програли румунській команді. Румуни у фіналі грали з ветеранами «Атлетіко» (Мадрид) на центральному стадіоні. Програли, зате отримали комплект форми від ветеранів «Атлетіко». Як ми хотіли пробитися до того фіналу! Поки що не вдалося. Зате в іншому турнірі 7х7 дійшли до фіналу, де зустрілися з іспанцями. Вигравали 2:0, але втратили пильність і програли 2:3. Просто ще до матчу «виграли» (сміється – авт.).
За перемогу – три зламаних ребра
Син не грає у футбол в Іспанії?
Молодшого сина Петра ми забрали до Іспанії у 2004 році. Хотів віддати його на футбол. Але він якось комплексував. Приїхав, не знав мови, непросто було. До нього чіплялися трохи. Він приходив з школи додому, залишав сумку і йшов «вираховувати» кривдників, щоби віддати. Потім вже не приставали (сміється – авт.). Він тепер вищий за мене. Займався трохи в «качалці», потім боксом. Закінчив школу, здав екзамени в їхній університет. Тепер буде обирати спеціальність відповідно до балів, які набрав на іспитах. Останнім часом почав ходити зі мною на тренування. Але вже набрав і вагу. Та й починати займатися футболом у 20 років трохи пізно. Зате його друг Іван з Донецька дуже хоче стати воротарем. «Сухий», високий. Умовив мене позайматися з ним. Раніше він не міг багато часу приділяти тренуваннях, бо вчиться в університеті. У «Дніпрі» я тренував трохи іншого хлопця, який тепер стоїть за цю команду. Тепер буду тренувати Івана і сина племінника, якому 7 років. Правда, треба буде для початку відновитися після травми. У травні грав за «Львів» у турнірі 7х7. Перший матч вигравали 2:0 і програли 2:3. У другому я попросив хлопців зіграти від оборони, на контратаках. Іспанці ніяк не могли забити, хоча мали багато моментів. А вели ми – 6:0! В одному з епізодів я кинувся за м’ячем і суперник так «заїхав», що зламав мені три ребра. Думали, що без мене встигнуть відігратися, бо до кінця ще було 15 хвилин, а в футболі 7х7 все дуже швидко може змінитися. Але не змогли – ми виграли 6:1. Зате я грати не можу вже. Це було 12 травня.
Іспанці найбільше люблять футбол і корриду
З буковинцями не пересікалися в тих командах?
Є там і наші. За «Дніпро» грає хлопець з Берегомета Вижницького району. Але більше в тих командах гравців з Львівщини.
В Іспанії футбол – спорт номер один?
Безумовно! Там найпопулярніші – футбол і коррида. Корриду тепер заборонили. А футболом там «хворіють» майже всі. Таке враження, що всі іспанці з м’ячем «на ти». У дворах хлопці і дівчата стають в коло і жонглюють м’ячем. То дівчата не дуже відстають від хлопців. А як там вболівають! Коли грає збірна, всі вивішують вдома іспанські прапори. З обіду вже по вулицях їздять машини з вболівальниками, які розмахують прапорами, кричать. А якщо виграє Іспанія, то неможливо спати всю ніч (сміється – авт.). Під час Євро-2012 таке творилося! Всі про футбол говорили. Перед фіналом іспанці трохи боялися італійців. А як виграли, то святкували на повну! У них з Італією дуже принципове футбольне протистояння. А які матчі в самій Іспанії! Там аутсайдер запросто може обіграти лідера! Не так давно команда з другої ліги дійшла до півфіналу Кубку Іспанії! А у нас, на жаль, не так багато команд, які можуть реально дати бій лідерам…
***
