Волейбол: Осипов і Циркін про перемогу над «Імпексагро» та майбутнє «Будівельника»
Несподівана перемога граючого без жодного запасного чернівецького «Будівельника» 24.02.12 над чинним срібним призером волейбольної Суперліги «Імпексагро» (Черкаси) приніс море позитивних емоцій і вболівальникам, і самим героям поєдинку.
Прокоментувати перемогу в цьому унікальному матчі (у Суперлізі команда без запасних вийшла на майданчик вперше) ми попросили головного наставника «Будівельника» Віталія Осипова та одного з кращих гравців зустрічі Дмитра Циркіна.
Віталій Осипов (головний тренер ВК «Будівельник»)
Думаю, цей матч стоїть «особняком» у вашій тренерській кар’єрі?
Такого, напевно, у жодного тренера в житті не було. Тому що аматори або студенти мають колективи з набагато більшою можливістю варіювати складом, робити заміни і так далі… Єдине що… З одного боку, напевно, я не знаю, коли має бути соромно – чи мені, чи все-таки керівництву області за те, що команда все-таки вийшла на цю гру в такому складі. Це в якійсь мірі ганьбить і Чемпіонат Суперліги. Як до цього поставитись? Це непередаваємо! Коли колектив з 14-ти осіб приїжджає для того, щоби набирати очки у боротьбі за місце в першій четвірці. У той час коли нам, скажімо так, мало що світить сьогодні відносно майбутнього клубу. У той же час я скажу, що залишились у нас 6 гравців, і шість хлопців справді таких, ну, це справді «мужики»! Деякі хлопці поїхали справді через поважні причини, в т.ч. сімейні. Тому що так далі тягнутися не може. Деякі поїхали через інші моменти. Але перед тими, хто вийшов сьогодні на майданчик, думаю, можна і вболівальникам, і керівництву, і мені просто «зняти шляпу».
Не думаю, що ви могли передбачити перемогу в цій зустрічі?..
Я міг єдине на що розраховувати, – на віддачу на майданчику. Звісно, можна було врахувати психологічний фактор. Це один відсоток зі ста, який сьогодні, мабуть, і спрацював. Розрахунок на те, що коли наша команда почне набирати очки, суперник десь трохи «дрогне», втратить впевненість в собі, тим більше, коли бачить, що на майданчику лише 6 гравців без запасних. Лише на це можна було розраховувати. І цей один відсоток сьогодні спрацював.
І, напевно, цей же один відсоток надії залишився на те, що команда не завершить сезон достроково?..
Я вже не хочу коментувати цю ситуацію. Уже достатньо багато висловлювався на цю тему. Не хочеться про це взагалі говорити вже. Тому що вже стільки про це вже проговорено, а «віз і нині там». Далі ця ситуація тягнутися не буде. Це моє переконання. І хлопців теж.
Дмитро Циркін (гравець ВК «Будівельник»)
Ви пограли і за студентську збірну, і за інші команди. Були різні успіхи. Але ризикну припустити, що сьогоднішня перемога – теж «особливий» успіх в кар’єрі?
Цей матч справді був для нашої команди особливим. І особливим для кожного з нас – шести гравців, які вийшли на майданчик. Не скажу, що ми билися лише за честь клубу. Хоча піти на цю, певною мірою, «авантюру» нас переконали і Віталій Олександрович (Осипов), і Людмила Михайлівна (Ватаманюк – президент клубу). Це було випробуванням характеру і своїх можливостей для кожного з нас. Ми прагнули довести і вболівальникам, і самим собі, що можемо боротись навіть в таких, можна сказати, екстремальних умовах. Це справді дуже важлива перемога для кожного з нас. Звичайно, хвилин за 15 про це будуть знати у волейбольних колах різних регіонів України. І це буде тим активом, який ми набули сьогодні. Дуже шкода, що не було сьогодні на грі губернатора. По-перше, він би подивився супер боротьбу на майданчику, побачив би, які емоції були у гравців і вболівальників. Плюс нам дуже хотілося б подивитися йому в очі… Ми стільки місяців жили надіями на те, що губернатор не може «кидати слова на вітер»… Так, декілька разів президент клубу Людмила Михайлівна давала нам від себе невелички преміальні. Але ж всі ми сподівалися отримати передбачену контрактом зарплату. Налаштовувалися на подальшу боротьбу, адже головний тренер націлював нас на те, що маємо поборотися, як мінімум, за підсумкове 5 місце. Думаю, це завдання реально було виконати. Але не в таких умовах, звичайно.
Ви вважаєте цей тур «прощальним» чи сподіваєтесь дограти сезон з «Будівельником»?
Доля клубу зараз залежить, передусім, від Папієва. Кажуть, завтра (25.02.12 – авт.) має бути остаточне рішення губернатора щодо майбутнього команди. Поживемо – побачимо…
***
болельщики молодцы в отличие от губернатора после игры заходили в раздевалку и кто сколько мог помогли ребятам деньгами
Так, це було зворушливо! Звісно, це не ті гроші, які могли би втримати команду в Суперлізі. Але в цьому разі справа не в сумі, а у вчинку окремих вболівальників. Думаю, для гравців тих 100 грн. можуть бути ціннішими, ніж в інших обставинах в сотні разів більші суми. Хлопцям можна побажати успішного продовження кар’єри! Вони завершують свої виступи у Чернівцях із гордо піднятими головами! Тренер – окрема історія! Він, будучи не буковинцем, боровся за збереження буковинської команди набагато більше, ніж, напевно, багато людей, які “б’ють себе в груди” і називають себе великими патріотами Буковини і, зокрема, буковинського волейболу! Ще раз дякуючи вболівальникам, які підтримували команду, зокрема, в ці дні, хотів би зі знаком мінус “відзначити” тих “шанувальників волейболу”, які звикли бути “відданими команді” лише “в лучах слави”, а коли настали складні часи, одні з трибун, замість підтримки, дозволяли собі вигукувати неприємні слова на адресу своїх же гравців, а інші “пішли далі” – не приходячи на ігри, займалися критикою команди і гравців в інтернеті… Задумайтесь, чи настільки бездоганні і ідеальні ми у своїй діяльності, щоби критикувати інших. Плюс спробуйте поставити себе на місце цих гравців. У деяких є сім’ї, навіть троє дітей. То чи вправі ми “вимагати” від них “стрибати вище голови” в уомвах, коли вони декілька місяців не отримують зарплату? І ще спробуйте задати собі запитання: будучи великим шанувальником волейболу і “Будівельника”, чи міг я чимось допомогти команді і чи зробив я це?.. Як влучно зауважив один із вболівальників, якщо подивитися, скільки і які машини паркуються неподалік залу “Будівельник” під час домашніх матчів нашої команди і порахувати, скільки можна було б зібрати “благодійних внесків”, якби кожен залишив під час візиту на матч бодай 0,1% від вартості свого авто:), це вже було б щось;) Згадав, як заслужений тренер України Денис Тищук в період кризи ФК “Буковина” теж дуже влучно зауважив, як деякі люди під’їжджали до стадіону на джипах вартістю по 20 і більше тис. доларів і, замість того, щоби купити квиток за 2 грн., йшли до службового входу і стукали в двері зі всіх сил, аби їх впустили на матч безплатно:) Повертаючись до ВЧИНКУ окремих вболівальників (які зайшли до роздягальні і дали від душі гравцям якісь скромні гроші), спробую спрогнозувати, що це зробили далеко не найбагатші (в грошовому плані) люди, які відвідували матчі “Будівельника”. Чому люди з більшими фінансовими можливостями не схотіли трішечки поділитися, а обмежили свою “допомогу” критикою влади?.. Це теж для мене “загадка”… Вибачте за надто довгий коментар:) Думаю, мало хто його дочитає. Але це все мене теж “болить”…
Григорий!!!! Спасибо!!!! спасибо!!!!! Спасибо!!!! дочитали!!!! Как Вы правы!!!!! Спасибо!!!!!!
Георгий, доброго дня Вам!!!!! Не подскажите, что слышно о судьбе волейбольной команды? Спасибо.
Наскільки мені відомо, ситуація критична з грошима. Потенційні партнери, на яких розраховували, з різних причин або зовсім не допомагають, або допомогли разів в 10 менше, ніж очікували, тому… Але важливо, щоби команда дограла сезон, щоби не зникла зовсім з волейбольної карти, а просто опустилася до вищої ліги. А там видно буде…