На адресу нашого порталу надійшов лист від «представників аматорського футболу Буковини», в якому висловлена незгода з критичним матеріалом з однієї з місцевих газет, спрямованим проти обласної федерації футболу.
Для того, щоби відвідувачі нашого порталу зрозуміли, про що йдеться, після згаданого вище відкритого листа ми розмістимо і названий газетний матеріал.
Зазначимо, що в листі відчувається емоційність, чим, можливо, і пояснюються деякі неточності (хоча абсолютна істина і бездоганна точність, напевно, не так часто взагалі зустрічається). Зокрема, це стосується докору щодо відсутності в області «єдиного спортивного календаря спортивно-масової роботи». Загальний обласний календар є (його можна подивитися і тут), проте, звісно, абсолютно всі змагання туди включити з різних причин практично неможливо. І в контексті проблеми «накладок» обласних футбольних змагань і матчів «Буковини» це не дуже вагомий аргумент, оскільки, приміром, календар І ліги справді відомий обласній федерації на час складання календаря Чемпіонату або Кубку області.
А ось в критичній газетній статті відчувається навіть не емоційність, а, мабуть, певний цейтнот, в умовах якого все це писалось. Інакше як пояснити, висловлюючись футбольною термінологією, «штангу» в самій основі матеріалу, де вказано, що «найголовніші завдання федерації футболу – це саме виховати резерв для головної команди та забезпечити видовищність, аби залучити якомога більше вболівальників». І якщо теза про видовищність доволі «близька до тіла», то до виховання резерву для головної команди обласна федерація має настільки опосередковане відношення (спробуйте пошукати це в Статуті обласної федерації), що приписувати їй це – навіть не «штанга», а «удар повз ворота»… Так само швидше механічними можна вважати помилки з іменами (Віктор Королянчук замість Валерій) і прізвищами (Кобичика назвали Кобічеком). Та й радити начальнику облмолодьспортуправління Олександру Довганичу в критичному контексті матеріалу «приділити більшу увагу цьому аспекту» після відомого конфлікту навколо спроб влади «приділити більшу увагу» роботі Григорія Суркіса на чолі Федерації футболу України – не дуже перспективно, погодьтеся…
До слова, з Сокирян ми теж маємо реакцію – на фразу: «Не кажу вже про спортивні споруди у райцентрах. Кельменецький та Сокирянський футбольні стадіони занепадають, і частіше їх використовують для випасання корів, аніж для спортивного дозвілля». Сокирянці запрошують подивитися тамтешній стадіон, який аж ніяк не заслуговує на таку «оцінку»…
Утім, читайте і робіть висновки самі. Можете також висловлювати свої думки.
Сам керівник обласної федерації футболу Петро Кобичик на запитання, чи не хоче прокоментувати газетний «наїзд» на нього, віджартувався: «Кожен має право на свою думку, в тому числі критичну. Але якщо, критикуючи мене, в моєму прізвищі зробили дві помилки, чи варто мені ще щось коментувати?..»
В контексті цієї заочної «суперечки» можете прочитати і це:
Буковинський футбол на порозі системних змін
***
Відкритий лист:
«В обласній газеті «Свобода слова» від 09 лютого 2012 р., кореспондент Роман Клим, в своїй статті «Сільський футбол на Буковині треба негайно рятувати», зачепив болючу тему нашого краю. Жителі нашого краю, не читавши його статтю знають про проблеми сільського футболу. Опозиційна газета в своїй статті показала верхівку айсберга, не в скривши всіх проблем сільського футболу. Шановний Роман Клим, якщо ви опозиціонер, ви повинні давати повну та правдиву інформацію про можновладців, які своїми діями привели в занепад сільський футбол. Не знайшовши часу на зустріч з головою обласної федерації футболу для обговорення існуючих проблем, ви даєте неправдиву інформацію і звинувачуєте одну людину у всіх гріхах. Напевно, вам тепло сидіти в своєму кабінеті, навмання печатати свої статті та отримувати гонорари. Хотілось щоб ви поїхали в ті райони, які не беруть участь в Чемпіонаті області (дорослі та юнаки), та зустрілись з відповідальними за спорт в районі, які отримують заробітну плату з державного бюджету, і задали їм одне запитання: «Чому їхні команди не приймають участь в Чемпіонаті області з футболу». На відміну від Вас, обласна федерація футболу володіє повною інформацією щодо стану всіх сільських стадіонів області та виділеному фінансуванні на розвиток сільського футболу. В кожному районі є програма «Розвитку фізичної культури 2008-2012 р.», яка фінансується за залишковим принципом, або не фінансується зовсім.
Двері обласної федерації футболу завжди відкриті для тих, хто пропагує та розвиває футбол на селі. Прикро констатувати, що футбол на селі розвивається тільки завдяки спонсорам, меценатам та небайдужим людям, які вболівають за футбол.
Під егідою обласної федерації футболу третій рік поспіль проводиться обласна дитячо-юнацька футбольна ліга, в якій беруть участь 16 команд U-13; U-15, а не п’ять як ви пишете в своїй статті. Ви звинувачуєте обласну федерацію у тому, що ігри чемпіонату області проводяться в п’ятницю, або співпадають з регулярними іграми крайової команди «Буковина». Нам прикро констатувати, але в області немає єдиного спортивного календаря спортивно-масової роботи, щоб уникнути таких співпадінь. На сьогодні не секрет що всіх обдарованих сімнадцятилітніх футболістів тренери віддають в клуби, які фінансово захищені, де вирішуються побутові питання. На жаль, у нашому краю вони поза увагою, хоча за результатами виступів дітей у Всеукраїнських змаганнях на призи клубу «Шкіряний м’яч» Чернівецька область входить в п’ятірку найкращих команд України. Інспектуючи матчі першої та другої ліги, Петро Кобичик виконує свої обов’язки та довіру федерації футболу України.
Скликання позачергової Звітно-виборчої конференції обласної федерації футболу – це прерогатива колективних членів федерації, а не ваша, Романе Клим. Кожен має займатися своїми справами. Ми болісно сприймаємо те, що Ви не знаєте імен та прізвищ наших видатних крайових футболістів. Фахівці, спонсори, меценати та вболівальники хочуть співпрацювати з засобами масової інформації, які надають повну, правдиву інформацію. Чого і бажаємо Вам у вашій діяльності.
З повагою представники аматорського футболу Буковини!!!»
***
Матеріал з газети «Собода слова» (9.02.12)
Сільський футбол на Буковині треба негайно рятувати
У цьому насамперед зацікавлена головна команда краю – чернівецька “Буковина”
Незабаром розпочнеться весняна час-тина Чемпіонату України з футболу, де доволі успішно, останнім часом, виступає чернівецька ФСК «Буковина». Команда, завдяки спонсорам та меце-натам, отримала пристойне фінансу-вання та навіть планує збудувати су-часну базу. Можемо констатувати, що буковинський футбол отримав новий поштовх для розвитку і незабаром претендуватиме на вихід у еліту українського футболу. Але це завдання неможливо вирішити без підсилення місцевими виконавцями – тобто резерв команди, а з часом і її основний склад має складатися з буковинської перспективної молоді. Ця теза підтверджена також і досвідом виступу коман-ди ще за часів СРСР. «Буковина» досягала найвищих результатів саме тоді, коли кістяк команди складали місцеві футболісти. Адже боролися вони на футбольному полі часто не за нагороди та призи, а за престиж рідної області та справжній буковинський гонор.
На необхідності вихован-ня місцевих талановитих футболістів постійно наголошують керівники «Буковини». Спробуймо проаналізувати, що робить для цього Чернівецька обласна федерація футболу, котра організовує та проводить чемпіонат області з футболу, який і повинен бути кузнею кадрів для головної команди краю. Саме ця громадська організація покликана популяризувати на Буковині спорт №1 та зробити його престижним та масовим.
Найголовніші завдання федерації футболу – це саме виховати резерв для головної команди та забезпечити видовищність, аби залучити якомога більше вболівальників. На сьогодні жодної з цих цілей не досягнуто. Що нині являє собою чемпіонат області? Скажу одразу про підвищення фахового рівня гравців, популяризацію та масовість тут і не йдеться. Виглядає, що відбуваються змагання лише для того, аби можна було відзвітувати пе-ред делегатами на черговій звітно-виборній конференції. Загалом же у чемпіонаті області беруть участь лише команди 4 районів області Глибоцького, Вижницького, Сторожинецького та Новоселицького. Всі решта райони, в тому числі Кіцманський та Заставнівський, найбільші за чисельністю населення та зі славними футбольними традиціями, залишаються осторонь цього процесу. Чи вживав якихось заходів особис
то голова федерації Петро Кобічик? Може він зустрічався зі спортивною громадськістю незалучених до чемпіонату області районів? Чи звертався до керівників районної влади, аби пожвавити цей процес? Однозначні ні. Принаймні не помітно не те, що результатів «бурхливої» діяльності обласної федерації футболу, ба навіть інформації у ЗМІ не було, котра б свідчила про якісь потуги керівництва обласної федерації. Чому? Поясню -зазвичай ігри чемпіонату області проходять у п’ятницю. Враховуючи специфіку сільських районів, коли у будень в людей чимало роботи, ігри мали б проводити в неділю. Чому обрано саме цей день? Мабуть, тому, що у неділю керівництву обласної федерації футболу банально бракує часу на свої основні обов’язки – вихідні вони проводять як арбітри або інспектори матчів першої та другої ліги. Звичайно ж, не безкоштовно. Часто тури чемпіонату і області збігаються із кален-дарними матчами чернівецької “Буковини”, що негативно позначається на відвідуваності поєдинків як чемпіонату області, так і першої ліги. І це притому, що календар «Буковини» доводять до відома фахівців федерації завчасно.
Незрозуміло також і те, чому залишились без розгляду численні звернення представників громадських та спортивних організацій щодо включення до команд, котрі беруть участь у змаганнях на першість області, молодих 17-18-річних гравців. Згідно з регламентом, вони мають право виступати за дорослі команди. Саме у такому віці розпочинали свою футбольну кар’єру такі
помітні постаті буковинського футболу, як Шелепницький, Королянчук, Білоус, Задорожняк. Всі вони потрапили до «Буковини» саме тому, що змогли належним чином проявитися у чемпіонаті області. Також втрачена практика проведення ігор між молодіжними дублями команд-учасників чемпіонату області, бо таких дублів майже нема. Хоча у районах функціонують футбольні ДЮСШ, але їхні вихованці нікому не потрібні.
Значно краща ситуація з дитячо-Іонацьким футболом в обласному центрі. Бо ще у 1997 році створено Чернівецьку міську дитячо-юнацьку футбольну лігу, і щороку в змаганнях беруть участь понад 30 команд. Щось подібне створено й в області, але там змагаються лише 5 команд. Чому така різниця? Адже в області проживає майже удвічі більше людей, ніж у Чернівцях.
Не кажу вже про спортивні споруди у райцентрах. Кельменецький та Сокирянський футбольні стадіони занепадають, і частіше їх використовують для випасання корів, аніж для спортивного дозвілля. Занедбано стадіон у Заставні. А про прекрасний стадіон у Путилі, де, до речі, якість футбольного газону чи не найкраща в області, згадують хіба що в останні вихідні травня, коли проводять свято «Вихід на полонину». Виходячи з викладеного, можна зробити цілком логічний висновок – керівництво федерації працює неефективно та не може або не хоче виконувати поставлені перед ними завдання. І це дивує, бо знаний, поважний у колах футбольної громадськості краю Петро Кобічек є гарним фахівцем. Можливо, він просто занадто зайнятий інспектуванням матчів, котрі не мють жодного відношення до чемпіонату області. А висока зарплата у Києві не спонукає до сільського пейзажу. Бо обличчя Петра Дмитровича, як би він зараз приїхав на храм у глибинку, можуть не пригадати навіть ті, хто любить шкіряного.
З усіма випливаючими із цього наслідками. Настали часи засукати рукави і дати сільським дітям перспективу та віру в свою державу. Їх слід негайно забрати від цигарок, горілки і зневіри у майбутньому. А це зроблять лише свіжі люди від стерн на футбольному полі. Кобічеку тепло і затишно в Києві. То, може, настав час подякувати йому за роботу і взятися за футбол на Буковині по-новому. Свої кадри у «Буковині» – це вирішення фінансових проблем, це патріотизм, це наш гонор. Можливо, начальнику управління у справах сім’ї, молоді та спорту Чернівецької ОДА Олександрові Довганичу приділити більше уваги цьому аспекту, а самому Петру Дмитровичу скликати позачергову звітно-виборну конференцію обласної федерації футболу. До того ж, в області є чимало досвідчених фахівців, котрі мають вдосталь вільного часу та багатий досвід. Ними могли б стати і Віктор Королянчук, і Юрій Шелепницький, і Василь Орлецький, і Юрій Гій. Цей список можна продовжувати. Головне, щоб ця людина прагнула вивести буковинський футбол на якісно новий рівень і бачила його розвиток саме у популяризації футболу серед молоді.
Роман КЛИМ
***
