Один з головних героїв матчу «Буковина» – «Арсенал» (Біла Церква) Руслан Гунчак, який відзначився гольовою передачею та переможним голом, після гри прокоментував декілька нереалізованих моментів, секрети своєї результативності і суперечливий пенальті у ворота чернівчан.
Руслан Гунчак зазначив, що перебував недалеко від місця падіння білоцерківця, внаслідок якого був призначений 11-метровий удар у ворота «Буковини», і вважає, що пенальті все-таки був…
Сьогоднішня гра видалася доволі складною. З огляду на турнірне становище суперників – несподівано. Хоча наставник «Буковини» Вадим Заяць попереджав, що буде складно грати з «Арсеналом»… Що у вас в душі робилося, коли практично цілий тайм довелося грати за програшного рахунку?..
Футбол така річ, що ніколи не треба наперед ділити суперників на важких і легких. Я бачу, що в першій лізі часом складніше грати проти ніби слабшого суперника, ніж проти кращих команд. Тому що слабші сильніше налаштовуються на ігри проти тих, хто посідає вище місце. У «Арсенала» було дві поразки, тож вони приїхали з великим бажанням виграти. А для нас на перше місце виходила психологія. На перший тайм ми вийшли психологічно дещо неготовими. Можливо, не дуже добре налаштувалися, десь розслабилися. Плюс пенальті вибив команду з колії. Хоча, я думаю, 90%, що там все-таки був пенальті. Бо я ззаду знаходився і бачив, що наш оборонець рукою потягнув суперника, тому суддя нічого не вигадував, даючи пенальті. Хоча він якісь миттєвості ще думав – давати чи не давати. Але не думаю, що є привід говорити, що він дав цей пенальті безпідставно.
Було декілька епізодів, коли ви ви могли забити ще, але…
Це тому, що дуже поспішали – хотіли відігратися якнайшвидше. А коли поспішаєш, тоді більше помилок припускаєшся, очі горять, хочеш забити. В епізоді, коли Степан Маковійчук ледь не забіг з м’ячем у ворота, я теж добивав з двох метрів. Але був якийсь сумбур – ніяк не могли заштовхати того м’яча у сітку…
У вашому з Маковійчуком моменті здалося, що вас підштовхували в спину?..
Чесно кажучи, в азарті боротьби я не дуже-то й звертав увагу на це. Так, мене рукою трішки підштовхнули в спину, але тоді більше завадив забити Степан (сміється – авт.). Я вже був на м’ячі, а Степан, так сталося, зачепив м’яч, який вже не потрапив на ногу як слід. Ясно, що він не вибивав м’яча у мене – просто теж хотів забити. Головне, що забили пізніше зі стандартів.
Міг відбутися і третій гол – після вашого ефектного удару зльоту…
Так, могло бути. Я, правда, трішки не очікував, що м’яч перелетить захисника. Він ніби вже дотягувався, але м’яч його все ж перелетів. Якось не знав як підлаштуватися під цей удар. І пробив щічкою. Треба було трішки спокійніше зіграти, але… Кінець зустрічі, і втома давалася взнаки. В тому епізоді можна було прийняти м’яча і потім, як кажуть, запитатися у воротаря, в який кут йому пробити (сміється – авт.).
Повне інтерв’ю з Русланом Гунчаком читайте на нашому порталі пізніше.
