Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, бронзова призерка Олімпіади-68.
Народилася 25.04.1950 у Чернівцях. Легкою атлетикою почала займатися у шкільні роки. Першим і єдиним фахівцем, під керівництвом якого тренувалася здібна чернівчанка, був Фелікс Бродський.
Валентині судилося стати першою серед представників Буковини призеркою Олімпійських ігор. Сталася ця історична для буковинського спорту подія у 1968 році у Мехіко. Дехто піднімав дискусію про те, чи залишалася на час свого олімпійського дебюту Валентина Козир чернівчанкою. Вона сама розставила всі крапки над “і”: “Я й досі вважаю себе чернівчанкою і буковинкою, хоч і прожила багато років в Одесі, а також в інших країнах. Щодо Олімпіади-68 у Мехіко, туди я поїхала щойно закінчивши столичний спортінтернат і здавши вступні іспити до Київського інституту народного господарства. На той час у мене була чернівецька прописка і я навіть ще не знала, чи вступила до інституту”.
Особистий рекорд Валентини Козир – 1 м 82 см (1968 р.).
До Одеси вона переїхала після того, як вийшла заміж за титулованого десятиборця, заслуженого майстра спорту Миколу Алілова (6.08.1948), який, до речі, за його словами, теж вважає себе “трохи буковинцем”. Він виступав на трьох Олімпіадах. У Мехіко був наймолодшим учасником змагань з десятиборства і залишився без медалі, через чотири роки у Мюнхені святкував блискучу перемогу, а ще через чотири роки у Монреалі, вже будучи найстаршим учасником, виборов бронзову нагороду.
Заради кар’єри зіркового чоловіка Валентина фактично пожертвувала своїм майбутнім у спорті, присвятивши себе цілковито сім’ї. Вони виховують двох синів, яких називають “олімпійськими”. Справа у тому, що Сергій народився у рік мюнхенської Олімпіади, а Віктор – монреальської.
Останнім часом Авілови працювали на Сейшельських островах.
«Історія буковинського спорту в особах» (Георгій Мазурашу)
***
