Володар історичної першої для Буковини за часів незалежності боксерської нагороди європейського гатунку Анатолій Чагін з Вижниці (тренер – Микола Гакман, офіційний партнер – «Кути-хліб», Володимир Попюк), який на Чемпіонаті Європи U-16 у Львові 26.06.2010 виборов «бронзу» в категорії до 50 кг, дорогою з Євро додому відповів на запитання sportbuk.com. Отож, знайомтеся ближче – бронзовий призер юніорського Євро Анатолій Чагін та його наставник Микола Гакман.
Анатолію, прийми вітання з цим історичним для буковинського боксу успіхом!
Дякую!
Знаєш, що це наша перша медаль міжнародного гатунку за часів незалежності?
Так, знаю. Хоча вона для мене і так дуже дорога, бо ми з тренером Миколою Гакманом довго до неї йшли.
Скільки займаєшся боксом?
П’ять з половиною років.
І які умови для розвитку цього виду спорту у Вижниці?
У нас є все для того, щоби стати чемпіоном (сміється – авт.). Не обов’язково, щоби були всі зручності і ідеальні умови для занять, головне – бажання тренуватися і досягати успіхів.
Якими були твої перші успіхи у боксі?
У 2007 році у Керчі виграв першість України серед спортсменів 1993-94 років народження, тобто фактично у боротьбі із старшими на рік суперниками. І того ж року виграв аналогічний Кубок України у Севастополі. А цього року я переміг на першості України в Енергодарі, що і дало можливість виступити на юніорському Чемпіонаті Європи.
Це твій дебют на міжнародній арені?
Ні. Недавно був на міжнародному турнірі в Баку – на призи президента Алієва. Але там я виступив не дуже вдало. Щоправда, і якихось особливих турнірних завдань ми не ставили – як кажуть, виступали в робочому порядку, готувалися до Євро.
А на початку занять боксом одразу поставив перед собою якісь великі цілі, чи спершу тренувався, як кажуть жартома, аби помститися комусь за якусь дитячу образу?
Ні, я одразу перед собою поставив мету досягти якихось поважних успіхів у боксі. З дитинства люблю битися…
То перші твої бої були «вуличними»?
Ні, я б’юся лише на рингу! Я хотів сказати, що з дитинства люблю спорт. а коли пішов займатися боксом, сподобався цей вид спорту. Можна сказати, закохався в нього.
До боксу були ще якісь види спорту?
Ходив два роки до секції карате. Якихось успіхів не було, займався так, як кажуть, для себе. І 4 роки відвідував музичну школу.
На чому грав?
На скрипці. Але тепер вже не вмію – забув (сміється – авт.). На бокс ходити значно зручніше, бо спортзал – біля нашої хати. Як почав займатися боксом, то музичну школу залишив.
А як справи у школі звичайній?
Нормально. Закічив 9 клас. Екзамени здавав достроково, щоби встигнути на Євро.
Вчителі, однокласники обізнані про твої спортивні досягнення?
Вчителям головне, щоби ми добре вчилися. Може, після Чемпіонату Європи будуть більше цінувати успіхи у спорті (сміється – авт.). Директор школи Олексій Георгійович Чепіль вітав мене після перемоги на юніорському Чемпіонаті України. А однокласники підтримують, вітають після кожного вдалого виступу.
Встигли привітати вже і після медального виступу на Євро?
Так, деякі вже встигли. На місці вітали тренери з інших областей, а по телефону першими привітали тато, мама, двоюрідний брат Сергій і заступник начальника обласного управління Богдан Іванович Вітовський.
Батьки теж займалися спортом?
Тато Віктор займався спортивною гімнастикою трохи, а мама спеціалізується на вболіванні (сміється – авт.).
Давай повернемося до львівського Євро. Яким був твій шлях до «бронзи»?
У першому бою моїм суперником був Саїд Фрах Мохамед з Швеції, якого я переміг 10:2. У чвертьфіналі вдалося «всуху» виграти у угорця Роберта Джюдаса – 4:0. А до фіналу мене не пустив чемпіон Європи та світу Томас Вард з Англії, який і став чемпіоном у нашій категорії до 50 кг. Але то вже було у півфіналі, тому мені дісталася «бронза».
Напевно, мрієш «помститися» англійцю на наступних чемпіонатах?
Для початку треба добитися права виступати ще у складі збірної України. Треба прагнути до першого місця. А кого перемагати, це вже деталі. Але наразі ми з тренером трохи відпочинемо, щоби відійти, набратися сил. І далі працювати і ще раз працювати. Бо без «паханини» на тренуваннях успіхів не бачити.
Хто твій кумир у боксі?
Наш олімпійський Василь Ломаченко. Залюбки дивлюся також бої братів Кличків та інших українських боксерів.
Напевно, про їхні гонорари ти теж мрієш? Як спортсмен, ти вже щось заробляєш?
Поки що не заробляю. Знаю, що є центр олімпійської підготовки, в якому і деякі боксери отримують гроші на харчування. Можливо, і мені з часом щось даватимуть – було б добре. А ще краще стати колись професійним боксером і заробляти мільйонні гонорари (сміється – авт.).
Про тебе майже немає інформації, приміром, в інтернеті, крім сухих результатів першості України…
А ми не займаємося саморекламою (сміється – авт.). От ви подзвонили, – значить тепер буде і про мене біьше інформації в інтернеті.
А в соціальних мережах спілкуєшся?
Маю свою сторінку «вконтакті». Але не дуже вистачає часу спілкуватися там.
***
Анатолій Чагін, бронзовий призер юніорського Чемпіонату Європи з боксу U-16 2010 р.
Народився 1.05.1994 р. у Вижниці. Навчається у місцевій школі. Боксом займається з 2004 р. у вижницькій ДЮСШ під керівництвом Миколи Гакмана. Дворазовий переможець першості України (2007 р. – 1993-94 рр.н., 2010 р. – 1994-95 рр.н.), володар Кубку України (2007 р. – 1993-94 рр.н.) у своїй віковій групі, бронзовий призер Чемпіонату Європи з боксу серед спортсменів 1994-95 рр.н. (22-27.06.2010, Львів).
***
Микола Гакман, тренер Анатолія Чагіна – бронзового призера юніорського Євро U-16 2010 р.
Народився 14.12.1976 у Вижниці. Закінчив місцеву школі та Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет (факультет фізичної культури). Тренером у Вижницькій ДЮСШ працює з 2004 р. Найбільші тренерські успіхи пов’язані з ім’ям Анатолія Чагіна, який першим серед буковинців за часів незалежності здобув нагороду європейського гатунку.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
***
Чемпіонат Європи U-16 2010 у Львові
no images were found
***
Фото з домашнього архіву Анатолія Чагіна
no images were found
***
З другом Анатолієм=)