Під час І етапу відкритого особисто-командного Чемпіонату України з мотоциклетного спорту 2011 року на чернівецькій автомототрасі «Суперкрос» вдалося поспілкуватися із провідними українськими мотокросменами. Наразі найбільш інтригуючою персоною в українському мотокросі є багаторазовий та чинний чемпіон України в класах ОПЕН та АБСОЛЮТ Олександр Пащинський, який виступає поза жодної команди.
Саша, ви на даний момент є, так би мовити, «найтаємнішою» фігурою в українському мотокросі. На чемпіонат України 2011 року ви заявлені від Федерації Мотоспорту України. Враховуючи те, що протягом останніх років ви виступали за команду «Дари природи» з Єнакієво, любителі мотокросу цікавляться, в чому полягає причина того, що в цьому сезоні ви опинилися поза командою?
Основною причиною є те, що мене особисто не влаштовували наші фінансові відносини. В мене залишилися добрі, дружні стосунки з дирекцією команди, але щодо фінансової сторони питання ми не знайшли спільної мови.
В такому випадку цікавою та дещо незрозумілою є позиція вашої минулої команди, оскільки ви є фактично незмінним чемпіоном України, були беззаперечним лідером команди і знову ж таки в новому сезоні ви є одним із основних фаворитів на чемпіонське звання… Чому ж «Дари природи» не зробили все можливе для того, щоби утримати вас у команді?
Ну, це запитання, напевно, не до мене, а до керівництва, чому вони не поступилися моїм вимогам. Тим більше, що мої запити не були «космічними» чи надвисокими. Просто я хотів, щоби, принаймні, покривалися навіть не мої, а командні, адже я виступав у першу чергу за команду, розходи на змаганнях, на пальне та запчастини. Я вже не маленький хлопчик, у цьому спорті я вже давно, в мене є певні досягнення та титули. Достатньо сказати, що протягом останніх чотирьох років я витягав за допомогою власних очок «Дари природи» на перше командне місце у чемпіонаті України. І коли я змушений сам платити за різні речі, наприклад, за розхідні матеріали, чи оплачувати свою поїздку на деякі етапи чемпіонату України, то це я вважаю абсолютно недоречним. Мої звання та статус варті того, щоби виконувалися хоча би ці умови. А так, за тих умов, що мені запропонували, я й сам, в якості позакомандного гонщика, можу від’їздити всі етапи. І ніякої допомоги ззовні мені не потрібно, оскільки виходило, що не команда мені допомагає, а я їй. Парадоксально виходить, але фінансову підтримку за чемпіонське звання отримував не я від «Дарів природи», а вони від мене. То ж навіщо воно мені потрібно? Я можу в особистому заліку просто їздити за рідне місто Ірпінь, в якому я живу і яке підтримує мене в цьому сезоні.
Чи готові ви виступати в українському чемпіонаті за якусь іншу команду, якщо вам надійде така пропозиція?
Поки що жодної пропозиції від інших команд до мене особисто не було. Якщо мені щось запропонують, я із задоволенням розгляну будь-яку пропозицію, і якщо фінансові умови мене влаштують, виступатиму за любу команду.
Які у вас плани на цей рік? Де і в яких міжнародних чемпіонатах плануєте стартувати, окрім чемпіонату України?
Оскільки я зараз позакомандний гонщик, ніяких чітких цілей та задач ані я перед собою, ані хтось переді мною не ставив. Навіть у чемпіонаті України. Хочу від’їздити сезон у своє задоволення. Буду я першим, другим чи третім – наразі для мене неважливо. Комусь щось доказувати на Україні мені сенсу немає. На даний момент на Україні є три-чотири рівноцінних гонщики – ми з братом, Морозов та Буренко, хоча Буренко наразі травмований. Більше конкурентів немає, тобто рівень інших поки що не дозволяє втрутитися у боротьбу за щось серйозне. А так боротьба триває поміж нами чотирма, і хто кого й коли випередить, передбачити неможливо. Тут деколи відіграють вирішальну роль долі секунди, вдалий старт або падіння, та й про долю везіння забувати не слід. Це щодо чемпіонату України. А з найближчих міжнародних планів – поїздка на перший етап Чемпіонату Європи в класі OPEN в наступну неділю. Подивимося, як все там вийде. Якщо складатиметься позитивно, виступатиму й надалі в європейській першості. Знову ж таки все впирається в кошти. Якщо мої спонсори мене підтримуватимуть (наприклад, як зараз мене підтримує муніціпалітет Ірпіня) і якщо не буде травм, буду їздити та змагатися більше. Хотів би спробувати себе в Чемпіонаті світу в класі МХ3, один з етапів якого відбудеться цього року на вашій трасі. Можливо, поїду ще на якісь окремі етапи цих або інших змагань поблизу – в Чехію, Болгарію чи деїнде…
Дещо провокативне запитання до вас. Або навіть прохання дати ваш коментар із приводу. Як ви вже справедливо відмітили, на Україні є три-чотири сильні мотокросмени, і вони були названі. Але сталося так, що на першому етапі елітної серії МХ1 виступатиме Овчаренко, який аж ніяк не є конкурентом фаворитам навіть українського чемпіонату. Чи є це доцільним та виправданим?
Дійсно, на Україні він сьогодні номер 5/6, не вище. Це – по-перше. А по-друге, він до цього елементарно не готовий. Якщо до цих змагань ми з братом та Морозов не готові, то він тим більше. Так, він швидкий гонщик і може непогано виступати на окремих трасах, але важкі траси Чемпіонату світу наразі не для нього. Особисто я не бачу змісту у його виступі в МХ1, це, так би мовити, викинуті на вітер гроші (тільки за участь у етапі треба сплатити внесок у 1300 євро, плюс дорога, плюс розхідні матеріали). Сподіваюся, певний досвід від катання на якісному треку він отримає, але він навіть не здогадується, що це за рівень і наскільки серйозними там є всі суперники. Я останній місяць провів в Італії, готувався до сезону і змагався у відкритому Чемпіонаті Італії з тими хлопцями, які виступатимуть в МХ1. Що сказати – серйозні гонщики, серйозні треки і їздити там треба по-іншому. Тут, у Чернівцях, хороша траса, але це зовсім інше. Бути просто учасником чемпіонату світу? Як на мене, коли тебе лідери вже на другому-третьому колі обганяють на ціле коло, це не дуже приємно. Проте, їхати на МХ1 може будь-хто з нас, потрібно лише мати солідний бюджет і постійні грошові вливання.
Альберт КОМАРІ
***
