Як спорт змінює життя («випробувано на собі»)

0

Ви ще вагаєтесь? Вам не вистачає мотивації, не можете, можливо, побороти лінь, або знаходите інші причини не займатися оздоровчою фізкультурою? Тоді почитайте, що пишуть “після”;)

Я і спорт… Мала давно написати цей пост, але часу дуже мало…

Я не була в спорті з самого дитинства, як класичні тренери, і навіть довший час мала в школі звільнення від фізкультури;) Хоча якщо хотіла, то біг на швидкість та гнучкість здавала на відмінно, і грала добре у волейбол…

Коли я почала набирати вагу, мої батьки запропонували мені піти на великий теніс, щоб схуднути. Я проходила на тренування менше року, і хоча мені дуже подобались тренування і великий теніс, як вид спорту, мені прийшлося його залишити…

В університеті було теж не до спорту, треба було гризти граніт науки. Плюс мене сильно турбувала спина (остеохондроз та сколіоз в грудному та поперековому відділі… хворі коліна…). І хоча іноді влітку я бралася за себе і виходила в парк на пробіжки, все це не було систематично, а як у багатьох людей – час від часу!


І ось коли вже я дійшла до межі і моя вага склала більше 125 кг, я задумалася знову про спорт… І вирішила повернутися на тенісні корти… Плюс обмеження в харчуванні, і я почала втрачати вагу…

Періодично у мене ще був досвід занять аеробікою і колонетикою… Але нічого серйозного з цього не вийшло. На корти я приходила тільки влітку, що теж було не зовсім вірно… Спорт час від часу немає результатів… Але завдяки правильному харчуванню я знизила вагу за рік фактично на 25 кг. Мені стало легше дихати і рухатись, і я вже відчувала більшу силу в собі та результативність в тренуваннях.

Єдиний рік, який я пропустила в спорті, – це була моя вагітність, але я так скучила була за тенісом та тренуваннями, що, не дивлячись на розтин кесарево та годування груддю, через три місяці після пологів я вийшла на корти, причому разом з дитячим візком) Коли малій виповнилося 8 місяців, я додала, крім тренувань з великого тенісу, ще йогу та пілатес.

Я мала вибрати один вид фізичних навантажень з цих двох, але не змогла. Тому я щодня мала якесь тренування (теніс, йога або пілатес), плюс багатогодинні прогулянки з донькою.

Після остаточної втрати ваги (за рік після пологів я втратила 40 кг), я відчула себе такою сильною, що додала ще такі види тренувань як біг, спортзал та сайкл. Потім я ще періодично відвідувала полденс та стречінг, аквааеробіку… І все мені подобалось… Я не могла зупинитися… Це як “наркотик”!!! Згодом останні три види фітнесу я замінила класичним фітнесом , силовими та тай бо, іноді ходила ще на TRX та степаеробіку… Часом в мене було по 3-4 тренування на день.

Я перепробувала багато чого, і це мій досвід… І я рада, що він у мене є. Ті знання, спілкування з іншими тренерами дали мені неоціненний скарб – відчувати своє тіло і бути з ним в гармонії.

Зараз я тренер з пілатесу та стречінгу, але так само сама ще відвідую тренування з динамічної йоги (для себе). Все-таки йога і пілатес мене не відпускають)… В такому режимі я вже живу 3,5 роки і точно можу зараз сказати, що спортом треба займатися ПОСТІЙно!!! Не можна тренуватися час від часу! Самопочуття в такому випадку буде погіршуватися! А коли в твоєму житті спорт стане регулярним, ти будеш самим щасливим та самим здоровим!

Всім здоров’я та наснаги !!!

Інна ЧИНУШ, тренер спортклубу “Силует”,
керівник проекту «Худнемо разом»

***

 

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.