Як спорт змінює життя («випробувано на собі»)
Ви ще вагаєтесь? Вам не вистачає мотивації, не можете, можливо, побороти лінь, або знаходите інші причини не займатися оздоровчою фізкультурою? Тоді почитайте, що пишуть “після”;)
Я і спорт… Мала давно написати цей пост, але часу дуже мало…
Я не була в спорті з самого дитинства, як класичні тренери, і навіть довший час мала в школі звільнення від фізкультури;) Хоча якщо хотіла, то біг на швидкість та гнучкість здавала на відмінно, і грала добре у волейбол…
Коли я почала набирати вагу, мої батьки запропонували мені піти на великий теніс, щоб схуднути. Я проходила на тренування менше року, і хоча мені дуже подобались тренування і великий теніс, як вид спорту, мені прийшлося його залишити…
В університеті було теж не до спорту, треба було гризти граніт науки. Плюс мене сильно турбувала спина (остеохондроз та сколіоз в грудному та поперековому відділі… хворі коліна…). І хоча іноді влітку я бралася за себе і виходила в парк на пробіжки, все це не було систематично, а як у багатьох людей – час від часу!
І ось коли вже я дійшла до межі і моя вага склала більше 125 кг, я задумалася знову про спорт… І вирішила повернутися на тенісні корти… Плюс обмеження в харчуванні, і я почала втрачати вагу…
Періодично у мене ще був досвід занять аеробікою і колонетикою… Але нічого серйозного з цього не вийшло. На корти я приходила тільки влітку, що теж було не зовсім вірно… Спорт час від часу немає результатів… Але завдяки правильному харчуванню я знизила вагу за рік фактично на 25 кг. Мені стало легше дихати і рухатись, і я вже відчувала більшу силу в собі та результативність в тренуваннях.
Єдиний рік, який я пропустила в спорті, – це була моя вагітність, але я так скучила була за тенісом та тренуваннями, що, не дивлячись на розтин кесарево та годування груддю, через три місяці після пологів я вийшла на корти, причому разом з дитячим візком) Коли малій виповнилося 8 місяців, я додала, крім тренувань з великого тенісу, ще йогу та пілатес.
Я мала вибрати один вид фізичних навантажень з цих двох, але не змогла. Тому я щодня мала якесь тренування (теніс, йога або пілатес), плюс багатогодинні прогулянки з донькою.
Після остаточної втрати ваги (за рік після пологів я втратила 40 кг), я відчула себе такою сильною, що додала ще такі види тренувань як біг, спортзал та сайкл. Потім я ще періодично відвідувала полденс та стречінг, аквааеробіку… І все мені подобалось… Я не могла зупинитися… Це як “наркотик”!!! Згодом останні три види фітнесу я замінила класичним фітнесом , силовими та тай бо, іноді ходила ще на TRX та степаеробіку… Часом в мене було по 3-4 тренування на день.
Я перепробувала багато чого, і це мій досвід… І я рада, що він у мене є. Ті знання, спілкування з іншими тренерами дали мені неоціненний скарб – відчувати своє тіло і бути з ним в гармонії.
Зараз я тренер з пілатесу та стречінгу, але так само сама ще відвідую тренування з динамічної йоги (для себе). Все-таки йога і пілатес мене не відпускають)… В такому режимі я вже живу 3,5 роки і точно можу зараз сказати, що спортом треба займатися ПОСТІЙно!!! Не можна тренуватися час від часу! Самопочуття в такому випадку буде погіршуватися! А коли в твоєму житті спорт стане регулярним, ти будеш самим щасливим та самим здоровим!
Всім здоров’я та наснаги !!!
Інна ЧИНУШ, тренер спортклубу “Силует”,
керівник проекту «Худнемо разом»
***