Буковинець Ткачук: Я грав за «Металіст», а стіни були обклеєні плакатами «Динамо»
Так буває – у 12 років буковинець не пройшов перегляд у дитячу команду, а через декілька років він вже грав за юнацьку збірну України, а згодом дебютував в основному складі харківського «Металіста».
Буковинський гравець харківського «Металіста» та юніорської збірної України Юрій Ткачук (18.04.1995), 
який влітку потрапив до десятки кращих українських футболістом віком до 20 років, в ексклюзивному інтерв’ю fakty.cv.ua і sportbuk.com розповів про те, як опинився у топ-клубі, про тренування Маркевича, європейський досвід та плани на майбутнє.
ІЗ КЕЛЬМЕНЦІВ ДО ХАРКОВА ТРАНЗИТОМ ЧЕРЕЗ ІЛЛІЧІВСЬК
– Як ви взагалі потрапили у футбол і чому обрали саме футбол, а не якийсь інший вид спорту?
– З дитинства футбол подобався і все. Почав займатися в місцевому ДЮСШ в Кельменцях, десь в класі другому, потім, є такий турнір «Шкіряний м’яч», в якому ми стали чемпіонами області і я був кращим гравцем визнаний. Після того мене запросили спочатку у Володимир-Волинський, у місцеву команду «BRW-ВІК», я приїхав на перегляд, не підійшов… Сказали, що зателефонують, а в дитячих командах, якщо кажуть, що «ми вам зателефонуємо», то це означає, що не підходиш. Потім поїхав у Іллічівськ (Одеська обл.) у 12 років, там підійшов. Грали товариський матч із «Шерифом» (Тирасполь), зіграли 1:1 і я, як виявилось підійшов. Пробув я в іллічівському «Олімпіку», який пізніше перейменували в «Моноліт», півтора року. Можна сказати, саме там заклали в мене фундамент. Ми вийшли у Вищу лігу ДЮФЛ, і хоча були «новачками», та за 4 тури до кінця чемпіонату пройшли у фінальну частину. Після першого кола я був найкращим бомбардиром, хоча грав на позиції центрального захисника. У першому матчі фінальної частини обіграли «Металіст» з рахунком 4:1, а я віддав три гольові передачі, але в результаті харківчани зайняли 3 місце, а ми – восьме (останнє).
– А як сталось так, що ви опинились у харківському «Металісті»?
***
***
