Фото: Єдиний бородатий чемпіон СРСР з боксу жив у Чернівцях

0

Один із золотих медалістів першого Чемпіонату СРСР з боксу, якого називали єдиним боксером в рингу з бородою, доживав свій вік у Чернівцях, де встиг набути не меншої слави, ніж на рингу.

Від футбольної історії – до боксерських «родзинок»

У нашому житті трапляються речі і події, які пояснити дуже важко, хоча, може, й не треба. Уже декілька років Ankudinov-15-sportbuk.comголовний редактор нашого порталу «підштовхує» мене долучитися до написання літопису про видатних спортсменів Буковини. І, беручи до уваги мою футбольну приналежність, «підсовував» мені наших футбольних зірок. Але ніяк не складалось. І не через те, що бажання не було, а через буденні, плинні проблеми, якими постійно завантажена голова.

І от одного дня, копирсаючись у архівних матеріалах Чернівецького обласного центру з питань культурної спадщини, готуючись до відрядження в Білу Криницю, як місця де проживають старообрядці і де знаходяться пам’ятки архітектури національного значення, натрапив на згадки про старця Олексія, який не знав болі і мав велику силу.

Такі слова – ніби початок легенди, хоча насправді все що далі  напишу – чиста правда. І вже дізнавшись фамілію та ім’я – Анкудінов Олексій Федорович, як жертва світового прогресу і  поширення віртуальної павутини, одразу ввів в Інтернеті і отримав – «Перший Чемпіон Радянського Союзу по боксу». Бачили б ви моє здивування….. От і почалось…. Щоб ви мали уяву, про що говорю – дослівно з офіційного сайту Російського федерації боксу:


АНКУДИНОВ АЛЕКСЕЙ ФЕДОРОВИЧ

 189*-1982, Москва
Боксом начал заниматься на военной службе в аэростатном батальоне, в котором в годы 1-й мировой войны было немало специалистов – авиаторов из Франции и Англии. В 1922 году принимал участие в цирковых матчах по боксу, организованных А. Харлампиевым. Чемпион СССР 1926 в полутяжелом весе. Звание присвоено условно, т.к. в этой весовой категории было всего один участник. Активно выступал в соревнованиях в различных городах России и Москве до 1928. Обладал сильным ударом с обеих рук и сам хорошо “держал” удары. Отлично ориентировался в боевой ситуации, с точностью наносил излюбленные удары сбоку и снизу, умело пользовался подставками, нырками, уклонами. Вел бои в размеренном несуетливом темпе. Тренировался у П. Никифорова и В. Самойлова. Участник 1-й мировой войны, Гражданской и Великой Отечественной войны. Последнее время жил и умер в Черновцах /Украина  
www.rusboxing.ru/publications-view-907.html

***

У Чернівцях проводили Меморіал Анкудінова

І питання з’являлись самі собою, як Старообрядець почав займатись боксом, як опинився в Чернівцях, де похований, чому так мало про нього говорять на Буковині, все ж таки не так багато у нас таких людей.  А враховуючи закритість в спілкуванні Старовірів, шансів було не багато отримати відповіді на масу своїх запитань. Тоді навіть і не думав, як все повернеться і скільки всього цікавого можна дізнатись про долю людини вже не тільки з позиції спортсмена, а і просто таки неординарної постаті.

Все, що на початку вдалось дізнатись, це те, що похований на одному з чернівецьких кладовищ, а також номер мобільного внучатої племінниці Олексія Федоровича. Набираючи номер, не дуже сподівався на успіх в спілкуванні, але до мого величезного здивування на екрані мого мобільного висвітився збережений контакт, ідентичний з набраним номером. Олена Корніївна, так в мене записана близька подруга батьків. Не повіривши, ще раз перевірив, таки Олена Корніївна і, як виявилось з перших слів після привітання, саме вона і є родичкою виданого боксера… Вже через декілька днів вдалось зустрітись, щоб поспілкуватись про біографію діда.

Олена Корніївна радо прийняла мене якраз в тому будинку на вул. Кутузова, де проживав цей неординарний боксер. Перше ж моє запитання було, чому ніхто з чернівчан не чув про Анкудінова і чи хтось цікавився у неї вже про нього? Пані Олена ніби з тугою почала розповідати, що дід Льоша до Чернівців проживав в Барнаулі, в той час про нього багато книг було написано і навіть документальний фільм знято. І вже тут, після смерті в 1983 р., проводились турніри його пам’яті по боксу. Але, на жаль, останнім часом, за часів незалежності якось призабули. А в Чернівці він переїхав майже з усією сім’єю, після того як в 60-х одна із сестер вийшла заміж за хлопця з Буковини, а саме з Лужан. Старообрядці намагались в ті часи триматись, як то кажуть, один коло одного.

Старообрядець почав займатися боксом… у полоні

І все ж таки як він, людина «з бородою», почав займатись боксом? Та все дуже просто, каже хазяйка дому, – під час 1-ої світової війни був призваний у війська захищати Росію-матінку, де потрапив в німецький полон. Полон 1-ої світової кардинально відрізнявся все ж таки від того, який вже мав місце у 2-ій світовій: утримували в нормальних умовах, з пристойним харчуванням і одежею. У вільний час від роботи дозволялось займатись спортом. Цікава річ, що він попросився з самого початку полону, щоб перевели його в барак з іноземцями, так як не хотів жити поруч з постійно п’яними і невихованими земляками (старовіри таки закрита і особлива спільнота). Потрапив до полонених англійців, у тих і набрався того «кулачного бою». Дуже гарно відзивався про інтелігентних «туманників». Після війни виступав в циркових та інших боксерських поєдинках. Відрізнявся цікавою технікою (напевно, зараз би його в боксерському колі назвали «панчером») і дивовижною стійкістю. У післявоєнний період перший чемпіонат СРСР відбувся 1926 р. От на ньому і посів він перше місце. Хоча не без приставки «умовно», адже був єдиний суперник у його ваговій категорії, і той відмовився виходити проти Анкудінова в ринг))). Але це аж ніяк не применшує його заслуг. Онука з гордістю продемонструвала ту кількість книг, які були про нього написані і які приємні слова там викарбовані на його адресу.

З Чернівців до Лужан ходив пішки не тому, що грошей не було

Дізнаємось, як за життя постійно запрошувався суддею або почесним гостем на чемпіонати та різного роду турніри, а він, будучи дуже веселою та компанійською людиною, ніколи не відмовляв, та і подорожувати любив. Частенько гостював в Молдові в старообрядницькій общині і в Білій Криниці міг місяцями жити. До речі, під час відрядження в Білій Криниці виявилось, що там багато з тих старожилів, що залишились, і зараз гарно пам’ятають «крепкого и доброго старца». Олена Корніїївна признається, що родич жив своїм дивним, але дивовижним життям. Багато з його вчинків мало хто тоді, та й зараз, розумів. Як приклад, він любив гуляти вночі. Хтось би списав на те, що в старості і не таке в голову прийде, але і в молодості він таке полюбляв. Ще полюбляв з Чернівців в Лужани до сестри пішки ходити, не тому, що грошей не було – просто! Та й жив не так, як усі: жіноче оточення було від нього без тями, а одружений так і не був. Скажете, так і не обов’язково ж одружуватись))), але не забувайте, що бороду не голив він, бо старовір, глибоко віруюча людина, і до цього діла інакше ставився, ніж ми в наш розбещений час.

Насамкінець, гарно дякую Олені Корніївні (в силу своєї сором’язливості та вихованості просила не називати її прізвище) за надані матеріали, фото, з інформацію де знаходиться могила Анкудінова Олексія Федоровича, за те, що все це збережено і просто за цікаву розмову. Лишається надія, що наші рядки знайдуть відгук у небайдужих до цього виду спорту і, може, відродиться у Чернівцях Меморіал Анкудінова.

 

Олександр БІЛОУС, SportBuk.com

***

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО

Чемпіон СРСР з боксу Олексій Анкудінов (SportBuk.com)

***

 

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.