Янукович забрав спорт «з-під» освіти, але далі «граблів Ющенка» не пішов

3

У четвер, 28.02.13, Президент України своїм указом розділив Міністерство освіти і науки, молоді та спорту на два окремі міністерства. Але обіцяне на ІІІ Спортивному конгресі України Янукович все-таки не виконав…

 

Нагадаємо, що 18.10.12 на ІІІ Спортивному конгресі України Віктор Федорович пообіцяв створити Міністерство спорту і відповідну спортивну вертикаль. Помилковість свого рішення 2010 р. щодо підпорядкування сфери фізичної культури і спорту Міністерству освіти і науки Янукович визнав і під час «Діалогу з країною» в прямому ефірі 22.02.13. І вдруге пообіцяв виправити цей вкрай невдалий крок. Але цього разу п. Президент чомусь вже забув про нещодавну обіцянку створити Міністерство спорту і задекларував намір «відокремити спорт і молодь від освіти».

Отож, указом № 96/2013 «Про деякі заходи щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Віктор Янукович розділив, як називали фахівці, організаційне непорозуміння під назвою «Міністерство освіти і науки, молоді та спорту» на Міністерство освіти і науки (яке й надалі очолюватиме Дмитро Табачник) та Міністерство молоді та спорту (яке очолив Равіль Сафіуллін – керівник ліквідованої Державної служби молоді та спорту).

З одного боку, представники сфери фізичної культури і спорту зраділи, адже багато негативних аспектів перебування під управлінням освітян встигли відчути спортивні відомства і в столиці, і в регіонах. Але переважає все-таки розчарування, адже Янукович, на жаль, таки не дотримав слова і не створив окремий центральний орган управління фізичною культурою і спортом…

І що ми маємо у підсумку? Віктор Федорович «пропіарився» на ніби-то «палкій любові до спорту», а насправді, забувши про свої обіцянки спортивній громаді, просто трішечки виправив накоєне для спорту лихо указом від 9 грудня 2010 року № 1085 (про утворення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту) і банально наступив на «граблі Ющенка», який після «помаранчевої революції» продемонстрував свою байдужість до проблематики сфери фізичної культури і спорту її об’єднанням в одне Міністерство з молоддю (указ від 26 лютого 2005 року № 381/2005)…

Залишається дивуватися антиспортивності та непрофесійності оточення Віктора Януковича, яке методично руйнує його імідж «великого шанувальника спорту»… При цьому найбільш недалекими можна назвати «аргументи» на користь об’єднаного Міністерства молоді та спорту на кшталт «казок» про економію коштів на управлінському апараті. Насправді не лише фахівці сфери фізичної культури і спорту, а, напевно, будь-який пересічний громадянин розуміє, що ні про яку економію насправді не йдеться! Адже якби у команди Януковича справді був намір підтримати на ділі офіційні декларації про пріоритетність розвитку фізичної культури і спорту в Україні, достатньо було виокремити у бюджетах всіх рівнів передбачені планові асигнування на цю сферу (з точністю до копійки) і віддати ці кошти в управління відповідної спортивної вертикалі (на чолі з Держкомспортом, Агенцією спорту, Держслужбою фізичної культури і спорту – назва має другорядне значення), яка навіть за умов втрати, приміром, відсотків 10-ти управлінських штатних одиниць на центральному та обласному рівнях, безумовно, набагато ефективніше реалізовувала би відповідну державну політику, ніж в будь-якому об’єднаному варіанті (з молоддю, освітою, туризмом, сім’єю тощо). Тобто якраз в умовах окремої спортивної вертикалі реальніше було б зекономити на спортивних чиновниках і спрямувати ці «зайві» кошти на живу спортивно-масову роботу.

Зрештою, якби хтось у владній верхівці бодай трішечки насправді думав про перспективи щось там наекономити на «спортивній бюрократії», то найперше, що вони мали би зробити, – це не деструктивні і нелогічні об’єднання фізичної культури і спорту з «чужими» сферами і галузями, а наведення порядку у наявній системі управління фізичною культурою і спортом. Хто з адекватних людей може пояснити, чому в Україні досі дуже значна частина спортивних шкіл підпорядкована Міністерству освіти (і це було і до «граблевих» об’єднань і «героїчних» роз’єднань)? Чому замість підсилення апаратів відповідних органів виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту в Україні утворили Комітет з фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки з доволі чисельними апаратами на місцях? Хіба не краще було б додати, скажімо, на обласному рівні спортуправлінням по одній штатній одиниці для організації фізкультурно-масової роботи серед шкіл, ПТУ та вузів (тобто 3 одиниці), ніж утворювати окремі освітянські спортуправління зі штатами 7 і більше осіб? Де ж тут «економія», якщо насправді все навпаки?! І ХТО в Україні реально має відповідати за розвиток фізичної культури і спорту, якщо відповідальність номінальна покладена на органи виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту, а реально більша частина спортивних шкіл та інфраструктури підпорядкована освіті, спортивним товариствам і відомствам (які, між іншим, теж фінансуються державою, навіть якщо отримують кошти частково з бюджету, а частково – з державного фонду соцстрахування)?

Іншими словами, замість того, щоби утворити реально одну спортивну вертикаль, підпорядкувати їй всі спортивні школи і всю інфраструктуру, яка утримується за державні кошти, і суворо питати за результати роботи, в Україні й надалі розвивають «колективну безвідповідальність»…

Окреме «браво» можна висловити регіонам (на кшталт Одеської та інших областей), які, користуючись Законом про місцеві державні адміністрації, так і не стали знищувати сферу фізичної культури і спорту всілякими неприродніми об’єднаннями! Цим регіонам заздрять всі «постраждалі від об’єднань». І всі без винятку справжні фахівці сфери фізичної культури і спорту переконані, що спортивна вертикаль управління має бути окремою! Лише Янукович це чомусь «не чує» (хоча колись у своїй передвиборчій агітації щодня обіцяв з екранів телевізорів «почути кожного»). Або Віктору Федоровичу про це ніхто не наважується сказати, або антиспортивне оточення всі ці елементарні об’єктивні реалії ретельно приховує від п. Президента, виставляючи, таким чином, на посміховисько набутий ним під час двох періодів «прем’єрства» імідж «проспортивного» державного діяча.

З такою політикою в сфері фізичної культури і спорту успішному в Україні аптечному бізнесу нічого не загрожує – нація й надалі буде «бігати по аптеках і лікарнях», хоча могла би більше бігати на спортивних майданчиках і в спортзалах, яких у нас катастрофічно не вистачає, або плавати у басейнах, яких, порівняно з цивілізованим країнами, у нас, можна сказати, взагалі немає… А була ж пропозиція ввести на тютюнову і алкогольну продукцію прямий «спортивний податок», надходження від якого цільовим методом спрямовувати на будівництво басейнів, спортивних комплексів, залів, майданчиків, інших об’єктів. Але це вже тема для окремого обговорення…

А поки що «насолоджуємось» тим, що Янукович таки забрав спорт «з-під» освіти, куди він же його благополучно загнав у 2010 році. А тепер загнав назад до молоді… Поки що без ніяких реальних надій на позитивні зрушення в напрямку розвитку спорту вищих досягнень та оздоровлення нації засобами фізичної культури і спорту…

Георгій Мазурашу

(з 12.04.05 по 30.09.08 керівник обласного спорту на Буковині)

Сергій Бубка (голова Національного олімпійського комітету України) вважає, що Міносвіти “не проводить ефективну молодіжну і спортивну політику… Ми прийшли до того, що спортивною сферою керують непрофесіонали. На місцях це обласні управління Міносвіти, а раніше були управління фізичної культури і спорту, де працювали фахівці, яких скоротили. Створення окремого керівного органу збільшить наші спортивні досягнення і призведе до розвитку спорту”.

(tsn.ua)

3 Comments
  1. ВО СВОБОДА says

    Нічо буковинці і українці ще трохи лишилось регіонщикам керувати спортом…хай ще трохи покайфують…скоро прийде до влади ще більша кількість свободівців…покажимо де раки зимували!! Ми за свободний і незалежний спорт в Богом даній Україні! Слава України

Leave A Reply

Your email address will not be published.