Наприкінці року представники буковинського боксу вдало виступили на кількох виїзних турнірах і поповнили скарбничку області трьома дорогоцінними медалями. Не все так погано, як здавалося б.
А подяку за це потрібно виголосити тренерам, які завдяки своїй наполегливій праці добиваються результату, не зважаючи на фактичну відсутність допомоги з боку обласної влади та обласної федерації. Хоча і виходить такий собі гіркий каламбур: бокс в області є, існує він на ентузіазмі самих спортсменів, їхніх батьків і тренерського складу, а Чернівецька обласна федерація боксу до його розвитку вже давно нічого не має. Неймовірно, але факт!
Шипинчанин Степан Грекул (ФСТ «Україна» Шипинці, тренери – І. Собко і А. Грудей), який у цьому році зібрав «повну торбу» нагород на різноманітних турнірах з боксу («золото» Чемпіонату України серед юніорів, «золото» Турніру сильніших боксерів України серед молоді, численні перемоги на обласних та міжобласних змаганнях), привіз «срібло» з міжнародного турніру «Кубок дружніх стран» серед молоді (вагова категорія 66 кг). Турнір проходив у місті Артьомовськ, що на Донбащині, і зібрав боксерів із України, Росії, Молдови, Білорусі та Азербайджану. Степан провів на цих змаганнях чотири поєдинки, три з яких виграв і лише у фіналі поступився.
Для прикладу, чернівчанин Андрій Гайко (СК «Авангард») на цьому ж турнірі вибув уже в першому колі змагань (вагова категорія 56 кг). І знову ж таки буковинці їхали до міста на Донбасі не разом. Різниця у підготовці двох спортсменів відчувається, і зрозуміло, на чиєму боці перевага…
Певним чином тріумфували на Турнірі сильніших боксерів серед жінок (вікові категорії юніорок та молоді), що відбувався в Івано-Франківську, кіцманчанки Валентина Гнатчук і Уляна Мангер. Дві медалі з жіночого боксерського турніру!!! Такого успіху Буковина не знала з часів відомих у всій Європі Людмили Грицай та Анастасії Залевської, які вже завершили кар’єру спортсменок! І факт, що це також заслуга, в першу чергу, тренера дівчат Василя Смаглія, голови КДЮСШ м. Чернівці, ентузіазм і наполегливість якого знайшли прояв саме у жіночому боксі.
Валентина Гнатчук (1994 р.н.) виступила по молоді у ваговій категорії 69 кг. Вона стала срібною призеркою турніру, поступившись лише в останньому, вирішальному поєдинку фіналістці Кубку Європи з боксу серед жінок Вікторії Назаровій з Одеси. Це досягнення говорить про великі перспективи спортсменки у випадку переходу в дорослий бокс. На що ми, звичайно, сподіваємось!
Юніорка Уляна Мангер (1998 р.н.) здобула бронзову нагороду у ваговій категорії 42 кг. Зважаючи на її вік, в неї все ще попереду, лишень хватило б можливості, наполегливості й бажання. Це були її перші змагання такого високого рівня, тому дівчинці ще працювати й працювати для того, щоби боротися за перші місця на престижних турнірах.
І що маємо в підсумку? Кіцманщина здобуває в грудні купу медалів з боксу на турнірах високого рівня, причому дівчата зовсім не поступаються хлопцям! Знову Кіцманський район претендує на лідируючі позиції в буковинському боксі. А чернівчанам лишається налаштовуватися на плідний 2013 рік і наздоганяти конкурентів у цих вікових категоріях. В умовах такої конкуренції (звичайно, дружньої та білої!) і народжується істина. Тобто кращі з кращих, що приноситимуть славу нашому краю у великій боксерській українській родині!
Альберт-«джуніор» Комарі,
спеціально для сторінки ЧМФБ на SportBuk.com
Что-то вы то расхваливали Беляева, теперь наоборот. Непонятно как-то все это. Или заказухи пишете?
Ні, “заказухами” ми не займаємось! Взагалі вважати, що обласна федерація боксу нічого не має до розвитку боксу – думаю, перебільшення. Але автор має право на свою думку. А федерація має право на офіційну реакцію. Зрештою, люди, які цікавляться боксом, можуть самі робити свої висновки. Останнім часом цей вид спорт все-таки прогресує на Буковині! І це головне;)
Было время, когда Беляев делал всё как полагается. А как оно сейчас – знают все. Я же пишу только факты, ничего не придумываю и не утаиваю.
А если ещё точнее, я констатирую факт, когда кто-то что-то делает или не делает. Если человек сделал что-либо хорошее для развития спорта, я пишу об этом, не взирая на личность этого человека…
Насколько я знаю Мазурашу, он заказухами точно не занимается. Альберт, наверное, его друг и соратник, значит должен быть таким же принципиальным. Хотелось бы спросить у автора общался ли он с Беляевым на тему этих проблем. И что президент федерации сказал в свое оправдание. Спасибо за внимание
Ну, пообщаться с Виталием удаётся редко кому. Чаще всего он не берёт трубку. А мне с ним говорить не о чём. Вернее, не хочется. Тому есть свои причины и он также не выполнил своих обязательств в отношении меня.
Зато тренерский цех, в том числе и те, кто последние годы был рядом с ним, больше с ним работать не хотят. От них очень много наслышался о разном. Об этом тоже будет материал. Немного терпения.
И насчёт принципиальности. Я не заказушник, материалы по заказу не пишу. И никто ни разу ко мне не обращался с предложением очернить Виталия. Никогда! Я пишу только то, что считаю нужным. И заметьте – если бы материал был заказным, то вышел бы под псевдонимом. А у меня есть имя и репутация, и на деньги я их не променяю!!!