Валерій Чинуш: Перед Чемпіонатом світу Іван Гешко сказав, що Наталка буде боротися за медаль

0

У день приїзду додому з Туреччини, де частина збірників України провела після Чемпіонату світу з легкої атлетики в приміщенні в Стамбулі ще й навчально-тренувальний збір в Анталії, сенсаційна срібна призерка на дистанції 800 м Наталія Лупу зустрілась в конференц-залі готелю «Буковина» з місцевими журналістами.

 

У прес-конференції, крім новоселицької чернівчанки Наталії Лупу (ЦОП, СК «Гешко», «Колос»/«Динамо», тренери – Анатолій Якимчук, Володимир Степанов, офіційний партнер – готель «Буковина»), взяли участь також найтитулованіший спорстмен Буковини Іван Гешко, обдарована юна бігунка Марина Царик та депутат Чернівецької міської ради і керівник спортклубу «Гешко» Валерій Чинуш.

 

Наталія Лупу (срібна призерка Чемпіонату світу 2012 р. на дистанції 800 м)

От ми дивимось знову відеозапис фінального забігу і не можемо збагнути, як вам це вдалося – за 150 метрів вийти з 5-го на друге місце…

Я сама здивувалась, саме не знаю, як так вийшло. Коли ми планували біг, тренер сказав, що я готова приблизно на 2 хвилини, плюс-мінус пів секунди. Буде залежити від того, як біг побудують. Ввечрі перед фіналом Анатолій Олексійович написав мені повідомлення, що, мовляв, «я проаналізував забіги, можна стати четвертою, а якщо пощастить – третьою. І налаштуйся на це! Я налаштувалась і вийшло що цього настрою вистачило на друге місце (сміється – авт.). Коли фінішувала, подумала: цікаво, я друга! Це було несподіванкою навіть для мене.

Ще за коло до фінішу ви були передостанньою, а потім вирваися на друге місце. Що допомогло так потужно фінішувати?

У мене часто буває, що по ходу бігу я «вимикаюсь», не думаю, як бігти. Я бігла і дивлюсь, що суперниці то тікають, то стають «доступними». Тренер сказав за 350 м до фінішу прилаштуватися ближче до лідера. Я на той момент подумала: ого, вони так швидко біжуть, ні, мені й тут добре. Потім тренер сказав, мовляв, за 150 м до фінішу зроби своє прискорення, а там видно буде. От я і прискорилась. А суперниць, напевно, трохи не вистачило.

Ви піднімали суперниць після фіналу. Невже більше сил зберегли?

Напевно (сміється – авт.). Якщо чесно, я не дуже виклалась, можна було, напевно, ще раз пробігти дистанцію (сміється – авт.). Це був як невеличкий відрізок на тренуванні.

На минулорічному Євро в приміщенні ви бігли в стафеті 4 по 400 м. Цього разу не пропонували виступити і в естафеті?

Ні, цього року вистачило 400-метровичок.

Як гадаєте, змогли би бігти менше, ніж через пів години, після 800-метрівки і фінал в естафеті 4х400 м?

Так, без проблем. 400 м завжди біжиться доволі легко. І воно, можна сказати, навіть не відчувається. Тож 40 хвилин між видами – це вже майже повноцінний відпочинок.

Цей рік олімпійський. Розкажіть про свої олімпійські перспективи, на яких дистанціях плануєте поборотися за путівку до Лондону…

Норматив для участі в Олімпіаді я вже виконала декілька разів. Готуватися я буду на 800 м. У нас в Україні нас п’ятеро, які виконали олімпійський норматив А. І є ще дві дівчинки, які дуж сильні, але поки що норматив А не виконали… Але можно очцікувати, що вони цей нормтив виконають… Тож на Чемпіонаті України в червні буде все виішуватися. Буде боротьба за три місця в олімпійській збірній. Зараз поки що нічого про це не можу сказати. У даний час йде підготока вже до літнього Чемпіонату України. Після нього буде ясно, – так чи ні. Напевно, кому більше пощастить, ті й вирушать до олімпійського Лондону? Або у кого нрви будуть сильнішими.

Хто вас більше привітав з перемогою по телефону?

Першим мені написав Георгій Георгійович (Мазурашу – прим. авт.). Потім Валерій Миколайович (Чинуш – прим. авт.). Загалом, дуже-дуже багато людей мене привітало… Було дуже багато повідомлень. Я після Чемпіонату світу залишилась на зборі в Анталії. Один телефон я відключила, то по приїзду додому вже прочитав ще одну велику порцію повідомлень. Взагалі мене дуже добре заочно підтримували. Перед фіналом дуже багато людей скинули мені повідомлення, в якому бажали удачі. Можливо, в якийсь мірі це і підштовхнуло на боротьбу за медалі…

Ви дивилися з тренером фінал, «розбирали» забіг? За скільки приблизно ви пробігли останніх 200 метрів?

Я сьогодні лише вдруге взагалі дивлюся цей фінал (сміється – авт.). Один раз лише з тренером подивилися, проаналізували тактику і все. Звичайно, кожен наставник зажди шукає помилки. І він сказав, що у мене всюди були помилки, крім останніх 30 метрів (сміх в залі – прим.). Напевно, якби було менше цих помилок, можна було поборотися і з олімпійською чемпіонкою за перше місце. А останніх 200 м я пробігла приблизно за 30 секунд. З боку виглядає, що все так просто – здається, що могла і наздогнати лідера. Але ж насправді ніхто не знає, як могло скластися, якби я бігла інакше…

Тобто ви зробили набагато більше помилок, ніж тоді, коли минулого року непотрапили до фіналу на літньому Чемпіонаті світу? (сміх у залі – прим. авт.)

Я згадую, які емоції були, коли я виграла юніорський Чемпіонат Європи 2005 р. Тоді у нас була жорстка боротьба. І я раділа набагато більше, ніж тепер. Зараз якось спокійно все відбулося – сфінішувала і подумала: о, я друга. І все. Тоді ми теж розбирали біг. І теж у тренера було багато претензій, тобто суцільні помилки:) Мені не раз «розказують» і щодо тактики. Але я кажу: давайте я сама на дистанції вирішуватиму, як бігти, залежно від того, як скадатиметься  біг. У фіналі цьогорічного Чемпіонату світу я думала, що буде повільний біг. Але почали дуже швидко (57 сек. перших 400 м). Як правило, в забігах біжуть так швидко. Але це все, зрештою, склалося якнайкраще і для мене.  Американка вирішила у фіналі повести біг, і це зіграла на руку мені.

У забігу не страшно було виходити в лідери?..

В забігу інша дівчина з Америки вела біг. Коли після 400 м я відчула, що швидкість дуже падає, через 100 м я сама вийшла в лідери, щоби прсикорити темп. Це була єдина можливість зачепитися за фінал. Десь за рахунок цього я і виграла 0,02 секунди у заочній боротьбі у спорстменки з Туреччини, яка встановила національний рекорд. Або, як кажуть, виграла, бо у мене груди виявилися більшими (сміється – авт.).

До речі, після забігу я встигла перелякатися і засмутитися. Після фінішу кинула око на табло і побачила 2.03,08. І подумала: от і «добігалась» я вже (сміється – авт.). Насправді я подивилася час четвертої дівчинки. Коли вже йшла за речами, мені кажуть: «Ну що, Наталю, вітаємо з особистим рекордм». Я кажу: та який рекорд, у мене рекорд 2.01,46. а мені: вірно, а тут 2.01,17. Я кажу: так 2.03,08. Пішли разом перевіряти і виявилось, що не все так погано (сміється – авт.). Тоді я й сказала, що якщо птраплю до фіналу, там всіх «пірву» (сміється – авт.).

 

Марина Царик (бронзова призерка Чемпіонату України з кросу 2012 р. U-17)

Як далася «бронза» Чемпіонату України з кросу? Чи було важко змагатися зі старшими суперницями?

Дуже важко було, бо в Цюрупинську – складна траса. Пісок, горки, ще й дощ пішов… Але вдалося прибігти третьою, і це не може не тішити. А те, що змагатися доводиться зі старшми суперницями, то з ними навіть цікавіше бігти, бо є за ким тягнутися і можна показати кращий результат.

З Наталкою ви спілкуєтесь, вона дає якісь поради?..

Наталія – мій кумир. Приємно, що маю можливість спілкуватися з нею. Вона мені багато чого підказує, радить. І Іван Гешко мені допомагає, дає поради. Для мене це все дуже цінно. Я член спортклубу «Гешко». У мене в Кіцмані в приміщення клубу є кімната, в будь-який час, коли потрібно, можу там жити, тренуватися, бігати. За це вдячна спортклубу «Гешко».

Які найближчі плани?

Готуюся до Чемпіонату України, який відбудеться напочатку травня в Ялті.

 

Іван Гешко (чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м)

Хочу сказати, що я бачив як Наталка бігла на Чемпіонаті України в Сумах. Вона казала, мовляв, ми готувалися не дуже сильно, не робили акцент на зимовий сезон. Не планували потрапляти на зимовий Чемпіонат світу, навіть придбали квитки на збір в Анталію, який розпочався трохи раніше, ніж Чемпіонат світу. Але коли я побачив, як Наталка побігла на Чемпіонаті України 800 м за  2 хв. 1 сек. І за 150 м виграла у другої учасниці майже 2 секунди, я побачив, що вона перебуває у доволі хорошій формі. У мене теж був схожий період. У 2005 р. ми з тренером вирішили готуватися м’яко до літнього сезону. А вийшло, що тоді я виграв зимовий Чемпіонат Європи і встановив рекорд чемпіонатів та України. Інколи, можливо, цей не «напряг», коли налаштовуєшся на те, що зиму ніби пропускаєш і т.п., і це дає хороші результати. Тренерам, напевно, варто взяти на замітку, що інколи краще не говорити, що ми повинні виграти і т.п., а, навпаки, казати, що готуємось спокійно, до якихось змагань, які відбудуться не дуже скоро. Це психологічно не так тисне на спортсмена, він м’якше і легше тренується. І птім показує хороші результати. Повертаючись до Чемпіонату України, коли я побачив, як Наталка там бігла, я зрозумів, що пона може боротися за медалі. Тому що дуже потужний був фініш. Але 800 м – непроста дистанція. І там чи не складніше було не боротися за медалі, а потапити до фіналу. Можна мати одені з кращих результатів сезону в світі і не потрапити до фіналу. Дуже жорсткий відбір. З збігів потрапляють по двоє кращих, плюс двоє за часом. І як відопо, Наталка виграла 2 соті секунди (!) у заочній боротьбі за місце у фіналі. Коли Наталка стояла в мік-зоні (де спортсмени дають флеш-інтерв’ю), вона казала, що головне потрапити до фіналу, а там, мовляв, всіх «пірву». І ми бачимо, що Бог допоміг і Наталка потрапила до фіналу. Тоді вже я знав, що вона у фіналі зможе боротися за медалі. Важливо, що у фіналі вона дуже правильно бігла по дистанції, ніде не встривала у боротьбу. А тільки зробила один ривок. Тому що ми знаємо, що на дистанції не можна робити 2-3 ривки. Коли зробив одне прикорення і хочеш потім це повторити, по собі теж знаю, що це не вдається. Якщо по дистанцї зробив 2-3 ривки, а медалі, як відомо, роздають на фініші, а не по дистанції, дуже складно претендувати на високу позицію.

Наталка у фіналі пробігла близько до ідеалу. Зробила все можливе і, можна сказати, витиснула максимум в цій ситуації. Кенійка на даний час трохи сильніша. Але тішить, що Наталка бігла грамотно. Перших 600 м треба бігти без надзусиль, спокійно, щоби було чим фінішувати. Вона зробила це відмінно, з чим ще раз вітаю.

Бажаю також не брати зайве до голови. Знаю, як було і у мене – тренери почнуть говорити, що ти повинна, ти маєш і так далі. Це тисне психологічно на спортсмена і лише заважає. Наталко, не бери сильно до уваги це і все буде гаразд. Робіть з тренером заплановану роботу. А я бажаю пройти відбір, пробитися на Олімпіаду і гідно там виступити. Попереду – дорстка боротьба. На нашій дистанції 1500 м взагалі ні у кого немає нормативу. А на 800 м у жінок норматив виконали одразу 5 дівчат. іРеально за олімпійські перспективи буде боротися майже весь фінальний забіг! Я впевнений в тому, що все буде добре. Знаю, що форма після  цього доволі тривалий час тримається, так що все має скластися успішно.

Марину теж хочу привітати. Знаю, що траса в Цюрупинську була дуже складною, йшов дощ. Молодець, що витримала і здобула медаль.

 

Валерій Чинуш (депутат Чернівецької міськради, керівник СК «Гешко»)

У спорстменів спортклубу «Гешко» є контракти, де передбачені певні кошти за успіхи на тих чи інших змаганнях. Коли ви дивитесь змагання, рахуєте секунди чи гроші для потенційних преміальних?:)

Я дякую за запитання. Георгію, ти вмієш влучно запитати. Я хочу сказатит, що ті умови, які були підписані з Наталкою в контракті 5 років тому, так само як і з іншими спортсменами, вони виконуються. Але у нас є ще один пункт в контракті, який передбачає поважну премію за олімпійську медаль. Я щиро бажаю Наталці цієї олімпійської медалі. І якби не складно було з фінансами в клубі, ми би з приємністю виплатили ці найбільші призові саме за олімпійську нагороду! Наші контрактні домовленості ми виконували, виконуємо і виконаємо. Ще раз вітаю з срібним успіхом на Чемпіонаті світу!

Але хотів би зараз сказати ще дещо. Мені дуже приємно працювати в цьому проекті – спортивний клуб «Гешко».  З Іваном Гешком і Георгієм Мазурашу. Я пам’ятаю, як 5 років тому Георгій привів худеньку дівчинку, вона чимось нагадувала сьогоднішню Марину Царик, і сказав, що це майбутня чемпіонка. Я сказав: добре, майбутня так майбутня, будемо допомагати. Він сказав: Добре – це одне, але треба щось в конверт ставити для дівчинки. Тоді ми підписали контракт і почали спільно працювати на результат. Я дякую Георгію за те, що він має таку «чуйку» на перспективних спортсменів. Хочу сказати, що фінансове заохочення – це добре. Але це дуже незначна частка в загальному успіху. Найважче виснажливо тренуватися, по 20-30 кілометрів в день, і йти до своєї мети. Як каже Іван Гешко, мовляв, я не бігав, а мав роботу.  Яка робота, – запитую. Він відповідає: да так, на максимальній швидкості 5 разів по кілометру. Тобто це важка праця. Коли бачиш, що за місяць зносяться кросівки, а то й дві пари, ти розумієш, що це насправдлі дуже важка праця.

Повертаючись до конкретного успіху Наталки, пригадую, перед Чемпіонатом світу Іван сказав, що вона дуже добре готова і якщо поїде до Стамбулу, точно може боротися за медаль. Коли Георгій написав мені повідомлення про те, що Наталка увійшла до фіналу (я був в дорозі до києва в той час), він спрогнозував, що рораховати на медаль – це фантастичний варіант, але слава Богу, що у фіналі, а отже у шістці на Чемпіонаті світу. На запитання, як налаштована Наталка, мені відповіли: «Казала, що у фіналі «пірве» всіх» (сміється – авт.). Кажу: раз вона це сказала, значить зробить! Тепер ми можемо насолодитися цим фінальним забігомю і бачимо, як непросто було Наталці, як вона по третій доріжці обганяє американку, яка ще й притримувала її руками. Так, це боротьба. Але наскільки Наталка була фізично готова, що обігнала навіть по третій доріжці, пробігши якісь зайві метри. Це результат важкої праці. Ми дивимось якісь секунди і нам здається, що це легко (сміється – авт.). Мені дуже сподобався біг, біг граціозний, нагадав кращі забіги Івана Гешка, коли він фінішував за 150 метрів. Про Наталку казали, що вона біжить, як лань. З боку виглядає легко.

Крім цього, нам дуже приємно, що у нас підростає молоде покоління. На Маринку Царик ми теж покладаємо великі надії. У неї вже є певні успіхи в її віковій групі. І це чудово для нашого краю, для Кіцманя, для нашої держави. Я ще раз бажаю нашим атлетам перемог! А якщо і не вийде перемогти, то принаймні отримувати задоволення від того, що ви робите, і приносити радість вболівальникам своїми виступами. Ви робити нам честь! Дякую вам! І дякую журналістам за те, що «тиражують» ці успіхи.

Фото з прес-конференції можна подивитися тут:

***

Leave A Reply

Your email address will not be published.