Буковинка, майстер спорту міжнародного класу Наталя Лупу (ЦОП, СК «Гешко», «Колос»/«Динамо», тренери – Анатолій Якимчук, Володимир Степанов, офіційний партнер – готель «Буковина»), як уже повідомлялося, здобувши срібну медаль на чемпіонаті світу з легкої атлетики в приміщенні, підтвердила що реально претендує на путівку на Олімпіаду-2012, що стартує 27 липня в столиці Англії.
Ці змагання відбулися у Стамбулі. Стартувала наша землячка в бігові на 800 метрів – своїй «коронній» дистанції. Показала другий результат –1 хвилина 59,67 секунди. А першою фінішувала володарка золотої медалі Олімпіади- 2008 Памела Джелімо з Кенії – 1.58,83.
Повернувшись із Туреччини, Наталя Лупу поділилася враженнями від чемпіонату. Зокрема зауважила, що друге місце було для неї дещо несподіваним, адже разом із тренером націлювалися на третє-четверте. Але за 150 метрів до фінішу вистачило сил на потужне прискорення: отож, прибігла на «срібло».
Пропонуємо увазі наших читачів ексклюзивне інтерв’ю Наталі Лупу.
– Відео показало, що більшу частину дистанції ви йшли п’ятою, а потім був сильний ривок, ви боролися до останнього, сміливо обганяли суперниць. У житті ви така ж непоступлива?
– За гороскопом я – Скорпіон. Це дуже непростий знак, особливо – для жінки. Якщо мене хтось образить, то я дам жорстку відсіч, якщо ж сама когось скривджу, то попрошу вибачення. Подруги кажуть, що нікому не бажають стати моїм ворогом. Так життя і спорт виховали.
– Певне, в цьому є вплив тренера. Від самого початку професійної кар’єри, ось уже 12 років, вас готує заслужений тренер України Анатолій Якимчук. З чим пов’язана така постійність?
– Коли я почала займатись під його опікою, то пообіцяла мамі, що ніколи не буду міняти тренера. Я дотримую свого слова. Попри все, мені з ним легко працювати. Та й результати під його керівництвом говорять самі за себе. А основу для майбутніх удач закладав у Новоселицькій ДЮСШ мій перший наставник – заслужений тренер України Володимир Степанов. За це дуже йому вдячна.
– Кажуть, що кожен успіх – це 90 відсотків праці, а 10 – удачі. Стосовно вас ця формула діє?
– У спорті може бути лише так. Я – не виняток. Щодня тренуюсь по 2 години – вранці і ввечері. Здавалося би, що таке 4 години на день. Але повірте: після тренування нічого не хочеться і не можеться (сміється – авт.). Вони дуже виснажливі, зате є хороші результати.
– О, так у вас, виявляється, є ще багато вільного часу. Чим займаєтесь поміж тренуваннями?
– Читаю історичні романи, відпочиваю, відвідую кіно, кафе, зустрічаюсь із друзями…Але найчастіше просто відлежуюся, набираюся сил.
– А чому саме історичні романи?
– Я захоплююся минулим. Мені слід було народитися в п’ятнадцятому столітті, жити в якомусь замку, носити вишукані сукні… Знайомі кажуть, що у віртуальному житті я була, мабуть, королевою (сміється – авт.)
– А майбутнє? Кар’єра у спортсменів коротка…Невдовзі прийде час, коли доведеться починати що-небудь із самого початку. Що це буде? І чи не страшно вам?
– Намагаюся не думати про майбутнє, живу сьогоднішнім днем. Але, якщо говорити про важливі плани, то, перш за все, хочу, звичайно ж створити сім’ю і народити дитину. А далі – знайти цікаву роботу.
– У Тернопільському економічному університеті ви навчались на податківця. Справді хочете пов’язати життя із цією професією? Це ж не найлегше заняття для жінки…
– Для мене важливо, аби робота не була одноманітною, не люблю сидіти на одному місці.
– Робота податківця дуже специфічна. Що вас у ній так приваблює? Сила державного примусу чи гроші?
– Найперше – сила. Це, мабуть, із спорту передається.
– Маєте сильний характер. Отож, вашому коханому вдома, певне, непереливки…
– Вдома я, перш за все, – жінка. Дуже стараюсь, аби мій характер не шкодив добрим стосункам. Хочу відчувати себе маленькою, беззахисною дівчинкою, яку хтось пожаліє, приголубить…
– Насамкінець поділіться, будь ласка, своєю мрією.
– Я народилася у Маршинцях Новоселицького району. Мене і ще трьох своїх дітей мама виховувала без батька. Ми жили незаможно…Тому з малих літ мрію про достаток.
– Наталю, щиро дякую за одверту розмову. Бажаю вам здобути олімпійське «золото»!
Вів розмову Олександр ТКАЧУК (газета “Буковина”)
Фото автора
