Уперше на Буковині відбулося спортивне свято, присвячене окремо волейболу. «Піонерами» виступили сторожинчани, які організували 19.02.11 в районному центрі «Свято волейболу» – з метою подальшої популяризації цього масового виду спорту і пропаганди здорового способу життя.
Ініціатором спортивно-мистецького волейбольного свята став екс-начальник райвідділу освіти, а нині керуючий справами районної ради Василь Грозаву, який сам грає за місцеву ветеранську волейбольну дружину. Його ініціативу підтримали районна рада, районна державна адміністрація, міська рада, прихильники цього виду спорту. І, звісно, Сторожинецький ліцей, директор якого Володимир Запоточний теж у ветеранській збірній.
На початку заходу присутні вшанували пам’ять президента ВК «Будівельник», керманича обласної федерації волейболу і голови обласної ради Василя Ватаманюка, який поточного тижня передчасно пішов з життя…
Під час урочистого відкриття голова районної державної адміністрації і районної ради Петро Брижак вручив місцевим юнацьким командам по сітці волейбольних м’ячів, а також, разом із Сторожинецьким міським головою Миколою Карлійчуком, – пам’ятні презенти почесним гостям свята, серед яких були один з перших на Буковині майстрів спорту з волейболу, нині начальник нашої суперліговської команди Петро Раца, головний тренер ВК «Будівельник» Віталій Осипов, чемпіон світу серед ветеранів і помічних наставника «будівельників» Серафім Синицький. Завітали на волейбольне дійство і гравці «Будівельника» – Кирило Кравцов та уродженець Банилова-Підгірного Георгій Гнат.
У рамках Свята волейболу було зіграно три матчі, центральним серед яких можна вважати поєдинок між сторожинецькими і чернівецькими ветеранами. Перемогу святкували сторожинчани. Хоча по ходу партій перевагу мали і гості, тому гравець чернівецької команди – голова обласної ради ФСТ «Україна» Зеновій Волошин зіронізував: «Якби грали не до 25-ти, а до до 20-ти, ми би виглядали краще».
Юнаки грали збірною Банилова-Підгірного і Давиден (тренер – Микола Гнат) проти збірної Михальчі, Великого Кучурова і Чудея (тренери – Юрій Загарія, Олександр Баранович). У цьому матчі у двох партіях в рахунку вели підопічні Миколи Гната, але виграли їхні суперники, які виявили більшу волю до перемоги.
Увінчалося свято поєдинком між титулованою жіночою сторожинецькою командою, яка неодноразово відзначалася на обласних «колосівських» змаганнях, та дівочою командою з Банилова-Підгірного (тренер – Мирослав Токарчик). Останні трималися дуже гідно, але сильнішими об’єктивно були підопічні Олександра Драганчука.
Утім, на рахунки мало хто звертав увагу – набагато важливішим був той пропагандистський ефект, який неможливо було не помітити, зокрема, в «горящих» очах юних глядачів. Хоча головний наставник «Будівельника» Віталій Осипов не приховував, що був приємно здивований і рівнем самовіддачі учасників показових ігор: «Я пограв і в Україні, і в Словаччині, і тренером вже трохи попрацював, але навіть уявити собі не міг, що в районному центрі можуть організувати таке чудове волейбольне свято! Ніби й матчі неофіційні, не розігруються ніякі трофеї чи престижні звання, а як учасники викладалися на майданчику, як «билися» за кожен м’яч! На це приємно дивитися. І якщо це дійство запалило любов до волейболу бодай у деяких глядачів, особливо юних, то свято не просто вдалося, а й спрацювало в плані пропагандистського ефекту. Впевнений, так воно і є».
Заступники голів райдержадміністрації Георгій Пожога і райради Іван Іліка, у свою чергу, теж зізналися, що, підтримавши ініціативу Василя Грозаву, не очікували, що прем’єрне Свято волейболу настільки вдасться, що приємно здивує навіть багато побачивших в спорті авторитетних почесних гостей.
Обговорюючи перспективи вже наступного волейбольного свята, яке має стати традиційним, керівник районного спорту Сергій Москалюк назвав дійство «зустріччю поколінь», що доволі символічно характеризувало те, що відбулося у спортзалі Сторожинецького ліцею. А своєрідними «гарантами» традиційності виступили якраз представники старшого покоління та місцеві керівники, які підкреслювали, що закохалися у волейбол і, загалом, в спорт з дитинства і дуже хотіли би прищепити любов до спорту і юному поколінню.
Після змагань ветерани, почесні гості, гостинні господарі ще довго спілкувалися на волейбольно-спортивні теми. Звичайно, час від часу все одно поверталися і до болючої втрати останніх днів… Але зазначали, що життя триває, тож в т.ч. і заради світлої пам’яті Василя Ватаманюка варто організовувати подібні заходи і пропагувати вид спорту, який він так любив і підтримував…
Фото можна переглянути тут:
***
