Єдина представниця Буковини на Чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Іспанії Наталка Лупу з Маршинців Новоселицького району («Динамо»/«Колос», СК «Гешко», офіційний партнер – готель «Буковина»), виступаючи у ранзі чинної переможниці Командного Євро на 800-метрівці, залишилася за бортом фіналу на цій дистанції, хоч і показала високий результат. Натомість вихованка Анатолія Якимчука та Володимира Степанова, яка навчається у Тернопільському національному економічному університеті, здобула путівку до фіналу в естафеті 4х400 м. Після чого перейшла на трибуни і молилася та вболівала до сліз за колег по збірній. І особливо раділа за близьку подругу Єлізавету Бризгіну, яка виборола дві медалі. Потім були екскурсії Барселоною, морські пейзажі, танці до упаду на бенкеті, нічний переліт додому і… все ті ж думки про втрачену можливість поборотися за медаль на 800-метрівці. Про це та інше Наталка Лупу розповіла після повернення з Чемпіонату Європи.
– Традиційні вітання з Буковини. Уже «акліматизувалися» вдома?
– А ми лише вчора о 4-й ночі прилетіли до Києва…
– Напевно, прямо з післязмагального бенкету?..
– Практично так і вийшло. На бенкеті натанцювалися до несхочу, нагулялися. На прощання могли і в морі покупатися, бо через дорогу від готелю, де ми зупинилися, були барселонські пляжі. Останнього дня змагань я вже не виступала, то хоч по місту погуляла. З’їздила в знаменитий акваріум, яких лише три в цілому світі.
– Після шести медалей за два останніх дні Євро настрій в збірній, напевно, був більш, ніж святковим?
– Дивлячись у кого (сміється – авт.). Звісно, я дуже раділа за тих, кому вдалося здобути медаль. Але й самій хочеться побувати на п’єдесталі пошани, не кажучи вже про те, щоби виграти…
– Але й сильно засмучуватися вам, думаю, гріх, враховуючи результат…
– Так, результат непоганий (800 м – 2.00,50 – авт.), за нього я рада. Задоволена, що ми вийшли на стабільність – цього року практично всі старти в районі 2 хвилин, які і розміняти раз вдалося (на Кубку України в Ялті – авт.). Але коли біжиш 2 хвилини і не проходиш до фіналу, це вже прикро. Виявилося, що треба було бути набагато сильнішою…
– Юлія Кревсун показала вищий результат 1.59,44, але посіла навіть нижче, ніж ви, 5 місце в своєму забігу…
– Значить треба було бути сильнішою і за Кревсун (сміється – авт.). У неї забіг такий попався, що показали «атомні» результати. Якось так стається, що на який чемпіонат я їду, там без забігів одразу півфінал. А отже жорсткіший відбір. Хоча раніше двох хвилин вистачало для фіналу…
– Зате в естафеті пробилися до фіналу. Не ризиковано було виставляти одразу двох бігунок на 800 м – вас з Кревсун?
– Просто треба було приберегти сили іншим дівчатам на фінал – Логвиненко і Єфремовій. Тому поставили нас з Юлією. Звісно, у мене були побоювання, що не проскочимо до фіналу. Але потрапили майже впритул. Боротьба дуже цікавою була за вихід до фіналу. Румунка здивувала на останньому етапі – так і не віддала Тітімець третю позицію.
– Ваш неофіційний час на етапі – 52,5 сек. Непогано для 800-метровички…
– Минулого року на молодіжному Євро в Каунасі я в естафеті по ходу пробігла 400 м за 51,30 сек. Так що цього разу я не задоволена своїм часом в естафеті. Напевно, мій настрій після півфіналу на 800 м був не сприяв швидким секундам в естафеті. Я там ходила сама не своя, бо дуже вже хотілося бути в фіналі.
– Видно, таки дуже «болить» непотрапляння до фіналу на 800 м…
– Так воно і є. Забіги справді виявилися дуже швидкими. В штабі збірної навіть сміялися, що такого ще не було – щоби з такими високими результатами до фіналу не потрапляли.
– На фото Reuters чешка Ленка Масна на вашому фоні радіє путівці до фіналу, немов виграла Чемпіонат Європи.
– Видно, так само сильно як я хотіла потрапити до фіналу (сміється – авт.). Взагалі протоколи перед забігом я не дивилася. А коли вийшла на доріжку і побачила суперниць, зрозуміла, що боротьба буде дуже сильною. Я ж їх всіх вже добре знаю. Мені трохи не біглося того дня. Ще й орієнтувалася на росіянку Андріанову, яка має дуже високий результат, але у неї теж не склалося (7 місце в забігу – авт.). І я почувалася як не на своїй доріжці. Перше коло взагалі враження було, що це не я біжу. Мене заспокоювали, що це просто не моя Європа була… Головний тренер збірної Олександр Апайчев казав, що треба було бігти одразу ближче до лідерів, щоби на фініші бути на кращій позиції. Але мовляв, «це досвід – не засмучуйся». Було пізно – я вже засмутилася (сміється – авт.).
– Зате було й за кого порадіти!
– Більше всього я вболівала за Єлізавету Бризгіну, з якою ми дружимо. Під час фіналу на 200 м враження було, що це не вона, а я бігла і була другою. У мене від радості аж сльози нагорнулися. А їхне «золото2 в естафеті 4х100 м, та ще й з таким високим результатом – це просто фантастика! У Марії Рємєнь того дня ще й день народження був – оце подаруночок для неї вийшов! Кожному би такий подарунок до дня народження. Шкода, що коли у мене день народження (4.11.87 – авт.), не проводяться великі змагання. Може, паспорт змінити і вписувати дату народження кожного року під головні старти, щоби медальні подарунки собі робити до дня народження (сміється – авт.).
– А яка доля Олени Чебану з Харкова, яка бігла у попередніх змаганнях в естафеті 4х100 м, – на п’єдесталі ж було лише чотири вакансії…
– А Оленці медаль передадуть через національну федерацію. Так відбувається, коли на інших етапах виступають запасні. Якби наші дівчата вибороли медаль в естафеті 4х400 м, нам з Кревсун так само передали би медалі через федерацію. Перед фіналом я вже думала, раптом і цю естафету виграємо (в естафеті 4х400 м Україна посіла у фіналі 5 місце – авт.). Але нічого, ще будуть чемпіонати.
– Зараз ви вже в дорозі до Чернівців?
– Дорога додому мені поки що лише сниться (сміється – авт.). Маю затриматися в столиці, бо днями, можливо, треба буде вирушити на змагання до Швейцарії. Хоча додому дуже хочу, бо там мене чекає мамка, яка приїхала з Італії.
Частково це інтерв’ю надруковане в газеті «Молодий буковинець».
Фото: Наталка Лупу на Чемпіонаті Європи-2010
