Легка атлетика: Вихованець екс-чернівчанки Світлани Кудлацької виграв Юнацьку Олімпіаду

1

Золота медаль Ігоря Лященка на дистанції 10 000 метрів була цілком прогнозованою. 25 кіл по Bishan Stadium білоцерківчанин подолав за 42 хвилини 43,93 секунди, відірвавшись оід срібного призера більш ніж на хвилину. Еквадорець Оскар Віллавіченціо був другим з результатом 43:46.00. Росіянин Павло Паршин – третій – 44.18,04.

На високий результат Ігор налаштовувався ще напередодні перших ЮОІ: «Звісно, дуже хочеться перемогти чи бодай потрапити на п’єдестал, – сказав він в інтерв’ю «ОА». – Саме для цього ми працюємо і на це налаштовуємося. Моє завдання – показати свій результат. Оскільки він досить високий, я сподіваюся, що цього вистачить для призової трійки. Хоча… точно знаю, що медаль на юнацькій Олімпіаді – це не остаточна мета. Вперше можна буде зітхнути з полегшенням після того, як потрапиш на п’єдестал «дорослих» Олімпійських ігор. Все, що відбувається на шляху до цієї мрії, – етап підготовки».
Спортивну ходьбу Ігор Лященко полюбив з першого тренування, вважаючи цей вид одним із найскладніших у технічному освоєнні. – Мабуть, спортивна ходьба найбільш повно відповідає моєму характерові, – говорить рекордсмен України серед юнаків зі спортивної ходьби на 10 тисяч метрів. – У житті я спокійний і розважливий, люблю багато працювати, довго риюся в одній темі. Монотонна робота мені ніколи не набридає. Хоча не вважаю наші тренування монотонними. Вони доволі різнобічні й цікаві.
«Бронза» минулорічного чемпіонату світу серед юнаків була першою нагородою Ігоря зі світової першості. Нею пишається і донині, але намагається не згадувати, оскільки це вже пройдений етап.
– Жити лише минулими здобутками – все одно що не думати про майбутнє, – говорить він. – Медаль юнацького чемпіонату світу означає лише те, що ми правильно тренуємося і рухаємося у відповідному напрямку. Цей рік особисто для мене набагато відповідальніший, аніж минулий.

– Мріяв потрапити на перші Юнацькі олімпійські ігри?
– Не лише мріяв, а й робив усе для цього. Юнацький рекорд України, який я встановив у квітні на міжнародному матчі Україна – Білорусь, вселив у мене більше впевненості.
– Всю нашу підготовку ми спланували так, щоб він у пік спортивної форми потрапив на старт в Сінгапурі, – додає тренер Ігоря Світлана Кудлацька. – Всі попередні результати і перемоги – це лише перевірка можливостей. Ми готувалися до зустрічі із сильними суперниками. Але швидкості на тренуваннях не завищували. Форсувати спортивну форму в такому віці й виконувати шалені навантаження немає сенсу.
Тепер, коли перші Юнацькі олімпійські ігри вже стали історією, її учасники повернулися до навчання. Чимало їх змінили шкільні парти на столи в лекційних залах вузів і мають швидко освоїтися в новому вузівському житті… Студентом очної форми навчання Переяслав-Хмельницького університету ім. Сковороди став і вчорашній одинадцятикласник Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту Ігор Лященко. При цьому Ігор продовжує тренуватися, бо має гідно виступати на чемпіонаті України серед ДЮСШ, СДЮШОР…
Цікаво, що Світлана Борисівна Кудлацька також стала студенткою цього закладу, але на заочно-екстернатній формі навчання. Мабуть, останній факт вимагає не тільки пояснення, а й пильнішої уваги до постаті людини, зусиллями якої підготовлений молодий чемпіон, і не він один…
Світлана Кудлацька має диплом інженера Санкт-Петербурзького університету технологій і дизайну. Чернівчанка (дівоче прізвище – Афтенюк), ще школяркою тренувалася в групі заслуженого тренера України Дениса Ілліча Тищука, опановуючи мистецтво довгого бігу взагалі та марафону зокрема.
Виступи в марафонських пробігах як майстер спорту не припиняла до 1999 року, коли почала працювати в Київському обласному ліцеї-інтернаті фізичної культури і спорту. До речі, в ті часи звання майстра спорту з будь-якою вищою освітою дозволяло займатися тренерсько-викладацькою роботою. Тепер же, працівник такого навчального закладу мусить мати вищу спеціальну освіту. Саме її Світлана Кудлацька і здобуватиме два найближчі роки, як то кажуть, без відриву од виробництва…

Вітчизняна легка атлетика має чимало прикладів, коли визначних атлетів виховували люди з інженерно-технічною освітою. Інша річ, що, шукаючи «ключики» до якнайповнішого розкриття можливостей своїх учнів (їх на сьогодні в її групі — 24, починаючи з 12-річних), Світлана Кудлацька декому з них замість бігу пропонувала заняття спортивною ходьбою. І для всіх вона не тільки тренер, а й педагог, психолог і друг…
Інтуїція не підвела тренера. Першим з її численних підопічних значного успіху в цьому виді легкої атлетики добився Андрій Юдін – призер Кубка Європи серед юніорів, що проходив у 2006 році в Чебоксарах. Та заглиблюючись в один з найскладніших у легкій атлетиці циклічних видів спорту, Світлана Кудлацька навіть не здогадувалась, що втрутилася в суто чоловічу сферу. Адже переважна більшість тренерів зі спортивної ходьби – чоловіки, які не сприймають жінку в цьому амплуа… Тому Світлана Кудлацька до всього доходить власними зусиллями і, мудруючи над таємницями техніки спортивної ходьби, спирається на свої знання теоретичної механіки. На фото і кінограмах документує все, що бачить на великих змаганнях, зростаючи як фахівець разом із підвищенням майстерності своїх учнів. Добре, що в неї з’явився помічник-однодумець, її колишній учень, випускник ліцею Назар Коваленко.
Роботи і у Світлани Кудлацької, і в її помічника, і в їхніх учнів багато. Не менше і хвилювань, адже, можна сказати, за дивним збігом обставин її учні раз у раз знімаються суддями з дистанцій «за порушення правил ходьби».
У даному виді легкої атлетики, це не новина, маємо багато прикладів, коли вітчизняні ходаки, виступаючи за кордоном, так само страждали од прискіпливих суддів. Та, на щастя, за кордоном, жодний з вихованців Світлани Кудлацької незадоволення суддів поки не викликав.
Найбільша мрія Світлани Кудлацької – перепрофілювання ліцею у навчальний заклад, статус якого дозволяв би учням займатися у свого тренера до 28 років, і надавав би їм місце в гуртожитку, який треба побудувати. Поки ж, після випуску з ліцею її вчорашні підопічні, залишаючись у Білій Церкві, мусять вирішувати житлові проблеми за власний кошт.
Тим приємнішим є той факт, що Ігор Лященко й Світлана Кудлацька, як і всі герої Сінгапура-2010, стали на два роки власниками щомісячних стипендій НОК України. А це запорука того, що, попри всі вищезгадані негаразди, Світлана Борисівна разом із учнями і надалі плекатимуть власну школу спортивної ходьби. До того ж – справді успішну!

olimparena.org

***


Leave A Reply

Your email address will not be published.