Спорт на Буковині: маленька область з великими традиціями

0

Найменша в Україні область – Чернівецька – за своїми спортивними традиціями цілком може потягатися з багатьма більшими і потужнішими в економічному плані регіонами. А у деяких номінаціях – і дати фори всім!Приміром, хто ще може похвастатися тим, що їх земляк першим зі всієї Східної Європи зійшов на світовий п’єдестал в якомусь виді спорту. А саме це зробив у 2003 році в Парижі на дистанції 1500 метрів бігун Іван Гешко. Згодом кіцманський чернівчанин записав до свого активу і перемоги на чемпіонатах Європи (2005 р.) та світу (2006 р.) та інших престижних змаганнях. А за підсумками сезону-2006 Івана першим серед буковинців назвали спортсменом року в Україні.

Проте Буковині залишився багатий спортивний спадок ще з ХХ століття. Серед перших надважливих для місцевого спорту подій можна згадати участь фігуриста Романа Турушанка з Хотинщини у складі збірної Румунії зимових Олімпійських іграх 1936 року. У 60-х роках кумиром чернівецьких хлопчаків був бігун Абрам Кривошеєв, який представляв Радянський Союз на двох Олімпіадах (Рим, Токіо). Першою серед представників Буковини олімпійську медаль здобула стрибунка у висоту з Роші (район Чернівців) Валентина Козир, яка стала третьою призеркою на Олімпіаді-1968 у Мехіко.

В олімпійському Мюнхені у 1972 році тріумфували одразу двоє радянських спортсменів, чиї долі пов’язані з Буковиною. Великий спринтер Валерій Борзов, який до 10 років жив у Чернівцях, у блискучому стилі виграв дистанції 100 та 200 м, а у тріумфальному складі гандбольної збірної СРСР виступав і уродженець Витилівки Кіцманського району Сергій Кушнірюк. Через чотири роки у Монреалі вони зійшли на “бронзову” сходинку п’єдесталу пошани, до якої лише трохи не вистачило “чистому” чернівецькому стрибуну у висоту Сергію Сєнюкову (5 місце).

У 80-х роках зійшли зірки чернівецької лучниці Тетяни Мунтян та сторожинецького десятиборця Павла Тарновецького. Обидва вони виступали в олімпійському Сеулі. Їхню олімпійську естафету у 90-х прийняла ще одна лучниця з Чернівців Ліна Герасименко. У 1996 році в Атланті вона встановила олімпійський рекорд, але, на жаль, теж залишилася без медалі. Натомість роком раніше вони разом із Тетяною Мунтян у складі збірної України принесли нашій державі першу командну перемогу на чемпіонаті світу в приміщенні. А зимова чемпіонка світу-2003 в команді Тетяна Дорохова лише дивом не потрапила до олмпійської збірної для участі в Іграх-2004. У 1995 р. чернівецький орієнтувальник здійснив світову сенсацію у Німеччині – перемогою на спринтерській дистанції на чемпіонаті світу він порушив гегемонію скандинавів у цьому виді спорту. А ще в активі Юрія – три поспіль тріумфи у Кубку світу з паркового орієнтування.

А як не згадати справжній спортивний подвиг чернівчанина Сергія Яненка, який у 1997 році сенсаційно переміг на чемпіонаті світу з бігу на 100 км!


Якщо продовжувати розповідь про легкоатлетів, не можна обминути увагою і майстра спорту міжнародного класу з марафонського бігу Зою Гаврилюк, і стаєрку Марійку Данилюк, яка була рекордсменкою України на дистанції 10000 м, і суперфінішера з Веренчанки Заставнівського району Михайла Пужняка, який не раз вигравав юніорський чемпіонат СРСР на стаєрських дистанціях, і неодноразового чемпіона України з бігу на 800 метрів Володимира Ковалика з Кліводина Кіцманського району, і ще одного представника Кіцманщини Олега Шимана, чий юнацький рекорд СРСР на дистанції 110 м з/б так і залишився непобитим, і суперуніверсала Ігоря Сурлу з Шипинців Кіцманського району, який здобував медалі на чемпіонатах України на дистанціях від 1500 метрів до марафону, і суперталановиту чернівецьку «горизонтальну» стрибунку Євгенію Ставчанську, яка у 90-х роках вигравала юнацьку першість Європи, Всесвітні юнацькі ігри та встановила зимовий юніорський рекорд Європи у потрійному стрибку, і землячку Софії Ротару з Маршинців Новоселицького району Наталю Лупу, яка у 15 років виграла юнацьку першість Європи на дистанції 1500 м (2003 р.), а в 17 – юніорський чемпіонат Європи на 800-метрівці. Цей список можна продовжувати. Шанувальникам “королеви спорту”, напевно, добре відомі й імена невтомного Євгена Гешка, який встановив десятки ветеранських рекордів України у спринті та стрибках у довжину і потрійним, Олександра Пасарюка, Івана Іліки, Тетяни Цуканової, Валерія Горюна, Юрія Бесараба, Станіслава Ніколенка і навіть автора цих рядків, який першим серед буковинців за часів незалежності святкував перемогу на зимовій молодіжній першості України (1992 рік, Київ, 1000 м).

Буковина може пишатися і «майже своїми» олімпійськими чемпіонами з легкої атлетики. Як відомо, тріумфатор Олімпіади-72 на дистанціях 100 м і 200 м Валерій Борзов майже все дитинство (приблизно 10 років) прожив на роші у Чернівцях. А олімпійська чемпіонка 1968 р. зі стрибків у довжину румунка Віоріка Віскопуляну є уродженкою с. Буденець Сторожинецького району.

Чудові традиції має буковинський гандбол. Крім уродженця нашого краю Сергія Кушнірюка, Чернівецьку область прославили і хотинчанка Тетяна Шинкаренко – бронзова призерка Олімпіади-2004 в Афінах, і велетень Валерій Савко (2 м 20 см), який виблискував у складі московського ЦСКА, і срібний призер студентського чемпіонату світу Володимир Лобчук, Андрій Докторович (срібний призер молодіжного чемпіонату світу), і Володимир Габора (майстер спорту міжнародного класу, переможець та призер чемпіонату України у складі донецького “Шахта­ря”), і Ігор Сахонько (один з кращих бомбардирів чемпіонату Фінляндії).

Непогані здобутки маємо і у баскетболі. Мірча Кожелянка виборював нагороди різного гатунку на чемпіонатах СРСР у складі московського ЦСКА та київського “Будівельника”, вигравав і чемпіонати Швеції та Ірландії. Валентина Анісімова – бронзовий призер Спартакіади народів СРСР у складі збірної України, Ігор Скоробагатько – чемпіон СРСР серед студентів…

У боротьбі дзюдо уродженець Чернівців Марік Бергер, вже як представник Канади, став бронзовим призером Олімпіади-84 у Лос-Анджелесі. Георгій Котик з Магали Новоселицького району – бронзовий призер чемпіонату Європи і неодноразовий чемпіон СРСР, Роман Паскар з Маршинців того ж району на юнацькому чемпіонаті Європи-2007 здобув для України єдину золоту медаль. У спорідненій боротьбі самбо світових вершин досягли Ольга Николайчук та Ольга Панчук-Унгурян.

У вільній боротьбі у 70-х роках на весь Союз “гремів” Микола Руснак – майстер спорту міжнародного класу, переможець Спартакіади народів СРСР.

Далеко за межами Буковини знають і низку велосипедистів. Лідер – заслужений майстер спорту Тамара Полякова – чемпіонка світу у командній гонці та неодноразова чемпіонка СРСР на шосе та на треку. Світлана Мінтянська – переможниця Спартакіади школярів СРСР, призерка чемпіонату СРСР, неодноразова чемпіонка України. За часів незалежності їхню естафету продовжили гірські велогонщики. Зокрема, Віталій Цуркан першим в Україні виконав норматив майстра спорту міжнародного класу у маунтінбайку.

Чудово знають в Україні у буковинську школу боксу. Володимир Миронюк свого часу вигравав юніорський чемпіонат Європи, а Іван Собко перемагав на Спартакіаді школярів України. Проте найбільше прославив місцевий бокс тренер Ільдар Шарафутдінов, який не один рік очолював національну збірну України.

Буковинські волейболісти можуть пишатися тим, що Юрій Локтев з Новоселиці тренував московський ЦСКА. Петро Раца неодноразово визнавався кращим гравцем на переможних для збірної України першостях СРСР серед сільських команд. У чемпіонатах та Кубках України зі своїми клубами тріумфували чернівчанин Сергій Накоскін та вижничанин Олег Гавалешко. Олег Дарій свого часу був срібним призером румунської Суперліги. А тренер “Будівельника-Динамо” Серафім Синицький двічі вигравав Всесвітні ігри серед ветеранів і одного разу – ветеранський чемпіонат світу.

Окремим тріумфальним рядком до історії крайового волейболу увійшов створений на базі цегельного заводу №3 клуб «Будівельник-Динамо-Буковина», який за короткий час пройшов шлях від аматорської ліги до елітного професійного дивізіону. І в дебютний же сезон-2008/09 здобув срібні нагороди у чоловічій Суперлізі!

Окрема тема – футбол. Тут Буковині взагалі випала історична місія – Юрій Шелепницький з Лужан Кіцманського району у ролі капітана вивів збірну незалежної України на перший в її історії матч. Ще за союзних часів у складі київського “Динамо” непогано зарекомендували себе чернівчани Віктор Хлус та Олександр Бойко. У 90-х роках честь флагмана українського футболу по черзі захищали сторожинчанин Віталій Мінтенко та чернівчанин Сергій Черняк. Останній першим серед буковинців виграв Кубок СНД і грав за олімпійську збірну України. Ще один чернівчанин Сергій Пасічник був капітаном збірної клубів СРСР.

Під завісу першого десятка років нового тисячоліття ми можемо пишатися новими футбольними здобутками. Денис Олійник, син кращого бомбардира в історії «Буковини» Віктора Олійника, пограв за київське «Динамо» та інші клуби найвищого дивізіону, а також записав дос вого активу забиті голи в єврокубках. Зокрема, його гол приніс «Металісту» (Харків) у лютому 2009 р. виїзну перемогу над італійською «Сампдорією». 25 травня 2010 р. Денис дебютував у складі збірної України в офіційному товариському матчі проти Литви, вийшовши на заміну на 55 хв. замість Артема Мілевського. Україна перемогла у Харкові з рахунком 4:0, а буковинець асистував Андрію Шевченкові, коли той забив четвертий гол.

Ще один вихованець буковинського футболу Ігор Чайковський у липні-серпні 2009 р. у складі юніорської збірної України здобув «золото» прем’єрного в Україні чемпіонату Європи U-19.

Того ж літа 2009 р. одразу троє футболістів, чиї долі пов’язані з Буковиною, тріумфували зі збірною України на Всесвітній Універсіаді у Белграді. Йдеться про студентів Чернівецького національного університету Олександра Крохмалюка, Юрія Бахтіярова та чернівчанина Юрія Кисилицю, який вирушив на Всесвітню Універсіаду як студент дніпропетровського вузу, але вже наступного навчального року перевівся до ЧНУ. Ці успіхи буковиснького студентського футболу були б неможливі без багаторічної плідної праці президента ФК «Університет» – заслуженого працівника фізичної культури і спорту України Миколи Осадця, який з університетською збірною здобував також срібні та бронзові нагороди Всеукраїнської Універсіади та вигравав студентську першість України.

Чудово знайомі прихильникам “гри мільйонів” і ім’я арбітра Петра Кобичика, який обслуговував навіть міжнародні матчі.

Є чим пишатися Буковині і в екзотичних видах спорту. Приміром, сторожинецький гирьовик Олег Іліка є рекордсменом світу у годинному марафоні, Олексій Коломієць – переможець Спартакіади народів СРСР та чемпіон країн співдружності з офіцерського триборства, а новосельчанин Михайло Марандюк – неодноразовий чемпіон світу зі складання шахових композицій.

Звісно, у такому невеличкому матеріалі неможливо згадати всіх тих, хто здобував спортивну славу для Буковинського краю. Тому нині йде робота над «Літописом буковинського спорту», в якому, маємо надію, будуть зафіксовані всі найважливіші події зі спортивного життя краю. Паралельно триває робота над «Історією буковинського спорту в особистостях», яка знайде своє відображення і на нашому Буковинському спортивному порталі sportbuk.com.

І ще – можна не сумніватися: буковинці ще не раз принесуть звістку про свій край своїми перемогами на різних аренах у різних куточках світу!

«Історія буковинського спорту» (Георгій Мазурашу)

Переможний фініш Івана Гешка на дистанції 1500 м на Чемпіонаті світу в приміщенні 2006 р. Фото Георгія Мазурашу
Переможний фініш Івана Гешка на дистанції 1500 м на Чемпіонаті світу в приміщенні 2006 р. Фото: Георгій Мазурашу

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.