Аби не було жодних “перекручувань”, офіційно заявляємо, що чутки про допінгові скандали, небажання вийти на старт “щоби не зганьбитися” та інші вигадки різних фантазерів та “шукачів дешевих сенсацій” – просто несинітниці.
Іван в олімпійський рік справді мав певні проблеми з ногою, які “нагадали” йому про отриману травму на чемпіонаті світу 2007 р. Доліковував він травму в Італії. На час чемпіонату України 2008 р. проблем з ногою вже не було. Не варто шукати і якісь “особливі” пояснення того, що Іван поступився у Києві земляку Миколі Лабовському.
По-перше, Микола – теж спортсмен екстра-класу, і теж з чудовим фінішем, який він блискуче продемонстрував у півфіналі чемпіонату Європи 2006 р. (коли фінішував другим після майбутнього переможця Мехді Баали). По-друге, Іван біг на чемпіонаті України на восьмий день після того, як спустився з високогір’я, а фахівці знають, що на 8-10 дні припадає найбільша фізична “яма”. Лабовський же, навпаки, перебував у чудовій формі. І, за відносно невисокого темпу на дистанції, фінішний відрізок краще вдався Миколі.
Те, що Лабовський був більш вмотивованим (йому треба було виконувати олімпійський норматив, а для Івана, який виконав норматив у 2007 р., це був просто “обов’язковий” старт, та й виграти у чемпіона світу – поважний стимул), що на віражі початок фінішного спурту Гешка “підрізав” Олександр Борисюк, – це вже деталі. Спорт тим і прекрасний, що неможливо все наперед передбачити. Що по-справжньому шкода, так це те, що Лабовський так і не зміг дотягнутися до олімпійського нормативу. Сподіваємося і віримо, що йому це вдасться перед Іграми-2012!
Отож, Іван готувався до своєї третьої Олімпіади і, звісно, маючи в активі “золото” чемпіонатів Європи і світу та 5 місце на Іграх-2004 в Афінах, не мав наміру бути в Пекіні статистом. Перший тривожний сигнал пролунав в день відльоту до столиці Китаю, коли вже в аеропорту Іван відчув легкий біль в спині. В Пекіні біль посилився і став настільки нестерпним, що декілька днів олімпієць не міг навіть тренуватися. Після перших оглядів лікарі припустили, що може бути навіть хребтова грижа.
Але Іван, як кажуть, “рвався у бій”, тому питання щодо його виходу на старт до останнього залишалося відкритим. Далі всі ми бачили трансляцію і чули здивовані запитання коментаторів: “Чому Гешко не вийшов на старт?”. Далі пропонуємо пряму мову Івана Гешка, який вийшов на телефонний зв’язок зі столиці Олімпіади:
– В принципі, я до останнього сподівався, що біль відступить і я таки зможу бігти. Хоча розумів, що ці проблеми, через які декілька днів навіть не міг тренуватися, можуть серйозно вплинути на результат. Біль не давав взагалі прискорюватися, тож зрештою все-таки прийняли рішення не стартувати (звісно, воно узгоджене з лікарями, бо неявка на старт без поважних причин тягне за собою дисциплінарні санкції). В Пекіні мені зробили обстеження МРТ, яке показало, що хребтової грижі, слава Богу, немає, а є зміщення хребця, внаслідок якого сталося защемлення нерва. Звідси і проблеми. До від’їзду з Пекіну хочу ще раз зробити МРТ, а по приїзді додому – проконсультуватися з фахівцями для прийнятя рішення щодо лікування. До остаточного діагнозу та відповідних консультацій з лікарями не можу сказати, скільки часу може зайняти лікування і коли зможу знову повноцінно тренуватися.
– Про неофіційні версії невиходу на старт обізнаний?
– Не скажу, що я захоплююся чутками. Хоча, звісно, друзі тримають мене в курсі. Після того, як взимку в Києві розповідали байки про те, що я ніби посварився зі своїм тренером Георгієм Миронюком і поїхав сам на навчально-тренувальні збори кудись, куди я зовсім не збирався, тепер я вже нічому не дивуюся. До того ж я “загартований” першоквітневими “качками” (сміється – авт.). Не вважаю за потрібне коментувати все те безглуздя, яке хтось примудряється вигадувати. Разом з тим хотів би висловити вдячність телеканалу “Мегаспорт”, який, як мені повідомили друзі, доволі оперативно спростував всілякі несинітниці. Мені розповіли, що Роман Вірастюк та Олена Говорова в прямому ефірі доволі доступно пояснили, чому людина може не вийти на старт. Це тому, що вони самі були висококласними спортсменами і знають не за розповідями про травми та інші проблеми. Я вдячний всім, хто мене підтримав. Окрема подяка моєму другу і меценату Валерію Чинушу, який підтримує мене і морально, і матеріально. Постараюся віддячити хорошими результатами!
– Коли маєш повернутися з Пекіну?
– Квиток з Пекіна у мене був на 28 серпня. Якщо вдасться поміняти квиток, повернуся швидше.
– Як капітан збірної України з легкої атлетики, ти мав би дбати про оперативну “доставку” Державного прапору нашим чемпіонам та призерам…
– Я свою функцію виконав – взяв з собою навіть не один прапор. Хоча тепер це не проблема – майже всі спортсмени беруть з собою на великі форуми прапор. “Оперативно подати” прапор нашим героям не так вже й просто, адже нас, як учасників, не всюди пускають на стадіон – у “Пташиному гнізді” нам відведений спеціальний сектор, який не обов’язково близько розташований до місця “здійснення спортивного подвигу”. Були б медалі – з прапорами проблем не буде (сміється – авт.). До речі, хотів би офіційно привітати наших семиборок Наталю Добринську та Людмилу Блонську. Вони – молочинки! Дуже радий, що їм вдався такий яскравий медальний “дубль”!
– Як оцінюєш виступ збірної України загалом?
– Думаю, ми виступаємо набагато краще, ніж реально розвинутий спорт сьогодні в нашій державі. Деякі фахівці навіть висловлюють побоювання, що ці олімпійські медалі можуть знову “приспати” нашу увагу до тих гострих проблем, яких в українському спорті, на жаль, чимало. Ми випадково зустрілися з Яною Клочковою на Китайській стіні, і, зокрема, обговорювали і ці проблеми. Ну як ми хочемо боротися за медалі в плаванні, коли у нас басейнів “кіт наплакав”, коли спортивна медицина, спортивні технології пішли далеко вперед, а ми апелюємо практично лише на патріотизм та поважні винагороди за олімпійські нагороди. Але ж шлях до них дуже довгий і тернистий. Таланти треба знайти, створити їм належні умови для тренувань. І система стимулювання має бути комплексною і в окремих частинах доступною і близькою навіть для наймолодших здібних хлопчиків і дівчат – від розуміння, шани і уваги в школі і до реальних пільг при вступі у вузи, забезпечення житлом, поважних преміальних за різні успіхи і т. д. Це довга тема…
Тепер декілька слів від заступника голови Чернівецької обласної державної адміністрації Бориса Баглея, який є куратором фізкультурно-спортивної сфери: “Дуже прикро, що Іван через проблеми зі здоров’ям не зміг стартувати в Пекіні, адже не секрет, що з ним пов’язували великі надії. Але він все одно залишається нашим єдиним членом олімпійської збірної-2008, якому – відповідна шана і повага. Ми пишаємося його яскравими перемогами і віримо, що їх попереду буде ще багато! Бажаю йому швидшого одуження і повернення у стрій. Обласна влада зробить все можливе для забезпечення нормальних умов для відновлення та підготовки Івана до наступних спортивних випробувань”.
Замість P.S.: Враховуючи полеміку навколо питання, чи став тепер Іван Гешко, який не біг в Пекіні, триразовим учасником Олімпійських ігор, нагадуємо: спортсмен, який заявлений на вид, але не вийшов на старт з відома або за висновками офіційних лікарів змагань, вважається учасником змагань.
