У зв’язку з тим, що група невдоволених реформаторськими кроками спортивного керівництва області намагається дискредитувати мене особисто, як керівника крайового спорту, та моїх однодумців, які допомагають реалізовувати підлаштовану під вимоги часу стратегію розвитку фізичної культури і спорту, я змушений надати засобам масової інформації офіційні роз’яснення, щоби не допустити перекручування фактів та дезінформації щодо наших послідовних дій.
Останніми днями високопосадовців облдержадміністрації та впливові депутатські фракції обласної ради скаргами та «доносами» активно «атакує» так звана «киселівська група» на чолі з директором дитячо-юнацької спортивної школи для дітей сиріт та дітей залишених батьківської опіки Миколою Гунчаком. Прикриваючись темою знедолених дітей, п. Микола намагається відстояти своє директорське крісло та посади для родичів і друзів.
Справа в тому, що згідно з розпорядженням облдержадміністрації від 4.12.07 №565-р (за погодженням з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту – від 26.11.07 №6.1/11561) у 2008 році спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву (СДЮШОР) з хокею на траві та ДЮСШ для дітей сиріт будуть реорганізовані шляхом злиття в ДЮСШ облспортвідділу.
Чому п. Гунчак «піднімає хвилі» більше з особистих мотивів? Тому що в названій ДЮСШ сиріт вони з сином Романом (інструктором-методистом) мають ще по 0,5 ставки тренера (як, до речі, і заступник директора Георгій Дребіт), а в СДЮШОР з хокею на траві влаштовані інші «представники киселівської групи» – знаний футбольний арбітр і директор обласного центру ФЗН «Спорт для всіх» (екс-керівник обласного спорту) Юрій Скорейко є на 0,5 ставки ще й «тренером з хокею на траві», його родичі Микола та Іван Скорейки обіймають посади, відповідно, заступника директора та інструктора-методиста, а теща фігурує в ролі головного бухгалтера.
До слова, я не числюся ніде тренером і в мене в спортивних структурах не працює ніхто з родичів. А звинувачення п. Гунчака в своїх «доносах» в тому, що я ніби-то набираю на роботу в школу вищої спортивної майстерності «друзів-легкоатлетів», причому й таких, що «ні дня не пропрацювали тренерами», є просто кощунством. Адже йдеться про єдиного в історії України чемпіона світу з бігу на 100 км Сергія Яненка (!), який справді не може похвастатися великим тренерським стажем. Натомість бігун, якого він консультував на громадських засадах, нещодавно вперше в кар’єрі став призером Чемпіонату України і тепер офіційно погоджений Міністерством в групу Яненка. Та й без цього скромного успіху всій спортивній «киселівській групі» разом взятій дуже далеко до рівня Сергія Яненка!
Тепер щодо «професійної тези» п. Гунчака про те, що не можна об’єднувати ДЮСШ сиріт та СДЮШОР з хокею на траві. По-перше, ДЮСШ сиріт – це така собі умовна одиниця, яка практично оплачувала позакласну секційну роботу в школах-інтернатах та перебирала на себе функції освітян щодо проведення змагань серед учнів цих інтернатів. З восьми «чистих» тренерів ДЮСШ сиріт – сім працюють на 0,5 ставки, з яких шість є вчителями шкіл-інтернатів і за суміцництвом – умовними тренерами.
Чому ми раніше не взялися за цю умовну спортивну школу? Тому що надто «смішною» була оплата за позакласну (секційну) роботу (менше чотирьох гривень в місяць), тож на «умовних тренерів» закривали очі, даючи їм можливість отримувати більш-менш нормальну фінансову винагороду за практично секційну роботу. Тепер же передбачено суттєве підвищення оплати за позакласну роботу, тож вони зможуть займатися з тим ж дітьми і отримувати за це «пряму» винагороду. А змагання серед шкіл-інтернатів будуть проводитися й надалі, для забезпечення чого віце-губернатор Борис Баглей навіть дав відповідне офіційне доручення управлінню освіти і науки ОДА. Себто ніхто й не мав наміру нехтувати інтересами знедолених дітей, як це намагається «намалювати» відчайдушний «захисник їх інтересів» Микола Гунчак.
СДЮШОР з хокею на траві – окрема тема. Можна було б почати з того, що в Чернівцях немає жодного спеціалізованого поля для хокею на траві, де тренери цієї школи могли би готувати так званий «олімпійський резерв». І що завдяки реорганізації та економії на адмінперсоналі і дублюванні функцій (одні й ті самі тренери фігурують в СДЮШОР з хокею на траві та ДЮСШ «Спартак» і ШВСМ) в проекті бюджету на 2008 р. передбачено 120,0 тис. грн. для початку робіт з облаштування спеціалізованого хокейного поля. Звісно, що «олімпійський резерв» в названій школі ніколи не готували. Провідні фахівці з цього виду спорту вже отримали високооплачувальні тренерські посади в ШВСМ. А «рядові» тренери цілком зможуть працювати і в «рядовій» ДЮСШ, в якій донедавна, нагадаємо, працювали, приміром, тренер кращого спортсмена України 2006 р. (Івана Гешка) Георгій Миронюк, наставник двох чемпіонів світу (Сергія Яненка і Юрія Омельченка) Денис Тищук та інші незрівняно більш висококласні фахівці.
Інша «інформаційна атака» невдоволених представників «старої гвардії» стосується теми розвитку фізичної культури і спорту в сільській місцевості, яку активно «експлуатує» спортивне товариство «Колос». Офіційно заявляю, що відстоювання бюджетного фінансування для апаратів обласної і районних рад «Колос», як і бажання відкривати нові спортивні школи в селах, не має нічого спільного з справжніми інтересами і проблемами сільського спорту. Сьогодні реально найбільший внесок в розвиток сільського спорту роблять (або принаймні мають для цього найкращі можливості) звичайні загальноосвітні школи. Адже якісний урок фізичної культури та організована секційна спортивна робота є першим і надзвичайно важливим етапом пошуку спортивних талантів, як, власне, і формування «моди на здоровий спосіб життя». А залучення дорослого сільського населення до оздоровчих занять фізичною культурою і спортом залежить передусім від наявності матеріально-технічної бази та умов для таких занять. Саме тому облспортвідділ започаткував проект «Спортивне село», згідно з яким сільським населеним пунктам, які відновлять закинуті спортивні майданчики, обласна влада презентуватиме волейбольні і футбольні сітки і м’ячі. Для початку відповідної «стимулюючої роботи» наприкінці цього року обласній раді «Колос» виділені цільові кошти в сумі 34,0 тис. грн. (плюс 9,0 тис. грн. на придбання форми для сільських збірних команд області з волейболу (жінки і чоловіки) та футболу).
Ми запропонували районним адміністраціям і радам вивчити можливість створення замість окремих освітянських і «колосівських» спортивних шкіл – об’єднаних районних ДЮСШ. Таким чином можна буде уникнути зайвих витрат на утримання адмінперсоналу, а зекономлені кошти спрямувати на проведення фізкультурно-спортивних заходів або введення додаткових тренерських ставок. До того ж, це сприяло би упорядкуванню системи управління спортивними школами. І це вже стосується ще однієї теми, якою «маніпулюють» противники змін в спортивному господарстві. Вони стверджують ніби Мазурашу і Ко хочуть «забрати» всі спортивні школи. Куди забрати?! Мова йде лише про те, що орган виконавчої влади, який відповідає на відповідній території за розвиток фізичної культури і спорту, логічно мав би і управляти спортивними школами. Реально ж приблизно половина ДЮСШ підпорядкована органам освіти, а значна частина іншої половини – громадським організаціям «Колос», «Україна», «Спартак».
З районних бюджетів, приміром, освітянські ДЮСШ фінансуються через відділи освіти, «колосівські» ДЮСШ – через райради «Колос», а орган, який відповідає за результати і ефективність роботи відповідної сфери, має лише міфічну можливість впливати на спортивні школи. Це, погодьтеся, ненормально.
Ми пробуємо виправити цей нонсенс. Згідно з розпорядженням обласної державної адміністрації від 19.04.07 №149-р «Щодо оптимізації системи управління сферою фізичної культури і спорту в Чернівецькій області», всі суб’єкти організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності незалежно від підпорядкування та форми власності, які отримують бюджетні кошти, повинні здійснювати письмове погодження з територіальними органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту річних кошторисів видатків, календарних планів, тарифікаційних списків спортивних шкіл, кадрових та інших питань, пов’язаних з реалізацією державної політики в сфері фізичної культури і спорту. Щоправда, не всі, на жаль, поспішають виконувати це розпорядження. Але доведеться! А з часом, можете не сумніватися, Міністерство освіти і науки та їх територіальні підрозділи будуть займатися в контексті оздоровлення нації суто уроками фізичної культури і секційною роботою, а спортивні школи будуть підпорядковані органам виконавчої влади з фізичної культури і спорту. Про те, що необхідно чітко розподілити ці функції, під час представницької наради в Києві чітко заявив віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник. Логіка підказує, що це неминуче відбудеться незалежно від «кольору» Кабінету Міністрів.
Безглуздими виглядають спроби освітянських керівників аргументувати необхідність збереження підпорядкування спортивних шкіл освіті тим, що, мовляв, якщо ДЮСШ не будуть освітянськими, директори загальноосвітніх шкіл не будуть йти назустріч тренерам під час набору дітей до секцій та не будуть надавати можливість учням ДЮСШ займатися в спортивних залах. Це, як кажуть, навіть не смішно. По-перше, органи виконавчої влади з питань освіти і науки та фізичної культури і спорту є рівноцінними підрозділами відповідних територіальних органів влади. Які тут можуть бути суперечки?! Можна лише уявити собі, як, приміром, керівник райвідділу освіти міг би сказати головам райради та райдержадміністрації, що спортивним школам більше не надаватимуть спортзали для занять, осільки вони перейменовані з освітянських в районні… Тим більше, що займатимуться в тих ДЮСШ ті ж учні загальноосвітніх шкіл. Напевно, з такими «конструктивними» заявами начальник райвідділу освіти працював би «довго».
Серед «аргументів» фігурує і інформація про те, що, мовляв, освіта дофінансовує спортивні школи зі «своїх» коштів. Але ж це все одно кошти з відповідних бюджетів, себто з однієї «кишені», «господарі» якої (обл- або райради та держадміністрації) можуть, за потреби, дофінансовувати спортивні школи за рішеннями відповідних сесій.
Неоднозначно сприймає спортивна громада і пріоритетний принцип фінансування різних видів спорту. Але інакше бути не може! «Всім і нікому» – це, можливо, і зручний принцип фінансування для любителів «відкатів». Але насправді це безпринципність і шлях в нікуди. Насправді серйозну державну підтримку повинні мати стратегічно важливі для країни, популярні та масові види спорту, які найбільш гармонійно поєднують успішність та реальну можливість оздоровлювати широкі верстви населення засобами фізичної культури і спорту. З огляду на це найбільшими «привілеями» мали би користуватися «три кити» спорту – легка атлетика (біг), гімнастика та плавання, а також прості популярні ігрові види спорту (на кшталт волейболу, баскетболу, футболу). Саме тому облспортвідділ велику увагу приділяє розвитку тієї ж легкої атлетики і, зокрема, бігу, як найбільш доступній для широких мас дисципліні (а не тому, що я 10 років професійно займався цим видом спорту). І саме тому ми переконали керівництво області рішенням колегії облдержадміністрації від 18.09.06 № 386-р зобов’язати управління освіти і науки ОДА відродити закрите на стику епох відділення спортивної гімнастики в обласній ДЮСШ, а керівників районів та міст обласного підпорядкування – до 2011 року забезпечити будівництво нових та реконструкцію наявних плавальних басейнів у всіх містах та районних центрах області, сприяти будівництву нових сучасних спортивних об’єктів (незалежно від форми власності), наданню на пільгових умовах земельних ділянок для будівництва спортивних споруд і, за необхідності, безкоштовній зміні цільового призначення землі.
Отже ми робимо все для того, аби «підштовхувати» (в т.ч. через пропагандистські заходи) підростаюче покоління до безкоштовних занять популярними, простими, доступними видами спорту, в яких, за умов досягнення певних високих результатів, можна й непогано заробити (чого вартує приклад Івана Гешка, який, вийшовши з простої селянської сім’ї, завдяки спорту отримав квартиру в Чернівцях, побудував будинок в Кіцмані, має престижне авто і є знаним на весь світ). А хочете займатися всілякими танцями, східними єдиноборствами або іншими менш пріоритетними і екзотичними видами – платіть і на здоров’я! А вже ті спортсмени, які вийдуть на поважний міжнародний рівень, звісно, зможуть розраховувати на підтримку з боку влади.
Зрозуміло, що в нашій області, яка традиційно славилася вмінням «знаходити шарові очки» (в тих видах, які або ми започатковували в Україні, або просто культивуються лише в декількох областях), далеко не всі і далеко не одразу готові сприйняти пріоритетно-точковий принцип фінансування і розвитку видів спорту. Як і намагання зменшити посередництво між бюджетом і реальною спортивно-масовою роботою. Тому й мають місце доноси, скарги, погрози тощо. Проте, враховуючи інтереси держави, однозначно треба намагатися уникати марнотратства в сфері і не прикриватися можливістю бути «першими хлопцями на селі» (згадаймо хоча б як гордо донедавна у нас рапортували про 3 місце серед 6-7 команд в хокеї на траві), а намагатися час від часу «випускати на спортивну орбіту» таких як чемпіон світу і Європи з бігу на 1500 м Іван Гешко, перший капітан збірної незалежної України з футболу Юрій Шелепницький та інші знані далеко за межами області спортсмени, які приносять славу Україні та Буковині і на прикладах яких можна виховувати цілі покоління!
З повагою, Георгій Мазурашу,
начальник відділу з питань
фізичної культури і спорту ОДА,
член Спілки журналістів України
(14.12.2007 р.)
***
