Майстер спорту СРСР міжнародного класу з вільної боротьби.
Народився 17 січня 1947 року у селі Нижні Станівці Кіцманського району. Закінчив місцеву школу, чернівецькі СПТУ №4, житлово-комунальний технікум та Київський інститут фізкультури.
Боротьбою почав займатися з 15 років у Ігоря Чарного, якого своїми успіхами згодом зробив заслуженим тренером України. У збірній працював під керівництвом заслужеих тренерів СРСР Арама Ялтиряна та Володимира Преображенського.
У 17 років виконав норматив майстра спорту, який через юний вік присвоїли лише через рік. За свою кар’єру 9 разів вигравав чемпіонат України (шість – у категорії до 52 кг і 3 – до 57 кг), двічі був срібним і одного разу бронзовим призером чемпіонату СРСР. У 1967 році несподівано для багатьох виборов друге місце на Спартакіаді народів СРСР. Проте найпам’ятнішою залишається перемога на V Спартакіаді народів СРСР 1971 року. І справа не лише у тому, що представник “глибокої” провінції зумів достроково забезпечити собі щонайменше срібну медаль. І не в тому, що у фіналі він здолав титулованого тбілісця Заура Шекріладзе. Головне те, що завдяки перемозі Руснака збірна України піднялася у командному заліку з 5 на 2 місце, чому безмежно раділи всі керівники української делегації.
Через рік Микола Руснак мав би виступати на Олімпійських іграх, де представники сильної радянської школи боротьби були майже “приреченими” зійти на п’єдестал пошани. Але на останньому зборі буковинський лідера найлегшої вагової категорії травмував під час розминочної гри у футбол його дублер Насулаєв, який пізніш теж травмувався, тому до Мюнхена поїхав Алахвердієв, і став срібним призером. А потенційному фавориту зробили операцію на коліно, тож Олімпіаду він дивився по телевізору в лікарні. Травма виявилася настільки серйозною, що про великий спорт довелося забути.
Після закінчення кар’єри працював вчителем фізкультури у СШ №18 і 11 та у ПТУ №10 ті №5. Останнім часом проживає у селі Бояни Новоселицького району.
***
