Спортивний меценат Валерій Чинуш готовий прийняти на Буковині біженців з Криму
Депутат Чернівецької міської ради і спортивний меценат Валерій Чинуш повідомив SportBuk.com, що готовий прийняти на Буковині декілька сімей біженців з Криму.
Своє рішення Валерій Миколайович пояснив тим, що в Криму нині дуже складна ситуація, тож деякі кримчани, можливо, змушені будуть виїхати на деякий час з рідних місць…
За довідками щодо прийому біженців звертатися в готель «Буковина» (0372 583-625, 099 224-28-84).
Дізнався від працівника готелю, чий номер вказаний, що сьогодні, 10.03.14, готель “Буковина” вже прийняв одну сім’ю кримчан.
ЧОМУ МИ ПРОГРАЄМО ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ?!!
Намагаюсь дивитися різні канали (ТБ, інтернет), але тепер частіше стежу за подіями на Громадському, 5 каналі, 24… Звернув увагу на багато класних роликів з соціальною рекламою, спрямованою проти брехливої пропаганди Кремля: зокрема, розумні, мудрі, особистості в т.ч. російською мовою спокійно пояснюють, що “страшилки” Путіна про “бандеровців”, “фашистів”, “агресію проти росіян і російськомовних” і т.п. – це повна маячня і дезінформація. Але… Хто ці ролики дивиться?!! В Криму повідключали українські телеканали. Та й раніше їх переважно дивилися якраз не проросійсько налаштовані громадяни. Громадське ТБ та інші ресурси можна дивитися в інтернеті. Але знову ж таки, яка ймовірність того, що Громадське будуть дивитися проросійські сили? Мала, правда? (плюс ще “інтернетизація”, попри серйозний прогрес, не досягла всебічного охоплення населення)То кого ми цими чудовими роликами агітуємо? Мене, наприклад, немає сенсу агітувати проти кремлівської агітації. Як же ж реально достукатися до кримчан, особливо тих, які перебувають під впливом російської пропаганди?!
Враховуючи реалії, напевно, на перший план виходить особистісна просвітницька діяльність авторитетних людей. Ось Вакарчук молочинка, він їздить в “проросійські регіони” і виступає на зібраннях, організовує зустрічі тощо. Причому, як на мене, проводить позитивну пропаганду просто відмінно. Але чому лише він? Є ж, зрештою, люди, які навіть за своїми посадами і статусом мали би займатися цією просвітницькою діяльністю в проблемних регіонах… Ризиковано? А за що ж вони отримують величезні зарплати, купу привілеїв, якщо вони бояться і уникають ризику?! Лічені нардепи спробували достукатися до кримчан не дистанційно (що практично неможливо). І те ці спроби робили не завжди ті депутати, які могли би бути авторитетами і для кримчан. Скажімо, Віталій Кличко – це ж особистість і великий спортсмен, перемогам якого практично однаково тішилися в різних куточках України. Чому центральна (“нова стара”) влада не організовує саме подібні “інформаційні атаки” в проблемних регіонах?
Можна, звісно, повернутися і до теми інформаційного простору, який чомусь так легко відчистили від українських телеканалів в Криму. Як це розуміти? Для чого в такому разі нам уповноважені і компетентні органи? Чи вони просто некомпетентні?:)
Вважаю, що, на відміну від класичного військового протистояння (в якому нам реально складно тягатися з Росією), інформаційну війну ми не мали би так нищівно програвати, тим більше, що у нас, як на мене, є журналістський потенціал, спроможний цілком і перемогти росіян на інформаційному фронті;) Але де ж головнокомандуючий і Ко, які мають перейматися загрозами Україні і організовувати повноцінні масштабні контрдії?.. Чи владна верхівка насправді більше переймається працевлаштовуванням однопартійців?..:(
Зрада для України – норма?:(
Цілими днями засоби масової інформації повідомляють про героїзм українських військових, які… досі не здалися. Звісно, це спрощено, але суть десь така. Я добре усвідомлюю, що українським військовим в Криму нині дуже складно. Під загрозою навіть їх життя, а нерідко – і їхніх рідних… Це жахливо. Але я трохи про інше. Мене просто дивує, що у нас повторюють і повторюють, що українські військові герої, тому що не піддаються на провокації і погрози росіян або місцевої “самооборони”, які схиляють наших військових до зради. Звісно, молодці, що не піддаються! Звісно, молодці, що залишаються вірними присязі! Але хіба це не є нормою для військових – бути вірними прийнятій присязі і не зраджувати Батьківщині?!
Взагалі для чого нам взагалі Збройні сили, якщо ми вірність присязі вважаємо героїзмом, а отже, так розумію, підсвідомо люди, які цю тезу тиражують, готові до того, що наші військові могли би в складній ситуації зрадити Україну? Хіба не для цього утримуються військові, щоби вони в потрібний момент проявили мужність, фаховість, військову вправність і захистили Батьківщину?
Чи, враховуючи, як у нас реально, особливо останнім часом, фінансувалися Збройні сили, ситуація швидше як у відомому анекдоті, якщо перефразувати: «вони роблять вигляд, що нам платять, а ми робимо вигляд, що служимо»?
Головне, стільки років на потреби Збройних сил та проблеми (в т.ч. елементарні побутові) українських військових влада майже не звертала увагу, а тут раптом кинулися їм дякувати за те, що вони, виявляються, навіть при цьому все-таки не зрадили Батьківщину… Особливо це стосується контрактників, які свідомо зробили свій вибір.
Зрештою, є люди, професійна діяльність яких пов’язана з серйозними ризиками практично «буденно»: шахтарі, спускаючись в шахту, не впевнені, чи повернуться живими і здоровими; пожежники можуть постраждати, борючись з вогнем; лікарі нерідко ризикують заразитися якимись хворобами і т.п. Чим більший ризик, тим більш оплачуваною мала би бути робота, я так думаю (на жаль, у нас далеко не завжди так…). Але ми ж не кричимо щодня, на кожному куті і багато разів, що всі люди, які працюють з високим ступенем ризику, герої, бо ж могли б і зрадити своїм професійним обов’язкам…
Чи не в тому секрет «готовності до зради», що зрада стала нормою для владної верхівки? Подивіться на нашу владну верхівку (колишніх і теперішніх): багато серед них людей, які не міняли партії, фракції і т.п.?.. (а це теж своєрідні зради, навіть якщо не перебігали, а переходили, і навіть пробуючи при цьому якось пояснити ці «перефарбовування»)
Хотілось би знати, може, і як так сталось, що в Криму, на території України, опинилась така велика кількість військових та військової техніки іншої країни? У нас є прикордонники, Збройні сили? Які у них функції, якщо війська іншої країни можуть спокійно потрапляти на територію України? Весь секрет у перебуванні російського флоту в Севастополі? Але є ще військова розвідка, спецпідрозділи різні, які мають стежити за небезпечними тенденціями і робити все для упередження можливих проблем. Чи з ними така ж ситуація, як з військовими – вони переважно «голі-босі», тому верхом героїзму теж є просто не зрадити і не перебігти на бік противника?..
Російські війська окупували Крим – теза Центру: браво українським військовим, що не піддалися на провокації і не зупинили інтервенцію? Російські війська захопили аеродроми і військові частини – теза Центру: браво українським військовим, що не піддалися на провокації і не завадили блокувати аеродроми і частини? Де межа саме такому героїзму?.. І якими бачаться функції Збройних сил та спецпідрозділів? Може, забезпечити їх відеокамерами та фотоапаратами, щоби вони допомагали висвітлювати окупаційну діяльність Росії? (бо ж у журналістів серйозні проблеми з цим, реально з Криму складно щось нормально висвітлювати).
Розумію, що можу цим постом наразитися на критику. Акценту увагу, що я з повагою ставлюсь до наших військових (на відміну від більшості політиків). А «думки вголос» озвучую, аби спробувати зрозуміти, чи у багатьох інших громадян України виникають аналогічні запитання…