Тетяна Мунтян: польоти уві сні, злети – наяву

0

Матеріал з газети «День», присвячений відомій буковинській лучниці Тетяні Мунтян.

Сьогодні “День” представляє чергового кандидата до майбутньої “Чудової сімки” кращих спортсменів року 4-Muntyan-sportbuk.com1997-го (цей конкурс наша редакція проводить спільно з інформаційним агентством УНІАН). Це Тетяна Мунтян з Чернівців, яка не так давно виграла в Туреччині чемпіонат світу зі стрільби з лука в закритому приміщенні (“Олімпійський клас”, абсолютна першість). Взагалі у її колекції тепер уже дві подібні нагороди (перша – командна – здобута два роки тому в Англії). Для Буковини – це єдине таке досягнення. Тягар слави – чи не тисне?

– Давайте відрізняти славу й “зіркову хворобу”. На неї страждають, на мою думку, тільки слабкі люди (беру, звичайно, з числа спортсменів). А тренер Анатолій Іванович Єгоров учив нас бути сильними. Але почуття слави – це завжди приємно та й інколи допомагає в чомусь.

– Таню, чи не надто серйозну ноту ми з вами взяли?

– Знаєте, більшість часу говориш і говориш про роботу (то пак про спорт), от і сприймають тебе занадто серйозною, але… Коли запитують про недоліки, відповідаю приблизно так: звичайно, вони – при мені. Хоча не боюся їх, хіба що прагну позбутися. Не секрет, що ряд фахівців наполягали на тому, щоб “згорнути” мою кар’єру. Мовляв, кращі часи – позаду. З цього приводу виникало тертя з керівництвом збірної. Компроміс було знайдено, але момент не з приємних. І все ж, та історія лише підстебнула для ривка вперед.

– Однак, наскільки нам відомо, ви не наважувалися стартувати у Стамбулі?

– Ще восени, напочатку відбіркового циклу подружжя Єгорових про це знало. Загалом саме в залі результат лучника набагато справедливіший. Не те, що перед чиїмось виступом вщух дощ або здійнявся вітер. Усі – в однакових умовах. А пропустити цей чемпіонат думала тому, що не сподівалася досягти чогось вартого. Це ж, повірте, усе надто індивідуально. “Під дахом” емоційна напруга, як мовиться, зашкалює. У разі невдачі нема на що “спихнути”. Винна сама. Ще пожартувала: “Зможу виграти, лише якщо манеж стане догори ногами”.

– Укотре виручив досвід? (Тетяні Мунтян – 29. – Прим. авт.).

– Не тільки. Спрацювало те, що відображено на корейському прапорі: єднання верха й низу (божественного й земного), “лівого” й “правого” (добра і зла). Це той стан, у якому людина спроможна видати все, на що здатна. І я видала. Зважте, що вже сім років опановую китайське вчення цигун. Бува, уночі тренуюся з луком.

– ???

– Ні, у квартирі не маю власного лукодрому. Коротше, те, що роблю, що відчуваю – нехай залишиться моєю таємницею. Коли місто спить, у повітрі ширяють тиша й спокій. Чудовий час для медитації. Не подумайте тільки, що я ідеал абощо. Люди прагнуть вдосконалення. Я, можливо, приділяю цьому трішки більше уваги.

– Прагнете вкласти ці риси в сина?

– Восени Мишко піде до школи, а минулого навчального року відвідував підготовчий клас. Зізнаюся, що на відміну від сина Павла Дворського, він чимало занять пропустив. Адже на збори та змагання часто беру сина із собою. Гадаю, за це нам “крупно перепаде” від вчительки Олени Федорівни Кияк. Не допоможуть, здається, мої перемоги (сміється). А загалом, безумовно, прагну бути хорошою мамою.

…Вона викроює час, аби побільш читати. Любить дивитись у зоряне небо, прагнучи відчути себе часткою Всесвіту. Але ніколи не випинає свої “особливі заслуги”, не грає на популярність. Вручаючи після чемпіонату світу грошову винагороду знаменитим лучницям Ліні Герасименко (рекордсменці світу) й Тетяні Мунтян, голова Чернівецької обласної держадміністрації Георгій Філіпчук назвав ту суму лише авансом. А Таня скромно відповіла: мабуть, не ті економічні часи, щоб “шикувати”. Треба вірити у краще.

І доповнюючи портрет героїні нашого часу, скажу, що поза стадіоном вона – не те, що не замкнена, а весела. Полюбляє музику в діапазоні від року до класики. І гарну компанію, де стрінеш людей, співзвучних її власним настроям.

Георгій МАЗУРАШУ, спеціально для «Дня»

1997 р.

Leave A Reply

Your email address will not be published.