Буковинських призерів Чемпіонату світу з рукопашного бою «змусили» розказати правду про шлях до успіху.
Представники Буковини, як ми вже повідомляли, здобули шість нагород на Чемпіонаті світу з рукопашного бою 2012 р. в Будапешті (Угорщина):
Мандрик Олег – 1місце фул-контакт (повний контакт, 85 кг)
Мандрик Тарас – 1 місце фул-контакт (повний контакт, +85 кг)
Мокрій Ростислав – 1 місце лайт-контакті (легкий контакт , +85 кг)
Гуцул Василь – 1 місце лайт-контакті (легкий контакт, 80 кг)
Зварич Іван – 2 місце фул-контакт (повний контакт, 70 кг)
Бойчук Іван – 3 місце фул-контакт (повний контакт, 65кг)
Названі герої світових змагань – скромні хлопці, які звикли «пахати» на тренуваннях і самовіддано робити свою справу на змаганнях. Проте встояти перед «тиском» нашої чарівної інтерв’юєрші хлопці не змогли:)
Розкажіть для початку, взагалі, як ви почали займатися спортом?
Олег Мандрик: Взагалі для мене спорт – це щось особливе, оскільки я виріс в спортивній сім’ї. З дитинства займався волейболом,футболом, а згодом перейшов до більш серйозного виду спорту-рукопашний бій. Саме сім’я вплинула на те,щоб я почав займатися спортом. Думаю, рідні можуть гордитися, що вплинули на те, що я професійно займаюся спортом.
Тарас Мандрик: Спортом я почав займатися з дитинства,оскільки завжди брав приклад з свого старшого брата Олега. З часом я почав розуміти,що спорт виховує відповідальність, дисципліну, вчить здобувати перемогу над самим собою. У якийсь момент розумієш, що можеш досягти більшого, ніж тобі здається. Постійні тренування загартовують сам організм. Це допомагає долати труднощі і у звичайному, буденному руслі життя
Ростислав Мокрій: З самого дитинства, як і всі хлопці займався волейболом, футболом,здобував різні нагороди з даних видів спорту.В 19 років почав займатися боксом,згодом з якого плавно перейшов в рукопашний бій. Цей спорт в якійсь мірі складний, в якому результат залежить тільки від самого спортсмена, його фізичної підготовки. Зрозуміло, що в такому спорті можуть втриматися тільки сильні та мужні!
Василь Гуцул: Спорт — це окреме життя, величезний світ, в якому людина стає щасливою та самодостатньою. З раннього дитинства займався різними видами спорту. Але особливим для мене видом спорту став рукопашний бій, який я вже займаюся протягом чотирьох років. Рукопашний бій,дає змогу розпізнати дуже велику кількість видів єдиноборств, оскільки всі єдиноборства зібрані в одному виді-рукопашний бій. Напевно і це мене заохотило найбільше до тренувань.
Іван Бойчук: Оскільки я був рухомим, то ще в школі почав показувати високі результати в різних видах спорту . Приблизно в цей час почав проявлятися талант. І згодом, я для себе виніс,що потрібно займатися більш серйозним видом спорту,не таким,як волейбол, футбол,а таким,щоб я міг постояти за себе,та захистити своїх близьких.
Зварич Іван: Завжди мріяв займатися спортом. Як і кожен хлопець з дитинства любив поганяти м’яча,побігати,та це все несерйозно. Згодом я почав ходити у спортзал займатися рукопашним боєм, і зрозумів-ось це моє,я цим буду займатися. Цей вид спорту виховує в тобі цілеспрямованість, дисциплінованість, прояв вольових якостей, готовності йти на жертви ради досягнення мети.
Які спортивні досягнення є для вас особливими, найбільш пам’ятними, чому?
Олег Мандрик: Найбільш особливими змаганнями з рукопашного бою,для мене стали: Чемпіонат світу 2009 року,на якому здобув золото;Кубок України 2010 р. – командне перше місце, та цьогорічний Чемпіонат світу,на якому я теж виборов золото.
Тарас Мандрик: Мені запам’ятались особливо мої перші змагання з р. б.,це був Чемпіонат області(2008р.)на якому я здобув свою першу вагому перемогу. Наступними важливими, «золотими» досягненнями для мене є: Кубок України(2010 р.),Кубок Європи(2011 р.)Міжнародний професійний турнір з рукопашного бою RB-1 м. Ташкент (Узбекистан, 2011 р.),Чемпіонат світу (2012 р.)
Ростислав Мокрій: Найбільш пам’ятними та особливими нагородами в моїй кар’єрі стали бронза на Чемпіонаті України (2011 р),золото на Кубку України (2011 р.),Чемпіонат Європи (2011 р.),Чемпіонат України(2012 р.) та особливо запам’ятався Чемпіонат світу (2012 р.).
Василь Гуцул: Чемпіонат світу 2012 року став для мене першим і тріумфальним чемпіонатом. На цьогорічному Чемпіонаті світу з рукопашного бою я був новачок,і дуже сильно хвилювався. Але віривши в себе,слухаючи поради тренера, я переміг та виборов золото-і це для мене особлива нагорода,оскільки Чемпіоном світу не кожен день стаєш!
Іван Зварич: Найбільш пам’ятними і особливими змаганнями в моєму спортивному житті є кубок України з рукопашного бою, який проходив у м. Києві, де ми всією командою вперше в історії Чернівців феєрично виграли і виконали звання майстрів спорту України з рукопашного бою. На цих змаганнях я зрозумів, що таке справжній бойовий дух команди, і як за допомогою морального впливу тренера, вміння керувати своїми емоціями і бажаннями, перемагати своїх суперників стає набагато легше, а також найбільш знаковими змаганнями в моїй спортивній кар’єрі є чемпіонат світу який проходив у Будапешті, де я посів друге місце і виконав норматив майстра спорту міжнародного класу.
Іван Бойчук: Кожні змагання запам’ятовуються спортсмену,адже кожне змагання – це крок до світового п’єдесталу. Але найбільш пам’ятними змаганнями для мене були Чемпіонат Європи (2011 р.) та Чемпіонат світу (2012 р.)
Перемоги і поразки на змаганнях впливають на спілкування за межами спортивної арени?
Олег Мандрик: Незалежно чи це перемога, чи це поразка, всі спортсмени тільки на татамі –суперники, за межами спортивної арени вони хороші знайомі,які раді один одного бачити,готові підтримати тебе у іншому поєдинку, які готові зажди поділитися своїм досвідом з іншими спортсменами.
Тарас Мандрик: Зрозуміло,що коли ти перемагаєш,а суперник твій програє чи навпаки,то стосунки трішки натягнуті, але згодом ми всі спілкуємось і один одного підтримуємо без всяких образ. Але кожен з нас повинен пам’ятати,що переносити поразки потрібно достойно, а після досягнення перемоги вести себе скромно!
Ростислав Мокрій: Для мене особисто це ніякого значення не відіграє у спілкуванні з іншими спортсменами. Адже я думаю, що для кожного спортсмена поразка є реальним стимулом. Після поразки намагаюся більше викладатися, набрати кращу форму. Кожна поразка – це досвід. Тобто, якщо ти програв, це не означає,що на цьому все закінчено, а потрібно зібратися і впевнено іти до своєї мети.
Василь Гуцул: Особливо якось перемоги і поразки не впливають на спілкування між спортсменами. Адже я прекрасно розумію, що сьогодні ти переможець, а завтра – можеш зазнати поразки. Ти несеш неабияку відповідальність за цю перемогу, тому переможцю слід ще більше працювати. А поразки слід сприймати належно, не відступати, йти вперед! Все вийде, якщо не зараз, то пізніше – треба тільки почекати!
Іван Зварич: Непотрібно ніколи розмежовуватись з спортсменами за рахунок перемоги чи поразки. Тому що чемпіонами не народжуються – ними стають!І тому якщо ти програв,то проаналізуй свої помилки краще,а не тримай на зла на свого супротивника,тому що він переміг, а ти програв. Спортсмен не повинен бути спортсменом тільки на спортивній арені,але і за її межами. А зазвичай спортсмен це-людина доброзичлива,ввічлива з іншими,яка наповнена професіоналізмом,та наполегливо іде до своєї мети,долаючи перешкоди.
Іван Бойчук: Це все залежить від поєдинку, і хто в тебе суперник. В одних ситуаціях спортсмени і справді хороші друзі, як на спортивній арені,так і за її межами…….А є випадки коли після поєдинку спортсмени залишаються неприязними один до одного. В усіх цих ситуаціях приємно те,що в кожних змаганнях коли появляються новачки,то до них завжди ставляться доброзичливо, як до «своїх».
Рукопашний бій є доволі травмонебезпечним видом спорту. Чим вiн для вас такий привабливий, що ви займаєтесь ним вже стільки часу?
Олег Мандрик: Рукопашний бій-це вид єдиноборства,який включає в себе різні види спорту:вільна боротьба,дзюдо,карате,тощо. Він є більш динамічнішим видом спорту ніж інші. За 7 років свого заняття з р. б.,я зрозумів,що я не помилився у виборі даного виду спорту.
Тарас Мандрик: Вперш за все – це спорт для справжніх чоловіків. Де кожен має змогу проявити себе,свій характер,свою мужність та прагнення добитися вершини світового олімпу,не просто з одного виду спорту, а з спорту,який не кожному під силу!
Ростислав Мокрій: В рукопашному бої фізична підготовка спрямована на розвиток рухових здатностей: сили, витривалості, гнучкості, швидкісних та координаційних здібностей. Основним змістом технічної підготовки є вдосконалення прийомів, які сприяють досягненню кращих результатів. Духовна підготовка готує спортсмена до самостійності, творчому рішенню різних завдань. Виховання є невіддільною частиною тренування. Воно означає єдність ідейного, морального і вольового виховання.
Василь Гуцул: Самий основний спонукальний мотив для мене став,це — те, що чоловік зобов’язаний вміти битися, захистити себе, свою дівчину, родичів, близьких і т. д. Це і стало основною запорукою тренувань даним видом спорту,адже займаюся вже ним чотири роки. Якщо розглядати з точки зору,що р. б. є травмонебезпечним видом спорту-то кожен вид спорту,в деякій мірі-травмонебезпечним.
Іван Зварич: Рукопашний бій є для мене трохи більшим ніж просто спорт, це перш за все особливий погляд на навколишню дійсність, це реалістична оцінка своїх здібностей, які дозволяють холоднокровно оцінювати ситуацію і приймати правильні рішення в критичних ситуаціях. Уміння використовувати грубу силу сполучається з прагненням уникати такого її застосування.
Іван Бойчук: Взагалі,якщо розглядати кожен вид спорту детально,то можна сказати,що кожен із них є доволі травмонебезпечним видом. Мене завжди переповнювало бажання захищати себе та своїх близьких,саме тому, я напевно і займаюся рукопашним боєм вже 4 роки.
Пояснiть, що відбувається за лаштунками поєдинків? Як поводяться вашi тренери?
Олег Мандрик: За лаштунками спортсмени здебільшого слухають настанови свого тренера, та морально готуються до поєдинку. Мій тренер завжди дає мені правильні настанови, які слід застосувати в бою,щоб здобути перемогу. Адже правильні настанови тренера-це один великий крок до перемоги.
Тарас Мандрик: Найголовніше – це прислухатися і чути свого тренера. Пам’ятати, що тренер ніколи не запропонує поганого. Саме він в другу чергу зацікавлений в нашій перемозі, так як наш підсумок – це його гордість. Необхідно чітко виконати кожне завдання тренера, яке він тобі поставив за лаштунками на татамі.
Ростислав Мокрій: Кожен з спортсменів за лаштунками спортивної арени, повинен себе зосередитись на суперникові та на самому поєдинку. Це йому і додасть більше впевненості в собі на татамі. Звичайно тренер дає певні настанови перед боєм,та незважаючи на твій результат, він завжди тебе підтримає.
Василь Гуцул: У нас в команді така традиція,що кожен з нас,коли виходить на поєдинок,то вся команда дружньо підтримує. Але це не означає,що ти повинен слухати всіх одразу,перед самим боєм,тобі краще послухати настанови твого тренера,а вже під час поєдинку-частково прислухатись до товаришів.
Іван Зварич: За лаштунками поєдинку панує трохи напружена, проте радісна, дружня атмосфера. Це перш за все налаштування перед поєдинками, вміння зібратися, емоційно налаштуватися в цьому звісно нам допомагає тренер, у якого до кожного спортсмена свій унікальний підхід.
Іван Бойчук: Наш тренер це людина, яка допомагає нам сконцентруватися на поєдинку,на нашому суперникові, та врешті решт правильно націлити нас на перемогу. Саме ці вказівки говоряться нам за лаштунками спортивної арени. Також за межами поєдинків відбуваються різні організаційні питання з приводу кожного спортсмена індивідуально-це все вже залежить від самих поєдинків.
Як ви особисто готувалися до Чемпіонату світу? Завдяки чому, передусім, вдалося досягти такого успіху?
Олег Мандрик: Насамперед це були наполегливі тренування,підтримка друзів, які вірили в мою перемогу, та особливою підтримкою на самому Чемпіонаті це була підтримка мого брата. Протягом часу, якого я готувався до Чемпіонату світу, звернув увагу на ті помилки, які я допускав раніше, і наполегливо над ними працював. Саме такі наполегливі тренування,бажання перемогти і стали причиною такого успіху. Але на цьому я не зупиняюся, замаюся ще більш наполегливо зі своїм тренером.
Тарас Мандрик: Особливих секретів в принципі немає. Займався багато в спортзалі,прийняв участь у всіх підготовчих зборах до Чемпіонату світу! Одне можу сказати точно: вірив в себе, вірив в перемогу,впевнений був в настановах свого тренера і пам’ятав, що все у нас вдасться!
Ростислав Мокрій: Я не розділяю чемпіонати, тому особливої підготовки якоїсь до Чемпіонату світу не було. Ось, наприклад, і до чемпіонату України ми дуже серйозно готуємося. В основному, у нас збори перед чемпіонатом Європи або світу, а перед зборами у нас ще місяць йде підготовка з тренером. Це два фізичних тренування на день. А також потрібно вірити в себе, і в те,що все в тебе вийде.
Василь Гуцул: Довгий час ми готувалися, весь час ми працювали, ціле літо, тричі їздили на збори, було по два тренування в день. Важко було, важко морально, фізично було підготуватися, треба було серйозно поставитись до цієї задачі. Це мої перші такі вагомі змагання, і тому я ще готувався до них морально.
Іван Зварич: Підготовка до чемпіонату світу була дуже насиченою і важкою, готувались безперервно протягом року. За останні три місяці у складі збірної України були на зборах в м Херсоні, та м. Коблево.По приїзду додому наш тренер Штефюк Іван Кирилович за підтримки Штефуряка Володимира Васильовича організував нам спортивний збір у гірськолижно-туристичному комплексі Мигово, де свіже гірське повітря, робота тренера і наша повна віддача принесли необхідний результат, за що Вам щиро вдячні.
Іван Бойчук: До кожних змагань я готуюся здебільшого однаково. Це наполегливі тренування у спортзалі,стимул до перемоги,та бажання щоб тобою пишалися близькі та тренер. До Чемпіонату світу 2012 відбулися навчальні збори, які проходили в Херсоні, Мигово та Коблево. На всіх навчальних зборах були наполегливі тренування 2 рази в день, та моральна підготовка до Чемпіонату.
Запропонуйте кiлька порад спортсменам-новачкам,якi бажають пройти ваш шлях до світовогоп’єдесталу?
Олег Мандрик: Рекомендую всім спортсменам більше тренуватися і досягати успіхів. Звичайно. Крім усього іншого, необхідно завжди пам’ятати, що підготовка до будь яких змагань – це серйозна праця і в розумовому аспекті, і в плані психологічного навантаження. Якщо за пару тижнів до змагань розпочати тренування то нічого не вийде,потрібно працювати постійно та досить наполегливо іти до своєї мети. Інакше є ризик не потрапити на змагання або як наслідок нехтуванням тренвань, погано виступити.
Тарас Мандрик: Кожен справжній спортсмен повинен знати, що графік тренувань є важливішим за власні бажання. Щодня треба ставити перед собою ціль – і коли ти її досягаєш, то отримуєш задоволення, перемогу – над собою і своєю лінню. Та запам’ятайте основне: «Ні за яких умов не втрачайте віри у себе!»
Ростислав Мокрій: Головне завжди памятати,що будь-яке змагання – це не можливість виграти нагороду, а можливість зрозуміти, де твої слабкі сторони, над чим ще потрібно працювати і до чого прагнути. А особливо думаю, що потрібно тверезо зважити свої сили і можливості, враховуючи і те, що швидких результатів у цьому виді спорту не буває. Так що, якщо ти готовий до різних навантажень, впевнений в собі,тоді вперед до перемоги!
Василь Гуцул: Ніяких надзвичайних порад немає. Потрібно лише мати мету і йти до неї. Думаю, кожна людина – успішна. Успіх закладений в ній від самого народження, тому що кожна людина – індивідуальність. Просто, не кожен може знайти свій шлях. Люди шукають, пробують, якісь спроби стають результативними. Якщо ти відчув, що це твоє, незалежно від роду діяльності, потрібно сконцентруватися і наполегливо працювати у відповідному напрямку, постійно прагнути до самовдосконалення. І я впевнений,що саме цими рисами потрібно щоб володів кожен справжній спортсмен.
Іван Зварич: Для того щоб досягати успіхів у першу чергу спортсмену необхідно навчитись керувати собою, своїми емоціями і бажаннями, намірами і вчинками. Такий спортсмен може розглядатися як воїн, він завжди несе відповідальність за свої рішення і дії. Hетерпіння, пошук легких шляхів, досягнення мети за будь-яку ціну не властиві воїнові.Перша і сама важка перемога, яку повинен одержати майбутній воїн – перемога над самим собою.
Іван Бойчук: Рукопашний бій – це перш за все філософія переможця. Кожному спортсмену-новачку хочеться побажати,щоб в кар’єрі спортсмена з рукопашного бою, собі задачу виховувати особистості, яких будуть поважати і які будуть досягати успіху в усьому. Я проводжу навчання карате на основі 5 основних принципів: працюй, щоб удосконалити свій характер, захищай справедливість, виховуй старанність, шануй правила поведінки та утримуйся від агресивності. І я радий, що мої учні слідують цим принципам і в житті, а не тільки на тренуваннях.
Ваші плани на майбутнє?
Олег Мандрик: Хочеться займатися тренерською діяльністю,та виховати справжніх Чемпіонів світу з рукопашного бою,таких яких виховав нас,наш тренер Штефюк Іван Кирилович.
Тарас Мандрик: Допомагати своєму старшому братові Олегу у тренерській діяльності,та підтримувати ту планку перемог, яку я собі постав до сьогоднішнього дня!
Ростислав Мокрій:Найближчими планами на майбутнє це тренуватись і ще раз тренуватись. Оскільки хочеться поїхати на Чемпіонат України і стати втретє чемпіоном. Також планую про створення сім’ї,та про народження дітей.
Василь Гуцул: Здобувати нові нагороди, брати участь в Кубку України, в Чемпіонаті Європи,та продовжувати шлях до абсолютного світового п’єдесталу з рукопашного бою.
Іван Зварич: Іди до своєї поставленої мети – стати абсолютним чемпіоном з рукопашного бою,та реалізувати себе в житті.
Іван Бойчук: Підкорення нових вершин та реалізувати себе в житті не тільки як спортсмен, а як справжня успішна людина.
Розмову вела Аліна Токар
