Тубеншлак Данило Григорович (майстер спорту з боротьби)

4

Майстер спорту з боротьби самбо, греко-римської (класичної) та вільної боротьби.

Народився 1.05.1937 р. у с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області. В юності займався різними видами спорту (в т.ч. легка атлетика, футбол, волейбол). Професійно займався боротьбою. Виконав норматив майстра спорту СРСР у трьох видах боротьби: грекоримська (1961 р.), вільна (1962 р.) і самбо (1968 р.).

Чемпіон УРСР з класичної боротьби та боротьби самбо. 24-разовий чемпіон республіканської ради ДСО «Спартак» з чотирьох видів боротьби (класична, вільна, самбо, дзюдо).

Неодноразовий переможець і призер республіканських і всесоюзних змагань, суддя Всесоюзної категорії з боротьби. Нагороджений знаком «Відмінник фізичної культури і спорту СРСР».

Підготував понад 60 майстрів спорту з різновидів боротьби. Найвідоміший вихованець – бронзовий призер Олімпіади-1984 в Лос-Анджелесі з боротьби дзюдо Марік Бергер (екс-чернівчанин, представляв Канаду, куди переїхав на постійне місце проживання).


З 1993 р. проживає у США. На честь Данила Тубеншлака багато років у Чернівцях проводяться міжнародні змагання з боротьби дзюдо (серед головних організаторів – вихованець Юліан Германюк).

***

***

Інтерв’ю, надруковане в газеті “Час”

Данило Тубеншлак: Став срібним призером чемпіонату України, не знаючи усіх правил

Нелегким у спорті був шлях Данила Григоровича. Адже ще юнаком серед своїх однолітків був найслабшим. Народився Данило семимісячним вагою 1450г. Дивлячись нині на цього кремезного чоловіка, розумієш, що саме спорт зробив з нього здорову людину. Наша розмова з ним відбувалася по закінченні у Чернівцях 15-го міжнародного турніру з боротьби дзюдо на призи Данила Тубеншлака. Пропонуємо інтерв’ю з Данилом Григоровичем, яке він погодився дати газеті “Час”.

— Даниле Григоровичу, ви спробували себе у багатьох видах спорту, але вибрали боротьбу. Чому саме?

— Ще після війни у 1946 році наша сім’я переїхала до Чернівців. Коли вчився у школі, грав у волейбол. Першим моїм тренером був Юрій Андрійович Шиманський. Я грав непогано, потрапив до збірної області і був капітаном команди. Згодом за-просили до юнацької збірної України. Потім почав займатися легкою атлетикою. Був чемпіоном області серед юнаків зі стрибків у висоту і довжину, потрійному стрибку, штовханні ядра та метанні молота. Моя мета була перемагати. Але у 1959 році мене запросили до збірної області, яка мала взяти участь у чемпіонаті України з класичної боротьби серед юнаків у Харкові. Пов’язано це було з тим, що не було кому виступати у важкій вазі, яка тоді йшла від 79 кг. У моїй ваговій категорії виступали 33 спортсмени і серед них Борис Гуревич, Олександр Медвідь, які у майбутньому стали борцями світового класу. Дебют видався для мене успішним, став срібним призером чемпіонату України, не знаючи усіх правил. Саме це не дозволило мені виграти у фіналі у суперника. З тих пір і пов’язав свою долю з боротьбою. У 1962 році став призером з вільної боротьби і отримав звання майстра спорту СРСР.

— Проте попереду Вас чекали самбо і дзюдо.

— Саме так. Мене цікавили всі види боротьби. У другій половині 50-х років минулого століття вже виступав на змаганнях із самбо, де також за успішні виступи отримав звання майстра спорту. У 1972 році в СРСР культивували боротьбу дзюдо. Я почав брати участь  у змаганнях і з цього виду боротьби.

— Але у цьому виді боротьби ви не отримали звання майстра спорту.

— Це звання не було для мене самоціллю. Просто отримував задоволення від того, що борюся. Я був закоханий у боротьбу. Тим більше, що якби дзюдо було у Союзі в 60-х роках, то впевнений, що звання майстра спорту я би отримав.

— Чи доводилося Вам підійматися на найвищий щабель  п’єдесталу?

— Був двічі чемпіоном України з класичної боротьби і самбо. І крім цього, я єдиний в Україні, хто був 24 рази чемпіоном України спортивного товариства “Спартак” з чотирьох видів боротьби.

— Даниле Григоровичу, чому нині греко-римська боротьба втратила свою популярність?

— Річ у тім, що історія боротьби починалася саме з греко-римської. Ще коли я був молодим, наш тренер Георгій Миколайович Фанченко (нині покійний), вчив нас азів греко-римської боротьби. Але з появою нових видів боротьби греко-римська якось пішла на другий план, а згодом і загубилася.

— А коли ви розпочали тренерську кар’єру?

— Коли займався  боротьбою, одночасно тренував. До мене приходили батьки і просили записати своїх дітей до секції. Інколи сам ходив по місту, наприклад, на вул. О. Кобилянської, де збиралося чимало молоді (були серед них і хулігани) та пропонував їм спробувати себе у боротьбі. Невдовзі вони ставали не тільки вправними борцями, а й законослухняними.

— Кого зі своїх вихованців Ви могли б назвати?

— У першу чергу, це Віктор Король, Марк Бергер (нині живе у Канаді), котрий був призером Олімпійських ігор і чемпіонатів світу з самбо і дзюдо, Дмитро Кінащук (переможець змагань на Кубі), Анатолій Артемчук (професор медицини, нині харків’янин), Ольга Николайчук (заслужений майстер спорту). Загалом я підготував майже 60 майстрів спорту СРСР, які були багаторазовими призерами чемпіонатів України, СРСР та інших змагань.

— Якби Вам запропонували розпочати життя заново, який би вид спорту вибрали?

— Не роздумуючи, вибрав би боротьбу, адже без боротьби свого життя не уявляю. Цей вид спорту завжди мені приносить радість. Але якщо б я обрав інший вид спорту, то впевнений, що й там би добився високих результатів. Свого часу грав у футбол за юнацьку команду “Буре-вісник”, яка тоді була лідером обласного футболу.

— Чи тягне вас на Буковину?

— Безумовно, тягне. Адже у Чернівцях прожив найкращі роки свого життя. Тут у мене залишилося багато друзів. Скажу відверто, на Буковині живуть найпрекрасніші у світі люди.

— Даниле Григоровичу, розкажіть трохи про вашу сім’ю.

— Дружина Ольга Миколаївна у Чернівцях працювала психіатром, а після навчання у США працює психотерапевтом. Вона — доктор наук. Син Олег у Нью-Йорку працює ді-джеєм на ро-сійському радіо “Ай-Ем” на 620-й хвилі, де веде передачу “Моя музика”.

— І останнє запитання. Що б ви хотіли побажати буковинцям і зокрема буковинським спортсменам?

— У першу чергу, я хотів би усіх буковинців привітати з 600-річчям міста Чернівців. Побажати щастя, здоров’я, гараздів. А юним борцям бажаю, щоб виросли справжніми богатирями і йшли твердим кроком до перемог.

 

Василь Коржевський

4 Комментарии
  1. igor говорит

    поперше хочу сказати,що данило не тiльки гарный борець але ще гарна, щира,весела людина до нього тягнуться люди, любе життя, мае багато друзiв, дуже объективна людина

    1. igor shtaygman говорит

      xoчу сказати данило не лише один з видатних борцiv по перше це чудова людина завжди веселий,до нього тягнуться люди, мае багато друзiв хочу побажати йому мiцного здоровья

      1. Георгій Мазурашу говорит

        Ігоре, дякуємо за гарні слова і побажання нашому спортсмену!

Оставьте ответ

Ваш электронный адрес не будет опубликован.