Віталій Осипов: На створення боєздатного колективу потрібний час, але «Будівельник» все одно має бути в четвірці

1

Новий наставник «Будівельника» Віталій Осипов за місяць роботи в Чернівцях встиг «зліпити» з нуля команду, яка на домашньому Кубку незалежності дала бій лідеру вітчизняного волейболу харківському «Локомотиву» (чернівчани виграли першу партію, а інші три програли у гострій боротьбі). Проте він усвідомлює, що боєздатний колектив за короткий час не створиш. Але вірить у перспективність та хороше майбутнє своєї нової команди. Про це Віталій Осипов розповів в інтерв’ю sportbuk.com.

ДОБРЯЧЕ ЗАДУМАВСЯ, КОЛИ ЗАПРОПОНУВАЛИ ОЧОЛИТИ КОМАНДУ, ЯКОЇ… НЕ БУЛО

У вас тепер своєрідна тренерська юність, бо доводиться створювати команду з нуля…

Я в принципі ніколи цим не займався, для мене це нова і непроста це справа, як я вже встиг зрозуміти. Але я не відмовляюся від цього, намагаюсь зробити все можливе, щоби створити боєздатний колектив. Хоча для цього потрібний тривалий час, на рівному місці команда не робиться. Навіть за рік.

Не було шоку, коли зрозуміли, що приймаєте команду, в якій є лише один гравець?..

Інформація була не лише у мене, а й у всієї України, що після завершення сезону гравці «Будівельника» працевлаштувалися в інших клубах. І було зрозуміло, що створювати доведеться заново. Коли мені надійшла пропозиція очолити команду, якої немає, звісно, я добряче думав, перш ніж прийняти це рішення. З одного боку, це непроста справа. А з іншого боку, хотілося для себе спробувати, – а чи зможу я. Сьогодні про це говорити рано, все лише в зародку. Але будемо сподіватися, що все вдасться!

Напевно, це ближче до роботи в збірній, коли ви збирали гравців з різних команд…

Так, на сьогодні це ще не команда, а «збірна». Але різниця в тому, що коли я працював з молодіжною збірною, було трішки простіше. Чому? Тому що були в полі зору кращі молоді гравці, з числа яких на зборах обирав 12 основних. Тут трішки інша ситуація, тому що, по-перше, коли ми почали створювати команду, підготовка розпочалася вже у всіх клубах, я не кажу про Суперлігу, навіть більшість з вищої ліги вже готувалися до сезону. Відповідно, гравці в основному були працевлаштовані. Ця складність і сьогодні залишається. Команда ще не укомплектована повністю, ведеться селекційна робота…

Перш ніж дати згоду очолити чернівецьку команду, напевно, зробили дзвінків 12?

Та ні. Перш ніж з кимось розмовляти і комусь робити якісь пропозиції, я мав для себе визначити, де я знаходжусь і чим займаюсь. Не маючи посади головного тренера в Чернівцях, на якій підставі з ким я міг говорити. Спершу ми прийняли обоюдне рішення з Василем Ананійовичем (Ватаманюк, президент клубу – авт.), що ми будемо разом працювати, що будемо створювати боєздатний колектив. А вже потім розпочалась комплектація команди.

КОЛИ СТАВЛЯТЬСЯ ВИСОКІ ЗАВДАННЯ, ЦІКАВО ПРАЦЮВАТИ

«Будівельник» у дебютний рік в Суперлізі здобув «срібло». Потім було четверте місце, після якого команду, можна сказати, «розігнали», хоча це висока позиція. Це у вашому дусі – ставити планку так високо, навіть якщо є ризик пролетіти під нею?

Минулий сезон у мене склався трішки незрозумілий. Тому що почав я працювати в харівському «Локомотиві», де завжди планка ставиться дуже високо. Я цього не боявся. Але так склалося, що з нового року я приступив до роботи в Гомелі (Білорусь), де так само ставилася завдання вийти на місце, яке дає право грати в єврокубках. Ми стали другими. Тут теж амбіційний керівник Василь Ананійович Ватаманюк ставить високі завдання. Але я думаю, що він амбіційний і в той же час реаліст. Тому що на сьогодні складна ситуація в клубі. Але вважаю, що по-трохи ми прорвемося. А те, що він ставить високі завдання, – це добре. Тому що якщо бовтатися в низах турнірної таблиці, боротися за виживання, напевно, не цікаво працювати. Інша справа, що команда вийшла до Суперліги і одразу «стрельнула», підсилившись посеред сезону досвідченими гравцями, практично збірниками України, що теж зіграло свою роль. Те, що минулого сезону команда стала четвертою, я не вважаю поганим результатом. Я вважаю, що це нормальний рівень команди. Чи можна було зробити краще? Це вже питання не до мене, про це можна багато розмірковувати…

Якщо говорити про найвищі завдання, то ви мали би тут довго працювати, адже ж команду за рік не зробиш…

Це питання не до мене, а до Василя Ананійовича. На сьогоднішній день він довірив мені створення команди і буде ставити, я думаю, завдання, як мінімум, потрапити до першої четвірки. Але, з іншого боку, я думаю, по-іншому і не має бути.

З Чернівцями знайомитеся теж практично з нуля?

Я був тут лише на іграх, як тренер Дніпропетровська, Харкова. Сьогодні, скажу чесно, не вистачає часу знайомитися з містом. Треба за короткий час дати команді на тренуваннях хоч щонебудь. Часу на фізичну підготовку нормальну немає, тому що дуже пізно розпочали підготовку. Плюс доводиться і комплектацією команди займатися. Тож з вільним часом великі проблеми. Коли приїжджав раніше, був в університеті – дуже гарне архітектурне створіння. Був я і в реакреаційній зоні «Аква-Плюс», дуже сподобалося там, дуже гарні місця.

ЗУПИНИТИ ПОТІК ТАЛАНТІВ ДО РОСІЇ СКЛАДНО

Ваші непогані результати з молодіжною збірною (зокрема, пам’ятна перемога над італійцями), напевно, були досягнуті більше на психології, враховуючи реальний стан нашого волейболу?

Можливо, це був і гучний виступ у кваліфікації тоді, команда потрапила до фіналу Чемпіонату Європи. Хлопці добре підготувалися, зіграли. І там справді велику роль зіграла психологія. Справедливості заради треба сказати, що команда була сильна. Тоді грав і Дмитро Мусерський, який згодом прийняв російське громадянство. Тоді він здорово нам допоміг з виходом до фінальної частини. Я не хочу сказати, що інші хлопці менший внесок зробили, але сьогодні це гравець, який у минулій світовій лізі був визнаний кращим блокуючим у свої 22 роки. Це вже достатньо серйозний показник. Так, був зроблений великий стрибок. На жаль, у фінальній частині ми зіграли не так яскраво. Але і команди там були трішки інші – у фінальній частині Євро слабких немає.

До слова, не було можливості втримати Мусерського від зміни громадянства? Видно ж було, що це сильний гравець…

Сьогодні російський чемпіонат є одним із сильніших, якщо не сильнішим в Європі. І сьогодні, напевно, в першу чергу, наша економіка і російська непорівнянні. Напевно, це позначається і на спорті. Сьогодні люди, які виростають в хороших гравців, або селекціонери російських клубів бачать їх перспективність, і вони, звісно, одразу ж отримують запрошення і, як правило, їдуть туди. Багато наших гравців за останній час поїхали до Росії, деякі прийняли громадянство, деякі ні. Але сьогодні дуже багато українців грають в Чемпіонаті Росії. І Суперліга Росії має найвищий рівень в Європі.

То ми приречені втрачати своїх талановитих гравців?

А як ми можемо заборонити гравцю працювати в тій чи іншій  країні? Точно так, як будь-якому іншому громадянину. Це рішення, це вибір людини, це свобода дій…

ТРЕБА, ЩОБИ СВОЯ ПЕРСПЕКТИВНА МОЛОДЬ ВЛИВАЛАСЯ В КОЛЕКТИВ

У деяких тренерів є «свої» гравці, які переходять з ними з команди в команду…

Я не дотримуюсь позиції, що треба кудись йти зі своїм гравцем, або триматися за якусь зірку і разом з ним, можливо, навіть за рахунок нього йти в якийсь клуб. Коли я очолював молодіжку, у мене з Дніпропетровська, де я працював, грав лише один гравець. Я не прихильник того, що мають грати у збірній, бо я їхній тренер. Те саме стосується клубів. Я не вітаю точку зору керівників клубів, які беруть тренера, тому що він може з собою когось привезти. Якщо я підхожу, якщо довіряють як спеціалісту, ми спілкуємось, якщо ж ні – інша розмова…

Ви сьогодні на верхівці буковинського волейболу. Вам цікаво, що є нижче, чи є якась основа?

Знаєте, тут питання перспективності – воно цікаве. І я вважаю, що група підтримки, якийсь резерв мусить бути. Тим більше в обласному центрі, я впевнений, є високі хлопці. Головне, щоби були кадри, які вміють і хочуть цим займатися – підготовкою молоді і гравців «під команду». Інша справа, наскільки це реально тут реалізувати. Я, скажу чесно, не вникав у ці деталі поки що. Бо є більш глобальні питання, які необхідно зараз вирішувати за короткий термін. Я прихильник того, щоби своя перспективна молодь вливалась в колектив. Час покаже, наскільки довго мені доведеться тут працювати. Можливо, дійдуть руки і до резервів. Я взагалі не прихильник того, щоби бігати з клуба в клуб. Хоча останній сезон вийшов таким… Але це не стільки від мене залежало.

Це інтерв’ю у скороченому вигляді надруковане в газеті «Молодий буковинець» за 31.08.2010.

Біографічні дані Віталія Осипова.

Віталій Осипов дає наставнови Дмитру Циркіну. Фото: Георгій Мазурашу

Leave A Reply

Your email address will not be published.